Хабарники дістали відстрочку
Рада здолати вето Президента не змогла. Вірніше, не схотіла.
Результат голосування за подолання вето на Закон «Про внесення змін до деяких законів України щодо протидії хабарництву» від 12.06.2009 (автор – Анатолій Гриценко) багато в чому залежав від позиції Партії регіонів. Найбільша парламентська фракція віддала за боротьбу з корупцією всього лише 19 голосів.
Доля цього закону вельми показова. У лютому поточного року його було прийнято в першому читанні, а вже в травні, під бурхливі оплески присутніх, – у другому читанні і в цілому. Причому обидва рази за нього віддала голоси рекордна кількість депутатів: 372 і 364 відповідно.
І це незважаючи на те, що закон передбачав «драконівські» заходи для хабарників з-поміж суддів, слідчих і прокурорів. Садити на кілок або розстрілювати хабарників Гриценко, звичайно, не закликав, але довічне ув'язнення їм гарантував. Без права на амністію.
Загалом, зміни до Кримінального кодексу збільшували відповідальність за отримання хабара у кілька разів.
1. Так, покарання за отримання хабара в особливо великому розмірі (від 90 тис. грн.) або службовцеві на особливо відповідальній посаді, замість ув'язнення від 8 до 12 років замінювалося строком від 10 до 15 років з конфіскацією і позбавленням права обіймати певні посади на три роки.
2. Перелік службовців, що посідають особливо відповідальні посади, був розширений за рахунок деяких працівників органів місцевого самоврядування, суддів, прокурорів і слідчих.
3. Нарешті, за хабар в особливо великому розмірі, за свідомо незаконне затримання, арешт, привід і неправосудний вирок судді, слідчі і прокурори могли поплатитися довічним ув’язненням з конфіскацією майна. При цьому амністія на вказаних осіб не поширювалася.
Справа залишалася за малим – підписом Президента, після якого можна було сміливо розпочинати показові процеси. Здавалося, зволікати глава держави не буде, адже корупція – одна з найболючіших проблем держави. Зайве підтвердження цьому – останній рейтинг глобальної антикорупційної неурядової організації Transparency International за 2009 рік. Нагадаємо, Україна в цьому рейтингу посіла ганебну 146-ту позицію з 180 країн за рівнем сприйняття корупції.
Хабарники можуть розслабитися
В червні Віктор Ющенко закон ветував. Суть зауважень Президента зводилася до того, що в правовій державі надмірна жорстокість недоречна, оскільки навіть за навмисне вбивство «дають» менше. До того ж, за хабар понад 90 тис. грн. призначається виключно довічне ув'язнення з конфіскацією майна. І навіть «найгуманніший суд у світі» не зможе пом'якшити покарання за явку з повинною або співпрацю зі слідством.
Після вето довкола закону почалася неприваблива «катавасія». Як нарікав в інтерв'ю «Главреду» Анатолій Гриценко, закон відкладали від місяця до місяця. Відповідаючи на питання, хто гальмує подолання вето, Анатолій Степанович по-військовому карбував: люди в погонах з Генпрокуратури, міліції, СБУ, а також судді. Словом, усі ті, хто йдуть в «органи» не працювати, а заробляти.
Проте 18 листопада парламент до антикорупційного закону повернувся. За подолання вето Президента проголосувало всього лише 213 парламентаріїв. При цьому Партія регіонів дала 19 голосів, БЮТ – 134, НУНС – 12, КПУ – 27, Блок Литвина – 19 і плюс двоє позафракційних.
Примітно, що під час попереднього, травневого, голосування «регіонали» підтримали закон 154 голосами. Чим пояснюється метаморфоза у ставленні до боротьби з корупцією найбільшої парламентської фракції, «Главреду» пояснив Михайло Чечетов. За його словами, юристи фракції – Олександр Лавринович і Олена Лукаш - спочатку не розгледіли «підводних каменів» закону. А потім розібралися – і жахнулися. Мало того, що закон – «гасловий і піарний», він ще й «некоректний не по суті, а за формою», - стверджують «регіонали».
Заради справедливості варто зазначити, що не лише Партія регіонів винна в провалі закону. Рідна Анатолію Степановичу фракція НУНС вірить у боротьбу з корупцією, але голосує проти (12 голосів).
Одним словом, парламентський корпус поділився зараз на два табори: тих, хто «за» цей закон, і тих, хто «за, але пізніше».
Перші переконані, що лише посиленням покарання можна присікти хабарництво. «Уявіть собі: чоловік «наколядував» на декілька мільйонів або мільярдів. Потім на три роки його позбавили волі. Через три роки він вийшов і знову обіймає посади. Це нелогічно», – обурюється член Комітету Верховної Ради з питань правосуддя Юрій Кармазін. За його словами, в судах навіть прейскурант склався: «скостити» один рік в'язниці коштує 10 тис. «Скинули п'ять років – 50 тис. узяли», – знає депутат.
Що з того, що вбивць і педофілів карають менш суворо, аніж за хабар в $10 тис., вторив йому Гриценко «Коли вбивають одну людину – це горе, нещастя, і за це треба відповідати. Але коли вбивають віру в закон у десятків мільйонів, коли себе в суді не може захистити ні бідна, ні багата людина, і коли рішенням судді, слідчого або прокурора того ж вбивцю звільняють від відповідальності, а садять безневинну Людину… треба відповідати. Хай сидять довічно», - віщав з трибуни екс-міністр.
Беззуба антикорупція
Прихильники «боротьби з корупцією не зараз» визнали закон Гриценка спробою пустити пил в очі виборця напередодні президентських виборів. Результату – нуль, популізму – аж надто. Хіба нинішній закон заважає садити хабарників на 8-12 років? Ні. Просто бажання відсутнє. А ось законодавча розробка Гриценка призведе до того, що «сядуть тільки неугодні політичні і бізнес-опоненти». Решта, як і раніше, вийдуть «сухими» з води, запевнив «Главред» «самбіст» Олесь Доній.
Незрозуміло також, хто боротиметься з хабарництвом: ті, чиє місце у в'язниці, – зваричі, бачуни, лозінські? Люди, покликані боротися з хабарами, самі не завжди чисті на руку і часто беруть «на лапу», зазначив ЗМІ бютівець Андрій Сенченко. До того ж, зауважив він, малоймовірно, що один суддя засудить до довічного ув'язнення іншого суддю, адже в судах панує «кругова порука».
«Пройшлася» по ініціативі Гриценка і відома правозахисниця Тетяна Монтян (авторську орфографію збережено): «Це брєдятіна, маразм та пустопорожні намагання боротись з проносом шляхом запирання сортирів. Треба ПЕРЕДУМОВ корупції позбавлятись, а не з наслідками боротись, провокуючи ще більший бєспрєдєл, да».
Нарешті, чому міністри або губернатори, які незаконно відводять собі гектари лісу, беруть мільйонні хабарі, сидітимуть 10-15 років, а судді, слідчі і прокурори – довічно, заступилися за них депутати.
***
Парламентарії визнають, що українці не вірять у спроможність подолати корупцію. І не тому, що безнадійно зіпсовані. А тому, що без «презенту» в Україні не можна вирішити з чиновником з БТІ, ЖЕКу, паспортного столу, лікарем жодної проблеми. Якщо в Європі 5% населення дає хабарі, то у нас – усі 46,6% (дані опитування Інституту соціальної і політичної психології Академії педагогічних наук України). Брати хабарі відповідно не вважається ганебним.
Щоб розімкнути це коло – винаходити велосипед не варто. Все вже винайдено до нас. Найпростіший спосіб вирішити проблему – спростити ведення бізнесу і скоротити кількість чиновників всіх рангів бодай наполовину. Друге – покарання за отримання хабара і, тим більше, за дачу його, має бути дуже жорстким і невідворотним, аж до довічного ув'язнення з конфіскацією всього нажитого «непосильною працею». Щоб іншим не кортіло – провести показові суди.
Третє – підвищити чиновникам зарплату так, щоб навіть дрібному клеркові було що втрачати. При цьому змусити їх декларувати не лише доходи, а й витрати.
Звичайно, знайдуться скептики, які одразу ж почнуть кричати, що це не допоможе. Допоможе, панове, ще й як допоможе!
