«Тарас Бульба», або Патріотизм по-російськи?

Розмови про цей фільм точилися давно. Історію про долю Тараса Бульби та його синів, один із яких через кохання перейшов на бік поляків, а іншого шляхтичі стратили, обговорювали не лише в культурологічних колах, а й у політичних.

Глядачі ж з особливим нетерпінням (і навіть, можна сказати, заздалегідь трохи упереджено) хотіли подивитися, а що такого в повісті Гоголя про Україну побачили росіяни. Тим більше, про них у ній не було ні слова.

Отже, за 516 мільйонів рублів Росія змогла зробити дороге кіно – історичне, в якому знялися Богдан Ступка, Лесь Сердюк, Ада Роговцева, Володимир Вдовиченков, Ігор Петренко, Михайло Боярський, Даніель Ольбрихський, Юрій Бєляєв, Магда Мельцаж і 700 осіб масовки – жителів міста Кам'янець-Подільський. Це фільм – прочитання Гоголя пітерським, як його називає російська преса, режисером українського походження Володимиром Бортком.

Сергій Шумаков, продюсер фільму в Києві сказав, що вони спеціально не готували фільм до дати – 200-ліття від дня народження Гоголя. «Але ми із самого початку знали, що Володимир Бортко покаже цю історію так, як він її для себе визначив, наскільки я знаю, дуже давно, покаже свою історію Тарас Бульби. Хоча Володимир Володимирович це заперечуватиме, кажучи, що знімав історію Гоголя. А я стверджую, історії Гоголя не буває – коли людина прочитає повість, вона вже одна на двох».

Але Володимир Володимирович вищесказане навіть і не намагався спростовувати. Більш того, він сказав: «Я знімав те, що, на мою думку, хотів сказати Гоголь. Я передав те, як я прочитав письменника. І я думаю, Микола Васильович не дуже заперечував би…».

Як і очікувалося, картина вийшла досить пафосною. У фільмі майже немає відступів від авторського тексту, хоча, як зауважив один із російських журналістів, слово «росіянин» звучить у фільмі, як якась мантра… Та ніхто й не сперечається, що словосполучення «російська земля», «російська природа», «російська віра» – гоголівські. Але… Як режисер Бортко міг би їх або упустити, або повторювати незліченну кількість разів. Він вибрав другий варіант, втім, як і належить у «патріотичному» російському кіно. Свідомо упустив режисер інші моменти. Наприклад, коли козаки жорстоко вбивали поляків – жінок і дітей.

При цьому автор фільму зважився на вбивство матері Остапа і Андрія. Він говорить, що в образі матері він побачив Батьківщину.

«Ми знімали кіно про патріотизм, про те, як народ, що піднявся, б'ється проти народу, який його пригноблював. І це так. Тут нічого не вдієш. Ми хочемо сказати, що козаки хороші. Тарас Бульба – це людина, в якій втілена душа народу, який жив у дуже складний час. І важливий момент – за кого ми з вами в тій війні. Звичайно, запорожці не ідеальні, але вони повстали і пішли воювати за святу справу. А зараз уявіть собі: ми показуємо, як козаки наколюють немовлят… І який був би результат?». Не просторікуватимемо, який результат від колоритної сцени страти Остапа. Глядачі раз у раз закривали очі, коли кат з надзвичайною силою забивав цвяхи, розпинаючи сина Тараса. Хоча таких жорстоких сцен у фільмі було багато. Здавалося, десь за нею загубилася драматургія.

Так само по-своєму Володимир Бортко поглянув на Андрія.

«Артист Петренко не хотів грати зрадника, – сказав режисер. – Але йому його і не треба грати. Він – одна з іпостасей батька. Що він зробив? Він покохав полячку, і, знаючи, що це кохання скінчиться смертю, перейшов на інший бік. Андрій - людина не боязкого десятка, гідний син свого батька, хоча з іншого боку – з погляду батька, він навіть не його син. Батько убив сина за те, що той рубав своїх, козаків. До речі, Андрій полюбив полячку не просто тому, що вона була дуже вродлива. Як мені здається, і тут роль відіграє прочитання режисера, для нього це втілення всього того, що Андрію подобалося до безумства. У повісті цілих півтори сторінки описується не те, як Андрій сумнівається, чи перейти йому до поляків, а те, як він потрапив у костьол – як зійшло сонце, як промені пробивалися крізь вітраж, як заграв орган. Андрій танув заворожений, забувши про полячку. Для чого писав все це Гоголь? І чому він говорить, що Остап закопував свій буквар? Режисерська робота саме в тому, щоб відповідати на ці «чому». Я думаю, Андрій – не зрадник. Це людина, що свідомо вибрала іншу сторону».

Якщо вже говорити про акторів, то безперечно блискуче зіграли свої ролі Богдан Ступка і Лесь Сердюк. Хоча і Михайло Боярський був теж схожий на справжнього козака, щоправда, доти, поки не розкривав рот. Тоді з вуст гоголівського Шила лунав голос мушкетера Олександра Дюма.

І ще – мовне питання. У фільмі є сцени, коли поляки говорили польською мовою. «У Гоголя поляки мовчать, – сказав сам режисер. – У фільмі вигаданий текст, який ми переклали польською». Коли вже таке трапилося, то чому козаки Бортка не заговорили українською? Сам автор стрічки виправдовується: «тому що у Гоголя такого не було…»

«Я б дуже хотів, щоб була повна ясність, чий це письменник, – наприкінці сказав режисер. – Це письменник того народу, якого колись хрестив князь Володимир. І правильно зробив! Це син православного народу, російського народу, це син одного народу, який тут жив? Я не розділяю українців і росіян. Це один народ». До речі, коли Бортко приїхав до Києва, щоб представити свою стрічку, він насамперед вирушив до митрополита Київського Володимира в його резиденцію, на території Києво-Печерської лаври. Режисер упевнений, що «заклик Гоголя до єднання і збереження православ'я – чи не головний лейтмотив повісті».

Після прем'єри встигли висловитися вже й деякі глядачі. Хтось із них точно зазначив, що стрічка – не що інше, як продовження інформаційної війни між Україною і Росією, хтось навіть занепокоївся про долю «Тараса Бульби» в Західній Україні.

Відомо, що українські школярі вивчають «Тараса Бульбу», здається, в шостому класі. Вчителі підносять вчинки Бульби як глибоко патріотичні. Але, судячи з фільму, виходить, що цей патріотизм загубився десь на полі серед трупів. Українському глядачеві залишається мало варіантів. Після перегляду фільму їм треба вирішити, чи згодні вони з бортковською постановкою питання, чи вони все-таки бачать свого «Тараса Бульбу», дещо іншого.