Оновлений Биков поза законом? Частина 2

Надрукована стаття в «Главреді» про законність кольоризації фільму Леоніда Бикова «В бій ідуть лише старики» викликала неабияку дискусію.

Обурені продюсери заявляють, що права на презентаційний показ стрічки були і він здійснювався у відповідності до закону. «Це ніяка не піратська копія. Так, ми не встигли отримати прокатне свідоцтво, але в нас є лист від Міністерства культури, яке дозволяє та санкціонує цей показ», - заявила «Главреду» виконавчий продюсер кольоризації картини Марина Лопатьонок. Ми вважаємо за потрібне продовжити дискусію на нашому сайті. Тим паче, що відкрилися нові подробиці.

Отже, нагадаємо, наприкінці 2008 року Міністерство культури і туризму оголосило конкурс на отримання права проведення повного цифрового відновлення та кольоризації фільму «В бій ідуть лише старики», знятого у 1973 році Леонідом Биковим. Конкурс виграла компанія «Трейд Інтертеймент», відповідно, вона і отримала право чинити вищезазначені дії.

Чому і в кого виникла нагальна потреба оновлювати саме цю картину – чиновники воліють не казати. Хіба обмовляються, що чинився певний тиск, аби тендер все ж таки було проведено. Далі починається найцікавіше. У Протоколі засідання журі щодо конкурсу одним з пунктів зазначено, що компанія-переможець повинна узгодити з кіностудією-виробником перелік робіт за угодою, а також отримати дозвіл на проведення цифрового відновлення та кольоризації фільму у спадкоємців і власників авторських прав. У Договорі ж, укладеному Державною службою кінематографії та ТОВ «Трейд Інтертеймент» 15 грудня 2008 року, говориться про те, що до початку комерційного використання прав на відновлений фільм Ліцензіат, тобто компанія «Трейд Інтертеймент», має «письмово узгодити з кіностудією-виробником оригінального фільму (володарем немайнових авторських прав) зобов’язання щодо зазначення у титрах нової версії імені кіностудії-виробника та усіх авторів оригінального фільму, збереження цілісності твору, не допущення перекручень, спотворень твору, а також узгодити з кіностудією-виробником перелік робіт». Крім того, Ліцензіат бере зобов’язання після отримання державного посвідчення на право розповсюдження і демонстрування нової версії фільму сплатити спадкоємцям авторів фільму одноразову авторську винагороду «у розмірі 25000 гривень».

Отже, стрічку було відновлено і «розфарбовано». Втім, розповсюджувати та демонструвати «окремий новий твір, інший об’єкт авторського права, на який компанія має виняткове майнове право», як зазначають представники «Трейд Інтертеймент», не можна без державного прокатного посвідчення. Міністерство культури і туризму у видачі такого посвідчення компанії відмовило. Крім того, державна установа демонструє намір розірвати договір з «Трейд Інтертеймент» та анулювати результати тендеру у зв`язку з невиконанням умов договору (відсутність письмового узгодження робіт з кіностудією імені Довженка та надання дозволу спадкоємців).

Зі свого боку, представники компанії наголошують, що договір неможливо розірвати в односторонньому порядку, а крім того, він не передбачає надання вищезазначених документів. Тому виконавчий продюсер кольоризації картини Марина Лопатьонок переконана, що право на демонстрацію та розповсюдження нової версії стрічки вони все ж таки отримають. «Закінчиться це тим, що вони (Міністерство культури та туризму. – Авт.), зрештою, видадуть нам прокатне посвідчення, – сказала «Главреду» пані Лопатьонок. – Ми не повинні отримувати дозвіл спадкоємців за умовами нашого договору. Там такого пункту немає. Там сказано, що ліцензіар гарантує, що він має всі законні підстави для надання ліцензіату усіх майнових прав на оригінальний фільм за цим договором. Права на оригінальний твір, що передані ліцензіату за цим договором не порушують права третіх осіб. На той момент, коли вони (Міністерство культури та туризму. – Авт.) передавали нам права, вони надали нам всі документи про те, що вони є законними власниками майнових прав на цей фільм. Якщо Міністерство культури передало майнові права третім особам в період дії договору, то це їхні проблеми, а не наші».

Тим часом, кіностудія-виробник в особі Національної кіностудія імені Довженка заявляє, що з ними не було погоджено передачу прав з проведення повного цифрового відновлення та кольоризацію фільму «В бій ідуть лише старики», а майнові права на кінофільм належать підприємству, яке здійснило зйомку, згідно з статтею 483 Цивільного Кодексу Української РСР, від 1963 року. Крім того, згідно з наказом Мінкульту від 15.12. 2008 р. «Про безоплатну передачу нематеріальних активів» всі фільми за період з 1953 по 2008 рік в кількості 766 одиниць передано на баланс Кіностудії імені Довженка на правах повної майнової інтелектуальної власності.

Чи може Національна кіностудія апелювати до такого, м’яко кажучи, застарілого нормативного акту, як Цивільний Кодекс Української РСР, роз’яснює головний спеціаліст відділу з питань авторського права та суміжних прав Державного департаменту інтелектуальної власності Оксана Кравченко. «До тих аудіовізуальних творів, які були створені до 1991 року має застосовуватися раніше діюче законодавство, зокрема, в даному випадку може бути застосовано Цивільний Кодекс УРСР, тому що це стосується контексту створення цього об’єкту авторського права, – говорить вона. – В окремих випадках, при судовому розгляді, можуть бути застосовані певні нюанси законодавства, враховуючи конкретну ситуацію, конкретні правовідносини».

Щодо наказу Міністерства, то дивує той факт, що він виданий в день підписання договору між Державною службою кінематографії та компанією «Трейд Інтертеймент», якій Міністерство передало майнові права на фільм «В бій ідуть лише старики» на певний термін, зазначений в договорі. Слід звернути увагу, що Національна кіностудія надіслала лист з роз’ясненнями щодо володіння майновими правами на стрічку компанії-кольоризатору 24 лютого.

Але наразі позиція Міністерства однозначна – розірвати договір. Також виявляється, що Міністерство культури та туризму України, попри те, що 17 квітня надіслало ТОВ «Трейд Інтертеймент» заяву про анулювання договору за підписом заступника міністра Тимофія Кохана, 8 травня за тим же підписом було надано дозвіл на одноразовий некомерційний показ в кінотеатрі «Україна».

Голова Державної служби кінематографії Ганна Чміль також коментує ситуацію «Главреду». «Я далека від думки, що це буде просто скандальна історія, – говорить вона. – Перш за все це пов’язано з популярністю самого Бикова, з тим, що його фільм зроблений за найвищими кінематографічними канонами, і, безумовно, що на популярність, на долучення до «імені» претендують люди, які прагнуть це використати. І це ще раз доводить, що кіно – не така вже й проста справа. До кіно сьогодні прагне долучитися велика кількість людей, тим більше, якщо кіно популярне, улюблене мільйонами. Ви ж розумієте, що й реклама дорожча, якщо в ефірі шедевр. Винувата в ситуація також і я, тому що в якійсь момент здалась».

Натомість дочка Леоніда Бикова Мар’яна від початку була категорично проти втручання у фільм свого батька і має намір обстоювати свою позицію в суді. «Безумовно, я буду вживати всіх заходів, – говорить Мар’яна Леонідівна. – Я розумію, який чекає на мене спротив. Я розумію, що якийсь наркоман може десь мене зустріти. Або я випадково можу потрапити під машину, хоча і обережно переходжу вулицю. Все може бути. Для нас на кін поставлено честь та сенс життя тата і його роботи. А для них – якісь їхні власні інтереси. Ці кольоризатори ріжуть картину на шматки і роблять целофанові килимки з татового фільму, розфарбовують їх аніліновими фарбами і вважають, що на цій базарній красі можна когось виховати. Вони можуть прикриватися словами Бикова, що, мовляв, він мріяв про кольоровий фільм. Насправді у стрічці «В бій ідуть лише старики» режисером в якості ігрових епізодів свідомо використовувались чорно-білі кадри кінохроніки, а монтаж картини органічно сплітав їх з чорно-білими постановочними кадрами. Цей режисерський прийом був визнаний вдалою творчою знахідкою, яка дозволяла відчути неповторну атмосферу документальності всього фільму. За 36 років існування «Стариків» мені не доводилось чути, що чорно-біле зображення є недоліком стрічки, який потребує виправлення».

Втім, продюсер нової версії фільму Марина Лопатьонок зазначає, що твір після проведення відновлювальних робіт та «розфарбування» не зіпсовано і не спотворено, а в договорі прописано лише те, що після отримання прокатного посвідчення компанія зобов’язується виплатити родичам Бикова певну суму грошей. «Але ми маємо право нічого не платити, – каже вона. – Тому що немайнове авторське право в нашій країні не передається у спадок, тобто з нашого боку це був жест доброї волі».

Насправді, Законом України про авторське право та суміжні права для спадкоємців, власників немайнових прав, передбачено таки промінь світла у темряві, яку змалювала пані Лопатьонок. Як зазначила головний спеціаліст відділу з питань авторського права та суміжних прав Державного департаменту інтелектуальної власності: «Згідно зі статтею 29, п.2 Закону спадкоємці мають право захищати авторство на твір і протидіяти перекрученню, спотворенню чи іншій зміні твору, а також будь-якому іншому посяганню на твір, що може завдати шкоди честі та репутації автора. Тобто, якщо спадкоємці Бикова вважають, що твір спотворено та перекручено, вони можуть звернутися до суду. Однак, у цьому випадку слід буде довести, що це дійсно так і є».

«Це напевно, предмет якогось з’ясування справи між нами та Мар’яною, так, дійсно, – відповіла на це представник компанії. – Я не можу ні за що ручатися, що буде завтра. В суді, чи не в суді це буди вирішено, але в нас проти Мар’яни немає жодного негативу».

Так чи інакше, але без прокатного посвідчення картину не можна демонструвати та розповсюджувати. Продюсери ж нової версії стрічки говорять, що кольоровий фільм «В бій ідуть лише старики» вже чекають на різноманітних фестивалях, де він буде демонструватися в рамках спеціальних програм. Наприклад, один з продюсерів, Олексій Дівєєв-Церковний зазначив, що найближчим часом стрічку «чекають в «Артеку». Проте ж до з’ясування всіх обставин у суді Міністерство культури прокатне посвідчення не видаватиме. Або ж будуть «залучені» інші важелі впливу. Наприклад, ті самі, які вплинули на рішення провести тендер.