Террористические группировки в Крыму
5 ноября в «Главреде» состоялась пресс-конференция на тему: «Террористические группировки в Крыму».
В пресс-конференции приняли участие:
-президент Центра ближневосточных исследований Александр Богомолов;
-директор Центра ближневосточных исследований Игорь Семиволос.
Ігор Семиволос: Я хотів би нагадати, що минулого тижня в засобах масової інформації України і в повідомленні Міністерства внутрішніх справ звучала тема про захоплення в Криму працівників ісламського угрупування «Ат-Такфір валь-Хіджри». І, відповідно, головний міліціонер Криму Геннадій Москаль доволі активно відстоював ідею про те, що чисельність терористичних угрупувань в Криму чимала, чисельність «Ат-Такфір валь-Хіджри» сягає чи то не 60-100 осіб, численність «Хізб ут-Тахрір» та іншої ісламської групи, яка є в Криму, сягає 30 тисяч. Інші кримські чиновники, в тому числі губернатор Севастополя пан Куніцин, заявляють про те, що в Криму діє чи то не до двадцяти ісламських радикальних угруповував і близько 8 терористичних організацій.
Це змусило нас запропонувати шановному «Главред-Медіа» цю тему і виступити з повідомленням про те, що насправді відбувається в Криму, чи настільки небезпечною є ситуація в Криму, чи насправді там існує стільки терористичних або радикальних ісламських угрупувань, наскільки взагалі проблема ісламу релевантна з тими повідомленнями, які лунають з боку українських чинників і, відповідно, що власне є в цій організації?
Олександр Богомолов: Тема насправді є цікавою і соціально небезпечною у багатьох відношеннях, власне, це наша ключова мотивація, чому ми вирішили виступити перед вами. Чому, власне, ми, який ми маємо досвід, звідки ми маємо інформацію про те, що відбувається в Криму?
Протягом останніх років з початку 2000-х, але і в кінці 1990-х ми працювали в Криму по різних проектах, зокрема, вивчали ситуацію з відновлення кримського ісламу. З цього приводу у нас є публікація «Ісламська ідентичність в Україні». Для того, щоб написати цю книгу, ми провели великий проект, який ґрунтувався, в першу чергу, на польовому матеріалі. На підставі цього досвіду ми доволі непогано знаємо кримську ситуацію і після того продовжуємо постійно її моніторити.
Останнім часом, протягом уже багатьох років, доводиться чути інформацію про те, що, нібито, в Криму виникають якісь терористичні угрупування, чи існують навіть ледве не відгалуження Аль-Каїди і таке інше. Джерелом поширення цієї інформації, як правило, є засоби масової інформації, кримські газети - «Кримська правда» та інша кримська преса. Така інформація потрапляє на телевізійні канали. Одним із потужних джерел розповсюдження цієї інформації був Леонід Грач. Він декілька разів говорив про те, що в різних місцях в Криму і, в першу чергу, на Ай-Петрі, начебто, існують якісь табори, де готовлять ісламських терористів і таке інше. Ця інформація неодноразово перевірялася, зокрема, СБУ, і ніколи не підтверджувалася, і з власного досвіду - ми жодних таких ознак не бачили. Хочемо вам розказати в двох словах, що насправді відбувається в Криму.
Суспільство отримало декілька прес-релізів, які вийшли під підписом, в першу чергу, главку Міністерства внутрішніх справ України у Криму, відомства, яке зараз очолює Геннадій Москаль. Після того була інформація, яка поширювалася від імені МВС і СБУ і інформація, у якій міститься декілька компонентів. Перший - це фактичні дані, інше є міркування цих відомств стосовно того феномену, який там, власне, має місце. Ми не можемо заперечувати фактичні дані, але дещо можемо сказати про інтерпретацію цих подій, яка міститься в цих документах.
Після аналізу фактичних даних у сухому підсумку залишається насправді дуже небагато. Затримана насправді група, в складі якої від 3 до 5 осіб, яка називається «Ат-Такфір валь-Хіджри». Власне, затримана вона не на підставі скоєння якогось теракту чи якоїсь події, яка, як правило, інкримінується подібним угрупуванням, якщо їх подають, як якихось ісламістів чи терористів, а на підставі доволі сумнівних подій: спроби вкрасти корову, потім викриття якогось схрону начебто зброї, як стає відомо з репортажів - зброї невеликої кількості, правда якоїсь вибухівки, це інформація, яка насторожує. А далі іде ця інтерпретація, далі говорять про те, що існують якісь великі підпілля, величезна кількість якихось бойовиків, яких МВС чомусь не змогли спіймати. Далі йде суперечка між СБУ і МВС, начебто поширення передчасної інформації завадило перешкодити діяльності тієї решти яка невідома.
Чи маємо ми проблему у цьому відношенні в Україні, зокрема, в Криму?
Я думаю, що ми маємо проблему, але ми зовсім не маємо такої проблеми, яка зараз подається у засобах масової інформації. Що ми, власне, маємо насправді? Ми маємо невеличку групу «Ат-Такфір валь-Хіджри», яка має певне коріння, ті рухи і організації, які так чи інакше намагаються репрезентувати цю спільноту в українському суспільстві і в українській політиці. Це, в першу чергу, кримськотатарський національний рух, який зараз має формальні структури Меджліс і Курултай, а з іншого боку існують незалежні групи і групи, опозиційні до Меджлісу. Меджліс залишається, попри велику дискусію на цю тему, ключовим і найбільш потужним репрезентантом кримськотатарської спільноти.
Інші групи насправді усі є доволі малими. Є світська умовна опозиція, незалежні групи, такі як «Милли Фирка», вони називають себе партією, хоча насправді це декілька осіб, не більше десяти, такий самий склад і в інших груп, які теж насправді є дуже невеликими. Є група «Азатлик», фактично, це група Абдуллаєва.
Групи «Авдет» і «Койдешлер», які, в першу чергу цікавляться земельними питаннями, відстоюють інтереси своїх співвітчизників у земельних справах. Тобто, контролюють декілька, так званих, самозахоплень.
Існують ще групи опозиційні, як Фонд корінних народів Надіра Бекірова. Але ключову небезпеку, чи загрозу «Меджліс», національний рух і більшість кримських татар відчувають з боку елементів, які ми умовно називаємо ісламською опозицією. Тобто, це групи які насправді релігійно мотивовані і, так чи інакше, проявляють себе політично, тобто, треба розуміти що це така мікро політика, політика всередині громади, в більшій мірі внутрішня. Вони виступають в якихось питаннях, як опоненти до Меджлісу та Курултаю. Ось тут є дві речі, які абсолютно окремо розвиваються останнім часом. Це група салафітів, їх теж інколи називають ваххабітами, тобто, це люди, які зазнали впливу через проповідників, які працювали у Криму, зараз в чистому вигляді вони не часто зустрічаються. Вони приїздили, в першу чергу, із Саудівської Аравії і з країн її оточення, тобто, з аравійського півострова. Тобто, вони є представниками тієї гілки Ісламу, яка називається ваххабізмом, яка представлена в Саудівській Аравії. Це доволі консервативний іслам. Дуже часто під ним розуміють політичний іслам, дуже часто його розуміють, як синонім якогось тероризму чи якого екстремізму, це не зовсім правильно, це просто дуже консервативний іслам. І деякі з його представників, періодично лунають в глобальних медіа, такі як Усама Бен ладен, умовно кажучи, люди, які виросли в цьому середовищі, вони стали екстремістами, вони стали, в тому числі, і терористами. Це не означає, що кожний представник цієї дуже консервативної ісламської течії є обов’язково якимось там екстремістом, це зовсім не так.
Деякого впливу ці групи зазнали з боку проповідників, походженням яких є Індостан, деякі проповідники приїздять звідти пропагують свою версію ісламу, який теж є дуже консервативним і дуже подібним до саудівської версії, дуже консервативна версія ісламської релігії. Є групи, які зазнали впливу цих людей, вони є на певний час стали дуже помітними і викликали шалене відчуття небезпеки з боку своїх співвітчизників, в першу чергу, представників національного руху, і взагалі всього кримського татарського загалу і звичайно слов’янського населення. Вони були в оточенні були дуже помітні, з довгими бородами, тобто, візуальні їх ознаки зробили з них якийсь своєрідний виклик суспільству. Хоча, в принципі, весь виклик полягав у першу чергу в тому, що вони себе поводили інакше, вони демонстрували іншу поведінку у тому числі у сповідування ісламської віри, більш реалістську, більш жорстку, і намагалися її нав’язувати своїм сусідам.
Це групи досить невеликі, їх чисельність можна десятки, напевно на цей час зараз сотнями, вони розпорошені по різних місцевостях в Криму. З них ми знаємо таку особу, як Даніел Ахметов і Алі Османов, які зараз є найбільш помітними лідерами. Алі Османова пов’язують з діяльністю групи «Індад», вона діяла так як діяли всі кримінальні групи 1990-х років, нагадаю, що в Криму на той час була дуже погана ситуація. Ця група виділялася від інших, тим, що вона була кримськотатарська, на відміну від тих, які були більш-менш змішані.
Ознака чого тут спостерігається і що є небезпекою? Групи, які мають кримінальне забарвлення, починають ісламізуватися. Вони бачать, що іслам може бути чи то ідеологією, чи то захистом від закидів у кримінальності, забезпечуючи кращий вигляд у певних видах діяльності, які є сумнівними з точки зору законності.
Якщо подивитись на групу Абдуллаєва, яка теж дуже цікавиться земельними питаннями і на цей час, за нашими даними, контролює один з найбільш резонансних захоплень у Симферопольському районі – там теж спостерігається ісламський момент. Серед представників цієї групи є люди, які постійно цитують якісь релігійні речі, які побудували каркас мечеті на цьому захопленні, маючи на увазі, що мечеть – запобіжник проти силових акцій.
Цей момент ми вважаємо ризиковим.
Є інша група, яка називається «Хізб ут-Тахрір», в перекладі з арабської це означає «Партія ісламського визволення». Насправді цей бренд походить з палестинських територій, свого часу підконтрольних йорданському хашемітському королівству. В 1953 році цю організацію заснував суддя шаріатського суду. Насправді він хотів заснувати якусь ісламську партію. Те, що ми маємо зараз – це вже не партія, це вже мережева структура, яка має осередки в багатьох країнах, яка подає себе як глобальний проект, який начебто прагне побудувати чи відновити так званий халіфат, тобто ісламську державу.
Ця група намагається подавати себе як глобальну, але насправді в багатьох відношеннях вона є маргінальною. Це структура, яка виглядає великим феноменом завдяки її розповсюдженості і завдяки мереженому фактору, в першу чергу. Великий піар і політичний капітал вона набула завдяки Ісламу Каримову, який побачив саме в ній першочергову загрозу для свого режиму, хоча це була не першочергова загроза. Мабуть, через дратівливий стиль інформаційної поведінки цієї групи.
Ця група наполягає на тому, що вона є ненасильницькою. Насправді, немає якісної інформації, яка б доводила, що ця група залучена у якісь насильницькі дії у прямому розумінні слова «насильство», але у іншому, більш науковому розумінні слова «насильство», є таке поняття як «структурне насильство». Можна створити ситуацію насильства, можна її відновлювати у суспільстві, зокрема, системною про вокативною поведінкою. З цієї точки зору вона є чинником небезпеки структурного насильства і в Криму, і в Узбекистані.
Ця група веде себе провокативно з точки зору інформаційних кампаній, які вона проводить. Вона прямо чи опосередковано виступає як опонент Меджлісу, вона хоче подати його як структуру нещиру, неправильну, корумповану, що погано презентує кримських татар. Тобто іде суперечка за владу, яка до цього часу була доволі опосередкованою.
Вона намагається мобілізувати, в першу чергу, молодь і є переважно молодіжним феноменом. З іншої точки зору, вона веде безпосередню суперечку за деякі важливі ресурси, в першу чергу, ісламські. Дуже важливим в ісламському світі завжди було, кому належить мечеть району, хто там є імам і хто має право читати проповідь і звертатися до народу. Зараз вони за це борються. В місті Алушта вони після довгих бійок з офіційним кримським ісламом і представниками Меджлісу вони відстояли алуштинську мечеть, яку вони насправді забрали у місцевої громади.
Те, що вони можуть це робити, в основному є наслідком непродуманої політики української держави, яка створила можливості для будь-якої групи фактично у рейдерський спосіб захоплювати релігійні і культові об’єкти, бо на підставі існуючого українського законодавства, Закону «Про свободу совісті», десять чоловік, які начебто належать до якоїсь конфесії, якщо вони живуть в якійсь місцевості, можуть зареєструватися як релігійна громада. А далі починається плутанина між територіальною і релігійною громадою.
Зрозуміло, що з точки зору людської справедливості культові споруди належать усій громаді, але будь-які десять з них можуть відібрати їх у тих, хто зараз їх контролює. На цьому тлі виникають прямі суперечки і спори.
Це питання дуже важко вирішити самим кримським татарам, бо існуюча правова база має дуже мало або взагалі не має запобіжників проти такої грабіжницької акції, як захоплення мечеті.
Меджліс бачить саме у «Хізб ут-Тахрірі» першочергову загрозу для себе.
Решта опозиційних груп, як би вони не намагалися себе подати, є набагато менш цікавими і набагато менш привабливими, з ними пов’язано набагато менше відчуття небезпеки як всередині кримськотатарської спільноти, так і назовні.
Хоча немає фактів, що «Хізб ут-Тахрір» був залучений у насильницькі акції, але весь час від цього рух щось відламується. Треба мати на увазі, що люди, які потрапляють в лави однієї організації, дуже часто потрапляють у лави іншої. Тобто частина того людського капіталу, який крутиться у всьому цьому середовищі, може радикалізуватися. Закордонні приклади такого є.
Тобто це є небезпечний феномен, феномен радикальної організації, це феномен масової маніпуляції. Тут є проблема, хоча й не така, як її намагаються подавати.
Яким чином можна розглядати події, які відбулися нещодавно? Ми знаємо про те, що про цю групу стало відомо у кримському середовищі, хоча не було відомо через ЗМІ, півтора роки тому. Півтора роки тому стався напад у населеному пункті Курці у Симферопольському районі на одного з імамів, який теж є представником салафітського напрямку.
Напад був абсолютно безрезультатним. Начебто була спроба вбивства, хоча воно не відбулося, особу нападника було встановлено – жертва стягнув маску з обличчя нападника і побачив, хто це.
Тобто правоохоронцям про це стало відомо півтора роки тому. Інформація не поширювалася. Ми думали, що це нормально, бо не треба лякати суспільство там, де немає причин для великих острахів.
Але зараз, у контексті політичних перегонів, знадобилась ця інформація, і виходить досить непрофесійний прес-реліз, у якому спочатку йдеться про «Хізб ут-Тахрір», а в кінці раптом вистрибує «Ат-Такфір». Ці два слова на непрофесійне вухо звучать, напевно, подібно, і зрозуміло чому, тому що це така сама граматична форма. Ані течії, ані зміст цих понять не мають під собою ніякого спільного знаменника.
Звичайно, тут долучаються інтереси кримських татарських політиків до цього феномену, бо насправді вони, на відміну того, як подається в МВС, загрозу бачать зовсім не в «Такфірі», а бачать загрозу у «Тахрірі», який насправді поширюється серед молоді і має велику аудиторію. Складається враження, і не безгрунтовне, що це угрупування перехоплює владу у Меджлісу. І починається «розкрутка» якихось політичних інтересів на загальнонаціональному рівні, міжвідомчих конфліктів між СБУ і МВС в цьому контексті, а з іншої точки зору – спроба вирішити «домашні» питання з боку кримських татар.
«Главред»: Скільки членів нараховує «Хізб ут-Тахрір»?
Олександр Богомолов: Начебто їх є 30 тисяч. Вони є насправді дуже помітними через свою активність, через створення інформаційних приводів, вони мають газету. Вони ростуть – і якісно, і кількісно. Вони намагаються працювати з усіма, вони намагаються залучити людей до себе в будь-який спосіб – просто в гості запросити на свої заходи.
Вони діють у спосіб, який дуже нагадує діяльність таких квазіхристиянських сект, як, наприклад, «Свідки Ієгови». Кожен тахрірівець має стукатися у серця кожної людини, яка з ним пов’язана якимись зв’язками – чи то родинними, чи то дружніми, чи то партнерськими. Вони закликають до прийняття ісламу, але насправді це заклик до вступу в їхнє середовище, до їхньої ідеології.
Вони не закриті для християн, але вони в першу чергу орієнтовані на реісламізацію кримських татар, повернення їх, начебто, до ісламського способу життя. Але це є «морковка», бо головне для них - мобілізація і побудова мереженої структури, яка є власним ресурсом, яка дозволяє вирішувати купу різних питань.
Але політична мета їх кристально ясна – це перехоплення владного ресурсу всередині кримськотатарського середовища. Вони хочуть уособлювати собою кримськотатарський інтерес.
Коли я спитав одного з них, скільки членів вони нараховують, він почав напускати туман, а я сказав: «Вас 120 чоловік». По виразу обличчя цієї людини я зрозумів, що потрапив практично в точку.
Насправді відданих справі активістів, я думаю, приблизно така кількість, бо ми бачимо події, де потрібна швидка і оперативна мобілізація. Зокрема, конфліктні події навколо мечеті. Не важко помітити, що те одні й ті самі люди, які їздять по усьому Криму. Як правило, збирається група з 40-50 осіб.
Є більш широка аудиторія, яка залучається опосередковано. На останню конференцію, яку вони проводили у Криму, зібралося 800 осіб. Можемо припустити, що їхня аудиторія складає близько тисячі-півтори тисячі осіб – це аудиторія, яка відноситься до них з цікавістю. З поправкою на те, що туди ходять і журналісти, і люди, яким цікаво подивитися щось екстравагантне. Але «Тахрір» теж вважає їх частиною своєї аудиторії. Навіть з людьми, які пішли з «Тахріру», вони намагаються підтримувати комунікацію.
Ігор Семиволос: Свого часу, коли газета «Возрождение» тільки виникла, засновником цієї газети є мусульманська громада, Комітет з питань інформації АР Крим намагався не зареєструвати цю газету, оскільки вони мали довідку з Муфтіяту про те, що власне цю газету засновує «Хізб ут-Тахрір». Це була підстава для того, щоб, все таки, не зареєструвати цю газету. Газета зрештою була зареєстрована через процес прокуратури, прокуратура змусила Комітет зареєструвати цю газету. Ми показуємо наскільки український закони в даному випадку не враховують ризики, які існують в цьому питання.
Важливий момент щодо «Хізб ут-Тахрір» це довіра. Дуже часто якраз такі квазірелігійні структури створюють таку певну довіру між своїми членами, що допомагає їм набагато ефективніше використовувати грошові та інші можливості.
Олександр Богомолов: Для чого поширюється «Хізб ут-Тахрір»? Люди долучаються до лав цієї організацію, бо вони мають з цього зиск. Який зиск вони мають з цього? Це в першу чергу молодь, яка стоїть перед викликом соціалізації. В Криму пересічному кримчанину жити доволі важко, особливо коли він, як більшість, живе не в місті, а між селом і містом, по дорозі кудись. Там немає засобів ані для розваг, ані для якоїсь осмисленої ґрунтовної діяльності. Соціалізацію в тому середовищі проходити важко. І тут до тебе приходить структура із вже налагодженими соціальними зв’язками, яка надає тобі всі потрібні соціальні бонуси, яка надає тобі якусь ідею про смисл життя. Власне цю прогалину заповнюють такі організації, як «Хізб ут-Тахрір».
Таку саму прогалину в такий самий спосіб заповнюють всі кримські квазірелігійні течії і рухи. Що роблять далі з цим людським ресурсом, це інше питання. Це питання і з точки зору безпеки. Але треба розуміти, що це феномен майже природній, і шляхом заборони не можна вирішити проблему, на тлі якої вона існує. Якщо заборонити одну структуру виникне якась інша, і абсолютно непередбачено чи виникне якась нормальна структура, чи виникне така, яка буде гірша, ще більш небезпечна. Це дуже ймовірно, особливо коли люди, які потрапляють до лав якоїсь організації відчувають переслідування це в історії відомо. Весь ісламський екстремізм, який ми зараз маємо у всьому своєму розмаїтті виник на фоні переслідування урядом Гамаль Абдель Насера «Братів-мусульман», організації, яка на той час здавалася йому дуже небезпечною, але порівняно з тими, які розвинулися на фоні переслідування була набагато краще. Сам «Хізб ут-Тахрір» виник в таких спосіб. Тобто, коли наші політики намагаються в такий «чапаєвський» спосіб вирішувати питання, які виникають в Криму, вони навіть не уявляють собі на які зсувонебезпечний грунт вони потрапляють.
