Мінімум для народу

Підвищення соціальних стандартів в Україні відкладається на невизначений термін. Для збільшення прожиткового мінімуму бракує депутатських голосів і грошей у державній скарбниці.

Намір Партії регіонів попіаритися на підвищенні прожиткового мінімуму і небажання коаліції запускати верстат НБУ на догоду опозиціонерам став причиною того, що роботу українського парламенту заблоковано. У результаті - прийняття «регіонального» «соцпакету» відкладено. Над удосконаленням документа працюватиме спеціальна група на чолі з «регіоналом» Миколою Азаровим, бютівцем Олегом Ляшком і міністром економіки Богданом Данилишиним.

Підвищення чи популістське рішення

Отже, в останні дні червня за ініціативою представників Партії регіонів народні обранці в першому читанні проголосували підвищення прожиткового мінімуму на одну людину вже з липня 2009 року. Таким чином, було запропоновано нові розрахунки: з 1 липня цього року мінімальна сума могла б становити 808 гривень (з 1 жовтня - 848), а не 626 гривень, як було раніше. Для дітей віком до 6 років: з 1 липня - 727 гривень, з 1 жовтня - 764 гривні. Для дітей віком від 6 до 18 років: з 1 липня - 930 гривень, з 1 жовтня - 977 гривень. Для працездатних осіб: з 1 липня - 860 гривень, з 1 жовтня - 900 гривень. Для осіб, що втратили працездатність: з 1 липня - 644 гривні, з 1 жовтня - 674 гривні. Відповідні зміни планувалося внести до статті 54 Закону «Про держбюджет на 2009 рік».

Ні для кого не таємниця, що напередодні чергових виборів усі хочуть показати, хто найкращий і найшвидший. І тут, як не дивно, у розумінні політиків усі засоби годяться. Цього разу політичні сили спонтанно, проте аж надто активно взялися за прожитковий мінімум, мовляв, підвищимо мінімальні зарплати та пенсії, а заразом і рейтинги лідерів. Але хоч би як старалися народні обранці, подібні заяви виглядають не як кроки назустріч людям, а як чергові передвиборні аргументи.

Василь Юрчишин, директор економічних програм Центру ім. Разумкова говорить, що підвищення соціальних витрат під час криз - приклад подвійних стандартів: мовляв, з одного боку, опозиція каже, що бюджет роздутий, з іншого - наполягає на підвищенні прожиткового мінімуму.

А от Михайло Папієв, народний депутат від Партії регіонів, міністр праці та соціальної політики в уряді Януковича, автор законопроекту, переконаний, що якраз зараз саме час працювати над цим питанням. «За останніми даними державної статистичної звітності, 86% громадян України живуть на заробітні плати та пенсії. А про що можна говорити, якщо вони реально зменшилася майже на 10%. То хіба можна залишати все на цьому рівні? Понад те, державний стандарт, такий як прожитковий мінімум, абсолютно не залежить від волі чиновників. Це об'єктивний показник, про який судять, зважаючи на сьогоднішні ціни», - сказав він «Главреду».

Тим часом гостра соціальна тема викликала шквал емоцій. Щоправда, в парламенті проти підвищення різко виступили лише депутати від БЮТ.

«Пропозиції Партії регіонів - суцільна провокація, щоб сьогодні припинити виплати пенсій і заробітних плат, - сказав Сергій Соболєв, народний депутат від БЮТ. - Ми розуміємо, що їхня мета - зірвати бюджетний процес цього року. Крім того, «регіонали» хочуть нас повернути у ті часи, коли зарплату видавали або зерном, або взагалі не видавали впродовж півріччя. Закон не можна ухвалювати в цій редакції. Зараз немає жодних змін у прибутковій частині бюджету. І якщо прийняти новий мінімум, деформується тарифна сітка - фактично люди з низькою та високою кваліфікацією сивітимуть на одній і тій самій заробітній платі. А це неправильно».

Сама ж Юлія Тимошенко назвала популізмом голосування фракції Партії регіонів, оскільки таке підвищення не забезпечене фінансовими ресурсами.

А гроші де?

Справді, реально в бюджеті України необхідних на майбутніх півроку 12 мільярдів немає (не згадуватимемо про 24 мільярди, які треба буде шукати на виплати у 2010-му). Та й взагалі грошей у державній скарбниці ледь вистачає на виплату зарплат держслужбовцям, пенсіонерам та соціально незахищеним верствам населення. Про це знають і в Партії регіонів, і в уряді, хоча саме Юлія Тимошенко і не втомлюється говорити, що все і всім виплачується вчасно - боргів у держави перед власним народом немає, а бюджет перевиконано на 5%.

Тим часом у парламенті весь час ухвалюються закони, за допомогою яких сподіваються розв’язати проблему «у кого і що взяти», щоб бюджетні перспективи не виглядали плачевно. Наприклад, нещодавно Верховна Рада підвищила ставки акцизного збору на пиво - з другого півріччя до 0,54 гривні за літр. З 1 серпня планувалося підвищення акцизу на натуральне виноградне вино з 0,01 до 0,25 гривні за літр.

Михайло Папієв упевнений, що гроші знайти можна. Він нарахував аж п'ять джерел доходів. «Один з них - це 7,5 мільярда доларів, у гривнях це близько 50 мільярдів, які Україна отримає як кредиту Міжнародного валютного фонду», - говорить Михайло Миколайович.

Звичайно, легко казати, що підвищувати мінімум можна за рахунок майбутнього кредиту МВФ. Але сам валютний фонд навряд чи на таку авантюру погодиться. Ще варіант - заради благої справи можна включити друкарський верстат у Нацбанку - все одно до нових президентських виборів ніхто ні про що не дізнається.

«Якщо буде ухвалено новий прожитковий мінімум, у першу чергу навантаження відчують місцеві бюджети, пов'язані з виплатами зарплат, частина з яких справді прив'язана до мінімуму, - сказав «Главреду» Ярослав Жаліло, президент Центру антикризових досліджень. - Почнуться затримки із зарплатами. Або всі гроші місцевих бюджетів буде відправлено виключно на зарплати, а дефіцит відчують в інших сферах».

Експерти наполягають: підвищення прожиткового мінімуму вдарить не лише по бюджету, а й по бізнесу. Тобто постраждають ті підприємці, які офіційно виплачують своїм працівникам лише мінімальну заробітну плату. В результаті так само може зрости заборгованість із зарплати.

З іншого боку, треба говорити, наскільки реально може поліпшитися добробут громадян зі збільшенням прожиткового мінімуму?

«Сьогодні в Україні людей, одержуючих мінімальну зарплату, не дуже й багато. Тому в цілому для населення збільшення прожиткового мінімуму значною підмогою не стане, - говорить Жаліло. - Хоча люди, які отримують мінімальну зарплату, практично всю її витрачають. Це означає, що гроші, одержані у вигляді мінімальної зарплати, повністю йдуть в економіку, на вживання товарів і послуг, які виготовляють і надають місцеві виробники. Відповідно, якщо і можна говорити про якийсь ефект, то про вельми незначний».

Жебрацький підхід - є до чого прагнути

Ніхто і не приховує, що при розрахунку нового мінімуму застосовувалися ті самі методики, які задекларовані у відповідній постанові уряду від 14 квітня 2000 року. «Вони формують споживчий кошик для різних соціальних і демографічних груп, - роз'яснює Михайло Папієв. - Ми цю методику не змінювали, щоб нас ні в чому не звинувачували. Понад те, коли, зважаючи на рівень сьогоднішніх цін, ми підрахували фактичний розмір прожиткового мінімуму, я звернувся до Генпрокуратури України з тим, щоб там зобов'язали Міністерство праці та соціальної політики оприлюднити фактичний прожитковий мінімум за травень, як це передбачено законом. У середині червня на сайті міністерства з'явився фактичний розмір прожиткового мінімуму. Неспівпадіння з нашим варіантом - три гривні».

У Законі «Про державні соціальні стандарти і державні соціальні гарантії» записано, що прожитковий мінімум - це «величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження її здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів і мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних та культурних потреб особистості».

Треба сказати, що сьогодні при розрахунку цього самого прожиткового мінімуму використовуються підходи і методи, запропоновані ще у 2000 році. Колишнім залишився і набір продуктів, товарів та послуг. Хоча останній має переглядатися раз у п'ятирічку. Крім того, норми, закладені у прожитковий мінімум громадян України, набагато нижчі, ніж реальні фізіологічні, а набір непродовольчих товарів та послуг узагалі далекий від реальності. Наприклад, в елементарному споживчому кошику від держави немає витрат на придбання чи оренду житла, освіту, оздоровлення, утримання дітей у дитячих садках і платні медичні послуги.

Якщо вірити офіційному документу, то до річного набору продуктів харчування для працездатного населення належить: 95 кг картоплі, 39 кг пшеничного хліба, 4 кг макаронів, 2,5 кг рису, 2 кг гречки, трохи більше кіло вівсянки, 28 кг капусти, 25 кг помідорів, 16 кг кавунів і динь, 60 кг ягід. Норма солодкого - 13 кг. М'ясо пропонується як делікатес: яловичина - 14 кг, птиця свійська - 12 кг, свинина - 8 кг, ковбаса - 9 кг, риба - 7 кг. Не забули чиновники і про сало - його можна з'їдати не більше 2 кг на рік. Якщо судити за деякими показниками, непрацююча людина харчується навіть трохи краще. Приміром, картоплі їй «відміряли» 108 кг, а не 95 кг, яловичини - 14 кг, а не 12 кг, птиці - 12 кг, а не 5 кг. Хоча все-таки вживання риби, багатої на фосфор, заплановано менше - лише 2,5 кг. Є в обох списках і масло, і молоко, і яйця. Ясна річ, в обмеженій кількості.

Окремий перелік продуктів складено і на дітей у двох вікових групах: від 0 до 6 років і від 6 років до 18-ти. Так, чиновники вважають, що за рік школяру достатньо з'їдати трохи більше ста кілограмів овочів (300 грамів на день), коли всі медики стверджують, що їх у щоденному раціоні має бути від 500 до 700 грам. Подібна історія і з фруктами. Норма від чиновників - приблизно 160 грамів на день, версія педіатрів - 500. При цьому новонародженим і дітям до 6 років до меню пропонують включити м'ясний балик, шинку в «обсягах» не більше 1 кг на рік, а також сало у тих самих пропорціях.

Цікаві цифри є у мінімальному наборі предметів гардероба. Сім пар шкарпеток чиновники пропонують носити чоловікам рік, п'ять пар трусів - три роки, одну краватку - сім років. Предметами жіночого гардероба досі вважаються рейтузи і комбінації. Плащ, сукню, спідницю і халат жінки можуть міняти раз у п'ятирічку, а шапку і купальник - раз на чотири роки. У домашніх капцях і жінки, і чоловіки повинні ходити протягом трьох… Швидше за все, на власному досвіді всі ці розрахунки ніхто ніколи не перевіряв.

І, нарешті, про «культурні потреби особистості». Раз на місяць можна собі дозволити щось одне: театр, кіно, музей, парк, зоопарк або цирк. Хоча, напевно, на зростаючі ціни і на ці задоволення чиновники закривають очі.

Не так далеко від України зовсім інше життя й інші стандарти. У Європейському союзі чиновники часто далекі від необгрунтованих заяв і тим паче рішень. Там намагаються збільшити середній рівень життя, щоб дедалі менше людей отримували мінімальні зарплати і пенсії. В Україні все навпаки - вже не перший рік триває гонитва за «мінімумом», під час якої всі наступають на одні й ті самі граблі.