Україна грає роль «геополітичного колобка»
Нещодавно Верховна Рада ухвалила закон про засади внутрішньої та зовнішньої політики, який закріпив позаблоковий статус України, що означає неучасть країни у військово-політичний союзах. Це, в свою чергу, унеможливлює вступ України до НАТО. Закон також передбачає, що пріоритетним є участь нашої держави у розвитку європейської системи колективної безпеки, продовження конструктивної співпраці з НАТО та іншими військово-політичними блоками у питаннях, де є взаємний інтерес. У тому, чи потрібен нашій державі позаблоковий статус, скільки Україні коштуватиме позаблоковість та які потенційні небезпеки цей статус приховує в собі, намагалися розібратися директор Українського інституту публічної політики Віктор Чумак, директор інформаційно-політичного центру «Перспектива» Павло Рудяков та політолог Євген Жеребецький.
Термін, якого уникають в законодавстві
Термін «позаблоковість» означає нейтралітет та неприналежність до будь-яких політичних блоків, пояснив Євген Жеребецький. При цьому він зауважив, що цей термін є скоріше не юридичним, а політичним, і у багатьох країнах його не завжди чітко прописують у конституційних документах.
Так, наприклад, у конституції Швейцарії немає і згадки терміну «позаблоковість», розповів про міжнародну практику політолог. Австрія також не ризикнула включити це поняття в конституцію, тому що розуміла, що «це накладає багато зобов’язань навіки». Ірландія використовує термін «військовий нейтралітет», що означає «неучасть у військових діях, але можливість використання певних економічних моментів під час війни», зазначив пан Жеребецький.
Експерт розповів: «Нейтралітет – це політичний термін, політична категорія, яка означає, що в силу історичних причин, в силу поведінки тієї чи іншої держави в мирний час вона отримує від своїх сусідів гарантії того, що на неї не нападуть». За умов статусу нейтралітету країна не може на своїй території розміщувати військові бази інших країн, не може надавати дозвіл військам переходити її територією чи літакам пролітати над нею; але можна територією цієї країни перевозити поранених, додав він.
Проте, за словами політолога, зважаючи на моральний та етичний аспект цього явища, трапляються випадки, коли, наприклад, «німці чи французи, які не мають статусу нейтралітету, кажуть: чому ми повинні за них воювати, якщо вони не підуть воювати за нас». Тож у цьому випадку, по суті, терміни «нейтралітет» та «позаблоковість», які свого часу були врегульовані в Гаазькій та Женевській конвенціях, порушуються, пояснив пан Жеребецький.
Експерт наголосив: «Майже всі країни, та ж Фінляндія, та ж Швейцарія, та ж Австрія, намагаються від цього відмовитися і принаймні не вводити цей термін в закони. А пострадянські країни, такі як Білорусь, Узбекистан та Молдова, чітко написали в конституціях, що вони будуть нейтральними».
Не треба робити з позаблоковості «страшилку»
Не потрібно «робити жупела з позаблокового статусу України, не треба одразу придумувати якісь негативні конотації та страшилки і розповідати їх іншим», вважає директор інформаційно-політичного центру «Перспектива» Павло Рудяков. Але, на його думку, не варто і особливо захоплюватися цим рішенням та законодавчим оформленням позаблокового статусу нашої держави.
«Позаблоковість, або не позаблоковість – це похідна категорія. І вона залежить від стратегічних завдань, які ставить перед собою держава», - наголосив політолог. При цьому він зауважив: «Україна протягом 20 років свого незалежного існування за різних режимів, за різних президентів намагалася грати роль геополітичного колобка – від цього піти, і від цього піти».
Проголошуючи позаблоковість у 90-х роках, Україна «ставила ширму від Москви», за якою намагалася налагодити контакти з НАТО, зазначив експерт. Тепер же, зі зміною влади в Україні, «ця ширма пересувається».
«Ми ставимо ширму від НАТО, з яким співпрацювали і дійшли до того, що там двері прочинені для нас принаймні на рівні риторичних та декларативних фігур. А ми тепер починаємо мутити уже з іншого боку – з боку ОДКБ», - зазначив пан Рудяков.
При цьому фахівець наголосив, що доки нова владна команда «не визначиться зі стратегією розвитку держави, питання позаблоковості залежатиме від політичних симпатій та антипатій». «А до того часу всі, навіть законодавчо закріплені норми, будуть залишатися пустими, а відтак небезпечними для державного розвитку», - переконаний Павло Рудяков. Ми проголосили себе позаблоковими, та не знаємо, що з цим робити далі.
Загрози військових конфліктів для України вкрай низькі
Вибір системи безпеки України залежить від стратегічного вектора розвитку країни, який вона сама собі задає. А сьогодні ми не маємо чіткої відповіді на питання про те, куди ми будемо рухатися, вважає директор Українського інституту публічної політики Віктор Чумак.
«Наша влада сіла на широкий шпагат: вона хоче жити за європейськими нормами та стандартами, а урядувати – за євразійськими», - зауважив експерт.
Крім того, Чумак зазначив, що сьогодні загрози військових конфліктів високої інтенсивності вкрай низькі для України. «Ми можемо говорити про певні регіональні конфлікти, які можуть виникнути в країні або на кордонах. Зокрема, поряд з нами розташований дуже небезпечний регіон – Придністров’я», - додав політолог.
Експерт також переконаний, що позаблоковість є проблематичним питанням, яке необхідно вивчати в контексті стратегії національної безпеки України та програми стратегії розвитку країни.
На сьогодні, за словами фахівця, ми законодавчо закріпили позаблоковий статус країни, проте не маємо відповідей на запитання: в чому його наповнення і який механізм його реалізації?
Крім того, пан Чумак вважає, що Україна перебуває на межі двох військово-політичних блоків – НАТО та Організації держав колективної безпеки (ОДКБ). А це, за словами експерта, досить небезпечна зона, в якій можливі конфлікти. Україна ж, задекларувавши свою позаблоковість, не має жодних гарантій своєї недоторканості.
«Тому що ми не нейтральна країна, адже основним принципом нейтральних країн є якраз територіальна недоторканість. Ми ніяк не можемо себе убезпечити. І нам ніхто не може гарантувати цей принцип», - зауважив політолог.
Він також наголосив, що не хоче «відкидати позаблоковість», хоча і вважає її законодавче закріплення помилковим. Оскільки це рішення геополітичної та геостратегічної ваги, яке мало б обговорюватися на професійному та серйозному аналітичному рівні, було прийняте «як інструмент політичної конкуренції в електоральних змаганнях», пояснив Віктор Чумак.
У свою чергу Євген Жеребецький зазначив, що українські політики навмисне стравлюють схід країни із заходом для того, щоб прийти до влади. Він наголосив: «Їм потрібно було якимось чином консолідувати свій електорат. Тож на заході України як жупел була Росія, а на сході – американський, або натовський, чобіт». Політолог вважає такі дії абсолютно неприпустимим, зазначивши, що справжні політики «ніколи не спекулюють геополітичними інтересами».
«Лише Росія є загрозою для територіальної цілісності України»
Лише Росія становить загрозу для територіальної цілісності України. Про це заявив політолог Євген Жеребецький. «Це факт, про який політики та аналітики бояться говорити», - зауважив він.
При цьому він наголосив, що немає жодних загроз для України з боку країн Заходу, хіба що Молдова, яка «може колись героїчно на нас напасти».
«Яка божевільна країна розпочне військові дії проти України? Навіть маючи територіальні претензії, як Румунія. Якщо через нашу територію йде 80% нафти та газу», - вважає пан Жеребецький.
Нещодавно Верховна Рада прийняла закон, який закріпив позаблоковість та нейтралітет. І це при тому, що країна має на своїй території військову базу іншої країни, зауважив політолог.
«Резолюція ООН говорить, що якщо якась країна тримає на своїй території військову базу, і ця база бере участь у військових діях, то ця країна також вважається агресором. Формально ми є агресором проти Грузії. Але з політичних мотивів Грузія цього не оголошувала», - вважає пан Жеребецький.
Після правління Тимошенко в Україні «руїна, а не армія»
Те, що Україна прийняла закон, яким визнала себе позаблоковою державою, і питання вступу до НАТО знято як таке, завдало чималої шкоди інтересам країни. Це ми зможемо відчути з часом, тому що Україна не зможе оборонятися у випадку агресії проти неї. Так вважає політолог Євген Жеребецький.
Оборонятися, за словами експерта, можна двома способами.
Або шляхом розбудови власної військової промисловості, як, наприклад, у Швеції, де вкладаються величезні ресурси в цю галузь. «У них є найкращі в світі штурмові літаки, підводний флот та кораблі. Вони озброєні до зубів. А у нас? Взагалі все безнадійно. Після правління Юлії Володимирівни у нас руїна, а не армія», - наголосив пан Жеребецький.
Або шляхом приєднання до певного військово-політичного блоку, який здатен «закрити країну парасолькою». Так зробили, наприклад, естонці, зауважив політолог.
Скільки коштуватиме позаблоковість України?
Павло Рудяков вважає нинішнє законодавче закріплення статусу позаблоковості України суто декларативним. А оскільки такі рішення «не передбачають бюджету, вони не коштуватимуть абсолютно нічого, тому що не беруться до реалізації», зазначив він.
Проте політолог наголосив, що якщо до цього питання підходити серйозно, то «потрібні мільярди навіть не наших, а більш серйозних грошей для того, щоб створити нову армію замість того господарського дивізіону, який налічує 300 тисяч осіб, який сьогодні у нас існує під виглядом армії».
Пан Рудяков також вважає, що потрібні були б кошти для роз’яснення цього рішення міжнародній спільноті. «А це колосальні зусилля з боку Міністерства закордонних справ», - додав він. Крім того, окремою статтею витрат, на його думку, було б роз’яснення рішення власному населенню.
«Якщо ми тепер позаблокова країна, то я, як офіцер запасу, не повинен бігати щоранку до військкомату і питати: «Хлопці, нам треба сьогодні кудись їхати, чи я можу йти на роботу?». Тобто населення має зрозуміти, що це означає», - пояснив фахівець.
У свою чергу Євген Жеребецький вважає, що якщо ми закріпили позаблоковість, то її потрібно забезпечувати власними силами, і для цього знадобиться близько 63 мільярдів гривень.
Віктор Чумак додав, що найбільшою позаблоковою країною є Китай, який легко «може виставити 200-мільйонну армію». При цьому він зауважив, що витрати Китаю на оборону становлять понад 5% ВВП.
«Уявіть собі трильйонні ВВП Китаю. До 2020 року ця країна буде за своїм ВВП випереджати країни Великої вісімки та США. Уявіть собі сотні мільярдів доларів, які будуть витрачатися на оборону Китаю. І уявіть собі наш оборонний бюджет, який становить 0,6-0,8% ВВП при законній вимозі 3%», - наголосив пан Чумак.
