Віднині зі священиками можна спілкуватися в Інтернеті

Київські храми йдуть в ногу з технічним прогресом. За допомогою Інтернету священнослужителі розширюють коло парафіян. Наприклад, біля Іонінського монастиря, який розташований на території Ботсаду імені Гришка, є свій сайт, на якому можна послухати в прямому ефірі служби, скачати церковний спів і поставити запитання священикові — від філософського до любовного. У планах сисадміна сайту отця Савви ще й запустити відеотрансляцію богослужінь, але поки що є технічні труднощі, повідомляє Сегодня .

«Я тільки вітаю використання нових технологій, — розповідає настоятель монастиря отець Іона. — Сповіді по Інтернету, звичайно, перебір, оскільки відсутня необхідна енергетика. Але з іншого боку, якщо людина вмирає десь на Північному полюсі, віртуальна сповідь може бути непоганим рішенням».

Чи стало в Іонінському монастирі більше парафіян після запуску сайту, отець Савва точно не знає. «Ми не проводили таких досліджень. Але знаю людей, які спочатку читали нас в Інтернеті, а потім почали ходити в храм», — говорить батюшка-сисадмін.

До прогресу долучився не лише Іонінський. Наприклад, в паломницько-місіонерському центрі Федорівськой єпархії з'явилося електронне табло, яке сповіщає про найближчі церковні події і служби. Його придбали на пожертвування парафіян. А в Києво-Печерській лаврі ящик для милостині, який співає. У нього, як в автомат, потрібно вставляти купюри: якщо номінал невеликий — з ящика доноситься коротенька неголосна мелодія. Якщо, наприклад, 10 гривень — він повинен вибухнути гучною бравурною піснею. У Лаврі говорять, що ящик подарував один відомий політик, але настоятелеві він не сподобався, тому скарбничку, що співає, виставляють, на жаль, лише на церковних ярмарках. «У нас ще є батло-карти: натискаєш на кнопку — і на моніторі висвічується заданий маршрут. Наприклад, від головного входу до дальніх печер. Таких карт у нас три, щоправда, їх постійно треба ремонтувати — кнопки виколупують», — розповідає Ангеліна Іврова з прес-служби Лаври.

Багато священиків ведуть також щоденники в Інтернеті, причому не лише про релігію. Наприклад, протоієрей Олександр Авдюгін (нік anglus) радіє перемозі «Шахтаря» («Ура! Ми перемогли! Шахтар!!!») і вивішує фото цікавих місць Луганщини, де він живе. А диякон Андрій Глущенко вивісив смішне відео про те, що трапилося з мобільним телефоном, який поклали в мікрохвильову піч.

«Технології добрими або злими стають тільки в руках людей. Тому ставлення у нас до них позитивне. Книгодрукування колись теж було новою технологією, але церква першою її освоїла», — говорить прес-секретар УПЦ КП Євстратій Зоря.

У Європі на сайтах храмів можна знайти не лише трансляцію богослужінь. Пропонують сповідь по електронній пошті і віртуальне запалювання свічок. Наприклад, на німецькому сайті www.beichte.de у графі «За кого» треба написати ім'я, а в графі «З якого приводу» вказати, за здоров'я або ж за упокій ставиться свічка. Потім необхідно натискати кнопку «Поставити свічку». Також на сайті в спеціальному полі можна написати текст сповіді, де перерахувати гріхи, і клікнути мишкою. Після цього на екрані з'явиться напис, що, мовляв, Бог пробачить вам всі гріхи. Сайт beichthaus.com, навпаки, надає грішникам можливість публічного розкаяння, коли твій запис про гріх бачитимуть все. Щоправда, під вигаданим ім'ям. Позиція Ватикану із цього приводу була озвучена ще в 2006 році, коли до них почала надходити маса прохань від мирян сповідатися в «павутині»: мережа не годиться для відпущення гріхів, потрібен безпосередній контакт зі священиком.