Перспективи співпраці МВФ та України
18 червня у прес-центрі медіа-холдингу «Главред-медіа» відбулася прес-конференція на тему: «Співпраця МВФ та України: чи слід країні чекати черговий транш?».
У прес-конференції взяв участь голова Українського фонду підтримки реформ, екс-міністр фінансів України Віктор Пинзеник.
Віктор Пинзеник:
Останні два роки Україна, її суспільство є заручником кредиту МВФ. Дадуть чи не дадуть грошей? Ця проблема стала предметом суспільного обговорення. Ще кілька років тому ця тема взагалі ніколи не звучала. Тому що в Україні не було проблем з тим, щоб профінансувати всі, передбачені законом, видатки. Чому зараз всі говорять про проблему – дадуть чи не дадуть гроші? Бюджет не має джерел фінансування, за моїми розрахунками на цей рік, не вистачає 170 мільярдів гривень. Це дірка, яку нічим фінансувати. Масштаб дірки говорить про серйозні проблеми з фінансуванням. А простих та безпечних джерел фінансування такої дірки не існує.
Питання про те, чи заслуговує Україна на кредит від МВФ, я поставлю у трохи інші площині. Чи є сенс на отримання кредиту? Чи змінить ситуацію отримання кредиту? І чи здатна Україна ці гроші повернути? Всі ці питання дуже пов’язані між собою.
Немає сенсу закривати дірку. Тому що це нічого не змінить. Якщо йдеться про те, щоб просто знайти ресурс для закриття дірки, то це не вирішує проблему. Це лише відкладає її. І відкладає у значно більших розмірах. Тому що від цього проблеми не зникають, а наростають.
Можна взяти хоча б таку проблему, як відсотки по боргу. У 2008 році – 4 мільярди, у цьому році – близько 20 мільярдів доларів, а, можливо, й більше буде. Це, на жаль, динамічна цифра, що залежить від того, скільки і де позичили. Отже, виникають додаткові видатки, яких можна було уникнути, якщо своєчасно реагувати на проблему незбалансованості бюджету.
Тобто якщо говорити про те, що Україна йде шляхом лікування, то є і сенс говорити про кредит, бо навіть у випадку, якби Україна мала бездефіцитний бюджет, тобто наші доходи повністю покривали б видатки бюджету, то в України б все одне виникала би проблема запозичень. Чому? Тому що є потреба обслуговувати старі борги. Це те, що не відноситься до видатків бюджету. Сьогоднішній обсяг боргу співставний з дворічним розміром доходів загального фонду державного бюджету.
Я це поясню. Цього року я очікую, що отримають 180 мільярдів надходжень до загального фонду. Якщо гасити державний борг, то треба весь бюджет два роки направляти лише на погашення держборгу. Тому навіть у випадку бездефіцитного бюджету в країні виникає проблема погашення старих боргів за рахунок нових позик. В цій ситуації дуже важливо, що є джерелом цих позик.
Я сьогодні зайшов на сайт Міжнародного валютного фонду для того, щоб отримати оперативну інформацію по ставках кредитів. На цей тиждень поточна ставка кредитів МВФ 1,22%. Середньоквартальна за поточний квартал – 1,25%. Якщо для порівняння взяти російський кредит 2 мільярди доларів. Про це ми, на жаль, не знаємо нічого, крім того, що в пресі звучить, - 6,7%. То це рівнозначно тому, що у Міжнародного валютного фонду можна було б позичити за цю саму ціну 11 мільярдів доларів. Тобто це зовсім інші умови запозичень коштів.
Я сподіваюся, що ви зрозуміли мою відповідь. Є сенс говорити про кредити у тому випадку, якщо країна докладає власні зусилля по виходу з кризи. Якщо це не робиться, то ситуація з кредитом нічого не змінить.
Чи задоволений МВФ тими реформами, що запропонував Президент Янукович?
Мені некоректно говорити від імені МВФ, тому що я не маю до нього відношення. Я думаю, що ви самі можете прочитати в пресі про його оцінки. Значною мірою вони корелюються з тим, що говорю я. Мова йде про фіскальну проблему, або проблему бюджету. Рішень в цій частині недостатньо – як по масштабах, так і по строках. Найголовніше – в цьому плані нічого не робиться. Тобто кроки, навіть у напрямку тих дій, які передбачені програмою, не робляться. Навіть останнє вчорашнє рішення щодо Податкового кодексу нічого спільного з програмою не має.
Наприклад, програма передбачала скасування спеціальних режимів оподаткування або обмеження застосування. А ми бачимо, що у прийнятому вчора у першому читанні Податковому кодексі є наміри створити податковий рай для обраних. Йдеться про можливість уряду надавати комусь право не платити податки через, так звані, спеціальні режими оподаткування. Воно стосується як звільнення імпорту від ПДВ, так надання пільг по податку на прибуток.
Тобто ті речі, які вдалося закрити у 2005 році, коли країна була усіяна податковими дірками через різного роду вільні економічні зони, так звані, території пріоритетного розвитку, зараз можливість вирішувати, хто має право не платити податок, отримує Кабінет міністрів України. Нічого спільного з програмою там немає. Хоча навіть у програмі є режим вільних економічних зон, який у мене не викликав застережень. Тому що там є дуже важлива фраза: ці зони передбачалися екстериторіальними. Це означає, що з точки зору оподаткування вони розглядаються не як території України, інакше кажучи, це території, обнесені колючим дротом, де стоїть митниця, а вхід і вихід відбувається у режимі митного оформлення. У такому варіанті ніяких ризиків для оподаткування нема.
Але українські вільні економічні зони у виконанні нинішнього уряду завжди були шматочками відкритого кордону для якогось елементу улюбленого бізнесу.
Українське керівництво піде на вимоги, які висуває МВФ?
Наскільки я знаю, Валютний фонд нічого не вимагає. Це – звичайний кредитор. Коли йдеться про надання кредиту, то оцінюють можливість повернення. Будь-який банк, коли видає кредит, дивиться, а чи здатний клієнт його повернути. У нашому випадку клієнт має постійно зростаючий борг, тобто вже взяті кредити. А з другого боку має відсутність перспективи скорочення цього боргу. Тому що запити у нього не скорочуються.
Як у цій ситуації має вести себе кредитор? Адже при такій політиці шансів на повернення коштів немає. Тому коли йдеться про такий інститут, абсолютно зрозуміла його логіка – скорочуйте дірку. У такому випадку можна говорити про можливість отримання кредиту.
Звичайно, це – не єдина річ, тому що міжнародні фінансові інститути завжди розмовляють про цілу низку заходів, метою яких у кінцевому рахунку є не просто дірка, а відновлення сталого стабільного зростання національної економіки.
Які основні ризики Ви вбачаєте у співпраці МВФ та України? Наприклад, збільшення державного боргу та інше.
У даному випадку немає сенсу говорити про Валютний фонд. Яка різниця, де брати гроші. Причина ж боргу у дефіциті бюджету. А це ж узаконена цифра. Тобто закон сказав і розписав видатки, які на 170 мільярдів більші, ніж доходи. Це норма закону, яку зобов’язані виконати. А джерел немає. Звідки їх взяти? Взяти їх за рахунок приватизації – не можливо. МВФ – не дає. Взяти в іншому місці, чи на внутрішньому ринку, чи на зовнішньому – це все одне борг. Тому щоб виходити із цієї ситуації треба скорочувати дефіцит. Тоді і не нарощуватиметься борг.
Ряд експертів, зокрема Валерій Новицький, говорять про те, що співпраця із МВФ є не дуже вигідною для України, тому що єдиний шлях врятувати країну – це проведення здорової емісії та вливання грошей у промисловість. Чи погоджуєтеся Ви з цим?
Краще нехай це прокоментує хтось із інших експертів.
Тобто Ви вважаєте емісію потрібно проводити?
Побійтеся Бога! Перехрестіться, коли ви чуєте такі позиції експертів. Бо тоді виникає питання: а звідки взагалі криза? Тобто якщо проблема лише в тому, щоб надрукувати грошей, - надрукуйте.
Національний банк здатен надрукувати не 100 мільярдів, а трильйони чи сотні трильйонів. Чи буде від цього суспільство багатшим? Наша країна пережила в муках і болях наслідки цього явища! Всі були мільйонерами, та чи жили люди від того краще? Ніде в світі ніколи це не було способом порятунку. Тому що це ж нереальні гроші! Це – придумані гроші. Від придуманих грошей багатшим не стаєш.
Подібні ідеї гуляли країною в минулому. Вони не тільки гуляли – у них були політичні захисники, які проводили ці рішення у 1990-х роках. Обернулося все це дуже серйозними речами. Це – якраз ключова загроза такого розміру дефіциту бюджету.
Пригадайте 2008 рік. Ви пам’ятаєте слова «рефінансування банків»? Рефінансування – це всього-на-всього один із каналів емісії, випуску грошей Національним банком. Випуск грошей може бути не тільки через рефінансування, а може й через дефіцит бюджету. Але з точку зору впливу на обмінний курс та інфляцію, абсолютно не має значення те, по якому каналу з’являються додаткові гроші. Минулого року ми вже стикнулися із дуже неприємною ситуацією. Основну частину позик було надано від МВФ. В той же час на внутрішньому ринку уряду вдалося залучити всього-на-всього 12 мільярдів гривень за мінусом погашених боргів. 42 мільярди гривень надав Національний банк України. Тобто запрацював той інститут, який не має права обслуговувати потреби уряду. Чому ми поки що не відчули наслідків цього? Тому що минулого року ще відбувався зворотній процес: одним каналом друкувалися гроші, іншим – вилучалися. Національний банк минулого року продав 10,5 мільярдів доларів. Помножте на курс. Мільярд доларів продано і 8 мільярдів вилучено з обігу. Тому ми й не відчули наслідків, адже канали і потоки грошей ішли в різних напрямках. Цього року потоки грошей ідуть в одному напрямку, бо НБУ не продає долари, а купує їх. Тому НБУ докладає зусилля по стерилізації. Якщо я не помиляюся, то на сьогоднішній день 18 мільярдів гривень Національний банк вилучив через, так звані, депозитні сертифікати. Тобто він викуповує надлишок грошей.
Чи можна очікувати політичного рішення МВФ?
Я не знаю випадків політичних рішень МВФ. Якщо ви маєте на увазі минулорічний досвід, який не приніс користі Україні, то він мав причини. Вони ніякого стосунку до політики України не мають. На мою думку, причинами таких рішень були світові економічні процеси. Дуже хитка ситуація в світі, дуже серйозні проблеми у банківському секторі. І Україна могла бути збудником проблем у багатьох банках Європи. Це причина, по якій минулого року не надавалися кошти.
Але зараз ситуація змінилася. Якщо ми зараз чуємо про проблеми Європи, то вони лежать не в площині банківського сектору. Характер проблем, які сьогодні знаходяться на виду, це не те, що було у 2007-2008 роках, коли фінансовий сектор був збудником проблем для реальної економіки. Зараз проблеми країн лежать у площині дефіциту бюджету і наростаючих боргів.
На мій погляд, Україна має шанси розраховувати на отримання кредиту МВФ у випадку, коли будуть здійснені реальні кроки по вирішенню досить серйозних проблем.
Оцініть проект Податкового кодексу. Які наслідки він матиме для малого та середнього бізнесу?
В першу чергу я скажу про наслідки, які новий Податковий кодекс матиме для всіх. Можливо, я зроблю досить парадоксальний висновок: декларуючи зниження податків йдеться про їх підвищення. Логіка зниження податків полягає в тому, що цьому мають передувати скорочення видатків.
Нагадаю про деякі знайомі всім речі. Не повертають ПДВ. Минулого року за 5 місяців повернули 12 мільярдів ПДВ, цього року – 6 мільярдів. Тобто по суті сьогодні 6 мільярдів ніде не передбачених податків забрали з економіки. В той же час податків на прибуток заплачено 11,5 мільярдів гривень. 6 – не повернули ПДВ. Якщо перенести це в площину податку на прибуток, то у нас податок на прибуток – не 25%, а 40% Не має значення, в якій формі вилучили (податки – це вилучення). Причина такого вилучення – в уряду немає коштів.
Друге. Коли не вистачає коштів, коли видатки не покриваються доходами, в силу вступає другий інструмент. Переплата податків. Що означає стягування податків наперед? Я мав заплатити мільйон, заставили заплатити – 2. По суті, відбулося подвоєння ставки податку.
Третє. Уряд не виконує зобов’язання по виконаних роботах. Тобто хтось поставляє продукцію у бюджетні установи, а йому за це не заплатили. По суті у нього забрали кошти у вигляді продукції. По суті це – вилучення, це – податок.
Найстрашніший податок пов’язаний із темою, яку ми піднімали, - інфляція. Це податок. Дуже простий податок. З кишені беруть, не питаючи.
А новий кодекс дає серйозні можливості для витягування, витискування по каналах, про які я говорив. По це вже багато сказано. Зверніть увагу на розділ про адміністрування. Там з’являються нові перли. Наприклад, скасування інституту узгодження податкових зобов’язань. Раніше платник податків мав право погоджуватися чи не погоджуватися з нарахованим податком. Зараз такого немає.
З другого боку ми вже забули, слава Богу, слова «безакцептне списання грошей», тобто без згоди власника. До сьогоднішнього часу в Україні діє норма, що ніхто, крім власника рахунку не має права дати вказівку в банку списати гроші з його рахунку. Тепер такого права позбавляють. Приходить доручення податкової, і вона зобов’язує до списання грошей. З’являються, на мій погляд, дуже ризиковані речі, які стосуються обшуку квартир.. Називається воно гарним словом, прикривається гарним фіговим листком – «огляд приміщень». І йдеться не тільки про суб’єктів підприємницької діяльності, а йдеться про будь-яких громадян. Майно є джерелом доходу. Його можна здавати в оренду. Підстав для таких перевірок чимало. Вводиться ідеологічно правильна норма – співставлення доходів і видатків. Але закон зовсім не розписує, що мається на увазі. Ви можете цього року взагалі не заробити, але ви заробляли у попередні роки багато. І у вас можуть бути видатки через те, що у вас були доходи у минулі роки. Це може бути підставою для того, щоб у вашу квартиру прийшли люди без рішення суду, без відкриття кримінальної справи – просто обшукати вашу квартиру. Це дуже небезпечні і неприємні речі.
Наскільки довго український уряд зможе протриматися без коштів МВФ і які наслідки це матиме?
Тут є кілька варіантів.
Перший – нарешті починають приймати рішення. Рішення, яких не уникнути. Приводити видатки у відповідність з доходами.
Інший варіант – включення в роботу Національного банку України. Дуже неприємна, і професійного точки зору, недопустима річ.
Є, звичайно, третій варіант, щодо реалізації якого є багато сумнівів, - непроплата. Але оскільки бюджет в основному носить соціальне навантаження, то майже неможливо говорити про те, що такий варіант може бути задіяний. Тобто Україна не має іншої альтернативи, крім приведення видатків у відповідність до доходів. Тому що знайти баланс у площині доходів неможливо. Я не маю на увазі те, що там немає ресурсу. Ресурс є. Але судячи з проекту Податкового кодексу уряд не збирається його задіювати. Закривати офшори він не збирається. Він навпаки, відкриває нові. Правильні б дії дозволили б закрити частину ресурсу доходами і не за рахунок підняття ставок, а за рахунок того, що скасовуються схеми уникнення оподаткування. Але це не дає можливості знайти баланс, тобто не зачіпати видатки не можливо.
Це не вихід чекати – дадуть кредит чи не дадуть, буде чим заплатити чи ні. Давайте згадаємо ще раз. Раніше ми не чули про таку проблему. Україна мала дефіцит бюджету і у 2007, і у 2006, і у 2005 роках. У 2005 році дефіцит становив 7,9 мільярдів гривень. І ніхто не чув про проблеми. Тому що це не проблема для країни – мобілізувати таку суму.
Якщо у нас щомісяця не вистачає більше 10 мільярдів гривень, це постійно наражає суспільство на ризик. Сьогодні наразили на ризик економіку, в результаті не повертається ПДВ. Завтра наразимося на ризик іншого плану – для покриття дефіциту включиться небезпечний варварський інструмент, який називається емісія.
Я процитую повідомлення в пресі. Греція скоротила дефіцит на 40%. Уряд Італії прийняв рішення про скорочення дефіциту. Уряд Іспанії прийняв рішення про скорочення дефіциту. Уряд Португалії прийняв рішення про скорочення дефіциту. Франція уже давно прийняла рішення про скорочення видатків. Уряд Німеччини, яка має дефіцит 3,7% ВВП, в 4 рази менший, ніж в Україні, скорочує видатки. У цьому переліку немає однієї країни – України.
Що Ви можете сказати про новий Бюджетний кодекс?
І Податковий, і Бюджетний кодекс є швидше політичними документами. Коли йдеться про бюджетний кодекс, то ключовою річчю, яка завжди хвилювала всіх, є співвідношення центрального і місцевого бюджетів. Рішення, які там передбачені, не дають відповіді на запитання. Чому не дають? Тому що місцеве самоврядування не має власної фінансової бази для виконання його власних повноважень. Якщо йдеться про виплату зарплат лікарям чи вчителям, то це не є повноваженнями місцевого самоврядування. Це, так звані, делеговані повноваження. Це – повноваження українського уряду. Він їх делегує, але разом з податком на доходи громадян. Тобто податок на прибуток не формує ресурс для власних потреб громад, наприклад, тих, що нас, киян, цікавлять, - дороги, вулиці, світло і так далі. Тому без податку на нерухомість, а його немає вже, ця проблема не вирішується. Тому що саме цей податок у цьому світі є базовим для існування муніципалітетів, місцевих рад, за допомогою якого вони можуть вирішувати проблеми мешканців. Але навіть у новій версії «багаті будуть платити», «багаті будуть годувати бідного» немає податку на нерухомість.
Це швидше політичний документ, який робить проблеми, ніж документ, який дає відповіді на питання.
Якщо ж гроші Україна все ж таки отримає, куди, на Вашу думку, вони швидше за все підуть – у якийсь інвестиційний проект чи на проїдання та латання дірок?
Давайте повернемося до бюджету. Видатки більше доходів на 170 мільярдів. Вони всі розписані до копійки. У чому функція казначейства полягає? Воно фінансує видатки, якщо вони закріплені в законі. Тобто всі видатки розписані, на них є споживач. Споживач видатків є – грошей немає.
Яка структура видатків бюджету, ви знаєте. Вистачає коштів на соціальні видатки. Ні на які інші цілі, крім видатків, передбачених законом про бюджет, гроші йти не можуть. Є окремі спеціальні проекти, що не мають відношення до бюджету, наприклад, кредити, які надає Світовий банк. Там є невелика частина, пов’язана із дефіцитом бюджету. Це порядку 500 мільйонів доларів на рік. Вони автоматично пов’язані із МВФ: немає одного – немає другого. До речі, позика Європейського Союзу також пов’язана з МВФ.
Але Світовий банк дає, так звані, інвестиційні кредити. Наприклад, на добудову лінії електропередач, на будівництво доріг. Це ті речі, які не мають стосунку до бюджету. Вони вирішують певні інвестиційні проекти.
МВФ відхилився від своїх правил. Фонд призначений для покриття дефіциту не бюджету, а платіжного балансу, тобто для випадків, коли не вистачає валюти для проведення зовнішніх платежів. Минулого року Фонд зробив відхилення і почав видавати кошти на покриття дефіциту бюджету. Я вважаю, що це рішення правильне в умовах, коли завмерли фінансові ринки, і деякі країни не могли взагалі ніде позичити. На інші цілі МВФ грошей не дає.
Скільки складає частка соціальних видатків у бюджеті цього року? І який би з видатків ви би запропонували скоротити діючому уряду?
Прямим розрахунком ви соціальні видатки не знайдете у державному бюджеті. Чому? Там є стаття, яка називається «Трансферти», тобто те, що перераховує уряд місцевим бюджетам. Це кошти на школи, лікарні, культурні установи. Але там не тільки зарплата. На жаль, я вам зараз не дам відповіді. Але найближчими тижнями ці відповідь буде.
Коли готується бюджет, немає зведення видатків за економічною класифікацією. У звітах є. Звіт за минулий місяць не містить ще цієї норми, тому що бюджет ще тільки був затверджений. Я думаю, що наприкінці цього місяця вперше з’явиться класифікація видатків, де буде план видатків у економічній класифікації. Тому що видатки можна згрупувати по трьох напрямках: по функціях (оборона, освіта, культура), по відомствах та по економічному призначенню.
Я би зробив хороше порівняння. Наскільки доходів загального фонду державного бюджету вистачає на прямі соціальні видатки та відсотки на кредит. У 2008 році їх надлишок був понад 30 мільярдів гривень. Зараз же не вистачає навіть на найнеобхідніші соціальні видатки. Це ненормальна річ. Це взагалі ненормально, що суспільство будоражить питання – будуть чи не будуть профінансовані видатки.
В чому полягає логіка балансу? Кожна стаття видатків має бути реально забезпечена фінансовими ресурсами.
Які видатки скоротити? Я вже говорив про це. Уникнути скорочення видатків неможливо. Знайти якесь рішення, яке б дозволило зняти проблему, неможливо. Не тільки наша країна потрапила в цю ситуацію. Багато країн скорочують видатки на ті речі, які є менш пріоритетними, не зачіпаючи ті речі, що пов’язані із рівнем бідності. Наприклад, малозабезпечені категорії громадян не можуть отримувати менше, ніж отримували з урахуванням інфляції.
Що стосується соціальної політики. Є багато рішень, абсолютно очевидних. Існує потреба ув’язки з доходами соціальної політики. Тобто не може бути прив’язки до соціального статусу, до посади. Вона має бути пов’язана з доходами. Коли ми говоримо про підтримку бідності, то ми маємо підтримувати бідних, а не всіх. Тому що інакша політика означає підтримку заможних людей, тих, хто має можливість більше споживати. Це означає, що існуюча система цін на газ та комунальні ресурси, це система, коли бідні платять за квартири багатих. Такі речі неприпустимі у соціальній політиці. Їх не допускають ніде у світі. Тому що це дорого і аморально. Аморально, коли гроші населення йдуть на далеко не бідних людей. Це немаленький ресурс, який можна знайти у цій площині.
Є досить непрості речі у пенсійному забезпеченні. Але їх теж доведеться приймати. Прості речі – це скасування спеціальних пенсій. На жаль, я так і не знайшов відповіді не це питання в програмі Президента. Тобто всі мають бути в рівних умовах щодо правил призначення пенсії. Це передбачає встановлення віку виходу на пенсію окремим категоріям громадян. Адже у нас багато категорій людей взагалі не має поняття віку, а є поняття вислуга років. Треба вести дискусії і про загальний пенсійний вік, тому що це баланс між розміром пенсії.
Що стосується видатків, то можна знайти економію за рахунок приватизації шахт. Тому що приватні шахти не отримують дотацій. Це ті ж самі підприємства, які працюють у тих самих умовах, що і державні. Але державні отримують величезні суми. І те, що одні можуть працювати без дотацій говорить про те, що кошти йдуть не на шахти, а на вирішення якихось далеких від шахтарів справ.
