Чорноморський флот РФ: беззахисний агресор
26-27 жовтня в Києві відбулася зустріч українських і російських експертів, присвячена проблемам функціонування Чорноморського флоту РФ на території України.
Ця подія спонукала «Главред» звернутися до питань: які на сьогоднішній день перспективи виведення ЧФ РФ з території України в 2017 році? Чи можна позбутися флоту раніше 2017-го? В чому полягає вигода і небезпека для України у перебуванні на її території військ іншої держави? Чи відповідають чинному законодавству заклики кандидатів у президенти про пролонгацію перебування російської військової бази в Севастополі?
На ці запитання у прес-центрі «Главреда» відповіли директор Інформаційно-аналітичного центру «Перспектива» Павло Рудяков та професор Київського національного університету ім. Т. Г. Шевченка Григорій Перепелиця.
Порошенко знизив підвищений градус українсько-російських відносин
Павло Рудяков: «Принципова вага і важливість цієї зустрічі полягає в тому, що це перша ластівка на шляху, який, можливо, мав початися трошки раніше. Ставиться надзвичайно актуальне для України питання інспектування - встановлення і налагодження контролю за тим, що відбувається на території дислокації Чорноморського флоту і об’єктів ЧФ РФ. На сьогодні ситуація виглядає парадоксально: ані місцева влада АР Крим, ані міська влада Севастополя, ані центральна влада в Києві не мають не просто якоїсь достеменної інформації - вони взагалі не мають жодної інформації про це.
Потрібно перейти на наступний рівень, який би мав передбачати вже розробку того, що можна було б назвати дорожньою картою виведення Чорноморського флоту з території України в 2017 році.
Зараз, як мені здається, склалася позитивна загальна атмосфера - призначено нового міністра закордонних справ. Він блискуче впорався із завданням зняття підвищеного градусу в українсько-російських взаєминах - не змінюючи по суті принципові питання, не даючи відступу в цих принципових питаннях, було знято риторику з присмаком сварки чи істерики».
Чорноморський флот: беззахисний агресор
«Найбільша проблема - це проблема, яка зачіпає основи національної безпеки України. Вона пов’язана з діями сторін у кризових ситуаціях. Невирішення цього питання втягує Україну у воєнний конфлікт, коли Україна не з власної волі може виявитися агресором по відношенню до інших країн. Ми фактично втягнулися в російсько-грузинську війну минулого року через Чорноморський флот.
З іншого боку, Чорноморський флот при такій невизначеній ситуації залишається беззахисним. Що таке російська військово-морська база в Севастополі? Це лише плавсклад, надводний і підводний флот і невелика частина морської піхоти плюс повітряний компонент у вигляді фронтових бомбардувальників. Це все.
Таким чином, Чорноморський флот, перебуваючи на території України, виявляється без повітряного прикриття і оборони бази. Воєнно-морська база - це, власне, фортеця, а флот - це військо. Чия фортеця в Севастополі? Фортеця українська, флот російський. Відтак, якщо по Чорноморському флоту у Севастополі буде завдано удару, що це буде? Це є агресія проти України і проти Росії. Отже, якщо буде завдано удару по силам Чорноморського флоту, буде завдано удару і по місту Севастополь, яке є українським містом. Хто має захищати це місто? Українські Збройні сили. Але в угоді не зазначено, що українські Збройні сили мають прикривати дії Чорноморського флоту. Це, власне, є проблемою для обох країн.
Це питання не вперше ставиться на порядок денний українсько-російських переговорів. Добре, що сьогодні російська сторона відгукнулася і погодилася обговорити це питання за столом переговорів».
Виведення ЧФ РФ з Севастополя: компроміс майже неможливий
Григорій Перепелиця: «Чи залишається ЧФ після 2017 року? Тут ми маємо дві протилежні позиції: українська офіційна позиція сформульована у відповідності до національних інтересів України і до Конституції України - після завершення 2017 року Чорноморського флоту Російської Федерації на території України не повинно бути. Російська позиція: Чорноморський флот Російської Федерації залишається в Криму назавжди.
З цих позицій буде дуже важко знайти компроміс. Практично його неможливо досягти».
Павло Рудяков: «На мою думку, флот буде виведено, але зараз про це говорити передчасно, бо існує чимало перешкод - і об’єктивних, і суб’єктивних, і внутрішніх у тому числі. Але мені здається, що нам треба було б донести до партнера і до світової громадськості три тези:
1. Питання щодо виведення ЧФ РФ у 2017 році не підлягає обговоренню, його має бути виведено.
2. Виведення Чорноморського флоту Російської Федерації з території України не спрямоване проти інтересів Російської Федерації і не має негативно позначитися на українсько-російських відносинах.
3. Треба вивести флот так, щоб не спричинити катастрофу в Криму - ні з якимись військовими ускладненнями із застосуванням військової сили, ні з виникненням якихось економічних чи екологічних проблем.
Ці три тези поступово треба спрямовувати в інформаційний простір для того, щоб вони працювали».
Під час прес-конференції експерти відповіли на запитання «Главреда» та його читачів:
«Главред»: Весь час ідеться про 2017 рік. Чи можливо вивести ЧФ РФ з території України раніше? Чи доцільно це? Якщо так, то що для цього треба зробити?
Павло Рудяков: Я вважаю, що це неможливо, оскільки йде мова не про наші рішення, а про домовленість двох сторін. Наскільки я розумію, Російська Федерація ні за яких обставин не піде на пришвидшення того процесу, який вона і так намагається затягнути.
Так само як ми не повинні дозволити відкладати термін виведення, так само Росія навряд чи дозволить його прискорити.
«Главред»: Але з юридичної точки зору такий варіант має бути передбачено.
Павло Рудяков: Мав би бути передбаченим, але його не передбачили.
Читач сайту «Главред»: Чому РФ вперто не бажає виконувати умови договору, за яким ЧФ має бути виведено з Криму у 2017 році?
Григорій Перепелиця: Згідно з нормою цієї угоди, її може бути пролонговано автоматично ще на 5 років, якщо жодна зі сторін за рік не заявить про намір її припинити у 2017 році. У цьому сенсі є досить багато чинників, які говорять про можливість залишення флоту після 2017 року.
На що Росія має надію? Вона має надію, що прийде новий президент України і буде укладено нову угоду, яка закріпить його перебування на 20, 50 чи на 100 років. На жаль, наші кандидати в президенти зараз намагаються підтвердити свою відданість, що вони обов’язково таку угоду підпишуть.
Інше питання – питання стратегічних інтересів Росії і завдань Чорноморського флоту, які випливатимуть з цих інтересів. Якщо завданням ЧФ є забезпечення оборони території Росії з чорноморського напряму, тоді флот треба виводити і переводити на узбережжя Російської Федерації.
Якщо ж завданням ЧФ є контроль за зовнішньою і внутрішньою політикою України, а також домінування у Чорному морі, тоді його треба залишати на території України для здійснення такого контролю.
Що стосується України, то тут позиція є абсолютно чіткою: цей флот після 2017 року має залишити територію України. Але якщо ми це питання порушимо у 2017 році, а не в 2016-му, то очевидно, що цей флот залишиться ще мінімум на десять років. Понад те, флот може залишитися надовго після того, коли угода припинить свою дію.
Павло Рудяков: Навіть без договору.
Григорій Перепелиця: Тому Міністерство закордонних справ постійно звертало увагу: щоб це виведення було безболісним, потрібно заздалегідь говорити про процедуру його виведення. Має бути план виведення, щоб офіцери не залишилися без житла і щоб Росія за цей час могла побудувати військову інфраструктуру для цього флоту. Власне, цими мотивами і керується українська сторона.
Тут немає жодного антиросійського підтексту.
Читач сайту «Главред»: Хіба Україна настільки багата, щоб відмовитися від такого фарту - підвищити з 2017-го ціну оренди до нормального для України рівня і нехай собі стоять, і додатково можна і за газ поторгуватися... А підуть - місцеві іншу роботу знайдуть або заробітчанами стануть.
Григорій Перепелиця: Стосовно підвищення ціни за оренду. Ви знаєте, що таке питання порушувалося нашими політиками під час, здається, останніх парламентських виборів щодо розв’язання проблеми Чорноморського флоту? Наша сильна сторона полягає в тому, що ми чітко дотримуємось угоди. В угоді чітко записано ціну оренди, хоча це фактично не є ціна оренди, це є договірна ціна наших розрахунків за газ або списання нашого боргу за газ. На 1997 рік борг становив понад 2 мільярди доларів, їх було реструктуризовано на 20 років з відрахуванням за ту частину флоту, яку було передано Україні. Відтак вийшло 97 мільйонів доларів. Але це є віртуальні гроші. Їх фактично немає, бо Росія нам нічого не перераховує за ЧФ – вона просто щороку списує з нас певну суму в рахунок боргу.
Відповідно ми не можемо порушити угоду, тому що це є умова угоди – ми маємо дотримуватися її. Тому жодної мови про підвищення орендної плати на термін дії цієї угоди бути не може, бо це порушення.
З іншого боку, чому ви так упевнені, що Росія погодиться відійти від цієї угоди? Звісно, що Росія не погодиться. Їй вигідно списувати борг, а не платити реальні гроші.
Тому я би зняв це питання взагалі. Ми діятимемо на тих умовах, які зазначені в угоді про статус і умови перебування ЧФ.
Щодо переукладення угоди вже на умовах нової орендної плати після 2017 року, то ці гроші жодним чином не покриють того рівня безпеки, який ми маємо забезпечити при наявності ЧФ. Тоді нам доведеться збільшувати в десятки разів витрати на те, щоб відбудувати відповідну структуру, яка б мінімізувала ризики від перебування ЧФ на території України.
Читач сайту «Главред»: Чи є злісним порушником Конституції України кандидат у президенти, який виступає за продовження перебування ЧФ РФ після 2017 року і чи можна притягнути його до відповідальності?
Павло Рудяков: Мені здається, тут формальних підстав немає – це позиція політика, на яку він має право. Формально тут немає порушення, хоча перебування ЧФ – це порушення Конституції України.
Гадаю, було б значно краще, якби щодо 5-7 основних зовнішньополітичних стратегічних питань була єдність, незалежно від кольорів політичних сил, незалежно від боротьби за владу. Це речі, які становлять реальний національний інтерес держави.
Григорій Перепелиця: Це питання має два рівні – юридичний і політичний. З юридичної точки зору, звісно, немає підстав для притягнення таких політиків до кримінальної відповідальності. Але з політичної точки зору, тут є проблеми.
Я абсолютно погоджуюся з паном Павлом, бо у нас немає єдності серед політиків. А чому немає єдності? Тому що вони не керуються національними інтересами. Єдина точка зору може бути лише навколо національних інтересів України.
Читач сайту «Главред»: Коли буде проведено інвентаризацію берегової інфраструктури об’єктів, які займає ЧФ?
«Главред»: Чи передбачена вона взагалі?
Григорій Перепелиця: Вона передбачена, і українська сторона постійно на цьому наполягає. Але, на жаль, російська сторона всіляко уникає або намагається відтягнути цю проблему, щоб інвентаризації не відбулось.
«Главред»: Чи має Україна юридичні підстави вимагати цього?
Павло Рудяков: Юридичні підстави є. Є підстави ставити питання на обговорення. Але в односторонньому порядку вирішити його неможливо.
Григорій Перепелиця: Юридичні підстави існують, вони закладі в самому слові «оренда». Якщо це оренда, то в оренду мають бути передані конкретні площі, конкретні будівлі. Для цього треба провести інвентаризацію. Але з іншого боку, термін «оренда» в угоді розуміється як політична категорія, а не як юридична, тому що обрахування ціни цієї оренди виходило не з конкретних об’єктів, які передавались, хоча вони були зазначені в угоді, але за Чорноморським флотом залишилась і частина тих об’єктів, які не зазначені, які й до цього часу експлуатуються. Саме тому виникає потреба в інвентаризації.
Тут є різні позиції і розуміння самого поняття оренди двома сторонами цієї угоди.
Павло Рудяков: Є ще один нюанс. Річ у тім, що крім орендних відносин там є ще й суборенда, причому в колосальних обсягах. Проблема інвентаризації зачіпає майнові інтереси дуже різних за національною приналежністю, в тому числі місцевих громадян, які мають від цього якийсь зиск. Якби вдалося провести інвентаризацію суборендних відносин, це була б бомба, сенсація.
Читач сайту «Главред»: Чи збирається Росія компенсувати Україні як екологічну шкоду від перебування ЧФ, так і втрати від неможливості розвитку курортної інфраструктури?
Григорій Перепелиця: Ні, не збирається.
«Главред»: І Україна також не має ніяких підстав вимагати цього?
Григорій Перепелиця: Україна має підстави вимагати. До речі, на подібних зустрічах українсько-російської міжвідомчої комісії з ЧФ українська сторона ще з 1999 року вносила свої пропозиції про забезпечення екологічної безпеки в Севастополі від діяльності ЧФ. Мається на увазі допуск екологічних інспекцій, обладнання кораблів ЧФ відповідними танками для нечистот та інші заходи контрольного характеру. Але російська сторона постійно уникала такої угоди, і зараз, на жаль, ми маємо невизначену ситуацію.
«Главред»: Складається дивна ситуація: російська сторона уникає чогось, але Україна ніяк не може вплинути на це. Це нормально?
Григорій Перепелиця: Звісно, що це ненормально. У ситуації, коли практично жодну з проблем, яка виникла, не розв’язано до цього часу, ще й ставити питання про пролонгацію є просто абсолютно нелогічним.
Читач сайту «Главред» Михайло: Якщо дотримуватися букви угод, будь-які зміни можна вносити лише в 2016 році. З огляду на обсяг робіт, навряд чи можна встигнути до терміну закінчення угоди. Чи не станеться так, що договір на старих умовах буде автоматично продовжено на 10 років? Як вийти з цього глухого кута?
Павло Рудяков: Це справді є проблемою, і справді може виникнути ситуація, коли договір не продовжений, бо Україна у 2016 році заявила, що вона не збирається продовжувати термін перебування, але перехідний період може тривати і 20, і 40 років. Тут дуже багато практичних питань, питань юридичних тонкощів, які треба зараз обговорити і чітко запрограмувати механізм виведення військової техніки з території України.
«Главред»: Чи можуть країни Євросоюзу і США вплинути на процес виведення ЧФ РФ з території України?
Григорій Перепелиця: Є офіційна позиція і Брюсселя, і США про те, що справа перебування ЧФ і його виведення – це справа двосторонніх відносин. Ніхто не буде втручатися.
Інше питання – коли Україна, дай Боже, стане членом НАТО, то тоді справді, незважаючи на двосторонній формат, Північноатлантичний альянс сприятиме тому, щоб цю проблему було вирішено в мирний спосіб і щоб ЧФ закінчив своє перебування на території України в 2017 році.
Павло Рудяков: Тут є ще одна теоретична можливість. Якби Україна винесла на міжнародне обговорення проблему участі ЧФ у російсько-грузинській війні і обґрунтувала, що це була участь, яка поставила Україну в дуже складну ситуацію, то тоді, можливо, вдалося б домогтися більш прийнятного для нас формулювання брюссельської позиції.
Це не питання двосторонніх відносин. Приклад – російсько-грузинський конфлікт. Але, на жаль, ми не працюємо в цьому напрямі.
Стенограму прес-конференції читайте тут.
Читайте також:
