Рік виборів
Не виключено, що наступного року ми станемо свідками і учасниками одразу трьох виборчих кампаній.
Проведення двох з них – президентських виборів і переобрання місцевих органів влади 30 травня 2010 року – вже визначено рішеннями Верховної Ради. Ініціація дострокових парламентських виборів у даному випадку напрошується сама собою. Україна може здобути шанс на реальне переформатування влади у досить короткий проміжок часу. Правда, щоб зміни були реальними, а не фіктивними, потрыбно виконати кілька умов.
Варто зазначити, що більшість кандидатів у президенти зовсім не виключають проведення дострокових парламентських виборів. Мабуть, лише Юлія Тимошенко до останнього часу не артикулювала свого ставлення до перспективи переобрання Верховної Ради. Її соратники тим часом демонструють різні позиції: радник прем'єра Олександр Задорожній передбачив, що після перемоги Юлії Володимирівни у президентських перегонах під її прапори перейде добра третина фракції Партії регіонів. Майбутня довірена особа кандидата у президенти Тимошенко - Леонід Кравчук - навпаки, наполягає на необхідності розпустити парламент, зауважуючи, що сам не збирається балотуватися в законодавці. Юлію Володимирівну можна зрозуміти: вона продовжує займати прем'єрське крісло, спираючись на сяк-так існуючу парламентську коаліцію. Для Тимошенко сьогодні прямо заявити про прагнення переобрати парламент означає позбутися підтримки союзників, чого лідер БЮТ в умовах запеклої політичної боротьби не може собі дозволити.
У Віктора Януковича в цьому плані розв'язані руки. Хоча він обережно натякає на готовність переформатувати коаліцію ще до президентських виборів, ці заяви швидше можна назвати технологічним ходом, а не реальними планами на життя. Набагато прагматичнішою є пропозиція Януковича проводити вибори до органів влади один раз на п'ять років, як це вже зроблено в Росії. Ну, і прагнення мінімізувати вплив опозиції у разі перемоги у Віктора Федоровича прорізатиметься напевно. Цей варіант, до речі, дозволить збільшити на рік термін повноважень депутатів місцевих рад, зробити їх лояльнішими до нового глави держави. Кажуть, що кандидат у президенти повинен уміти змальовувати майбутнє перед представниками місцевих еліт, і зведення всіх виборів в один річний інтервал – пропозиція з розряду перспективних. Залишилося хіба що з'ясувати, чи здатний Янукович спочатку три місяці відпрацювати як кандидат у президенти, а потім ще й виступити в ролі локомотива для Партії регіонів на парламентських виборах.
Арсеній Яценюк також виступає за проведення дострокових парламентських та місцевих виборів, наголошуючи на необхідності їх організації за новим виборчим законом. Логіка Арсенія Петровича є зрозумілою: сьогодні він практично єдиний «фронтовик» у системі державної влади. І перемога у президентських перегонах, і поразка змусять молодого політика приділяти більше уваги нарощуванню присутності у представницькій гілці влади. Яценюку саме час не вислуховувати повчання у «Школі влади», а перевірити свіжопридбану партію в умовах позачергової виборчої кампанії.
Віктор Ющенко вже намагався розпустити парламент шостого скликання, та не зміг переламати протидію бютівських юристів. Але давнішня невдача зовсім не зменшує його рішучості: Віктору Андрійовичу необхідно забезпечити власне політичне майбутнє, можливо, шляхом отримання мандата парламентарія. Принаймні оточення чинного глави держави не зацікавлене у відході Ющенка на маргінес. Він ще повинен зіграти роль ракети-носія, здатної забезпечити світле парламентське майбутнє десятку-другому наближених. Прогнозує дострокові парламентські вибори на весну 2010 року і спікер Верховної Ради Володимир Литвин. Голові законодавчого органу навряд чи хочеться розлучатися з нагрітим місцем у президії, зате є шанс конвертувати участь у президентській кампанії у збільшення парламентського представництва. Примарний, але шанс.
Мабуть, лише Петро Симоненко не відгукувався схвально про проведення дострокових парламентських виборів. Для комуністів подібні випробування лояльності виборців пов'язані із серйозним ризиком, тому навіть перший секретар КПУ, котрий підгрібає під себе «диванні» ліві партії, є обережним. Утім, під час президентської кампанії з’явиться й інший кандидат, який запропонує обмежити депутатські права.
При будь-якому результаті президентських виборів для проведення масштабного переформатування влади необхідно виконати низку умов. Перше і головне – наявність доброї волі глави держави. Результат голосування на президентських виборах може бути далеким від тріумфального, а політична апатія охоплює українське суспільство дедалі сильніше. 2010-й апріорі стане непростим з економічної точки зору: після президентської кампанії настане час приймати непопулярні рішення. Оптимально для цього президентові непогано було б заручитися парламентською підтримкою.
Друга умова – згода законодавців зробити «політичне харакірі», достроково завершивши свої повноваження. Як показує вітчизняна політична практика, дострокові вибори можна проводити або з позицій сили, або в умовах ілюзії консенсусу основних гравців. Інакше затія з розпуском Верховної Ради може обернутися пшиком.
Третя умова – зміна виборчого закону, перехід до відкритих списків або повернення до змішаної системи виборів. Сьогодні українські партії не просто перетворилися на фінансово-політичні клуби за інтересами, у них порушено політичний обмін речовин, молода партійна поросль не встигає пробитися через бар'єри, збудовані старшими товаришами. Українцям час повернути можливість реальної участі у виборах, інакше перспективи розвитку нашої країни виглядають невтішними.
Але не варто забувати й про те, що проведення масштабного переформатування влади в один рік таїть небезпеку зосередження влади в одних руках. І тоді припущення про сильну руку, здатну витягнути Україну з кризи, може бути реалізовано. Дієвою протиотрутою для такого варіанту залишається ухвалення оновленого виборчого закону.
