Курячі рейдери
І тим більше це, так би мовити, не смішно, оскільки насправді вкотре йдеться про те саме – про юридично-кримінальне свавілля, яке коїться в країні вже не перший рік за потурання влади. Його приклади – мало не на кожному кроці.
У цьому разі тема рейдерства торкнулася вельми прибуткової галузі, яка перебуває, хоч як це дивно, в період фінансово-економічної кризи на підйомі. Виявилось, що кризове виснаження гаманців змушує багатьох громадян України відмовитися від настільки улюблених ними свинини і яловичини на користь дешевшого м'ясного продукту – курятини. І ось тут для наших вітчизняних виробників курячого м'яса, що зуміли свого часу потіснити з ринку ненависні їм «ніжки Буша», настали абсолютно не кризові часи. А навіть навпаки – «Наша Ряба», «Гаврилівські курчата», «Пан Курчак» і подібні до них курячі королі і королеви нині аж ніяк не бідують.
Звісно, не стала винятком з цього ряду і «Курка Чеботурка», що належить Володимир- Волинській птахофабриці. Фабрика, яка вижила в неспокійні 90-ті роки минулого століття, діждалася в 2006 році приходу серйозного інвестора, який вклав у розвиток виробництва значні кошти. Контрольний пакет акцій викупила компанія Pollentia Enterprises Limited. У період з 2006-го по 2008 р. у розвиток фабрики власник інвестував більше $25 млн. Було розпочато будівництво нової черги птахофабрики, проведено модернізацію забійного цеху і куплено нове устаткування. За цей період виробничі потужності підприємства було збільшено в чотири рази.
Втім, як це у нас, на жаль, водиться, прибуткова діяльність підприємства - для власників не лише радість, а й часто причина головного болю. Невдовзі після того, як «Курка Чеботурка» успішно і серйозно освоїлася на вітчизняному ринку, хтось, особливо уважний до чужих успіхів на курячій ниві, наклав на неї, так би мовити, око. Власне, на Володимир-Волинській птахофабриці особливу, специфічну увагу до себе з боку зацікавлених осіб відчули десь у кінці травня цього року. А в ніч з 11 на 12 червня група озброєних людей в масках захопила територію фабрики. Старій охороні було пред'явлено рішення суду, згідно з яким у фабрики з'явився вже нібито новий власник, представника якого і привезли ці озброєні люди.
Волинські правоохоронці розпочали розслідування у цій справі. З'ясувалося, що директор фабрики, всупереч статутним документам, ще в 2006 році пообіцяв продати акції такому собі громадянинові з Харкова К., колишньому співробітникові підрозділу по боротьбі з незаконним оборотом наркотиків. Подальші події, у тому числі і винесення «потрібних» судових рішень, були, так би мовити, «справою техніки» і відповідних домовленостей. Виявилось, що рішення про зміну власника підприємства чомусь виніс вельми територіально далекий від Волині Херсонський суд, хоча ні саме підприємство, ні керівництво, ні тим більше власники птахофабрики не мають до Херсона жодного стосунку. Захоплення сталося за допомогою компанії-реєстратора акцій Володимир- Волинської птахофабрики. Спочатку цінні папери були переведені на саму птахофабрику, а потім директор підприємства акції продав, перевищуючи свої повноваження згідно зі статутом підприємства, громадянину з Харкова і замінив реєстратора – з Луцька на Харків.
Таким чином, у «Курки Чеботурки» з’явився новий, харківський господар, який підкріпив свої повноваження за допомогою залізного і неодноразово випробуваного в нашій державі незаконного аргументу – рейдерства, тобто банального захоплення підприємства.
Як бачимо, «сюжет» до болю відомий і обкатаний багато разів.
Тим часом на харківську компанію «Фінантек», яка тривалий час займалася управлінням і розвитком птахофабрики, почали чинити адміністративний і судовий тиск. Під удар потрапив найбільший девелоперський проект компанії – новий міський мікрорайон «Смарагдова долина», оскільки харківські депутати скасували своє ж, прийняте раніше, рішення про передачу відповідної землі в оренду «Фінантеку» для реалізації цього проекту. Понад те, тепер і саму територію намагаються захопити -- за цією історією вже ініційовано понад 40 судових позовів.
Поза сумнівом, синхронність дій, спрямованих на кінцеву мету – остаточне усунення колишнього власника Володимир-Волинської птахофабрики від права на підприємство, змушує зробити висновок про існування певного вельми впливового «режисера», безпосередньо зацікавленого в тому, аби «Курка Чеботурка» знайшла нового господаря. Адже й «потрібні» судові рішення, і нічне захоплення підприємства, і «правильні» депутатські голосування можливі за наявності вельми високого даху – як в Харкові, так і в столиці.
Втім, будь-який дах може почати протікати. Мабуть, так буде і в цьому разі, оскільки суспільство, наївшись проплачених суддівських рішень і бандитських захоплень підприємств, вже відторгає як подібні методи «перерозподілу власності», так і їхніх носіїв.
