Архангел Михаїл і псевдогерб Києва
День 21 листопада, коли християнський світ відзначає Собор Архістратига Михаїла, для Києва має особливе значення: Архангел Михаїл з давніх-давен — небесний патрон Києва і його захисник. Утім, останні роки це світле свято для киян затьмарила ганебна ситуація, що склалася з використанням герба міста Києва. Чехарда з київською символікою виглядає вже зовсім непристойно і не робить честі керівникам столиці європейської держави.
Аби зрозуміти, що ж відбувається, відмотаємо плівку історії трохи назад — на початок 90-х минулого століття. Новий статус Києва як столиці незалежної України тоді вимагав свого оформлення. Повернення стародавньому місту його історичного герба, імен його славетних синів — Сержа Лифаря, Володимира Горовіца та інших, відтворення пам'ятника княгині Ользі, церкви Богородиці Пирогощі, Михайлівського і Успенського соборів стало в один ряд з вирішенням проблем економічного і соціального характеру.
До роботи над зображенням герба були залучені наукові інститути, академіки зі світовим ім'ям, члени спілок художників і архітекторів, історики, релігійні діячі та фахівці з геральдики. Проводилися наукові дослідження, архівні пошуки, були вивчені документи магістрату і міської думи, музею історії Києва, міських позик, полотна великих митців — Пьєтро Перуджино, Рафаеля, наприклад, — інших відомих авторів і т.д.
Пьєтро Перуджино
Архангел Михаїл
Рафаель
Архангел Михаїл, що перемагає диявола
Відбулося декілька конкурсів, проходили обговорення з громадськістю, дискусії в професійному середовищі. Народилася маса ескізів, ретельно вивірялися деталі, елементи. В результаті з'явився варіант, запропонований народним обранцям.
Дебати в депутатському середовищі проходили бурхливо, пристрасті деколи били через край. Після багаторазових обговорень 18 квітня 1995 року було прийнято, нарешті, остаточне рішення - №57 «Про герб міста Києва», і місту повернули стародавній герб із зображенням Архангела Михаїла. 25 травня — узаконений прапор, а 10 липня побачило світ Положення про використання герба міста Києва.
Герб, затверджений на сесії Київради 18 квітня 1995 р.
Коли говорять, що немає зображення герба — це неправда. Воно прикладалося до всіх перелічених вище документів, дійсних до цих пір. І якщо сьогодні окремим чинам адміністрації і обслуговуючим їх за принципом «Чого бажаєте?» художникам у ньому щось не подобається, це не привід його переглядати. Символи міста не можуть бути заручниками примх можновладців! 27 травня 1995 року герб Києва прикрасив фасад мерії, а прапор міста злетів на щоглі перед будівлею на Хрещатику, 36. Всю церемонію транслювало УТ-1.
27 травня 1995 р.
Церемонія підняття прапора Києва
Герб зразка 1995 року не мав персонального авторства - його було подано від імені художньої ради міста. Всупереч гострому політичному протистоянню в тодішній міській раді, депутати різних таборів не мали розбіжностей щодо його вигляду, визнавали і використовували його згідно з ухваленими рішеннями.
Після обрання в 1998 році нового складу Київради і зміни керівництва міста почало відбуватися щось незрозуміле – знищувалося все, що було пов'язане з діяльністю попередників. Так і герб з фасаду Київради взагалі було знято! А прапор міста біля мерії замінили на інший - із зображенням Архангела Михаїла, що не відповідає схваленому в 1995 році зразку. Влада почала використовувати його явочним порядком паралельно з канонічним — як кому спаде на думку. Так розпочалася суцільна плутанина.
Псевдогерб
Цей герб-самозванець не відповідає і елементарним правилам геральдики. Та й, вибачте, як Архангел Михаїл, предводитель небесного воїнства, на коня в… довгій сорочці скочить?!
Навіщо затіяли всю цю вакханалію з гербом, запитаєте ви. Шукайте, кому це вигідно. Як нещодавно проговорився в одній із газет автор цього зображення лжегерба, — воно запатентоване. Хто і скільки при цьому поклав у кишеню за час його використання, у тому числі в комерційних цілях - справа відповідних органів.
Нічого не змінилося і після виборів 2006 року. На звернення із цього приводу, зокрема і мої, ніхто не звертав уваги. А наприкінці минулого року нова міська влада намірилася створити свій герб. Зорганізували робочу групу, і справа закипіла.
Почулися «глибокодумні» міркування, що герб 1995 року нібито не сповна відповідав «суворим геральдичним канонам», окремі члени робочої групи почали анітрохи сумняшеся навішувати ярлики «абсолютного непрофесіоналізму» на розробників герба тодішнього зразка, цілком шанованих і заслужених людей.
Виникало природне питання: «А судді хто?» Як виявилось, члени робочої групи явно переоцінили свої «таланти». Надрукований у ЗМІ їхній варіант багатьох глибоко шокував, а враження було приблизно таке, як у населення ільфо-петровського пароплава «Скрябін», коли їм явили транспарант, де замість сівача, що розкидає облігації, вони побачили такий собі обрубок з цукровою головою і тонкими батогами замість рук у виконанні незабутнього Остапа Бендера. Тоді це закінчилося вигнанням концесіонерів з пароплава, в нашому випадку — їхній «шедевр» просто поклали під сукно, а тему враз згорнули. Добре, що керівництву стало розуму не виносити цю ганьбу на загальний огляд і самим стати просто посміховищем. Проте використання фальшивого герба триває досі.
Відвідавши чимало провідних світових і європейських столиць, можу сказати, що в країнах сталої демократії до всього, що стосується символів їх міст, ставляться з пієтетом. Вони здавна служили атрибутами особливих прав і привілеїв міської громади, свідченням її певної автономії. Герби і прапори є предметом справжньої гордості жителів цих міст, користуються у них особливою пошаною, жодні «вільності», подібні до наших, щодо них за визначенням у них неможливі. Взагалі, до всього, що стосується міських традицій, там ставляться надзвичайно шанобливо.
14 листопада новий лорд-мер Сіті — ділового центру Лондона — на позолоченій кареті на чолі барвистої процесії, у присутності десятків тисяч глядачів, проїхав три милі зі своєї резиденції повз собор св. Павла, діставши там благословення, до Королівського суду, де дав клятву. Все завершилося грандіозним салютом над Темзою. За майже 800 років ніщо, навіть війни, не змогло зашкодити цій яскравій церемонії: вона незмінно проходила щорічно, в другу суботу листопада. І хоча лорд-мер Сіті на сьогодні є більше символічною фігурою, а реальна влада в місті належить мерові Великого Лондона, якого обирають починаючи від 2000 року, нікому не спадає на думку відмовлятися від цього шоу. Сила традицій така, що і британські прем'єри свої програмні заяви роблять у своїй щорічній промові на прийомі на честь інавгурації нового лорда-мера Сіті. Що ми й почули днями від Гордона Брауна.
І у нас в Києві трепетно дотримувалися традицій і шанували міські символи і за часів магдебурзького права, і за правління згідно з міськими положеннями. Те, що відбувається в Києві зараз, не має аналогів в історії.
Що, в місті немає інших, справді нагальних проблем, аніж «гербова метушня»?
Адже Київ має офіційно затверджену символіку, і її слід використовувати відповідно до встановлених Київрадою правил, навівши в цьому елементарний лад, а не вигадувати кожного разу щось нове. Та й городяни про це не просять. Щоб дістати мед, немає необхідності перекидати вулик! Не варто переписувати історію під себе. Адже в неї можна не лише увійти, а й уклепатися.
Спостерігаючи за нашими політиками, зробив для себе висновок, що найбільшими безбожниками в реальному житті є ті з них, я їх називаю «свічниками», які, будучи за радянських часів ревними атеїстами, тепер показово б'ють поклони, вистоюють служби зі свічками, намагаючись, ймовірно, отримати у Бога індульгенцію за свої минулі та нинішні гріхи, а вийшовши з храму, поводяться як і раніше непристойно і цинічно.
Єдиний офіційний на сьогоднішній день герб Києва в 1995 році освячений представниками ВСІХ - без винятку! - релігійних конфесій. І ставитися до нього так, як сьогодні, — справжнє святотатство.
Може, Архангел Михаїл посилає нам зараз випробування, виказуючи невдоволення тим, що творять із його зображенням, намагаються поглумитися над ним. І хай ті, хто цим займається, подумають, що вони йому скажуть із цього приводу біля брами раю, де він їх – під час спроби туди проникнути - неодмінно зустрічатиме…
Залишається лише сподіватися, що до наступної цієї світлої дати стане розуму все ж таки врегулювати цю проблему, що сприятиме також вихованню поваги городян і гостей столиці до стародавніх символів міста.
Але хай там як, зі святом, дорогі кияни! Хай береже вас Архістратиг Михаїл!
Від редакції. Сповідуючи принцип плюралізму думок, ми запрошуємо своїх читачів до дискусії по темі, якої торкнувся автор.
