Уряд вирішив «подоїти» заробітчан?

На початку березня цього року уряд затвердив постанову, яка відкриває українським заробітчанам доступ до загального пенсійного страхування в Україні.

Ціна питання – щомісячна сплата єдиного податку до української казни. Що це – спроба соціально захистити українців за кордоном чи просто можливість наповнити бюджет?

Відповідно до згаданої постанови, приєднатись до загальнообов’язкової системи державного страхування можна всього за 200 гривень щомісяця. Для цього потрібно бути зареєстрованим як приватний підприємець, не залучати до діяльності інших осіб та обмежити власний річний дохід 500 тис. гривень. Таким чином, робітник, що працює за кордоном, автоматично звільняється від 15% податку з доходів фізичних осіб, але на нього поширюється загальнообов’язкове пенсійне страхування.

У Держкомітеті з питань регуляторної політики і підприємництва наголошують, що рішення про перехід на єдиний податок є добровільним. Розповідати про можливість такої легалізації до Риму нещодавно їздила навіть голова Держкомпідприємництва Олександра Кужель. Наразі очевидно, що заохотити українських заробітчан скористатись цією можливість їй не вдалось. Проте, чому наші люди ставляться скептично до цього рішення українського уряду і яка цьому альтернатива, «Главред» розпитав у самих українців за кордоном.

Павло Садоха, голова Спілки українців у Португалії

Якої ви думки про дану урядову ініціативу?

Сама постанова, звичайно, ніби дає людині можливість легалізуватися і тим самим отримати соціальне забезпечення у випадку, якщо людина працює за кордоном нелегально. Але питання в тому, чи Україна таким кроком дійсно хоче вирішити проблему українців-нелегалів, чи це просто спроба їх оподаткувати. По-перше, такій постанові є альтернатива. Наприклад, сама пані Кужель не згадує про те, що на відміну від запропонованого нею єдиного податку для заробітчан у самій Португалії навіть нелегали, які мають якісь ідентифікаційні документи, можуть звернутись у страхову компанію і отримати те саме. Гадаю, було б справедливо, якби пані Кужель згадала і про інші можливості соціально захистити тутешніх українців.

По-друге, скажімо в Португалії проблеми з нелегалами нема, бо тут їх небагато. Думаю, було б правильніше, якби Україна добивалась легалізації наших нелегалів за кордоном. Адже, наприклад, бути нелегалом у Португалії зовсім невигідно – ти не маєш жодної соціальної допомоги, не можеш влаштуватись на роботу, а зараз дуже страшна криза з зайнятістю. Тому нелегали тут здебільшого добиваються легалізації.

А яка є оптимальна альтернатива ініціативі, про яку йдеться у цій постанову уряду? Україна повинна вести міжурядові переговори про легалізацію українців?

Так. Таким чином уряд може допомогти тим, хто хоче легалізуватись і платити податки. А якщо хтось буде намагатись уникнути сплати податків, то це вже їхня особиста відповідальність.

Нам відомо, що в українців в Іспанії та Португалії нема проблем з соціальним забезпечення, адже майже усі вони там мають легальний статус. Чи чули ви думку про цю постанову українців з інших країн?

Я зв’язувався з керівниками громадських організацій в Італії та Іспанії. У них також виникає дуже багато зауважень і вони стверджують, що ця постанова є не найкращим способом вирішити питання українців-нелегалів. Є інші способи вирішити ці питання. І хотілося б, щоб уряд про них також згадав. Український уряд вибрав один спосіб – спосіб наповнення казни. Ми як закордонні українці також «за» це, але так само хотіли б відстояти і свої інтереси. Скажімо, у Португалії місцеві високопосадовці неодноразово заявляли про те, що українська громада зробила значний внесок у розвиток португальської економіки. За це в Лісабоні з’явився проспект Українців. Також португальська влада допомагає нам проводити наші свята, підтримувати нашу культуру. Тобто є якась віддача від податків, які ми платимо. А від українського уряду нема жодної ініціативи, і лише хочуть, щоб ми заплатили. Наш скепсис щодо цього рішення не спрямований проти українського уряду. Адже такі самі вимоги ми ставили до всіх українських урядів. Українці в Португалії є вже десять років. За весь цей час ми не мали жодної допомоги від українського уряду. Більше того, було і ще залишається багато проблем.

Михайло Петруняк, президент Асоціації українців Іспанії та радник прем’єр-міністра України

Чи готові українці в Іспанії та інших країнах Європи скористатись цією ініціативою?

Є дуже багато позитивних відгуків від людей, які готові платити ці відрахування і які не бачать в цьому жодних проблеми. Тобто зацікавлення цим нововведенням серед заробітчан є. Не можу сказати, що зараз українці кинуться відправляти силу силенну грошей, щоб наповнювати Пенсійний фонд. Ця система зараз не працює, адже люди вимагають від держави гарантій виконання цих зобов’язань. А наразі таких гарантій нема. Інша справа – щодо цього є багато спекуляцій. Як завжди, перед черговими виборами починають лякати закордонних українців. Кажуть, щоб вони не робили того чи сього. Бо, мовляв, вас усіх примусово оподаткують. Але це лише спекуляції різних політичних сил, адже дана ініціатива не є обов’язковою.

Можете назвати імена цих політиків?

Першим на це відреагував нардеп Арсеній Яценюк. Також були звернення від Оксани Білозір. Але в мене є підозра, що вони цієї постанови просто не читали. Адже в ній сказано, що це є добровільним і не буде подвійного оподаткування.

Ви уявіть собі, що людина після 10 років за кордоном приїжджає в Україну, а їй скажуть, що вона не має жодного стажу, а тому претендувати на пенсію не може.

Тобто ви рекомендуєте заробітчанам в Іспанії долучитись до цієї програми?

Однозначно. Більше того, ця постанова також дає можливість зареєструватись, отримати статус підприємця і ввозити на територію України до півмільйона гривень. А нашим людям у будь-якому разі потрібно буде якимось чином легалізовувати ці кошти.

Інші заробітчани, з якими доводилось поспілкуватись, кажуть про те, що даний крок націлений лише на те, щоб під час кризи наповнити українську казну за рахунок заробітчан. Як можете це прокоментувати?

На мою думку, ця постанови є лише першим кроком до ідеалу. Щодо українських трудових мігрантів є дуже багато угод, які потрібно прийняти. У першу чергу – це трудові угоди між країнами перебування. З Португалією в України така угода вже є, а зовсім недавно підписали і з Іспанією. Угоду між Україною та Іспанією про врегулювання міграційних потоків мали підписати ще в 2004-му або 2005 році, коли були робочі місця. Відповідно до цієї угоди, якщо українець легально відпрацював в Іспанії 5 років, то матиме 15 років стажу і вибиратиме, де отримувати пенсію – в Іспанії чи в Україні. А от з Італією такого договору нема взагалі. Зараз уряд почав робити якісь кроки і знову наразився на критику. Я не захищаю дії уряду, просто хочу сказати, щоб українцям дали можливість самим розібратись у тому, хочуть вони цього чи ні.

Це будуть невеликі кошти. Суто оціночно говорять про якісь 1,5-7 млн. гривень. Бо якщо ми говоримо про Італію, Іспанію та Португалію, то чому не згадати й про Росію, де працює близько 2 млн. українців.

Ви маєте на увазі нелегальних українців в РФ?

Звичайно. То чому не говорити про цих трудових мігрантів? Крім того, є ще внутрішні трудові мігранти. Я знаю, що дана ініціатива – це позитив, бо сам 10 років живу за кордоном. Адже коли та стара жінка повернеться до України, то коли вона оформлятиме пенсію, у неї не буде ані українського, ані португальського чи італійського стажу.

А як щодо альтернативи – недержавних пенсійних фондів? Вкладаєш гроші для себе і ще маєш якийсь процент приросту.

Я також беру участь у трьох таких пенсійних програмах. Але повірте – це дуже небезпечно. Я наслухався вже багато нарікань людей про те, що вони не можуть повернути своїх коштів. Є багато чуток про те, що урешті-решт ці фонди все-таки розвалюються. Чомусь я не чув про жоден такий фонд, який довів своє право про життя. Ці недержавні фонди шукають всілякі варіанти, щоб не виплатити ці гроші. А у нас не настільки стабільна внутрішня політика, щоб змусили ці приватні пенсійні фонди виплачувати людям гроші. А державний пенсійний фонд – це все-таки більш стабільний.

Якщо сприймати дану постанову як крок назустріч заробітчанам, то чи не здається вам симптоматичним, що ця ініціатива відбулась саме перед виборами? Може, просто хочуть задобрити частину електорату?

Скажімо, в Іспанії щороку все більше українців розчаровується у виборах, а відтак останнім часом голосують лише близько 6-7% з усіх українців Іспанії. Не працює сама система. Люди повинні їздити по два рази: спочатку реєструватись, а потім голосувати. Коли буде єдиний реєстр виборців, то можна буде очікувати більшу активність на виборах українських заробітчан. Тобто частка голосів закордонних українців невелика. Інша справа, що заробітчани, як авторитети для своїх родин на Україні, безумовно, впливатимуть на їхній вибір.