Янукович став кандидатом без звуку
«Підходьте раніше, у нас дуже багато преси», - підкреслювала напередодні в бесіді з журналістом «Главреда» співробітниця прес-служби ПР. Виявилось, проте, що преси у дворі ЦВК можна було б розмістити ще двічі по стільки ж.
Справа була зовсім не в зменшеній увазі ЗМІ до опозиційного кандидата в президенти, а в зовсім незначній кількості «масовки». Якщо днем раніше чинний Президент Віктор Ющенко реєструвався в ЦВК за присутності всього двох з гаком тисяч прихильників, то пан Янукович взагалі обійшовся сімома-вісьмома сотнями.
Головним чином це були громадяни студентсько-петеушної зовнішності. Проте в перших лавах спостерігалося і кілька десятків жінок постбальзаківського віку. Вони, як показали подальші події, дійсно належали до виборців Віктора Федоровича.
Вишикувавшись у два загони, між якими мав пройти кандидат, члени масовки розгорнули типові транспаранти синьо-білого кольору. Три з них російською мовою стверджували: «Янукович – президент України!». Ще сім уточнювали: «Янукович – наш президент!». Оскільки остання фраза пишеться російською і українською абсолютно однаково, за бажання можна було вважати, що Партія регіонів проповідує двомовність не лише словом, а й ділом.
Відповідальні особи шикували присутніх у прямому і переносному розумінні слова. «Вудки рівніше!» - командувала групці молоді, котра абияк розмахувала телескопічними флагштоками з прапорами ПР, дівчина яскравої зовнішності. – «І тісніше стати!».
Вельми скромна кількість групи підтримки, за даними «Главреда», пояснювалася просто: акцію готували похапцем, буквально за день. Напередодні документи Віктора Януковича вже подали в ЦВК – причому абсолютно без його участі (сам політик в цей час «благословлявся в президенти» на Афоні). Але не використати зайвий шанс засвітитися по телевізору було просто-таки грішно – тому Янукович прийшов до ЦВК не здавати документи, а отримувати їх. Вірніше, отримати один документ – посвідчення кандидата в президенти.
В очікуванні партійного лідера за огорожею походжали народні депутати. Загалом супроводжувати Януковича прийшло добрих два десятки «регіоналів» з депутатськими значками. Власник знаменитого заводу «Мотор-січ» В’ячеслав Богуслаєв навіть надів зірку Героя України. Втім, у нього був свій особистий привід: як виявилось, цього ж дня пан Богуслаєв святкував свій день народження.
В цілому депутатська свита, вся як на підбір, в однотонних ділових костюмах (окрім, звичайно, партійних леді), виглядала досить сіро. Не виділявся навіть Нестор Шуфрич.
Віктор Янукович не запізнився ні на секунду. Спочатку він привітав іменинника Богуслаєва, вручивши йому букет червоних троянд. Потім якийсь шанувальник, прорвавшись до політика, вручив йому якусь фотографію. Як виявилось, на фотографії він був зображений з паном Януковичем, а зараз хотів ще й його підпису.
Віктор Янукович не розчарував виборця і підписав фото.
Потім він під вітальні крики присутніх пройшов у супроводі своїх депутатів до ЦВК. Там панові Януковичу зачитали його права. Тобто, звичайно ж, права і обов'язки кандидата в президенти. Отримавши з рук глави ЦВК Володимира Шаповала книжечку-посвідчення кандидата, Янукович під оплески однопартійців показав її фото- і телеоператорам. Відтепер він став кандидатом під номером вісім.
Щирі й не дуже прибічники Віктора Федоровича тим часом насолоджувалися партійною музикою, що лунала із слабосильних динаміків. Якби в зоні чутності були присутні діячі культури і мистецтва, що п'ять років тому звинувачували пана Януковича в прагненні насадити в країні під виглядом двомовності «мову попси і блатняка», вони могли б зауважити, що більшість композицій про те, що «Партія регіонів всім добра бажає», виконувалися українською. Але через це вони не переставали бути попсою – це, звичайно, дуже м'яко кажучи.
Раптом у дверях ЦВК з’явилися двоє охоронців Януковича, що намагалися витягнути назовні громіздкий стіл. Предмет меблів наполегливо опирався, чіпляючись ніжками за дверний отвір, але сили були нерівні. Коли стіл винесли в двір, виявилось, що він покликаний грати роль трибуни, з-за якої пан Янукович звернеться до присутніх.
Стіл негайно уставили мікрофонами, а навколо нього стовпилися оператори і журналісти.
- Дівчино, ми ж нічого не побачимо! – обурилася одна з глядачок на адресу однієї з журналісток. – Відійдіть, або нахиліться якось!
- Може, мені взагалі лягти? – поцікавилася та. Все це нагадувало відомий радянський політичний анекдот, що закінчується словами «…і так скрізь: жарти, сміх, веселість!».
З будівлі ЦВК кандидат вийшов з букетом шикарних троянд. Цей букет був помітно більший за той, який Янукович десятьма хвилинами раніше подарував депутатові Богуслаєву, а крім того, троянди в ньому були не червоні, а білі.
Присутні по команді почали скандувати «Я-ну-ко-вич!». Віктор Федорович посміхнувся і… віддав букет пані з масовки, що стояла поряд.
Підійшовши до приборканого столу, Віктор Янукович почав говорити – і тут стало зрозуміло, що про трансляцію його слів через вже згадані динаміки чомусь ніхто не поклопотався.
Таким чином, абсолютна більшість присутніх не почули ні слова.
Тим часом, лідер ПР сказав:
- Сьогодні 28 жовтня. Це – символічна дата, день перемоги (Янукович на мить задумався), день звільнення України від фашистів. Тому я теж хочу перемогти (Янукович задумався знову) – щоб подолати в Україні бідність! І для цього у мене є конкретна програма!
- Вікторе Федоровичу, ви вдруге висуваєтеся в президенти. Які суто людські відчуття були у вас тоді, і які – тепер? – запитала одна з журналісток.
Янукович задумався в черговий раз.
- Суто по-людськи, - нарешті сказав він, - я вам скажу, що ми переможемо. І ця перемога буде переконлива!
Журналісти переглянулися. Але поставити друге питання ніхто не встиг: саме у цей момент було знайдено вирішення проблеми зі звуком. Воно виявилося таким же простим, як і радикальним:
- Дякую, час брифінгу закінчився, - голосно оголосив прес-секретар Януковича.
Оголошення виявилося таким несподіваним, що журналісти буквально остовпіли. Тоді як лідер ПР, навпаки, швидко повернувся і, оточений натовпом депутатів, так само швидко рушив до виходу.
За його спиною прихильниці ділили білі троянди із залишеного кандидатом букета. Деяким дісталося навіть по три штуки.
