Прес-конференція: Новації навчального року 2010-2011
1 вересня у прес-центрі медіа-холдингу «Главред» відбулася прес-конференція на тему: «Проблеми середньої і вищої освіти в Україні та перспективи їх вирішення. Новації навчального року 2010-2011».
У прес-конференції взяли участь:
- координатор напрямку «Суспільство знань» в Уряді змін, перший директор Центру оцінювання якості освіти Лілія Гриневич,
- голова правління Центру освітнього моніторингу, колишній заступник міністра освіти і науки України Павло Полянський,
- голова правління Громадянської мережі «Опора» Ольга Айвазовська.
Лілія Гриневич:
Так чи інакше навчальний процес сьогодні розпочнеться в усіх школах України, тому що жодні поривання влади не знищили ще вчителя і учня. Але цей навчальний рік розпочався у стані тривожності для вчителів. З одного боку через те, що дуже багато необхідних документів, пов’язаних із поверненням до 11-річної школи, надійшли буквально напередодні нового навчального року. Підручників знову немає. Немає їх для 10-го класу. Немає букварів, які мали бути передруковані, не надійшли у школи і першачки розпочинають новий навчальний рік без букварів.
Але поряд із цими всіма поточними питаннями особисто мене турбує те, що сьогодні ми спостерігаємо, що Міністерство освіти і науки змінює ідеологічні засади освіти. Це дуже тривожить, оскільки впродовж навчання в школі закладається система цінностей, які потім стають основою патріотизму. І те, що зараз відбувається наступ на ідеологічні засади в нашій освіті може призвести до абсолютно неочікуваних для нас результатів, які ми зможемо відчути за три-п’ять років.
Якщо ви відкриєте підручник з історії для п’ятого класу, який не зважаючи на величезні проблеми з підручниками для десятого класу, вирішили все-таки передрукувати. Єдиний підручник. Поспостерігайте, чому він змінився. Ніби на засадах повернення до концепції людиноцентризму в історії там забрано слово «штучний» у словосполученні «штучний голодомор». Це такий людиноцентризм.
А ще ви знаєте, що сьогодні дуже колоритний міністр освіти заявив про те, що голодомор не є геноцидом українського народу. Це також стосується освіти. Тому що є цифра. За час між двома переписами між 1927 і 1939 роками населення тодішнього Радянського Союзу зросло на 18%, населення Росії зросло на 28%, а населення України зменшилося на 11%, а саме – на 10 мільйонів 800 тисяч. І при таких неспростовних фактах міністр зі своєї посади, надзвичайно важливої, робить такі заяви. Це – дуже тривожно.
Павло Полянський:
Розпочався новий навчальний рік. Центр освітнього моніторингу здійснює моніторинг новий документів, які з’являються. І що ми бачимо позитивного?
Позитивно те, що прийнято напередодні 27 серпня урядом впродовж 40-хвилинного засідання низку важливих документів у царині середньої освіти. Документів, які розроблялися впродовж декількох попередніх років. І наш центр відзначає як позитив те, що керівництво МОН, можливо, вже відійде від улюбленої фрази про те, що попередники знищили на 20 років все наперед. Міністерство використовує ці документи, і вони приймаються урядом.
Наприклад, положення про загальноосвітні навчальні заклади прийнято, положення про освітній округ, програма підвищення якості позашкільної освіти до 2014 року, концепція програми підвищення якості природничо-математичної освіти до 2015 року, програма інформатизації (майже завершена вже). Ми це вважаємо позитивом.
Що створює проблеми для вчителів? Це те, що навчальні плани і програми для 10-11 класів є дуже недосконалими. Це, так звана, обов’язковість дошкільної освіти для діток п’ятирічного віку в навчальних закладах комунальної та державної форми власності. І ті слова, які потім лунали, що можна навчатися буде і вдома, - неправда, бо в законі чітко написано «тільки в державних і комунальних дошкільних навчальних закладах».
Проблема підручників. Це – проблема не нова. І ця проблема не породжена теперішнім керівництвом Міносвіти. І, можливо, не було б стільки уваги до цієї проблеми, якби в перші дні нове очільництво МОН так багато не говорило про те, як все це було погано раніше. А тепер прийшов час звітувати, тож люди опинилися не у дуже добрій ситуації. Бо звітувати нічим.
Це – і той ажіотаж навколо медичних оглядів.
Я розповім про дещо, що ми проаналізували в типових навчальних планах. Що в них позитивного? Позитивно те, що вони є. Вони затверджені Міністерством освіти і науки 27 серпня. І ввечері 30 серпня, за дві доби до початку навчального року, вони були оприлюднені на сайті МОН.
Які наслідки це тягне вже сьогодні. За одну добу школи повинні розробити, а місцеві органи управління освіти вже першого вересня повинні були затвердити робочі навчальні плани для шкіл. Директори шкіл повинні були за дві доби після цього провести тарифікацію вчителів.
Які вразливі місця у цих типових навчальних планах? Перше. Згідно зі статтею 15 новоприйнятого закону про загальну середню освіту, власне закон про повернення до 11-річки. В новій редакції вилучено норму про граничне допустиме навантаження, тобто про те, більше скількох уроків на день у дітей не може бути. Цього вже немає.
В статті 16 цього закону вилучено норму про тривалість навчального року. Раніше було написано, що для діток початкової школи не менше 175 днів, для діток основної і старшої школи – не менше 190 днів. Тепер про це в законі не йдеться. Мабуть, може бути і більше, і менше.
Третє. Застосований той самий механічний підхід до цих типових планів. Я про це скажу.
Крім іноземної мови, кількість годин на всі інші предмети зменшено за рахунок перекреслення 12-го класу. Приклад. На українську мову в 10-12 класах 12-річки передбачалося на рівні стандарту, академічному і профільному рівнях було відповідно 4, 6 і 12 годин. В нових типових навчальних планах 10-11 класу – відповідно 2, 4 і 8 навчальних годин.
Четверте. Передбачено в типових навчальних планах декілька нових предметів. І в цілому ми оцінюємо появу нових предметів як добру тенденцію, тому що життя змінюється. Як то світова література, біологія та екологія. Це – плюс.
У чому ми вбачаємо недолік. У тому, що в 10 класі учні не матимуть підручників зі світової літератури, натомість їм роздадуть (не відомо – коли, напевно, коли роздрукують і привезуть) підручники вже з неіснуючого предмету – зарубіжна література.
Наступне. Підручника з предмету біологія з екологією не буде взагалі. Його не тільки до тепер ніхто не починав писати, але й не можуть з’ясувати, що цей предмет буде означати.
П’яте. Зросла кількість предметів одно- і двогодинних. Це, на жаль, вада всієї української школи. І я тут кидаю докір і собі за свою попередню діяльність. Це дуже погано. Тепер на предмет «художня культура» залишено тільки 40 хвилин за два тижні, пів уроку на тиждень. Можливо, вважається, що це щось таке другорядне.
Шосте. Ці типові навчальні плани не забезпечують вивчення предметів на цих трьох рівнях – стандартному, академічному і профільному. Аргумент або приклад. У фізико-математичному профілі всі предмети, крім фізики і математики, тепер вивчатимуться на найнижчому рівні – на рівні стандарту. Навіть інформатика, яка природно їм підходить.
Сьоме. В технологічному профілі (це там, де праця) математика не вивчатиметься навіть на академічному рівні, а буде теж на рівні стандарту. Тож якщо взяти граничне навантаження, то при п’ятиденці у дітей не може бути менше семи уроків на тиждень. А керівництво МОН таки хоче зробити п’ятиденку, бо це, мабуть, політичне рішення. А скільки ж тоді уроків буде у профільних класах? Ймовірно 8-9 щоденно.
Декілька слів про програми. Їх немає. Навчальних програм для 11-річної школи не існує по сьогоднішній день. Це – парадокс. Для 1-9 класів 11-річної школи залишаються чинними програми для 12-річки.
Програми для 1-4 класів, початкової школи, були складені на підставі скасованого урядом державного стандарту початкової освіти. Тому що 27 серпня уряд скасував дію постанови № 1717 про 12-річну освіту. А в цій постанові було також затверджено державний стандарт початкової освіти.
Є тільки проекти для 10-11 класів, до цього часу не затверджені Міністерством освіти і науки та ніякого грифу не мають.
Як бути далі? Конструктив, альтернативна політика. Порядок розроблення програм був теж скасований урядом 27 серпня тим же рішенням. І тепер нового порядку не існує. Тож зараз важко сказати, які мають бути програми, як їх розробляти і затверджувати. Тому на сайті є тільки проекти програм.
Які наш центр виявив вади цих проектів програм?
Перше. У багатьох програмах, наприклад, світова література, фізика на академічному і профільному рівні, біологія, екологія на рівні стандарту взагалі не має пояснювальних записок. Це так само, як якби до автомобіля не було інструкцій, тож як ним користуватися людині, яка сідає за кермо. З математики на рівні стандарту є, але це – фотографічна копія пояснювальної записки, написаної для 12-го класу 12-річної школи.
Друге. Укладачі цих проектів програм для 10-11 класу застосували, на думку нашого центру, два найпростіші та найгірші способи. По-перше, вони механічно вилучили повністю чи частково зміст предметів третього року навчання 12-річки, тобто 12-го класу. Так зроблено з українською мовою, а також українською і світовою літературою. По-друге, вони перенесли матеріал 12-го класу і втиснули його в 11-тий клас. В результаті цього буде перевантаження дітей і вчителів.
Докази або приклади. Я проаналізував програму з математики для рівня стандарту. Як історик, я люблю аналізувати невластиве. От вам простий приклад. Тема, яка називається в програмі «Геометричні тіла та поверхні, об’єми та площі поверхонь геометричних фігур», в 12-річній школі мала вивчатися за 46 уроків: 20 уроків в 11 класі, 26 – у 12-му. У проекті програми для дворічної старшої школи, тобто 10-11 класів, на цю ж тему у тому ж обсязі з точно тими ж питаннями, які вчитель з дітьми повинен вивчити, і з точно тими ж вимогами, що дитина повинна знати, відводиться 14 уроків. Тобто було 46, а тепер все те ж саме і такі ж вимоги, але за 14 уроків.
З іноземних мов, інформатики, технологій, креслення Міністерство залишає взагалі всі програми, розраховані на три роки старшої школи. Але тепер це треба буде вивчити за два роки.
Спроби пере форматувати зміст є тільки в декількох проектах. У більшості проектів взагалі відсутній зміст академічного рівня.
Як можна, на думку нашого центру, виправити ситуацію? Ми вносимо конструктивні пропозиції. Ми бачимо три способи.
Перше. Диференціювати вимоги до освітніх результатів навчання й діяльності. Тобто якщо дитина у профільному класі вивчає біологію, то мають бути одні вимоги на виході, якщо в гуманітарному – це інші, якщо там немає взагалі профілю, то це також дещо інше, нижче стандарту.
Друге. Головне все ж таки вимоги до профільного рівня. Це – та новорічна ялинка, на яку треба одягати іграшки.
Третє. Неминуче, на нашу думку, необхідно розробляти всі нові програми, починаючи від першого класу до 11-го. А це час і гроші.
Декілька слів про вищу освіту. Торкнуся деяких норм закону про вищу освіту нової редакції та умов прийому. Що ми там бачимо позитивного? Ми сьогодні бачимо дуже багато позитивного, бо свято. Це те, що планується (це була мрія і Кременя, і Ніколаєнка, і Вакарчука, але вона не здійснилася; побачимо, як буде цього разу) передати всі університети до відання МОН. Я нічого поганого в цьому не вбачаю.
Наступне. Було передбачено доктора філософії і доктора наук. Три рівні освіти – молодший спеціаліст, бакалавр, магістр.
Також позитивом я вважаю касування рівнів акредитації та мало зрозумілих для простих назв «ВНЗ І і ІІ рівнів акредитації», «ВНЗ ІІІ і ІV рівнів». Це ніби ґатунок на консервні й бляшанці. Запроваджується університет, академія, коледж, професійний коледж. І статтею 44 закріплюється зовнішнє незалежне оцінювання. Які мінуси та ризики ми бачимо? Але ці всі ризики можуть обговорюватися суспільством. Якщо суспільство хоче, щоб були вступні іспити і все вирішувалося так, як казав один посадовець « я хочу бачить ваші очі». Я думаю, він хоче бачити не очі вступника, а щось інше батьків. Зовнішнє незалежне оцінювання в цьому проекті нівелюється, так званим, середнім балом атестату. Стаття 43 пропонує повернути екзамени в університети, де все і вирішуватиметься. Можете і дальше гратися в ЗНО, воно нікому не заважає. Будуть «дивитися в очі». Вилучено норму про те, що нормою навчання в усіх університетах України є винятково українська. Тепер цієї норми немає. Мабуть, тепер всі мови можуть бути. Не має згадки про те, що зовнішнє оцінювання здійснює Український центр оцінювання якості освіти чи якийсь інший спеціальний орган. З нової редакції не зрозуміло, хто проводитиме ЗНО. Можливо, буде оголошуватися тендер. І будь-яке підприємство зможе взяти участь в проведенні ЗНО.
Також ректори можуть збільшувати оплату за навчання впродовж навчального року. До тепер це законодавчо не допускалося. Тепер можуть.
І в умовах прийому надаються дуже великі переваги тим вступникам, які навчалися за гроші на підготовчих відділеннях конкретного університету, куди вони вступають. На думку нашого центру, преференцією для слухачів цих курсів може бути тільки одне: вони здобули знання, які дозволяють їм конкурувати і вигравати в інших вступників. А які переваги в того, що заплатив гроші і ходив саме до вас, сказати важко.
Ми також проаналізували наказ міністерства від 29 березня. Ним скасовано право студентів самостійно обирати професійні дисципліни і отримувати додаткову вищу гуманітарну освіту. Наслідок: викладачі тепер не боятимуться конкуренції інших викладачів, тому що студенти не повтікають до іншого викладача через бездарні лекції. Студенти будуть дисципліновано, колонами, приходити до викладача, а він буде отримувати свою зарплату, байдуже, як працюючи.
Знижено також вимоги на чинне звання доцента та професора. Це постанова уряду від 23.06. Уже можна не писати ні монографій, ні підручників, мабуть, і дисертацій також. Скасовано і державний іспит з української мови.
А в цілому, наш Центр освітнього моніторингу вітає всіх, вчителів, дітей та батьків, з початком нового навчального року! А також з тим, що він розпочався, не дивлячись ні на що.
Ольга Айвазовська:
Новий закон передбачає те, що дошкільнята з п’яти років зобов’язані ходити в навчальні заклади комунальної і державної форми власності. На жаль, ніхто не зважив на те, що в сільській місцевості є тільки 33% навчальних закладів відповідного рівня, які покривають вимоги та запити населення такого дошкільного віку. Відповідно не зрозуміло, яким чином ця норма буде реалізовуватися.
На жаль, в наших законах є дуже багато норм, у тому числі і про освіту, які не виконуються. Навіщо ми їх тоді закладаємо? Те саме стосується квоти місць державного замовлення у вищій школі, і співвідношення не менше, ніж 51% місць для бакалаврів, які повинні навчатися за державний кошт. І не більше 49% - для контрактників. Тим не менші деякі вищі навчальні заклади готують на різних спеціальностях контрактників, навіть не отримуючи державне замовлення. Це також впливає на якість викладання. Якщо у вас тільки контрактники, які досить часто зацікавлені тільки в тому, щоб якнайшвидше і якомога легше отримати освіту. Багато з них – працюючі люди, і це стосується не тільки заочної форми навчання. Повірте мені, тому що я не так давно закінчувала вищий навчальний заклад.
Тому навіщо закладати норми в законодавстві, які ніхто не буде виконувати, бо немає цієї спроможності?
Також досить дискусійне питання, яке продовжує обговорюватися в світлі того, що немає відповідних програм та підручників, ці програми неякісні. Повірте, ці підручники також не найвищої якості. Ми спеціально переглядали ті перші розділи, які вивішені на сайті Міністерства освіти, і, на жаль, наші учні та школярі будуть вчитися по підручниках, в яких є надзвичайно велика кількість граматичних та орфографічних помилок. Причому досить примітивних. Тобто учень, вивчаючи певну тему буде точно знати, як в підручнику написано Порт-Артур або Австро-Угорська імперія. А тоді на українській мові під час написання якогось твору, яке вимагатиме наведення історичних фактів, учень обов’язково напише цю назву з помилкою. Хоча, напевне, йдеться про те, що вони нередаговані, але тим не менше. Яка якість, який підхід поверховий до того, щоб продати якісний продукт учневі, навіть у формі електронного підручника!
Крім того, бравада щодо того, що 85% шкіл забезпечені Інтернетом, безперечно, є бравадою виключно. Тому що доступ в районах та селах до Інтернету і комп’ютерів є набагато нижчим на практиці.
Нещодавно мені одна із вчителів столиці мені сказала: «А ви коли останній раз взагалі були в школі? Ви, напевно, не знаєте, що там відбувається». Безперечно, в столиці таких проблем набагато менше, а, можливо, навіть немає. Але тим не менше в квітні-травні наша організація провела 220 зустрічей в 220 школах у сільських, районних і обласних центрах. Тобто не зачіпаючи столицю, яка переважно є привілейованою.
Але я б також хотіла зупинитися на тому, як наші абітурієнти вступатимуть наступного року, тому що проект умов прийому вже є. Він є на сайті Міністерства освіти. Громадське обговорення відбуватиметься до 25 вересня. Це – дуже важливий період. І не потрібно фокусуватися тільки на середній школі. Тому що саме зараз буде прийматися рішення про те, якою буде вступна кампанія наступного року. В тому проекті, який готували різні сторони, не тільки Міністерство освіти, не тільки представники вищих навчальних закладів, але й громадськість, - є багато переваг. Тобто для мене цей документ є переважно позитивним. Якщо знову ж таки не буде прийнята нова редакція закону про вищу освіту, і відповідно умови прийому не можуть суперечити закону, тоді, звичайно, багато норм, запропонованих в проекті умов прийому на 2011 рік, будуть автоматично скасовані, так як вони будуть незаконними.
Перша перевага полягає в тому, що нашим олімпіадникам та переможцям Малої академії наук пропонується не надавати особливі преференції під час формування рейтингу абітурієнтів, а просто додати відповідну кількість балів. Тобто за перше місце в олімпіаді або в Малій академії наук буде додано 50 балів, за друге місце – 40, за третє – 30. Що це означає? Під час вступної кампанії ми виявляли випадки, коли ці олімпіадники, які дійсно були переможцями престижних всеукраїнських конкурсів, отримали досить невисокі бали за результатами зовнішнього незалежного оцінювання і досить посередні результати середнього балу атестату. Це означає, що якщо ви дійсно якісно навчалися і в школі, і гарно склали тестування, то цей бал 30, 40 або 50 вам додасться. Але якщо ви погано навчалися, то відповідно він не зіграє ролі під час вступної кампанії.
Крім того, подовжені терміни прийому документів від абітурієнтів з 1 липня до 31 липня. Тобто ми повертаємося до місячного терміну, що є абсолютно нормальним і обґрунтованим.
Для тих, хто повинен буде складати вступні випробування, внутрішній творчий конкурс тощо, визначено 22 дні. Тобто трошки менше, але це також абсолютно нормальна норма. Питання в тому, наскільки якісно це вплине на організацію вступної кампанії? Звичайно, переважно якісно.
Але знову ж таки в умовах прийому я не побачила чітких норм, які б пропонувалися, обговорювалися та стосувалися електронного прийому документів чи формування он-лайн черг. Тобто поки що це в процесі обговорення. Я думаю, що проблема як раз в тому, яким чином процедурно забезпечити цей процес для того, щоб не порушувати законодавство, і для того, щоб абітурієнти надавали достовірну інформацію.
Крім того, умови прийому передбачають досить цікаві речі щодо категорій, які закінчували довузівську підготовку. Ці категорії абітурієнтів обмежені певними предметами, тобто це особи, які планують навчатися на природничо-математичних спеціальностях або інженерно-технічних. Я думаю, що це досить політичне рішення, пов’язане з тим, що, на жаль, у нас ці спеціальності користуються невеликим попитом серед абітурієнтів. Відповідно їм надаються певні преференції для того, щоб вищі навчальні заклади поза школою намагалися підтягнути рівень знань своїх майбутніх першокурсників до вступу. На щастя, їм надається не такий високий бал переваги. Тобто до 20 балів загалом в сумі. Тобто при 200-бальній системі це є досить невелика кількість доданих балів. Все ж таки перевага буде, я сподіваюся, за знаннями.
Тим не менше, такі преференції на інші спеціальності пропонується надавати тим, хто буде навчатися на контрактній формі навчання. А це вже дещо дивно. Тому що перший загальний конкурс відбувається для всіх, а не тільки для контрактників окремо і для тих, хто планує вступати на державну форму навчання окремо. Тож яким чином процедурно, напевно, вже після оприлюднення перших списків рекомендованих до зарахування на місця державного замовлення, будуть додаватися ці бали? Тобто знову ж таки з цим можуть бути певні маніпуляції. Тому варто все ж таки обмежитися цими предметами і чітко визначити для всіх форм навчання, але тільки з цих предметів, що бал все ж таки не є настільки високим.
Крім того, умови прийому поки що передбачають досить чіткі норми щодо того скандального питання скоригованих списків до зарахування. Тобто після першого п’ятиденного терміну, коли абітурієнти повинні будуть донести оригінали документів, якщо вони рекомендовані в першу чергу. Приймальна комісія тепер вже має чітко написану кількість днів. Це – два дні для того, щоб оприлюднити нові скориговані списки рекомендованих. І на звільнені місця вони вже не можуть зараховувати кого завгодно з рейтингового списку, не залежно від рівня знань і сумарної кількості балів, які мають ці абітурієнти. Потім, якщо знову ж таки на звільнені місця не потрапили особи, які були у скоригованих списках, то знову відводиться два дні.
Це, звичайно, може тривати безкінечно. Але практика показує, що такого зазвичай немає.
Ще одна позитивна річ – те, що залишається норма про квоту 25% для осіб, які мають право на позаконкурсний вступ. Хоча знову ж таки і попередні умови, і ці чітко пишуть – не менш, ніж 25%! Це означає, що певні спеціальності, певні вищі навчальні заклади можуть дати пільговикам і 100%.
Під час цієї вступної кампанії таких речей не було, але 50-70% зустрічалися. Але чомусь це були престижні вищі навчальні заклади юридичні спеціальності. Чому так сталося, я сказати не можу.
І на останок про 12-рчну школу, від якої ми так швидко і легко відмовилися. Крім проблем, як і раніше були, підготовка якісних програм і підручників для 11-річної школи. Є два аргументи відмови від 12-річки: прагматичний і політичний.
Політичний аргумент – «ми не готові». А скільки потрібно готуватися? Адже на це було дев’ять років. Тільки на підготовку підручників країна витратила півтори мільярди гривень. Це означає, що за ці кошти можна було дотувати сільські школи, можна було підвищити платню вчителям, можна було покращити матеріально-технічну базу, тощо. Цього не було зроблено. Отже, просто відмовившись від 12-річної школи з аргументом «ми були не готові», хтось повинен нести за це відповідальність. В першу чергу за втрачені кошти з державного бюджету. Тобто або з прагматичних причин не була введена 12-річна школа, або з суто політичних причин ми від неї відмовилися.
Хто повинен відповідати? Давайте проаналізуємо. Було п’ять урядів, була не менша кількість міністрів освіти. Давайте ми, громадськість і журналісти, не залишатимемо це питання так, а проаналізуємо, на якій ланці стався системний збій, в результаті чого школа не підготувалася.
Другий аргумент – прагматичний. З боку вчителів це перш за все те, що діти тікають після 9-го класу, тому що вони не хочуть навчатися зайві роки. Вони йдуть у профтехучилища і в інші навчальні заклади для того, щоб готуватися до вищої школи або піти на робочу спеціальність. Питання в тому, а чи це не є показником того, якою є якість освіти в школі, чи є сенс сидіти зайвий рік при розтягнутій кількості годин замість 11-ти на 12 років і фактично не отримувати певну профорієнтацію у старшій школі. Для того, щоб вийшовши зі школи, вони могли йти працювати.
Тобто якщо проаналізувати те, що відбувається у світі, як дуже люблять порівнювати українську школу, американську, європейську, африканську. Мені з практики вдалося зробити певні порівняння, тому що цього року я була і в Африці, і в США, і в Європі, і я мала можливість подивитися і школи, і вищі навчальні заклади. Не можна нам рівнятися з американською школою. Навіть не тому, що там якісне матеріально-технічне забезпечення, а тому що там надзвичайно лояльна освіта, яка не випускає школяра, який мав би серйозний багаж знань, а випускає людину, яка просто вміє думати. Це дуже багато. Але водночас вони не знають дуже багатьох речей. Не треба знати, скільки буде два плюс два, а треба розуміти, як дійти до цього рішення і знайти джерело знань. А найперше джерело знань для вирішення цієї задачі є калькулятор.
Що стосується африканських шкіл, там де є система освіти. Я можу сказати, що вони є набагато більш прогресивні. Тому що в багатьох країнах, зокрема, в Тунісі відбулася реформа освіти. Їх школи дуже близькі до французької системи освіти, яку вони прийняли.
На жаль, ми від всіх речей відмовляємося і йдемо до стандартної форми навчання, надання знань через підручники, через вивчення певних тем по розділах. Ці підручники можуть змінюватися від уряду до уряду, від міністра до міністра, але, на жаль, це призводить до того, що дитина, яка вчиться з першого по одинадцятий клас, може пройти через таке політичне сито ідеологічної дезорієнтації, коли вона просто не буде повноцінним громадянином в цій країні.
І про ці речі потрібно думати, тому що реформа освіти, зокрема, те, що можна назвати реформою 12-річної школи, - це те, до чого ми досить довго йшли. І якщо ми так швидко від цього відмовляємося і говоримо, що ми не готові, і у нас немає коштів, тоді давайте розбиратися, хто винен в тому, що ми не підготувалися за цей некороткий період, і хто повинен відповідати за кошти, які витратили платники податків, тобто ми з вами.
Як ви ставитеся до ідеї переходу на електронні підручники? Скільки це може коштувати?
Лілія Гриневич:
Таке рішення на разі імплементується в багатьох країнах, зокрема, президент Грузії сказав про те, що для кожного учня в школі забезпечить IPod, щоб можна було читати електронну книжку і таким чином оптимізувати цей процес, аби діти не носили кілограми книжок. Не потрібно кидатися з однієї крайності в іншу. Очевидно, що всі можливості технологічного процесу і у зв’язку з тими викликами, які нам ставить інформаційне суспільство, з потоком інформації, такі речі потрібно використовувати в школі. Але для розуміння. Для однієї дитини для того, аби забезпечити таку електронну книжку, а ще краще, щоб це був маленький комп’ютер, нам потрібно виділити приблизно 500 доларів в середньому. Очевидно, що в масштабах країни це є дуже велика акція. Але сьогодні в найбільш технологічно прогресивних країнах не зникла книжка паперова, яка має свої особливості. І процес читання і спілкування з паперовою книжкою залишається паралельно.
Тобто нові технології нам потрібно вводити. І таке рішення має право на життя. Я думаю, що з часом воно буде втілене.
Але якщо говорити про сьогоднішній момент, то, мені здається, що основна проблема має дуже чітку причину і джерело: освіта не є пріоритетом в нашій країні. Щоб робити такі інфраструктурні вкладення, серйозні, потрібно чітко визначитися з пріоритетом.
Хто винен у тому, що зупинена реформа? А освіта ніколи не була пріоритетом. Ця реформа завжди недофінансовувалася. І при всьому бажанні управлінців та ідеологів цієї реформи, її неможливо було до кінця реалізувати.
А що сьогодні сталося? Сьогоднішній уряд фактично скористався цією не пріоритетністю, яка була раніше, і що він зробив… Замість того, щоб підготувати державну програму для творення нової якості профільної старшої школи (відкласти, призупинити реформу), де учень і суспільство це зрозуміє, отримає щось додатково. А що саме він отримає? Це питання не 12 чи 13 років. Це питання нової якості випускника, який вільно розмовляє іноземними мовами, володіє інформаційними технологіями, має компетентність, щоб вирішувати виклики сучасного світу.
Так от що зробив уряд? Він скористався цією ситуацією і заклав стратегічну зміну розвитку нашої системи освіти. От в чому є основна кардинальна проблема, про яку потрібно говорити. Сьогодні не зрозуміло, куди ми йдемо. Ми зіткнулися із ситуацією, коли фактично освіту заганяють у стан стагнації. Тому що як би не було важко, і які б кризові часи не переживала б України, все-таки ми говорили прос стратегію, про майбутнє розвитку освіти, про входження в європейський освітній простір і робили щось для цього. Сьогодні ж ці процеси згортаються. І це надзвичайно тривожно.
Ольга Айвазовська:
У нас в Україні більш, ніж 4 мільйони школярів. Тобто якщо умовно помножити цю суму на вартість електронної книжки чи IPod, то виходить дуже велика сума. А відповідно навряд чи кошти будуть колись знайдені. Тобто це бажано, але є фантастикою поки що.
Чи відома вам позиція вчителів? Якщо, наприклад, вчитель історії чи іншого предмету не згоден з тим, що тепер говорять про Голодомор? Як їм викладати?
Ольга Айвазовська:
Вони проходитимуть ідеологічну профорієнтацію.
Висновок наших зустрічей в школах, багаторічних досвід роботи в темі зовнішнього оцінювання формують наступне враження. зверху сказали, що ЗНО – це добре, значить, це добре. Але ця сама людина наступного року на такій самій зустрічі говорить, що тепер вона думає, що це негоже. Тобто певному відсотку, і досить високому, вчителів буде важко адаптуватися. Особливо історикам, українським філологам і літераторам. Але багато вчителів, напевно, до цього традиційно спокійно поставляться.
Лілія Гриневич:
Мені здається, що просто вчителів ставлять перед моральним вибором. Тому ще це саме моральний вибір: чи ти будеш говорити те, що тобі диктують з тих чи інших політичних позицій (бо це вже політика!), чи ти будеш все-таки покладатися на освіту, яку ти отримав, на правдиві джерела, які існують, і працювати з дітьми? Тому що вчитель заходить у клас і закриває за собою двері. І працює з дітьми. І це питання їхнього морального вибору.
Інша проблема полягає в тому, що сьогодні вчитель на гачку. Тому що він – бідний. Вчитель боїться втратити свою роботу. І сьогодні якщо ця влада говорить про те, що вона є відповідальною та забезпечить хороші соціальні стандарти, їх підвищення, то, перепрошую, вчителя це зовсім не стосується. Оскільки сьогодні продовжуються маніпуляції з тарифною сіткою.
Перший тарифний розряд є значно меншим, на 300 гривень, ніж мінімальна заробітна плата. В результаті ми отримуємо, що технічний працівник у школі, при всій повазі до цієї професії, отримує 888 гривень. А молодий вчитель по восьмому і дев’ятому тарифному розряду отримує 935 гривень. Яка мотивація молодим талановитим людям приходити у школу?
Іван Якович Франко говорив, що учитель ніколи не був багатим, бо це така професія. Але тим не менше, учитель повинен мати можливість відновлювати себе і забезпечувати свою родину. Тільки тоді, коли людина може купити їжу та одяг для себе та родини, може почувати себе вільною.
Тому я не схильна орієнтуватися на те, що вчитель має бути бідним, тому що він і раніше таким був.
Сьогодні, наприклад, нам катастрофічно не вистачає учителів іноземних мов. А це абсолютна потреба для сучасних випускників. Та проте випускник, який має освіту вчителя іноземних мов і володіє іноземною мовою, не піде працювати в школу, а піде в іноземну фірму. Тож у нас немає іншого виходу, окрім як переглянути своє ставлення до потреб вчителя і його соціального становища.
Фінляндія – це найбільш успішна система середньої освіти. Чому? Тому що там вчитель – це одна із найпрестижніших професій у країні.
