На час карантину місцеві власті мають особливі права

Міністерство юстиції у зв'язку з ухваленням урядом України постанови від 30 жовтня 2009 року №1152 «Про запобігання поширенню грипу типа А/Н1N1/Каліфорнія/04/09 і гострих респіраторних захворювань серед населення», яким введено карантин у ряді областей України, роз'яснює правовий режим введення таких заходів. Як повідомили УНІАН у прес-службі Мін'юсту, введення карантинних заходів у зв'язку з поширенням епідемії грипу на території України регулює Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб» (далі – Закон).

Так, відповідно до Закону, на час дії карантину, на території де він введений, встановлюються тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб і додаткові обов'язки, які покладаються на них, відповідальність за порушення вимог законодавства з захисту населення від інфекційних хвороб.

У статті 29 Закону, зокрема, наголошується, що карантин встановлюється на період, необхідний для ліквідації епідемії або спалаху особливо небезпечної інфекційної хвороби. На цей період можуть мінятися режими роботи підприємств, установ, організацій, вноситися інші необхідні зміни, що стосуються умов їх виробничої та іншої діяльності.

Організація і контроль за дотриманням встановленого на території карантину правового режиму, своєчасним і повним проведенням профілактичних і протиепідемічних заходів покладаються на місцеві органи виконавчої влади і органи місцевої самоврядності.

Повноваження місцевих органів виконавчої влади і органів місцевої самоврядності в умовах карантину встановлює стаття 30 Закону, відповідно до якої на територіях, де встановлено карантин, місцевим органам виконавчої влади і органам місцевої самоврядності надається право:

- залучати підприємства, установи, організації незалежно від форм власності до виконання заходів щодо локалізації і ліквідації епідемії або спалаху інфекційної хвороби;

- залучати для тимчасового використання транспортні засоби, будівлі, споруди, устаткування, інше майно підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, необхідне для здійснення профілактичних і протиепідемічних заходів, з наступним повним відшкодуванням у встановленому законом порядку його вартості або витрат, пов'язаних з його використанням;

- встановлювати особливий режим в'їзду на територію карантину і виїзду з неї громадян і транспортних засобів, а у разі потреби проводити санітарний догляд речей, багажу, транспортних засобів і вантажів;

- вводити жорсткіші, ніж встановлені нормативно-правовими актами, вимоги відносно якості, умов виробництва, виготовлення і реалізації продуктів харчування, режиму обробки і якості питної води;

- встановлювати особливий порядок проведення профілактичних і протиепідемічних, у тому числі дезинфекційних, та інших заходів;

- створювати на в'їздах і виїздах з території карантину контрольно-перепускні пункти, залучати в установленому порядку для роботи в цих пунктах військовослужбовців, працівників, матеріально-технічні і транспортні засоби підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, частин і підрозділів спеціально уповноважених центральних органів виконавчої влади по питаннях оборони, внутрішніх справ.

Законом також передбачена відповідальність за порушення законодавства про захист населення від інфекційних хвороб, зокрема, відповідно до статті 41 Закону, особи, винні в порушенні законодавства про захист населення від інфекційних хвороб, несуть відповідальність за законом України.

Так, згідно зі статтею 42 Кодекси України про адміністративні правопорушення порушення санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм спричиняє за собою накладення штрафу на громадян від одного до дванадцяти не оподатковуваних податком мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від шести до двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Версiя для друку