«Справу Кравченка» знову відкриють?

П'ять років тому, 4 березня 2005-го, загинув Юрій Кравченко. Це трапилося на його дачі, за кілька годин до того, як він повинен був прибути в Генпрокуратуру, куди його публічно запросив глава ГПУ Святослав Піскун дати свідчення у справі про вбивство Георгія Ґонґадзе. Як заявили керівники ГПУ і МВС, колишній міністр внутрішніх справ сам розрядив в себе пістолет «Беретта», причому стріляв двічі. Справа була припинена «за відсутністю події злочину». Члени сім'ї, близькі друзі, товариші по службі Юрія Федоровича сумніваються в об'єктивності слідства, нагадує видання «Сегодня».

«Моя упевненість в тому, що Кравченко пішов з життя без чиєї-небудь допомоги, ґрунтується на добутих в процесі розслідування конкретних доказах - стоїть на своєму старший слідчий-«важняк», нині прокурор одного з відділів ГПУ Любомир Війтович, що працює сьогодні у складі спеціальної слідчо-оперативної групи у справі про вбивство Ґонґадзе. - Упевненість ще більше зміцнилася після арешту генерала Олексія Пукача».

У той же час адвокат Олег Поваляєв, що представляв інтереси сім'ї Кравченка, іншої думки. «Підстав реанімувати закриту справу, про яку багато хто хоче скоріше забути, більш ніж достатньо, - вважає він. - Особисто у мене залишилися ряд принципових питань, що стосуються зошита, ручки Юрія Федоровича, які зникли з його будинку, — хто їх узяв, чому, де вони... Справа Кравченка - з тих, які не хотіли розкрити, а могли».

Відомий у минулому футболіст Леонід Буряк, один з найближчих друзів Кравченка, присвятив йому цілий розділ у своїй книжці «Я жив у щасливий футбольний час». Буряк пов'язує загибель друга із справою Ґонґадзе, допускаючи, що Кравченко міг вести власне розслідування викрадення і загибелі журналіста, ставши небезпечним для замовників і винуватців трагедії. «Ми спілкувалися з Юрієм Федоровичем напередодні трагедії, увечері 3 березня 2005-го на Трухановому острові, - сказав Буряк, - і нічого особливого в його поведінці я не помітив. Він був доволі закритою людиною, але те, на чому наполягає слідство, з образом Юрія Федоровича не в'яжеться».

До 5-ї річниці загибелі Кравченка побачила світло книжка його вдови Тетяни Петрівни «Честь і гордість»: «Ми розповіли про все життя мого чоловіка. З дитинства і до смерті. У юності Юрій був провідним актором народного театру і завзятим футболістом. А відразу після служби в армії якийсь час працював електриком».

Є в книжці і розділ про те, як загинув міністр. На думку автора цього розділу Андрія Федура, Юрій Федорович був убитий. «Я також не вірю у версію про самогубство, - зазначає Тетяна Кравченко. - Тому дуже сподіваюся, що за президента Віктора Януковича ГПУ об'єктивно розслідує справу про смерть мого чоловіка».