Вільні від дітей

«Чому в тебе немає дітей?» – таке запитання може «добити» навіть дуже спокійну дівчину зрілого віку, яка не має дітей.

Де знайти справжню відповідь на це важке питання? Чому українці так мало народжують і, навіть, стверджують, що не хочуть

дітей?

Біологічний збій?

Коли людина каже, що «не хоче» мати дітей, можливо, насправді вона просто «не може» завагітніти й народити? Репродуктивне здоров’я – делікатне питання. Цікаво, що на Інтернет-форумах люди, які не бажають мати дітей, обговорюють що завгодно: чоловіків і дружин, собачок і папужок, але тільки не види протизаплідних засобів. А на форумах молодих батьків чи пар обов’язково є така тема: контрацепція.

«Біологічно відмова від народження дітей не обґрунтована, – стверджує Ігор Горпінченко, доктор медичних наук, заслужений лікар України, директор Українського інституту сексології й андрології. – Народження дітей – це одна з основних функцій людини, її конституційне право. Сім’я без дітей – не повноцінна. Але ми не маємо права засуджувати вибір людей. Кожен сам вирішує: народжувати йому чи ні».

Як підкреслюють медики, в нашій непростій країні штучну відмову від материнських і батьківських якостей можна було б виправдати відсутністю матеріальної стабільності. Однак, як свідчать спостереження, найбільше бездітних – у богемному колі. Як правило, це матеріально забезпечені люди. Вони ведуть такий спосіб життя, за якого рідко з’являються думки про потомство. А ось у країнах, що не вирізняються високим рівнем економіки, народжувати дітей – престижно. Там існує думка, що продовження роду – це дуже важливо.

У принципі, можна знайти тисячі причин для відмови від дітей. У когось – негаразди в економічному плані, в інших – неабиякий страх перед народженням неповноцінної дитини чи бажання бути вічно молодим і не розтрачувати своє здоров’я на пологи. «Багатьох лякають труднощі, – резюмує Ігор Горпінченко. – Але очевидно, що гармонійно розвинена особистість завжди знайде час і сили як на кар’єру, так і на виховання дітей. А держава має робити реальні кроки для стимулювання материнства».

Що таке «сепарація»?

«Серед людей, які приходять на психологічні тренінги з бажанням розібратися в проблемах своєї сім’ї, я не зустрічала таких, хто не хотів би мати дітей, – розповідає Лариса Майсак, психолог, яка практикує метод сімейних розстановок. – Є інша проблема: “хочемо, але не можемо”. А ті, хто по-справжньому відмовляється від дітей, напевно, до психологів не ходять.

Кажуть, що сучасні жінки віддають перевагу кар’єрі. Але, якщо відверто, то багато українських жінок зайняті не стільки кар’єрою і матеріальними цінностями, скільки виживанням. Їм не до народження дітей. А ті, у кого є гроші, – бояться за своє майбутнє. Таким чином, “вільні від дітей” жінки демонструють, що молоді матері в нашому суспільстві соціально не захищені».

А ще психологи підкреслюють, що відмова від народження дітей свідчить про незрілість особистості. Усі ми розвиваємось етапами: у ранньому віці отримуємо турботу від батьків і користуємося нею не замислюючись. І лише з накопиченням досвіду готові поділитися своєю турботою. Якщо цього не відбувається, значить людина ще не дозріла до появи дітей.

«Багато залежить і від поведінки батьків. Часто трапляється так, що вони вкладають усі свої сили в дитину, а потім не хочуть відпускати її в доросле життя, – розповідає Лариса Майсак. – Існує такий термін – сепарація (від латин. separatio – відокремлення): відхід від об’єкта або припинення з ним будь-яких стосунків. Це означає, що в людини з’являється відчуття власного “я” як самостійної й незалежної одиниці.

Відсутність сепарації – це бич нашого часу. Діти, подорослішавши, не можуть вести життя зрілих людей. Вони хочуть, щоб їм постійно давали, і не можуть насититися турботою оточення. Аби розібратися в собі, варто пригадати: існує доросла й дитяча частини особистості (за Полем Бреггом – “дорослий”, “батьки”, “дитина”). А народження дітей – це енергія віддачі. Зріла особистість хоче віддавати».

Іноді жінки не хочуть продовжувати свій рід, тому що пережили багато складних ситуацій і вважають, що дітям на цьому світі теж буде погано. Ми живемо в епоху краху родинних цінностей, і жінкам важче піднімати потомство... До того ж, бажання народжувати –  це теж у деякій мірі виховання. На жаль, багато батьків виховують своїх дітей за старими звичаями. Ось, наприклад, в Америці винайшли електромобіль, то чому ж ми не думаємо про те, що і виховання теж вимагає нововведень? Треба з повагою ставитися до старих традицій, але й додавати до них нові «інструменти» виховання: усе розвивається.

Тиск суспільства

«Народжувати чи не народжувати – це вільний вибір кожного, – вважає вихователь Наталія Єгорова. – Можна бути розпещеною дружиною олігарха й берегти фігуру, можна займатися улюбленою роботою з ранку до вечора. І в першому, і в другому випадках – не до дітей. Однак рано чи пізно кожна людина доходить межі, за якою починається неабиякий тиск із боку суспільства.

Усім цікаво: “Чому в тебе немає дітей?”. Це характерно для України, де досі важливо, щоб жінка вийшла заміж, і не має великого значення, який у неї чоловік. Про якість шлюбу, а відтак і про якість виховання дітей говорять не завжди. У нас чомусь рідко запитують: “Ви щасливі у своєму сімейному житті?”. За кордоном – у Європі, в ОАЕ, де я пропрацювала шість років із дітьми, – такого немає: кожен сам обирає, як йому жити».

Одна моя приятелька, якій 36 років, уже стомилася від того, що всі постійно їй кажуть: «Пора заводити дітей!». У неї свій погляд на це питання: «А я не відчуваю, що пора!». Як підкреслює Наталія Єгорова, в українському суспільстві треба змінювати нетерпиме ставлення до цього питання. Складається враження, що багато хто не знає, що робити зі своїм життям і дітьми, і втручається в чуже.

Між іншим, жінки, які категорично відмовлялися від материнства, були завжди. Яскравий приклад: Ліля Брік неодноразово заявляла, що не хотіла мати дітей ні від Маяковського, ні від Бріка. Дехто з істориків стверджує, що Ліля Юріївна зробила спеціальну операцію, тому що хотіла бути тільки музою. Але є й інша версія: насправді Ліля Брік не могла народити, тому що в юні роки їй невдало перервали вагітність.

Не кінець історії

«Очевидно, люди, які не мріють мати дітей, не люблять себе, – вважає письменник і видавець Віталій Капранов. – Пам’ятаєте ці суперечки в сім’ї – на кого більше схожа дитина: на тата чи на маму? Кожна людина бачить у своєму чаді продовження. У письменника Грема Гріна є історія про самотнього англійського шпигуна, перевербованого КДБ. Він не хотів дітей: “Хочу, щоб на мені історія завершилася”.

Можливо, людина перенесла якусь психологічну травму і не хоче бачити ще одну себе. У принципі, для такого заперечення біології мають бути серйозні причини. Швидше за все – це травма або гіперегоїзм. Погляньте: сьогодні жінка перетворилася навіть не на товар, а на манекен – плічки для носіння одягу. Цю роль “ідеальної жінки” підігрівають глянцеві журнали».

А ось знаменитий фантаст Сергій Дяченко, у минулому психіатр і генетик, не настільки категоричний у своїх роздумах: «Якщо у жінки не склалася доля, була невдала сім’я або ж вона стала жертвою якоїсь агресії і тепер боїться народжувати дитину – такий стан речей викликає у мене лише співчуття. І я зробив би усе можливе, щоб допомогти їй, аби вона відчула радість материнства».

Сергій Дяченко також згадує про гіперегоїзм. Адже є чимало жінок, які не бажають обтяжувати себе турботами про дітей. Вони думають лише про задоволення. Цілком можливо, що у 50–60 років вони гірко пошкодують про свій вибір. Проте буде пізно. А є «середня» ситуація – жінки не поспішають народжувати через об’єктивні причини.

«Пригадую, як у 1980 році вперше поїхав до Парижа – із гордим відчуттям, що підкорю всіх французьких жінок, – зізнається Сергій Дяченко. – І стикнувся з тим, що в Парижі – у цьому місті кохання – модно спочатку здобути освіту, професію, десять разів подумати й тільки потім поєднувати з кимось свою долю, народжувати дітей.

Виявилось, у ті часи те, що відбувалося в Москві, якраз і було свободою звичаїв. Я підтримую таку життєву мудрість: не кидатися кожному на шию. Незабаром моїй доньці буде 14 років, і на мене, як на батька, через кілька років чекає уся ця “краса” закоханості. Я дуже сподіваюсь, що донька дуже серйозно підходитиме до вибору партнера». W

Хто такі «чайлдфрі»

На Заході існує рух – child free («чайлдфрі»), що об’єднує людей, які не бажають продовжувати свій рід. В Україні таких людей теж більшає. Але, звичайно, «чайлдфрі» не бігають по вулицях з лозунгами – «Геть нащадків!». Найпростіше їх відшукати в Інтернеті на форумах «чайлдфрі». У реальному житті зустріти однодумців складніше: питання мати чи не мати дітей – досить інтимне. До речі, опитування психологів, лікарів та вихователів на тему «чайлдфрі» нерідко породжувало нерозуміння проблеми.

 «Чайлдфрі» (child free) (з англійської – «свобода від дітей») не слід плутати з вимушено бездітними («чайлдлес» (child less)), які й хотіли б мати дітей, але стан здоров’я не дозволяє. До речі, таких в Україні близько мільйона пар, або 15% усіх подружжів.

Перепис 2003 року в США виявив рекордну кількість бездітних – 44% жінок віком від 15 до 44 років. Скільки з них належать до «чайлдфрі», невідомо, але Національний центр статистики охорони здоров’я стверджує, що відсоток американських жінок дітородного віку, які визначають себе як «добровільно бездітні», швидко зростає: 2,4% – в 1982 році, 4,3% – в 1990-му, 6,6% – в 1995-му.

Загалом спостереження свідчать, що порівняно з іншими, «чайлдфрі-пари» освіченіші, більш затребувані як професіонали й керівники, мають вищий дохід (обоє з подружжя), схильні жити в містах, менш релігійні, рідко дотримуються традиційних гендерних ролей і звичаїв.

 За рівнем бездітності незаміжні білі жінки більш ніж удвічі перевершують афроамериканок; незалежно від сімейного стану іспаномовні жінки мають нижчий рівень бездітності, ніж неіспаномовні.

Під час статистичного дослідження були з’ясовані найбільш поширені причини бути «чайлдфрі»: небажання жертвувати особистим простором заради дитини, відсутність переконливої причини мати дітей, небажання втрачати час, активна огида до дітей, задоволеність домашніми тваринами і спостереженням за дітьми родичів чи друзів.

В англійській мові слово стало частиною буденної мови, серед «чайлдфрі» часто скорочується до CF. Хоча гомосексуалісти й лесбіянки можуть бути «чайлдфрі», вони вкрай рідко позначаються так само. Переважна більшість тих, хто це робить, – гетеросексуали.

Ігор ГОРПІНЧЕНКО , доктор медичних наук, заслужений лікар України, директор Українського інституту сексології й андрології

Жінки, які не народжували, частіше страждають від гінекологічних та онкологічних захворювань. Вони швидше старіють, хоча, здавалося б, можуть приділити собі більше уваги, і їхній організм схильний до менших навантажень.

Віталій КАПРАНОВ, письменник і видавець

Якщо хтось вважає, що були часи, коли люди не займались виживанням, – він помиляється. Дітей народжували і за часів голоду та воєн, тому що це – продовження життя. А якщо жінка стверджує, що не хоче дітей, – вона, зазвичай, лукавить.