Цицьки, жахи і мораль
Мораль – це десь із розділу давньої історії. Тоді ще люди вміли червоніти, соромитись і боялися нагрішити. Нині все перевернулось. Тому для початку поговоримо про справжній рушій українського прогресу.
Цицьки! Дуже потрібна штука. Особливо, коли вони великі. Якщо не великі, то завдяки певним технологіям їх можна довести до товарного вигляду. Були б гроші. Отож коли вони, себто цицьки, у вас є, ви можете стати всім, чим захочете. Роблю спеціальний наголос на слово «чим», бо слово «ким» тут недоречне. Отже. Можна стати, наприклад, зіркою. Зіркою шоу-бізнесу, зіркою телебачення, навіть зіркою політики. Мозок, підкреслюю, тут абсолютно не потрібен. Як і всі інші якості. Були б...
Маючи необхідний аксесуар, ви сміливо можете підчепити депутата, великого бізнесмена і ще якусь грошовиту істоту. Як показує досвід, усі ці представники «еліти» суспільства в певний віковий проміжок починають несамовито шкодувати за втраченою бурхливою комсомольською молодістю і пускатись на всі заставки. Їм набридають поорані зморшками старі дружини, місіонерська поза, власні діти; і вони, наче збожеволілі орангутанги, стікаючи слиною, починають пасти своїх секретарок, журналісток, які приходять брати в них інтерв’ю, і, звичайно, довгоногих моделей. Звісно, вони також користуються послугами елітних повій, яких постачають спеціалізовані агентства, але цього рано чи пізно стає замало, бо, зважаючи на патологічну жадібність, вони воліють не витрачати «важко» зароблені гроші на «прокат» і надають перевагу власним прекрасним німфам. Зрештою, це неабияк престижно. Пузатий, схожий на кабана дядько на лексусі чи бентлі й без моделі-коханки – це ознака поганого тону. Не гребують такою зміною ні представники національно-демократичного табору, ні ліберали, ні комуністи, у яких сексу зазвичай немає.
Окресливши досить скромно основних гравців на «грудному» полі, варто звернути увагу, що саме за їхньої допомоги і завдяки їхнім ресурсам за доволі короткий проміжок часу можна стати зіркою. Звісно, якщо ці гравці раптом не підуть ще далі й не зацікавляться наймоднішою в їхньому середовищі тенденцією – малими дітьми. Нині це в моді.
Стати зіркою так само просто, як стати депутатом. Були б гроші. Мати якісь вокальні дані при цьому абсолютно не обов’язково. Група найнятих спеціалістів не лише запише фонограму, зніме кліп і наклепає дисків, вона ще й переконає добру половину населення країни, що ви справді вмієте співати, маєте унікальний голосовий діапазон, що ви найкрасивіша (будьте ви хоч найостаннішою мавпою) і що тільки ви маєте шанс виграти для країни Євробачення. Єдине, що доведеться робити самій, це час від часу виходити на сцену і співати під фонограму, відволікатися на зйомки для журналів і ще іноді давати інтерв’ю. Щоправда, фоткатись і зніматись у кліпах треба буде оголеною, але це ж вам подобається, а інтерв’ю, перш ніж надрукують, ретельно правитимуть помічники, тому переживати немає через що. Усе решта – дуже приємна робота. Тусовки, прийоми, модні покази, вечірки – це те, що не може не подобатись. Головне, щоб між усім цим ви ще знаходили час на свого коханого спонсора. Бо інакше він образиться й поміняє на якусь іншу шалаву, яка сидітиме вдома й чекатиме на нього в зігрітому ліжечку.
Можливо, ви й не захочете бути зіркою шоу-бізнесу. Навіщо вам трясти сідницями перед «великими» людьми, якщо ви можете стати їхньою колегою. У такому випадку знову є вибір. Можна вмовити свого коханого кабанчика зробити вас депутаткою. Це дуже хороша робота, й головне – не потребує жодних зусиль. Ходите собі в Раду й реєструєтесь. Можете навіть не ходити. За вас і зареєструються, і проголосують. Голов-
не – встигати купувати нові модні сумочки, годинники, прикраси, машини та сукні «от кутюр». Інакше преса не матиме про що писати й навіки заклеймить вас негламурною дурепою. Якщо навіть ця життєва місія вам не підходить, займіться чимось більш людяним. Наприклад, створіть благодійний фонд. Організуєте одну-дві нікому не потрібні акції, а решту часу відмиватимете гроші свого чоловіка й не почуватиметесь утриманкою.
Звісно, стати коханкою чи дружиною таких «достойних» осіб – непросто. Тут потрібен особливий талант і наполегливість. Але без труда нема й плода. Тому працювати, працювати, працювати, як заповідав чувак, який ніколи не працював. Зрештою, гра вартує свічок. Адже є шанс вискочити із самого дна в принцеси, а це чи не найзаповітніша мрія кожної молодої українки. Бо погана та кухарка, яка не мріє керувати країною, і дурний той двірник, який не хоче стати олігархом. І якщо пригадати, що більшість нині успішних не так давно також була ніким, оптимізму, безумовно, додасться. Ніхто вас не вважатиме попелюшкою. Там усі попелюшки. Загалом формула «із грязі в князі» нині дуже популярна. Тим паче, що її втілення не пот-
ребує жодних страшних зусиль. Окрім вищеописаних способів, існує безліч інших, які дозволять без особливого напруження стати елітою суспільства, богемою і новою аристократією. Жодного вливання блакитної крові не треба. А титул завжди можна купити.
Власне, те становище, в якому ми нині перебуваємо, і є наслідком правління кухарок, двірників, недоуків, авантюристів, дрібних кишенькових злодіїв та мародерів. Звісно, всі вони люди й мають природне право пробитися до сонця. Питання тільки в тому, яким саме вони бачать для себе це сонце, хто за це все має заплатити і чи не занадто дорогу ціну буде заплачено за їхнє бажання керувати країною та бути щасливими.
Нещодавно у країні стався дивний прецедент. Національна експертна комісія з питань захисту суспільної моралі встановила, що два фільми жахів, а саме – «Хостел-2» та «Пила-6», не відповідають нормам Закону «Про захист суспільної моралі». Чиновники запанікували, угледівши в них бомбу, яка може зруйнувати підвалини суспільства. Їх злякав надмір жорстокості та крові. Усе це наробило багато галасу. З одного боку, відразу полетіли звинувачення у спробі ввести цензуру при ліцензуванні кіно, а з іншого – урядовий Комітет із питань гуманітарної та соціальної політики тимчасово відсторонив від виконання службових обов’язків голову Держкіно Ганну Чміль, яка видала прокатне посвідчення на демонстрацію фільмів жахів.
Усе було б нічого, якби не виглядало аж надто цинічно. Наші чиновники раптом згадали, що таке поняття, як мораль, насправді існує. Вони раптом почали перейматися, що громадяни, які подивляться ці фільми, зруйнують свою незміцнілу психіку. Бідненькі. Ви так спізнилися. Ви навіть не уявляєте, що ваші підопічні вже давно дивляться подібні шедеври по телевізору, чудово знають анатомію, можуть із легкістю препарувати будь-які живі організми й холоднокровно вбивати одне одного лише за чарку горілки. І їхню психіку вже абсолютно ніщо не здатне зруйнувати. Зрештою, вони мають хороший приклад в особі своїх провідників, яких не обтяжують жодні моральні норми, жодні заповіді, правила та звичайні закони. Риба гниє з голови! Чи не так? І от у цій країні раптом чомусь згадали про мораль. Міліціонери почали ганятися за педофілами й віднаходити підпільні порностудії, депутати активніше сіли за написання моральних законопроектів. Дивно, і звідки вся ця гидота у нас взялася? Як ми стільки часу цього не помічали? Як могло в нашому цнотливому суспільстві таке народитися? Виявляється, могло. 20 років «свободи» достатньо, щоб виховати монстра. А додаймо до цього ще 70 років будівництва комунізму...
Для початку, шановні моралізатори, увімкніть будь-який телевізійний канал, і ваш запал зникне сам собою. Але не там, де ви, прекрасні, змагаєтесь одне з одним в інтелекті та красномовстві. Там, звісно, теж порнографія, але її вже ніхто не дивиться. Увімкніть передачу для народу. Ту, що піпл хаває із задоволенням. І на вас посиплеться таке... І порнографія, і насильство, і голі дівчатка, що трясуть дарами природи, і телесеріали, які вчать любити Рассію та мочити всіх у сортирах, і мізки, і кишки, і жахи, і все що завгодно. Звичайно, вам бракує часу дивитися телевізор, ви займаєтесь важливими державними справами, а телевізор дивляться ваші дітки, в перерві курячи план. А ви будуєте державу, сперечаєтесь, який вектор обрати, в яку спілку вступити. І вас можна зрозуміти. Будуйте. Тільки кому вона буде в біса потрібна? Зграї моральних і фізичних калік? Навряд чи.
Принагідно хочу нагадати шановним прихильникам моралі, що починати варто з себе. Що традиції та підвалини, які ви успішно заклали нині, є постулатами всього суспільства. Проблеми не з’явились нізвідки. Уже виросло ціле покоління, яке нормально ставиться до всього, що ви раптом почали називати збоченнями. Добре це чи погано, ви, безумовно, невдовзі дізнаєтесь. Але прошу запам’ятати, що неморальними, окрім жахів, порнографії та педофілії, є ще дуже багато речей. Наприклад, не виплачувати вчасно заробітну плату або платити її вкрай мізерною. Неморальним є привласнювати собі чужі заощадження шляхом нескладних валютних махінацій. Неморальним є маніпулювати свідомістю цілого народу, брати хабарі, боротися з корупцією і їздити на дорогих тачках, обідати за сотні баксів, коли інші ледве зводять кінці з кінцями, неморально брехати, красти, любити владу, мати себе за месію, зневажати інших, врешті-решт, руйнувати власну державу. Усе це дуже неморально. Але це реалії нашого життя.
У такій ямі, в якій опинилися нині, ми ще ніколи не були за всю свою тисячолітню історію, і якщо ми з неї коли-небудь вигребемо, це буде справжнє диво. Я підозрюю, що вам, успішним і святим, усе це до одного місця. У принципі – навзаєм. Але ми обов’язково вигребемо – вам на зло. І знаєте чому? Бо ми, на відміну від вас, віримо в диво!
