Подих нової кавказької війни?

Оперативно-стратегічні навчання російських збройних сил «Кавказ-2009» цілком можуть стати прологом нового збройного конфлікту між Москвою і Тбілісі.

У свою чергу Київ ризикує знову втягнутися в битву за Кавказ.

29 червня на півдні Росії стартували чи не найбільші з часів серпневих подій минулого року військові маневри російських збройних сил. Згідно з офіційними повідомленнями Міноборони РФ, у навчаннях «Кавказ-2009» залучені сили Північно-Кавказького військового округу (ПКВО), армії ВПС і ППО, повітряно-десантні війська, Каспійська флотилія, Новоросійська військово-морська база. Як заявила служба інформації і громадських зв'язків ПКВО, «метою цих навчань є оцінка реального стану бойової і мобілізаційної готовності військ (сил), що дислокуються в Південно-західному регіоні Росії». В ході маневрів також планується відпрацювати взаємодію частин російської армії з прикордонними управліннями ФСБ РФ по південному федеральному округу і дислокованими на Північному Кавказі підрозділами внутрішніх військ МВС Росії.

Навчання, до яких тільки як сухопутний компонент планується залучити близько 8,5 тисячі військовослужбовців, 200 танків, 450 бронемашин і 250 артилерійських гармат, згідно з заявами російських військових-високопосадовців, мають завершитися 6 липня. Проте події минулого року, коли навчання «Кавказ-2008» стали слушним приводом для концентрації військ біля кордонів з Грузією і подальшого наступу на Тбілісі, змушують багато говорити про можливість повторення ситуації нинішнім літом. Зокрема, торік з різних причин російське оборонне відомство неодноразово відсовувало дату закінчення навчань, яка зрештою практично впритул наблизилася до тієї, що стала для багатьох фатальною - 08.08.08.

Для України можливе загострення ситуації на Південному Кавказі - це не просто війна в безпосередній близькості до кордонів держави. На її території розташований російський ЧФ, сили якого були задіяні «в операції з примусу Грузії до миру» зразка серпня 2008-го. Тоді до Кавказького узбережжя Чорного моря, зокрема під виглядом участі в навчаннях «Кавказ-2008», було стягнуто близько половини всього корабельного складу Чорноморського флоту. Завдяки цьому Київ проти власної волі виявився втягнутим у збройний конфлікт.

Цього року ЧФ бере участь в «апробації» «широкого спектру можливих адекватних заходів військового характеру із гарантування безпеки громадян Росії, важливих транспортних і енергетичних комунікацій, стратегічних об'єктів, а також заходів, спрямованих на захист економічних інтересів Росії в Південно-Західному регіоні». Саме так охарактеризували проведення навчань «Кавказ-2009» представники російського оборонного відомства. Проте присутність флоту на військових маневрах буде дещо ширша, ніж декларована МО РФ участь у них тільки сил Новоросійської військово-морської бази.

Так, напередодні навчань до Севастополя прибула група офіцерів головного штабу ВМФ РФ на чолі із заступником командувача російським флотом віце-адміралом Володимиром Поповим. Наразі під їх керівництвом проходить перший етап навчань, в ході якого «відпрацьовуються питання приведення сил і засобів у готовність до виконання бойових завдань».

На черзі другий етап, або так звана активна фаза навчань, участь у якій мають взяти близько 20 кораблів і суден допоміжного флоту, авіації, а також морської піхоти ЧФ.

Додатково ситуація навколо Грузії ускладнюється тим, що раніше в міжнародних інстанціях Росія заблокувала продовження присутності іноземних спостерігачів у зонах грузинсько-осетинського і грузинсько-абхазького конфліктів. У травні поточного року свого мандата позбулася місія ОБСЄ, в червні – місія ООН. У свою чергу відсутність у регіоні міжнародного моніторингу здатна спровокувати розвиток подій за так званим силовим сценарієм.

Враховуючи нинішні реалії, про перспективи подальшого розвитку ситуації на Кавказі, а зокрема можливості початку нової російсько-грузинської війни, «Главред» поцікавився у представників експертного співтовариства.

Григорій Перепелиця, директор Інституту зовнішньої політики Дипломатичної академії при МЗС України, Київ:

Конфлікти сьогодні є найбільшою загрозою для Чорноморського регіону, до того ж вони є і найбільш складною загрозою в плані її нейтралізації. Якщо ми повернемося до аналізу того, як можна врегулювати ці конфлікти за допомогою міжнародних організацій або нових ініціатив, які існують у Чорноморському регіоні у галузі безпеки, то висновок однозначний: жодна з ініціатив безпеки в Чорноморському регіоні під час російсько-грузинської війни не спрацювала. Жодна! Це говорить про те, що фактично Чорноморський регіон є беззахисним. Це говорить про вакуум безпеки в Чорноморському регіоні.

Сьогодні експерти говорять про відновлення російсько-грузинського конфлікту, оскільки, фактично, не декларативні, а реальні цілі Росії у війні проти Грузії не були досягнуті. Власне кажучи, визнання Абхазії і Південної Осетії є такою проміжною перемогою, але не цілковитою перемогою Росії. Тому сьогодні внаслідок того, що ЄС і НАТО демонструють свою неспроможність протиставити жорстку і принципову позицію цим прагненням Росії, очевидним є дуже велика привабливість для Росії все-таки реалізувати кінцеву мету російсько-грузинської війни. Що це означатиме? Це означатиме, що автоматом в цю війну буде втягнуто Севастополь і Крим. Це дуже тривожний сигнал».

Давид Шахназарян, президент аналітичного центру «Конкорд», Єреван:

Експертне співтовариство Південного Кавказу справді дуже занепокоєне імовірністю другої російсько-грузинської війни. Якщо детально розглянути і вивчити події, які впродовж останніх кількох місяців, особливо кілька останніх тижнів, відбуваються біля адміністративних кордонів, я свідомо називаю ці кордони адміністративними, і Південної Осетії і Абхазії, то насправді оптимізму буде дуже й дуже мало. Якщо це відбудеться, сценарій буде абсолютно інший, не надто схожий на торішній, з далекосяжними небезпеками, який, загалом, може нести небезпеку не тільки регіону Південного Кавказу.

Дуже шкода про це говорити, але від конфліктів на території Грузії якихось особливих змін в осяжному майбутньому чекати не доводиться. Деякі експерти вважають, і я теж схильний так вважати, що серйозні зміни в цих конфліктах – в Абхазії і Південній Осетії – можуть відбутися, якщо буде чергова дуже серйозна політична дестабілізація в Росії. Щодо решти в цьому плані, на жаль, нічого серйозного чекати не можна.

Коба Ліклікадзе, політолог, Тбілісі:

Вважаю, що можливість повторення конфлікту між Грузією і Росією теоретично дуже велика, оскільки між сторонами не досягнуто угоди із жоднієї принципової проблеми. З іншого боку, в наявності військова риторика з обох боків, повним ходом йде інформаційна війна, і сторони нарощують свій військовий потенціал в близькому зіткненні між собою. Але все-таки здається, що цього разу великомасштабної війни не буде. Росія цього не повинна хотіти, тому що вона вже помстилася Заходу за Косово, окупувавши і визнавши Південну Осетію і Абхазію. А подальша окупація території Грузії матиме для Росії катастрофічні економічні та дипломатичні наслідки.

Теоретично грузинське керівництво повинно мати реваншистські прагнення за серпневу війну і втрати, але Тбілісі теж розуміє, що «спускати курок» для Грузії означатиме втрати геостратегічної ваги, і як наслідок, повну економічну і політичну катастрофи. Тому всі розмови про нову війну я розглядаю як превентивні заходи для запобігання новому конфлікту на Південному Кавказі.

Ільдрим Мамедов, директор Військово-аналітичного дослідницького центру, Баку:

Питання нової війни мусирують самі росіяни і агенти російського впливу, щоб залякувати всі народи Південного Кавказу, зокрема Грузію і Азербайджан, щоб відчуття страху не випаровувалося. Була війна, була агресія з боку Росії. Це була війна проти Грузії і грузинського суверенітету, але одним із головних напрямів була війна проти нафтопроводу Баку-Тбілісі-Джейхан, газопроводу Баку-Тбіліси-Ерзурум, транспортних коридорів залізниць і автодоріг, планованого будівництва «Набукко». Росія робить все, щоб повз них ніхто і нікуди не міг пройти, продати. Тому війни не буде. Це всього лише чутки про бажання Росії, які видаються за дійсність.

Чергова війна буде крахом самої Російської Федерації. Якщо на її кордонах палатиме вогонь, то він може перекинутися на територію самої Росії, національно-територіальних утворень. Самій Росії сьогодні вигідно, щоб вогонь згас, щоб агресивну риторику втихомирити і спокійно займатися своїми економічними проблемами. Нескінченне озброєння, нескінченне брязкання зброєю призвело до того, що розвалився Радянський Союз, а зараз ось у такий самий спосіб може розвалитися сама Росія. Її бюджет не витримає чергової гонки озброєнь.