Криза, яка відбулася, підтвердила, що ми слабаки
Протягом останніх місяців лунають оптимістичні заяви про те, що українська економіка починає виходити з фінансово-економічної кризи. Наскільки виправдані ці прогнози? Яких заходів слід вжити, щоб українська економіка почала відновлюватися? Що перешкоджає цьому процесу?
Ситуацію, що склалася, у прес-центрі «Главреда» проаналізували: директор Інституту трансформації суспільства Олег Соскін, член Ради підприємців при Кабінеті Міністрів України Віктор Лисицький та старший дослідник Інституту економічних досліджень і політичних консультацій Віталій Кравчук.
Олег Соскін: З цим мотлохом ми входимо у 2010 рік
Олег Соскін: «Фактично 2009 рік – це рік економічного падіння, колапсу, економічних негараздів, посилення всіх економічних негативів, які тільки можна собі уявити.
Від’ємне сальдо зведеного платіжного балансу – 13,7 мільярда доларів за рік. Це означає, що цю «дірку» треба чимось закрити. Закрити, зрозуміло, на сьогоднішній день немає чим, бо державний борг становить понад 300 мільярдів гривень. Падіння експорту на 40%. При цьому все одно від’ємне сальдо зовнішньоторговельного балансу - 2,7 мільярда доларів. Падіння прямих інвестицій - у 2,2 разу. Таким чином, економіка на сьогоднішній день не працює.
Чи може уряд сьогодні зробити запозичення облігацій внутрішньої державної позики? На жаль, не може, тому що станом на 15 лютого в обігу перебувають 88 мільярдів гривень ОВДП. Що це для нас означає? На 3 листопада 2008 року їх було всього 8. Отже, відбулося збільшення ОВДП в 11 разів. У тому числі 63 мільярди ОВДП знаходиться у НБУ. Таким чином, борг уряду повністю введений в монетарну базу держави. Гірших показників, ніж зараз, навіть не можна собі уявити.
Ще один дуже серйозний показник: станом на 1 лютого в обігу поза банками знаходилося 153 мільярди гривень готівки.
Офіційне падіння ВВП за 2009 рік – 15%, офіційне падіння індексу промисловості десь на рівні 35%. Неофіційне падіння ВВП – 20%, причому, відбувається надзвичайне нарощення готівкової бази.
Незважаючи на те, що ціни зростали, народ викупив фактично на 8,4 мільярда доларів більше, ніж продав. У січні цей процес залишився. При скороченні споживання в січні на 5%, народ викупив готівки тільки через ларьки на 833 мільйона доларів більше, ніж продав. Це дуже поганий показник. Це означає, що люди не споживають, а кожну зароблену гривню намагаються поміняти на долар, на євро.
А ще зараз відбувається величезна купівля золота. Це означає, що люди не вірять, що буде краще, і вони переводять гроші в найгіршу форму – у форму скарбів. Гривня, таким чином, втрачає під собою матеріально-речовий фактор. Додайте до цього підвищення цін на продукти харчування, і ми отримуємо надзвичайно поганий показник.
Йде скорочення грошей на кореспондентських рахунках банків. На вчора ця цифра становила 16,5 мільярда. Йде постійне скорочення цього показника вже починаючи з січня.
Ще один серйозний показник - падіння золотовалютних запасів Національного банку. На кінець січня було 25,3 мільярда доларів, на 12 лютого їх залишилося 24 мільярди. Це при тому, що в грудні ми втратили 1,2 мільярда доларів запасу. Таким чином, фактично проплата НАК «Нафтогазу України» і всі інші проплати відбуваються через золотовалютні запаси Національного банку. Цього робити взагалі не можна.
З цим мотлохом ми входимо в 2010 рік. Кажуть, що промислове виробництво збільшилося. Але ж по відношенню до чого збільшилося? До січня 2009 року. На січень 2009 року падіння промислового виробництва по відношенню до січня 2008 року становило 60%. Тому, коли ми кажемо, що виробництво збільшилося на 12%, це просто означає, що падіння стало трошки менше. Добре, що з’явився такий показник, але він поки що нічого не вирішує, тому що треба вирішувати всі ці проблеми. Щоб їх вирішити, треба зробити дуже серйозні кроки.
Треба зрозуміти просту річ.
Це наша соціальна піраміда. 5% - багаті, вони мають 60% національного багатства. 30% - середній клас, а решта 65% - бідні і жебраки, мають 10% багатства.
Треба змінити цю піраміду. Щоб її змінити, треба зробити те, що написано в «Капіталі» Карла Маркса – «Капитал избегает шума и брани и отличается боязливой натурой. Это правда, но это еще не вся правда. Капитал боится отсутствия прибыли или слишком маленькой прибыли, как природа боится пустоты. Но раз имеется в наличии достаточная прибыль, капитал становится смелым. Обеспечьте 10 процентов, и капитал согласен на всякое применение; при 20 процентах он становится оживленным, при 50 процентах положительно готов сломать себе голову, при 100 процентах он попирает ногами все человеческие законы, при 300 процентах нет такого преступления, на которое он не рискнул бы, хотя бы под страхом виселицы. Если шум и брань приносят прибыль, капитал станет способствовать тому и другому».
Треба позбавити кланово-монопольні угруповання 300% прибутку, тому що при цих прибутках нема такого злочину, на який вони не підуть, навіть якщо їм буде загрожувати шибениця. Максимально позитивно веде себе капітал до 50%.
Потрібно розвивати середній клас. Якщо уряд хоче змінити ситуацію, він повинен сказати, як він буде збільшувати середній клас, як візьме під контроль чотири найбільших кланово-корпоративних угруповання, як він буде працювати з тим, щоб бідних стало менше.
Для цього треба почати розвивати малий бізнес. Для початку треба негайно прийняти бездефіцитний державний бюджет на 2010 рік. Друге – потрібно негайно підтримати малий бізнес. Це означає, що для юридичних осіб на одному податку потрібне збільшення обсягу річної виручки хоча б до одного мільйона євро. Наступне – всім громадам треба дати право формувати свій бюджет і мати свої юридичні рахунки в тому комерційному банку, в якому вони хочуть це робити.
Потрібно щось робити із стабілізацією національної грошової одиниці. Або вводимо валютний комітет, або давайте введемо паралельно євро. Тому що інакше ми вже не можемо утримувати ситуацію. Доведеться переходити до світових цін на газ. Але тоді давайте міняти всю систему того газу, який ми видобуваємо в Україні. Ціни повинні формуватися на ринкових засадах, свердловини повинні належати державі, вони повинні давати прибуток. Треба міняти транзитну ціну на газ і ціну на газ від Росії.
Останнє, що треба зробити – ввести єдиний соціально-пенсійний податок, ліквідувавши всі фонди – пенсійний, соціальний, по безробіттю, по нещасних випадках, – які з’їдають значно більше, ніж приносять користі. 14% - 7% платить працедавець, 7% сплачує той, хто заробляє гроші.
Плюс політичне рішення – провести 30 травня вибори до місцевих органів влади за відкритою мажоритарно-пропорційною системою. Це треба зробити, щоб зруйнувати ієрархію кланів. Якщо це зробити, то тоді ми побачимо вихід із цього тунелю кризи, і з’явиться світло».
Віктор Лисицький: Криза, яка відбулася, підтвердила, що ми слабаки
Віктор Лисицький: «Україна сьогодні фактично є лузером, програє фактично по всіх напрямах своєї економічної діяльності. За винятком, можливо, одного виду економічної діяльності, про який наші вожді не згадують - вони, можливо, навіть і не здогадуються, що він є. Це напрям інформаційних технологій. Наш сектор інформаційних технологій розвивається досить швидко, але ми його не відчуваємо, тому що він переважно працює на іноземні ринки.
Найгірше, що український капіталізм просто знищує людей. Я глибоко переконаний в тому, що саме капіталістична модель є найбільш ефективною, принаймні на даному етапі цивілізаційного розвитку людства. Але ми можемо сказати, що саме український капіталізм фактично знищує нас - українців. Хоча в десятках інших країн, і в першу чергу в постсоціалістичних європейських країнах, картина абсолютно інша. Це відбувається головним чином тому, що конкурентоспроможність нашої економіки впала. Криза, яка відбулася, фактично тільки підтвердила, що ми слабаки. Більш слабких експортерів, ніж Україна, немає в світі.
Я хочу звернути вашу увагу, що ніколи в економіці України не було такого, щоб номінальні значення показників період за періодом, рік за роком падали на десятки відсотків. Йдеться, в першу чергу, про доходи населення. У людей просто фізично стало менше грошей. Якщо номінальні доходи українців впали, впали номінальні доходи малого і середнього бізнесу, причому значно більше, ніж номінальні доходи українців в цілому. По минулому року падіння доходів становило близько 70 мільярдів доларів.
Відповідно, в номіналі у нас скоротилася навіть грошова пропозиція. Такого ніколи не було. Ми по корупції знаходимося на 146-й позиції в світі, причому ми досить стрімко впали. Ця 146-та позиція показує, що влади як публічного інституту розвиненої нації у нас немає.
Що робити? Я назву тільки три напрями. В першу чергу, треба здійснити перехід на інвестиційно-інноваційну модель розвитку конкурентних переваг. Гроші йдуть не туди, де вони найбільше потрібні. Вони йдуть туди, де вони дають найбільший результат, найбільший прибуток. Мені, наприклад, подобається «МакДональдз» - зручно, швидко, порівняно дешево. Але у нації, яка розвивається за рахунок технологій «МакДональдзу», немає перспектив. Тобто інвестиції йдуть не в ті сфери економічної діяльності, якими б пишалася Україна, які могли б радикально поліпшити нашу зовнішню торгівлю. В першу чергу, домогтися того, щоб все ж таки наш експорт був надійний і не падав удвічі внаслідок того, що десь там далеко на Манхеттені луснули три фінансові установи.
Я постійно нагадую такі сумні показники, і, чесно кажучи, дивуюся, чому наші політики не згадують про них. Візьмемо 1990 рік - померло 630 тисяч людей, нас тоді було 52 мільйони. Потім показники значно зросли. Був рік, коли у нас померло 793 тисячі. В останньому році, за даними тільки Міністерства юстиції, померло 507 тисяч. Ось - український капіталізм. У нас тільки за рахунок зростання кількості померлих населення скоротилося на 2243 осіб.
Порівняємо смертність в Україні із смертністю у Польщі і Молдові. Синьо-жовті стовпчики - наші - значно вищі, ніж у цих країнах. Молдова! Вдумайтеся, Молдова – країна, розірвана на дві частини, найбільш промислово-розвинута частина Молдови відірвана, залишилася в межах Придністровської Республіки, там залишилося переважно сільськогосподарське виробництво і все, що з ним пов’язано. В Молдові смертність значно менша. Про Польщу і говорити не доводиться.
По експорту-імпорту можна багато чого говорити. Я спеціально вибрав тільки дві групи. Україна ж нібито, аграрна держава. Червоні стовпчики - це як у нас зростав імпорт продукції тваринництва – м’ясо, молоко та ін. Зелені – як зростав експорт. А чорні – це сальдо. Ви бачите, що останні роки у нас вперте негативне сальдо.
Говорять, що Україна - промислова держава. Де ж промислова? Беремо тільки одну групу. Імпорт зростає значно скоріше, ніж експорт. Експорт взагалі впав. Зрештою маємо негативне сальдо протягом останніх кількох років. Це ще раз показує, що у нас економіка недостатньо конкурентоспроможна.
Знаєте, українці такі дивні люди - вони постійно намагаються підтримати Сполучені Штати або Європейський Союз через купівлю готівкової валюти і не хочуть підтримувати свою економіку. Мені також дуже дивно, чому наші вожді не звертають уваги на цей факт, на ці хоча б 20 мільярдів доларів. Якщо, припустимо, частка цих грошей повернеться в банківську систему у вигляді депозитів, то банки отримають потужний додатковий ресурс для кредитування, в першу чергу, малого та середнього бізнесу і житлового будівництва. Відповідно, і ставки по кредитах підуть вниз. На превеликий жаль, поки що цього не відбувається».
Віталій Кравчук: За підсумками 2010 року ми можемо вийти на невеличке зростання економіки
Віталій Кравчук: «На відміну від моїх колег, які озвучили песимістичні ноти, я можу сказати, що у нас є певні позитивні моменти.
Стосовно того, що ми купуємо валюту – я погоджуюсь, це негативна ознака, але, можливо, це також певна ознака того, що наш малий бізнес, який значною мірою працює на готівковій іноземній валюті, дещо піднімається. Відповідно, при зростанні їхніх оборотів потреба у валюті також зростає. Я думаю, це одна з причин того, що наприкінці року у нас активно почала скуповуватися валюта. Хоча, звичайно, недовіра до гривні – це теж важливий фактор.
Що стосується того, що завдяки тому, що у нас правдами чи неправдами фінансувалися пенсії і зарплати працівників бюджетної сфери, у нас все ж таки доходи населення – принаймні офіційні – дещо збільшилися вкінці року. Хоча після урахування інфляції можна побачити деяке падіння.
Коли ми говоримо про наш валовий внутрішній продукт за останні три квартали, ми бачимо зростання. Звичайно, воно було помірним і ми все одно вийшли на -15% за підсумками року. Однак ситуація у другій половині року була не така кризова, як вона була у першій половині. Ми побачили зростання більшості галузей, ми побачили зростання по промисловості, по будівництву, хоча воно, звичайно, символічне. Роздрібна торгівля гарно себе почувала, у сільському господарстві ми побачили невеличке зростання.
З впевненістю можна сказати, що дно тієї ями, в яку ми впали за час кризи, ми пройшли. Інше питання – коли ми з цієї ями виберемося? Поки що підстав для того, щоб ми побачили якесь чудове зростання, яке поверне нас на докризовий рівень, немає. У нас немає кредитів, які б фінансували це зростання. Хоча в другому півріччі ми побачили певне зростання кредитів юридичним особам у національній валюті. Мабуть, кредити будуть більше видаватися у 2010 році, але цього, звичайно, недостатньо для того, щоб ми повернулися на докризовий рівень.
Зростання ВВП у 2009 році свідчить, скоріше, про те, що ми не будемо падати, ніж про те, що будемо зростати. У другому півріччі у нас була краща ситуація, ніж в першому, тому в цілому за 2010 рік навіть при помірному зростанні ми вийдемо на плюс 3-4%, якщо, звичайно, наша влада не прикладе активних зусиль для того, щоб вивести країну на докризовий рівень. Так чи інакше, ми не бачимо консолідованої позиції з боку влади.
Хоча загалом економіка України повернулася на рівень 2005 року, проте споживчий попит повернувся на рівень 2007 року. І тут у нас є той запас, який, можливо, підтримає нашу економіку в 2010 році. По-друге, нам можуть допомогти зовнішні фактори. У другому півріччі ми побачили зростання ВВП, зростання міжнародної торгівлі в більшості країн світу. Це зростання рано чи пізно ретранслюється у підвищення попиту на українську продукцію експорту. Можливе певне збільшення цін.
Той сценарій, за яким світова економіка іде на другу хвилю фінансово-економічної кризи – реальний, але він не є базовим сценарієм розвитку світової економіки. В 2010 році все-таки буде зростання. По-друге, українські споживачі в 2010 році, мабуть, будуть менше вкладати грошей у долари, а більше у споживання – з тієї банальної причини, що запаси доларів у них і без того вже чималенькі.
Певною мірою пожвавлення банківської системи, тобто відновлення довіри, припинення погіршення фінансового стану українських підприємств теж дозволить банкам, принаймні, чітко оцінити кредитоспроможність боржників і менш консервативно підходити до кредитування. Це може дати певний стимул для того, щоб підприємства вкладали гроші у капітальні інвестиції.
За рахунок зовнішнього фактору і певного зменшення песимізму всередині країни ми можемо вийти на невеличке зростання – 3-4% за підсумками 2010 року.
В тому разі, коли у нас не буде прийнята політика, яка буде цьому перешкоджати – наприклад, друкування грошей у великих обсягах, - якщо цілий рік Україна не буде займатися виборами, у нас є перспектива помірного зростання.
Дозволю собі не погодитися з колегами щодо того, що реформу потрібно робити саме зараз. Реформи, які ми повинні проводити під час кризи, повинні відрізнятися від тих, які ми проводимо під час стабілізації. Мені здається, що найбільш тяжкі реформи все ж таки потрібно проводити саме в час більш стабільної ситуації».
Повну версію стенограми прес-конференції читайте тут
Читайте також:
Гривня утрачивает материально-вещественную базу - эксперт
Рост промышленного производства означает его более медленное падение
Кабмину посоветовали вернуться к европейским стандартам
Экономика Украины не будет ни падать, ни расти - эксперт
