Перспективи перегляду газових контрактів
4 ноября в «Главреде» состоялась пресс-конференция эксперта по энергетическим вопросам Центра Разумкова Владимира Омельченко на тему: «Перспективы пересмотра украино-российских газовых контрактов».
Володимир Омельченко: Безумовно, контракти, підписані 19 січня, мають дуже серйозні вади. В першу чергу, це стосується обсягів поставок, які явно завищені. Друга вада - це, безумовно, базова ціна на природний газ, яка є завищеною. Якщо аналізувати цінову кон’юнктуру у Європі, то з урахуванням транзитного плеча, до України менша відстань, ніж, наприклад, до основної точки Баумгартену, розподілу газу до Європи, то ця базова ціна для України завищена приблизно на 40-50 доларів США.
Також мені здається, що серйозною вадою цих контрактів є те, що обсяги обліковуються поквартально, тобто, штрафи можуть назначатися для України згідно контрактів поквартально, тоді як країн Європи - порічно. Тобто, за недобір по року у Європі нараховується штраф, а для України в контрактах передбачено це поквартально, цей теж недолік. І, безумовно, дуже жорсткий порядок сплати за природний газ теж іде не на користь Україні.
Ми всі ці вади знаємо, бачимо, але пропозиція Президента, мабуть, була б слушною дещо раніше, тому що зараз маловірогідно, що ці угоди будуть переглянуті. Тому що, по-перше, у контракті є відповідний пункт, згідно до якого умови контракту можуть розглядатися тільки за півроку до періоду поставок природного газу, тобто, до першого липня. Тобто, Україна, якщо вона хотіла в нести відповідні зміни у контракти, повинна була надати ці пропозиції до 1 липня 2009 року. Якщо вона хоче внести зміни до 2011 року, то, відповідно до умов контрактів, ці зміни повинні бути запропоновані до 1 липня 2010 року. Тобто, з формальної точки зору ці умови буде важко виконати.
Що стосується обсягів поставок, то мені здається, що це не найстрашніша тема для України, тому що 1 вересня прем’єр-міністр України і прем’єр-міністр Росії домовилися, що в цьому році не будуть застосовуватися санкції до України. І ми бачимо, що дійсно ці домовленості виконуються, незважаючи на те, що, за моїми розрахунками, за підсумками року Україна недобере близько 7 мільярдів кубічних метрів природного газу від мінімальної кількості, передбаченої контрактом на рік. Але поки що ці санкції не вживаються, хоча, безумовно, Україні потрібно було б внести поправки в цей пункт. Але поки що, мені здається, в період передвиборчої кампанії і з огляду на те, що до Нового року залишилося дуже мало часу, це буде мало реально.
Більш турбує питання оплати за природний газ, тому що ми знаємо, - 7 листопада наступає час сплати за природний газ, який Україна спожила в жовтні. В жовтні вона спожила приблизно 2,3 мільярди кубічних метрів за ціною 209 доларів США за тисячу кубічних метрів. Це близько на суму до 500 мільйонів доларів США або 4 мільярдів гривень. Цієї суми у НАК «Нафтогазу» не вистачає, бюджет теж має великі складнощі. І поки що Президент і прем’єр-міністр не домовилися на рахунок рефінансування з боку Нацбанку державних банків для того, щоб отримати кошти для погашення цієї заборгованості.
Мені здається, що саме на сьогодні найбільша загроза не в тому, що не виконуються умови цих контрактів - їх треба переглядати, безумовно, але до цього питання вже слід повернутися, на мій погляд, після президентських виборів. А зараз влада - і президентські структури, і урядові структури – повинна, в першу чергу, зосередитися саме на вирішенні проблеми оплати російського газу. Тому що деякі вважають, що, якщо Україна не сплатить за природній газ, то Росія все одно не припинить постачати природній газ. Але мені здається, це не так, про що свідчать розмови прем’єр-міністра Путіна з європейськими керівниками, в тому числі з прем’єр-міністром Швеції, країни, яка зараз головує в ЄС. Ця інформація вже доведена до керівника Єврокомісії Баррозу, він теж сказав, що не буде втручатися в комерційні спори України і Росії. І тому, безумовно, мені здається, що не треба ризикувати іміджем України, і потрібно виробити модель, згідно якої оплата була б здійснена.
На сьогодні, я думаю, єдиний вихід, - це рефінансування державних банків Нацбанком і кредитування за рахунок цієї схеми НАК «Нафтогазу», а потім НАК «Нафтогаз» розрахується з «Газпромом». Тому що, безумовно, НАК «Нафотгаз» - компанія, яка має серйозні проблеми, вона не реформована, потрібно її реформувати. Але в такий короткий час, мені здається, перед президентськими виборами реформувати не вдасться, це зрозуміло, і тому на сьогодні основне завдання - це не перегляд контрактів, а зосередження на проблемі платежів.
Читачка сайту «Главред»: Какую цену на газ для Украины Вы считаете честной и экономически обоснованной?
Володимир Омельченко: Я вважаю, що якщо виходити з тієї кон’юнктури довгострокових контрактів, які зараз існують у Європі, то якщо для України є ціна 209 доларів в четвертому кварталі, на мій погляд, вона відповідає рівню європейських цін. Але треба враховувати, що Україна на цей рік має знижку 20%, і отримується ця ціна завдяки тому, що Україна має занижений транзит за тариф. Але в наступному році таких пільг для України не буде існувати. А, отже, якщо не буде існувати таких пільг, то, відповідно, зросте ціна, хоча і зросте вартість транзиту. Тому мені здається, що уже з 2010 року ціна буде завищена десь на 40 доларів США по відношенню до довгострокових контрактів в Європі. А якщо казати про спотові контакти, то ціна на спотових ринках Європи зараз взагалі в два рази нижче, ніж за довгостроковими контрактами.
«Главред»: Продовжуючи цю тему, що ви можете сказати про ціни на транзит?
Володимир Омельченко: Зараз ставка транзиту російського газу по території України складає 1,7 доларів США за тисячу кубічних метрів, але вона взята з урахуванням знижки 20% на поставки природного газу на 2010 рік. А вже в 2010 році буде діяти так звана транзитна формула. Згідно цієї формули, очікується, що автоматично зросте ставка за транзит з 1,7 приблизно на один долар, і буде дорівнювати 2,7 доларів США на тисячу кубічних метрів. Але Україна вже не буде мати на той рік знижки по ціні природного газу, згідно контактів. Тому, на мій погляд, середньозважена ціна на наступний рік буде в перших двох кварталах знаходитися на рівні 270-290 доларів США за тисячу кубічних метрів. Вона зросте, зараз - 209.
Читач сайту «Главред»: Чацкий (Russian Federation, Saint Petersburg): Уважаемый г-н Омельченко! По какой цене Украина продает природный газ на экспорт?
Владимир Омельченко: Раньше Украина продавала значительные объемы природного газа Польше и Венгрии, компания «РосУкрЭнерго» реализовывала 10-12 кубометров газа, была компания «Евротрансгаз» и другие коммерческие структуры. Но сейчас Украина не экспортирует природный газ, лишь небольшие объемы. Но они настолько мизерные, что их можно не учитывать.
Запитання із залу: Як відреагує Європа на підвищення ставки на транзит?
Володимир Омельченко: Я думаю, що Європа ніяк не відреагує, тому що вона має певні контракти з «Газпромом». Україна немає контрактів на поставки з європейськими країнами. І на ціні природного газу для європейських країн підвищення цін, підвищення вартості транзиту не відобразиться, тому що цінові умови між «Газпромом» і європейськими країнами визначаються так званими формулами адаптованої Гронінгенської концепції. «Газпром» просто зменшить прибуток на відповідну частину, якщо Україна підвищить цей тариф. На європейських споживачах це не відобразиться.
В принципі, ця ставка не буде завищеною для України, тому що ми знаємо, в Європі є і більш високі ставки за транзит, ніж 2,7 доларів США, є понад 3 долари, 3,5 до 4 доларів. В Україні 2,7 доларів з урахуванням того, що в Україні велика газотранспортна система, менші питомі витрати. Хоча, може, дійсно Україна могла б домогтися і більшої ставки.
Читачка сайту «Главред» Гражданка Украины: Уважаемый Владимир Омельченко, считаете ли Вы, что Украина при нынешнем руководстве может быть надежным партнером, а ее политика - предсказуемой и понятной для международных партнеров (независимо от того, Россия это или любая другая страна)?
Володимир Омельченко: Питання поставлене правильно. Україна дійсно перебуває в глибокій політичній, економічній кризі. І на мій погляд, однією з дуже серйозних проблем в Україні є те, що наша влада розділена не тільки на три гілки, як це класично має бути, - законодавчу, судову і виконавчу, - але сама виконавча влада розділена сама в собі. Тобто, є міністр, який підпорядкований Президенту, є міністр, який підпорядковується прем’єру. Мені здається, така ситуація недопустима, коли було б розділення виконавчої влади на дві частини. І поки це не буде виправлено конституційним шляхом, виконавча влада не зможе ефективно працювати і не зможе бути надійним партнером не тільки для країн по якимось зовнішнім відносинам, але не зможе ефективно виконувати функцію і для власних громадян.
«Главред»: Як Ви вважаєте, цієї зими відбудеться «газова війна»? Це вже стало доброю традицією.
Володимир Омельченко: Основне питання - це питання розрахунків за природний газ. Якщо Україна повністю, на 100%, оплатить всі поставки природного газу. Ми знаємо, що буде, якщо не розрахуються до 7 листопада, тоді згідно контрактів, виникає така ситуація, що Україна має на наступний місяць здійснювати розрахунки вже по передплаті. А здійснювати по передплаті надзвичайно важко, і ризики неплатежів ще більше підвищуються. Тобто, якщо Україна не зможе виробити механізм розрахунків і повністю розрахуватися, це може поставити під загрозу поставки природного газу для України. Більш серйозна проблема може виникнути, якщо ці розрахунки будуть незначними і буде дуже велика заборгованість, то може в принципі виникнути і конфліктна ситуація з надійності поставок газу і до Європи, незважаючи на те, що в технічній угоді записано, що Росія має постачати мінімум 70 мільярдів кубічних метрів для надійності транзиту. Але ми знаємо заяви пана Міллера - він сказав, що Україна повинна виконувати умови і Росія буде чітко притримуватися контрактних зобов’язань, і, безумовно, сподіватися на якусь милість з боку «Газпрому» не доводиться. Якщо хтось в Секретаріаті Президента сподівається на милість «Газпрому», що Україна не розплатиться і все буде добре, мені здається, не потрібно цього робити, а треба все ж таки президентській структурі, в першу чергу, підключити Нацбанк і якимось чином домовитися і регулювати дане питання, не гратися з вогнем.
«Главред»: Чи означає це, що навіть на рівні політичних домовленостей не вдасться врегулювати питання постачання газу в Україну за відсутності проплат?
Володимир Омельченко: Я думаю, що це було б найгіршим варіантом, якщо б уже на порядку денному постала політична складова. Це найгірший варіант, тому зараз потрібно зосередитися саме на тому, щоб були виконані комерційні контракти, а не чекати і домовлятися. Згідно контрактів, «Газпром» вимушений буде припинити поставки природного газу на той обсяг, який був неоплачений. Для чого гратися в ці ігри? Мені здається, це не потрібно.
Читачка сайту «Главред» Татьяна: Если бы в Украине власть была властью украинской, то, имея как национальное достояние выработку собственного газа в количестве, достаточном для потребления населением, успокоилась в плане стратегическом, как гарант безопасности страны. Остальное недостающее количество газа правительство дало на откуп промышленникам - пусть договариваются с российским «Газпромом» самостоятельно.
Володимир Омельченко: Якщо б Україна мала добру систему управління НАК «Нафтогазу» і законодавство, і влада сприяла би інвестуванням в український видобуток, то Україна могла б збільшити видобуток природного газу приблизно в два рази і видобувати природний газ на рівні сорока мільярдів кубічних метрів. А якщо додати до цього заходи енергозбереження та енергоефективності, інноваційні технології, то Україна, фактично, на 90% могла б забезпечити себе природним газом, а 10% могла закупати чи в Росії, чи будувати термінали зрідженого газу. Тому що ми знаємо, що в Європі розвивається ринок зрідженого газу і ціна зрідженого газу зараз для Європи, для Сполучених Штатів десь у два рази менша, ніж по довгостроковим контрактам, ніж закуповується в Європі природний газ, в тому числі і для України.
Запитання з залу: Скільки треба інвестицій для того, щоб розпочати видобування природного газу в Україні на рівні 40 мільярдів кубометрів?
Володимир Омельченко: Важко оцінити. Безумовно, це мільярди доларів, це може бути до 10, до 15 мільярдів доларів. Точну цифру я не можу сказати, тому що вона потребує окремого економічного обґрунтування.
Але основне не те, скільки грошей. Дуже багато бажаючих фірм з світовим ім’ям бажають працювати в Україні, це і «Шеврон», і «Shell», і «Ексон Мобайл», і інші потужні фірми, я вже не кажу про «Венко», це окрема історія. Багато бажаючих працювати, особливо на чорноморсько-азовському шельфі, який має великі запаси, які оцінюються понад три трильйони кубічних метрів, це прогнозні запаси. Взагалі в Україні прогнозні запаси десь 5-7 трильйонів кубічних метрів. Але поки немає нормального інвестиційного клімату, тому інвестори і не йдуть, вони мають дуже високі ризики, тому не інвестують.
Основна проблема - знизити ризики для інвесторів, треба серйозно вдосконалити законодавство про надра і посилити роботу нашої судової влади, тому що ми знаємо ситуацію, коли інвестори вкладають гроші, а наші суди, на жаль, не завжди об’єктивні, це теж дуже серйозний ризик. Тобто, все залежить від нас самих, від нашої влади: буде вона ефективна, буде вона чесна, буде вона працювати на інтереси держави, не тільки на інтереси власного гаманця, то для України є абсолютно все для того, щоб забезпечити свою енергетичну безпеку і видобувати необхідну кількість газу за рахунок залучення інвестицій.
Запитання із залу: На які поступки могла б піти Україна щоб добитися від Росії відміни правила «качай або плати»?
Володимир Омельченко: Умова «take or pay» - це класична умова, яка була сформована більше сорока років тому вперше голландцями, коли почали видобувати газ в Ренінгемі. Система довгострокових контрактів – це система, розроблена урядом Нідерландів та нідерландською компанією «ГазЮні». Тому мені здається, що Україна, мабуть, самостійно і не доб’ється цього.
Але зараз уже ідуть розмови і пропозиції з боку іноземних компаній, які теж не виконують цей контракт. Ми знаємо, що недобір природного російського газу в цьому році по європейським країнам становить 30-40%. І європейські країни мають заплатити штрафних санкцій по року на сьогодні на суму понад 2,5 мільярдів доларів. Тому іде серйозний переговорний процес європейських компаній з «Газпромом» щодо відміни або зміни «take or pay» . Все це буде залежати від того, чи зможе бути знайдений баланс інтересів. Тому що, якщо «Газпром» буде намагатися зберегти цю умову, то він може втратити ринки природного газу. Ми знаємо, що Європа розвиває спотову торгівлю природного газу, розвиває ринок зрідженого природного газу, альтернативні види палива. Тому, щоб не втратити ринки збуту, я думаю, що є шанси знайти якийсь баланс інтересів і залишивши умови «take or pay», але зробити їх більш орієнтованими на реалії ринку. Повністю ми їх, мабуть, на відмінимо, але домагатися того, щоб вони були зорієнтовані на реалії ринку, на реалії попиту, мені здається, потрібно. Тому що є довгострокові контракти у Європі до 2037, 2040 року, а ніхто не знає, яка буде потреба в природному газі в цей період.
Читач сайту «Главред» Константин (Germany, Erlenbach): Правду говорил Путин, что русский народ дарил украинскому народу по 3,5-4,5 млр. дол. в течении 10 лет? Газ стоил 50 дол. Где деньги?
Владимир Омельченко: Никто ничего никому не дарил. Сейчас Украина не имеет ни одной копейки задолженности перед Россией и «Газпромом». Все долги были погашены за счет занижения транзитной ставки. Россия действительно продавала природный газ Украине за заниженной ценой, но в обмен на это Украина занижала ставку транзита, поэтому обмен был эквивалентным. Мне кажется, некорректно так ставить вопрос.
На сегодня у Украины перед Россией нет долгов, поэтому эти претензии мне кажутся рудиментами прошлого.
