Мороз піде восени?
У надрах Соцпартії, яка давно вже породжує більше надій, аніж стратегічних проривів, визрів новий план. Офіційно він називається «Десять кроків по відновленню авторитету партії». Автор – новообраний перший секретар політради – Микола Рудьковський. «Главреду» стало відомо, що насправді ховається за яскравим фасадом.
Питання до Олександра Мороза в партії накопичувалися давно. Після паплюжного результату в 0,38% на президентських виборах їх стало ще більше. Наприклад, на чому ґрунтувалася переконаність Сан Санича в тому, що він набере 3% і підтвердить рейтинг перед місцевими і парламентськими виборами? Чим закінчиться «любов за розрахунком» Сергія Тігіпка з окремими місцевими осередками Соцпартії? Нарешті, чи скоро партія з рейтингом лідера 0,38% вимостить собі дорогу в політичне небуття?
Мало не єдиною втіхою для партійців служив той факт, що партія практично не вкладала коштів у президентську кампанію, тому в грошовому виразі нічого і не втратила (на відміну від електорального).
Першими почали бешкетувати «верхи». Невдоволені Морозом партійці пропонували зібрати з'їзд і обговорити на ньому причини невдач в СПУ (читай – обрати нового голову партії). Але оскільки «змовники» не підготувалися до перевороту ґрунтовно, прибічникам сивочолого любителя поезії удалося заблокувати проведення з'їзду. Всім, хто вагався, запропонували не розгойдувати човен, щоб не бути з нього викинутими. Проте повністю «зам'яти» скандал не вдалося. Виникла ідея про заміщення вакантної посади першого секретаря політради СПУ – «правої руки» голови партії. Нагадаємо, що з моменту відходу з партії Йосипа Вінського ( 2006 рік. – Авт.) і до середини лютого 2010 року Мороз поєднував дві посади – голови партії і першого секретаря. Але зберегти статус-кво після фіаско на виборах йому не вдалося.
На посаду першого секретаря політради був номінований Микола Рудьковський. Як розповіли «Главреду» очевидці подій, Сан Санич із самого початку був проти його кандидатури і публічно підтримав главу Закарпатського обкому СПУ Івана Свистака. До активу останнього записали найкращий результат на виборах, до пасиву – слабку впізнаваність серед партійців.
Розгадати сильні та слабкі сторони Рудьковського було справою ще більш дріб'язковою. Негатив – неоднозначний імідж любителя балів, молодих співачок і дорогих спортивних автомобілів, а також кримінальна справа за фактом польоту до Парижа за держрахунок нібито з однією відомою «міскою». Своєрідний позитив – обіцянка екс-міністра транспорту і колишнього мера Чернігова погасити борги партійців на місцях. Можливо, керуючись відомим слоганом «імідж – ніщо», або з якоїсь іншої причини, але соціалісти дали Рудьковському «зелену вулицю».
Одним словом, кандидатуру Миколи Миколайовича таємним голосуванням підтримали 43 голоси з 63 членів політради. Попутно змінили і політвиконком партії.
Позицію прагматичного крила СПУ «Главреду» пояснив перший секретар Полтавського обкому Степан Бульба: «Не применшуючи ролі Олександра Олександровича, тепер простіше буде говорити з виборцями, які до цього не бачили всередині партії змін!»
Врешті-решт, «фінансування партії здійснює один Рудьковський, інших спонсорів Олександр Олександрович розгубив», – погодився з Бульбою екс-завідувач ідеологічним відділом СПУ, а нині рядовий партієць Михайло Коропатник.
Сам Рудьковський, за розповідями партійців, під час дискусії сидів з виглядом «ангела», присягався на вірність ідеалам соціалізму, а від амбіцій посісти місце Мороза відмовлявся.
«Регіоналів» пустять в СПУ?
Тим часом Микола Миколайович, поділивши турботу про партію, визнав, що не гріх поділити і її тріумф. Після того, як «любові за розрахунком» з Тігіпком не вийшло, що залишається?
Або домовитися з Партією регіонів, або передати СПУ в «добрі руки». Джерела «Главреда» вказують на ймовірність кожного з цих варіантів.
Поки що надії соціалістів на повномасштабну співпрацю з Партією регіонів не виправдовуються. Максимум – виконання окремих доручень, наприклад, збір підписів за скасування указу про присвоєння Бандері звання Героя України. «Як говорить Микола Миколайович (Рудьковський), це зайва проблема для нового Президента», – заявив «Главреду» Бульба, давши зрозуміти, що СПУ в даному випадку виступає добровільним помічником ПР.
Але, як виявилось, ліва рука партії не знала, що робить права: Рудьковський категорично спростував інформацію про те, що збір підписів здійснюється за завданням Партії регіонів.
Кореспондентові «Главреда» Микола Миколайович чітко підтвердив, що поки «формату співпраці з ПР немає». Останні 40 хвилин розмови проходили у формі його монологу на тему «даєш союз праці й капіталу».
Те, що про союз з ПР не йдеться, підтвердив «Главреду» і Сан Санич Мороз. «Співпраця можлива, якщо мова йде про використання професіоналів у структурі влади (за необхідності). Якщо метою влади буде відстоювання державних інтересів (сподіваюся), їм будуть потрібні чесні професіонали. Соціалісти у тому числі», – «відрізав» Мороз. Як мовиться, живі перекази, та віри їм не ймеш.
Затьмарити Мороза?
Варіант другий – виступити в ролі нерозбірливої нареченої і передати партію в руки людям, які раніше не мали до неї стосунку. Чого не зробиш задля повернення у велику політику?
«Чутки про перехід партії в руки людей, що не мають до неї жодного стосунку, ходять вже давно. Рудьковський, який претендує на роль голови партії, не потребує грошей на життя і хоче повернутися у велику політику. Лідерство в партії – один з інструментів. Тому чутки про широкий блок або навіть вливання партії в інші структури мають під собою підстави» – поділився своїм прогнозом з «Главредом» Євген Філіндаш.
Особисті якості Рудьковського – не ідеї ради, а користі для – свідчать про те, що він «хоче вигідно продати себе і структури СПУ», припустив Коропатник, пославшись на свій досвід співпраці з ним ще в Чернігові. Правда, за його словами, реальніший варіант домовленостей з Партією регіонів (аж до поглинання структур СПУ «Регіонами»), коли екс-міністр очолить Соцпартію.
Джерела «Главреда» в СПУ стверджують, що якщо передостаннім шансом партії був Тігіпко, то останнім – Азаров. У нього давно і серйозно тліє конфлікт з бізнес-крилом Партії регіонів, і він нібито підшукує запасний партійний аеродром. Проте якщо Микола Янович стане прем'єром, то його інтерес до згасаючої Соцпартії значно зменшиться.
Сам Рудьковський з приводу продажу партії був категоричний: «ні, ні і ще раз ні». «Продати СПУ неможливо, на відміну від інших «кишенькових» партій. У нас 200 тисяч членів партії. А чутки поширюють ті, хто хотіли раніше продати СПУ, або ж намагаються створити їй негативний імідж зараз».
Натомість про амбіції очолити партію Рудьковський вважав за краще промовчати, хоча в ході розмови все ж таки не стримався і проговорився про свої наміри. Сталося це після того, як кореспондент «Главреда» запитав його про прагнення очолити партію і висловив сумнів, що новообраному першому секретареві це удасться. Ми з Миколою Миколайовичем навіть уклали жартівливе парі: якщо Рудьковський стає головою партії, то автор цих рядків пише заяву про вступ до СПУ. «Лідер ( Олександр Мороз. – Авт.) не вичерпав своїх можливостей, є багато гідних кандидатів, але ви все-таки готуйте заяву», - багатообіцяюче порадив Рудьковський.
Але і без його одкровень зрозуміло, що найближчим часом СПУ чекає інтригуюча боротьба Сан Санича і Миколи Миколайовича. Шанси приблизно рівні: Сан Санич триматиметься за крісло партії, а Микола Миколайович – щодуху його розгойдуватиме. Мороз захоче відкласти скликання з'їзду СПУ (тим паче, що він пообіцяв публічно на ньому подати у відставку), а Рудьковський намагатиметься всіляко наблизити цей момент.
Хто вирушить у музей соціалістичних раритетів, стане відомо вже за півроку. Мандати делегатів з'їзду дійсні до 31 травня, але до літа чекати з'їзду не варто, зауважив «Главреду» секретар політради СПУ з організаційно-партійних і кадрових питань Олексій Малиновський. Немає предмету для обговорення: кадри вже поміняли, концептуальні питання ще не сформулювали. На підготовку нового з'їзду піде 4-5 місяців, тож вирішальна битва відбудеться не раніше жовтня.
Стартові позиції сторін такі: «У рамках нового політвиконкому посади першого секретаря вистачає, щоб задовольнити мої амбітні плани» – запевнив Рудьковський. «Я не розглядаю кандидатуру Рудьковського як можливого наступника на посаду голови партії. І він не розглядає» – «розписався» Мороз за себе і за Рудьковського.
Але не факт, що хтось із них не передумає. Про всі перипетії цієї боротьби обіцяємо тримати в курсі своїх читачів.
