«Нафтогазмережі»: головне гроші, про труби подумаємо завтра?
Бізнес на півроку
Рішення про передачу газорозподільних мереж «Нафтогазу України» в розпал опалювального сезону видається, як мінімум, дивним. Це цілком можна було зробити, наприклад, наступної весни, після спаду опалювальної напруги і виграних президентських виборів. Але, мабуть, цілковитої упевненості в перемозі Тимошенко не має навіть її найближче оточення. Точніше радник, головний фінансовий донор прем'єра і співвласник корпорації ІСД Віталій Гайдук. Саме його люди сьогодні очолили дочку «Нафтогазу» - компанію «Нафтогазмережі», якій і передаються газорозподільні мережі (ГРМ). Наприкінці листопада Юлія Тимошенко заявила, що труби будуть передані НАКу до кінця року. Поспіх тут доречний: передавши ГРМ і підвищивши тарифи для облгазів, «Нафтогазмережі» забезпечать оточенню прем'єра прибутковий бізнес як мінімум на півроку, а то й на рік – поки минуть два тури виборів, ущухнуть всі суперечки довкола результатів, змінять прем'єра, главу НАКу і далі по вертикалі. І це тільки в разі програшу виборів нинішнім главою уряду.
Втім, у справі відбирання ГРМ поєднуються інтереси бізнес-оточення прем'єра, самої керівниці Кабміну і «топ» «Нафтогазу». По-перше, газорозподільні мережі – мабуть, єдиний серйозний газовий актив, не залучений в кредитно-боргову гру НАКу. Багато в чому штучні борги облгазів за постачання палива – це не лише привід для відбирання мереж, але й спосіб оптимізації внутрішньої заборгованості для «Нафтогазу». Юлія Тимошенко не випадково звернулася до адмінресурсу у вигляді Державної податкової адміністрації і Контрольно-ревізійного управління, які повинні створити в кожному приватному облгазі свої «пости».
Тиск на облгази має і короткострокову політичну мету – схилити до фінансової «співпраці» хоча б частину власників. Звичайно, про «злого генія» Тимошенко – Дмитра Фірташа - мова навряд чи може йти. Зовсім інша річ – один з найбагатших людей Західної України Олег Бахматюк, російський олігарх Віктор Вексельберг. Або люди з меншими статками, але з певною вагою в регіоні, наприклад – багаторічний керівник і власник «Одесагаза» – Олексій Учитель. Логіка до болю проста – «незгодні» втратять все, і їхнє місце займуть «металурги» з Індустріального союзу Донбасу під вивіскою «Нафтогазмереж». Усі решта зможуть пережити важкі часи, а там дивись, про нову газову реформу всі забудуть.
Дощенту все зруйнуємо?
Війна за регіональні газові господарства почалася не вчора, і навіть не із створення «дочки» «Нафтогазу», що вже стала скандальною. Уряд, як і належить доброму стратегові, спочатку вимотав свого ворога, залишив без засобів існування і лише потім перейшов до відкритого наступу.
Основний аргумент Кабінету Міністрів – неефективність управління інфраструктурою з доставки газу кінцевим споживачам – не витримує критики. Облгази працюють за ліцензіями, виданими Нацкомісією регулювання електроенергетики, і за тарифами, затвердженими НКРЕ. Ці тарифи не змінювалися з минулого року, в той час як тільки вартість імпортного газу, використовуваного облгазами на технологічні потреби, зросла на 33%.
За матеріалами Комітету Верховної Ради по ТЕК
При цьому падіння об'ємів транспортування газу – діяльності, що приносить основний дохід, – порівняно з 2008 роком зменшилося на 25%.
За матеріалами Комітету Верховної Ради по ТЕК
Саме цей вид діяльності формує 83% доходів газових господарств. За останні п'ять років НКРЕ так і не забезпечила встановлення економічно обґрунтованого тарифу на транспортування газу. Єдиний виняток – 2007 рік, тоді тарифи не лише покривали витрати, а й забезпечували певний рівень рентабельності. Після виплати зарплат і витрат на утримання мереж, грошей на повну оплату газу просто не залишається, як би своєчасно не розраховувалися за нього споживачі. В результаті тільки за десять місяців 2009-го збитки облгазів від транспортування і постачання газу становили близько 800 млн. гривень.
За матеріалами Комітету Верховної Ради по ТЕК
Як і у випадку з теплокомуненерго власті порушують Господарський кодекс, де чітко визначено: при встановленні свідомо збиткових цін органи влади повинні надати їм дотацію. Якщо в разі ТКЕ занижені тарифи встановлюють місцеві адміністрації, то в нашому випадку – НКРЕ, яке фактично підконтрольне Кабміну. Таким чином, борги облгазів за останні два роки створювалися штучно.
Коли ж уряд говорить, що, мовляв, спочатку ми повернемо мережі, а вже тоді подумаємо про перегляд тарифів, це видається лукавством. Наприклад «Нафтогазмережі» вже працюють у Чернівецькій області, де ще кілька років тому спробували провести експеримент із заміною облгазу новою структурою. За останні два роки її борги перед постачальником ресурсу – «Газом України» становлять близько 100 млн. гривень. Хто зашкодив «ефективному» державному менеджменту працювати без боргів – питання риторичне.
Головне – фінансовий потік
«Нафтогазмережі» не готові перехопити управління ГРМ за всього бажання прем'єра. Регіональні штати компанії не укомплектовані, устаткування не куплене, компанія навіть не має необхідної інформації для початку повноцінного функціонування, а саме: бази абонентів з розбивкою по категоріях споживачів.
Більш того, дії менеджерів «Нафтогазмереж» можуть мати самі непрогнозовані наслідки. Наприклад, у Вінницькій області, з якої почали «хрестовий похід» проти облгазів, зараз існує два телефонні номери для виклику аварійних служб, абонентам розносять дві різні квитанції для оплати газу. Чим закінчиться такий хаос, зрозуміло - до вирішення суперечок люди вважатимуть за краще і зовсім не платити.
Атака «Нафтогазмереж» має швидше психологічний характер. За допомогою НКРЕ уряд хоче «забрати» в облгазів промислових споживачів, позбавивши їх значної частки доходів. За допомогою спецрахунків, тиску Податкової і КРУ Кабмін спробує в ручну управляти доходами облгазів. Все це має позбавити останніх мотивації опиратися. Компромісним рішенням, яке пропонує «Нафтогаз», є укладення короткострокових (на 3-4 місяці) договорів оренди ГРМ.
З'явилася і ще одна, оригінальніша ідея: за облгазами в результаті залишиться технічне обслуговування мереж, а гроші збиратимуть філії «Нафтогазмереж». Таку думку висловив радник прем'єра з енергетичних питань Олександр Гудима: «Якщо облгази з 1 січня 2010 року займуться виключно експлуатацією мереж, тоді штат філії «Нафтогазмереж» буде невеликим – тільки для вирішення фінансових питань. Техніки, інженери, інструктори залишатимуться в нинішньому облгазі. А фінансисти, економісти частково перейдуть в нову структуру».
По суті це означає: ідеологів «Нафтогазмереж» цікавить лише перерозподіл фінансових потоків на свою користь. Рутинну роботу з обслуговування мереж і забезпечення безпеки вони з радістю віддадуть на «підряд» обл- і міськгазам.
До речі, «освоювати» нова структура збирається не лише регіональні, а й «центральні» гроші – що дісталися від материнської структури. Бюджет «Нафтогазмереж», затверджений правлінням «Нафтогаза», становить значну суму – майже 1,6 млрд. гривень, з них 300 млн. – тільки в поточному році. Така розкіш, враховуючи передбанкрутний стан держкомпанії, їй явно не по кишені.
«Нафтогазмережі» сьогодні - «Газпроммережі» завтра?
Відмова МВФ, ЄБРР та інших фінансових структур кредитувати Україну, і «Нафтогаз» зокрема, по суті, розв'язала уряду руки. Тепер можна сміливо ігнорувати Брюссельську декларацію, яку Юлія Тимошенко підписувала з розрахунку на допомогу Європи. Ця декларація, зокрема, передбачає реформу «Нафтогазу», а саме – поділ компанії за видами діяльності: видобуток, транспортування, реалізація.
Але з декларацією чи без неї «Нафтогаз» у нинішньому вигляді довго існувати не зможе. Реструктуризація боргів, підтримка держбанків і МВФ лише відтягнули неминучий дефолт, після якого послідує неминуча реструктуризація активів, у тому числі й газорозподільних мереж. Кому в такому разі буде цікавіший доступ до кінцевих споживачів в Україні, здогадатися не складно. Ця теза прописана в усіх стратегічних концепціях розвитку «Газпрому».
Проект «Нафтогазмереж» зараз більше нагадує боротьбу «металургійних» баронів за газові гроші. А ось закінчитися може контролем за 300 тисячами газових мереж з боку сусідньої держави.
