Як на Сенині іменини…

День народження Арсенія Яценюка прем’єр зустріла в Астані.

Вочевидь, на урочистості з нагоди власної політичної зрілості (читай – законного права балотуватися у президенти) Арсеній Петрович Юлію Володимирівну не запросив. А «робочий візит» дав чудовий привід нашій героїні не лише потеревенити з Владіміром Путіним, а й уникнути формального вітання. Бо чого ж Юлії Володимирівні радіти? Не тому ж, що поки у Яценюка росте, у Тимошенко падає? Рейтинг – ще та фата-моргана, вчора – був, а сьогодні, схоже, чи не весь вийшов…

І взагалі, подорож для жінки – чи не найкращий спосіб осмислити буття й «переварити» події. А Юлії Володимирівні є про що подумати. Бо останніми днями у її житті все не так добре, як здавалося б на перший погляд.

От, наприклад, перемога «Шахтаря». З одного боку, чудова нагода посидіти у помаранчевій футболці перед телевізором і разом з родиною «покричати і посвистіти». Хотілося б, звісно, побачити це щасливе сімейне фото, та сум Юлії Тимошенко не з того приводу. Ну от скажіть, чому Рінат Ахметов запросив Вік­тора Ющенка на цей матч у Стамбул, а Юлію Володимирівну – ні? І про що ці двоє теревенили у той радісний вечір, поки прем’єр розважалась на власному дивані?

Чи звільнення Віктора Балоги. Ясна річ, для Тимошенко – новина добра. А у контексті призначення Віри Ульянченко – не дуже. Вже в перший робочий день між Вірою Іванівною та Юлією Володимирівною відбулася розмова. У художній літературі її можна було б описати так: «Альо, Юля?» «Цє Вєра. Там Валерій Павлович Пустовойтенко працюватиме губернатором Київської області. Порядня людина. І твій Богдася Губський не проти. Так пришліть терміново кабмінівське подання…». І уряд подання надіслав. У відповідь на лояльність Секретаріат уже наступного дня заборонив губернаторам з’являтися на нараді в Кабміні.

Лояльність, до речі, ще та проблемка. От що робити, якщо бажання шикуватись дружніми рядами не виявляють депутати власної фракції. Андрій Кожем’якін пересварився з групою Андрія Порнова. І навіть хотів «виперти» екс-прокурора Дніпропетровської області Святослава Олійника. Натомість фракція вчинила – уявіть собі! – майже бунт! Олійник залишився. І почала невпинно зростати кількість нардепів, які відмовляються «дружніми» рядами озвучувати БЮТівські темники про подолання кризи, невпинний ріст ВВП та гривні. Тож і думай тепер, якими пряниками задовольняти апетити, що зростають.

Навряд чи втіхою для Тимошенко можуть бути й потенційні відставки – віце-прем’єра Івана Васюника ТА міністра оборони Юрія Єханурова. Хоч ці два пропрезидентські обличчя в кінець дістали главу уряду, та чим менше міністрів налічуватиме її уряд, тим логічнішим виглядатиме питання про його коаліційність, легітимність, і як наслідок – відставку.

А опозиція – навряд чи хороший старт для Тимошенко. Тим паче, що це поле вже помітив прапорцями Арсеній Яценюк.