Головному вишу країни — 175 років

Сьогодні головна alma mater країни — Київський національний університет імені Шевченка — відсвяткує 175-ліття. О третій годині дня студенти в супроводі військового оркестру пройдуть парадним маршем від Бессарабської площі до Майдану Незалежності. Біля будівлі мерії виступлять студентські фольклорні ансамблі, а ввечері на Майдані почнеться концерт за участю зірок вітчизняного шоубізу. Завершиться все салютом на честь головного вишу країни, пише «Сегодня».

Заради історичної справедливості варто сказати, що святкування ювілею університету треба було б проводити не восени, а влітку. І не в червоному корпусі на Володимирській, а на Липках. Адже саме там, у приватних будинках поряд з Царським палацом (нині Кловський палац, де зараз розмістився Верховний суд), 27 липня 1834 року були сформовані перші факультети, і університет урочисто відкрили. Першими студентами тоді стали три випускники-відмінники Київської гімназії. Фельдмаршал, герой війни 1812 року Фабіан фон-дер-Остен-Сакен вручив їм шпаги на знак посвячення у студенти.

Червоний корпус, спроектований Вікентієм Беретті, був закладений 31 липня 1837 року на місці, де раніше розлягалось голе поле і паслися кози та корови. Беретті не знав, з якого боку прокладуть Володимирську вулицю, тому зробив презентабельними і західний, і східний фасади. У фундамент будівлі заклали три монети (платинову, золоту і срібну) і камінь Десятинної церкви. Все це до цього дня покоїться під будівлею вишу.

Університет отримав ім'я святого Володимира. Цим, згідно з офіційною версією, і пояснюється вибір основного кольору фасадів. Темно-червоний — колір ордену святого Владимира. Але є й інша версія. Нібито колір вибрав сам Микола I, почувши про витівки учнів. Мовляв, хай будівля за них червоніє, раз у студентів сорому немає!

На будівництво університету пішла величезна на ті часи сума — 1 млн 370 тис. рублів, які пожертвувало дворянство. Будівлю повністю закінчили 1843 року, і керував добудовою вже син Беретті, Олександр. Але студентів почали «переселяти» з Липок на Володимирську ще з 1842 року. Очевидці тих подій писали в мемуарах, що цілий рік студіозуси дихали шкідливими випарами вогкої штукатурки, від чого багато хто довго хворів і пропускав лекції.

Окрім аудиторій, у головному корпусі спочатку розміщувалися архів, музеї, квартири для службовців і бібліотека. Паралельно з будівництвом головного корпусу з його тильного боку заклали і Ботанічний сад (нині ботсад ім. Фоміна). За рослинами доглядали самі студенти, а ще вони доглядали за тваринами: міський зоосад до 1913 року був поряд з червоним корпусом.

Найвідоміші випускники київського університету: Михайло Булгаков, автор «Майстра і Маргарити» здобував медичну освіту саме в Київському університеті. У 1916 році Булгаков закінчив його з відзнакою і виїхав лікарювати в село Нікольське Смоленської губернії. Перші враження від роботи медиком і лягли в основу його «Записок юного лікаря».

Письменник Костянтин Паустовський, попри те, що народився в Москві, якийсь час також вчився в нашому університеті. Він вступив туди 1912 року на історико-філологічний факультет, але потім перевівся до Москви. Проте перша розповідь письменника («На воді») була надрукована в Києві.

Вчився в будівлі на Володимирській, 64, і голова Центральної Ради Михайло Грушевський. 1890 року він закінчив філологічний факультет, а за свою студентську роботу «Нарис історії Київської землі від смерті Ярослава до кінця XIV в.» отримав золоту медаль, і його залишили працювати у виші.

Український композитор Микола Лисенко закінчив київський університет 1864 року. Він перевівся до Києва з Харкова на кафедру природничих наук фізико-математичного факультету. А музичну освіту Лисенко отримував у Лейпцігській консерваторії.

Поет Максим Рильський спочатку хотів бути лікарем. У київському університеті він вчився на медичному факультеті, а потім захопився історією і філологією і перейшов у Народний університет при гетьмані Ськоропадському. У результаті жодної освіти поет так і не отримав.

Відомий терапевт Микола Стражеско, який зробив ряд відкриттів у медицині, закінчив київський університет 1899 року. Але оскільки був відмінником, його залишили працювати у виші на кафедрі патології і спеціальної терапії. Щоправда, паралельно відомий лікар працював у лікарні.

Університет Шевченка по праву можна назвати кузнею кадрів для вітчизняного політикуму і бізнес-еліти. Там вчилися і перший президент Леонід Кравчук, і спікер Верховної Ради Володимир Литвин, і віце-спікер Микола Томенко. Також дипломом головного вишу можуть похвастати міністри юстиції Микола Оніщук, глава МЗС Петро Порошенко (його попередник Володимир Огризко також закінчив універ) та інші міністри.

Юрій Павленко, міністр у справах сім'ї, молоді і спорту, розповідає, що у нього в сім'ї навіть є легенда про університет. «Коли я був дуже маленьким, батьки повели мене гуляти в парк Шевченка. Ми приїхали на трамваї, кінцева зупинка якого була на розі Володимирської і Толстого, біля червоного корпусу. І я тоді сказав, що хочу вчитися тільки тут, у цьому червоному корпусі», — згадує міністр. На історичний факультет університету він вступив 1992 року і майже відразу ж став учасником студентської голодовки. Тоді за участь у акції протесту студентів відраховували, але Павленка врятував декан, оскільки майбутній міністр дуже добре вчився.

Вчився в університеті, на факультеті міжнародних відносин, і нинішній президент Грузії Михайло Саакашвілі. Екс-нардеп і представник президента в парламенті Олександр Задорожній викладав міжнародне право. «Міхо був здібним і амбітним хлопцем, вчився добре», — розповідає Задорожній.