Віктор Ющенко збіднів удвічі заради другого терміну
Перед тим, як офіційно вийти на битву за головне крісло держави, Віктор Андрійович дістав благословення мами. А потім повернувся до Києва, де його пафосно висунуло в президенти більш ніж стотисячне зібрання виборців на Співочому полі.
Нині стотисячні масовки зьирають конкуренти Ющенка. Проте щодо решти Президент традиційний. На другий термін він теж рушив з малої батьківщини. 26 жовтня в рамках «робочої поїздки» Ющенко з сім'єю відвідав Хоружівку, де вислухав церковну літургію і виступив перед односельцями. У відповідь, як повідомляє офійійний сайт Президента, селяни попросили Віктора Андрійовича залишатися на посту якомога довше і благословили його йти на другий термін, «озброївши» на дорогу хлібом з печі і жменею рідної землі.
Після цього, знову-таки як в 2004-му, Віктор Ющенко самовисунувся кандидатом у президенти. Виправдавши даний тиждень тому прогноз «Главреда», дуже пишних акцій на підтримку висунення Ющенка його прихильники не влаштовували. Проте приблизно двохтисячний натовп, що зустрічав главу держави біля будівлі Центрвиборчкому, виглядав вельми яскраво: звезеним із різних регіонів громадянам роздали добрі дві сотні помаранчевих прапорів «Нашої України» і кілька десятків накидок тієї ж колірної гамми.
У помаранчевому озерці («морем» цей флеш-моб назвати було все-таки складно) виднілися також декілька державних полотнищ і з п'ять червоно-чорних прапорів Конгресу українських націоналістів. Символіка забутої багатьма партії, очолюваної екс-шефом «Нафтогазу» Олексієм Івченком, особливо приваблювала операторів російського телебачення. Основна маса виборців тим часом хвилювалася в очікуванні лідера держави. Провівши в натовпі буквально хвилину, можна було без зусиль переконатися, по-перше, в тому, що практично всі ці люди приїхали з самісінької що не є провінції, а по-друге, що вони дійсно є прихильниками Віктора Ющенка. Чи пов'язані ці два факти між собою, судити, ймовірно, професійним соціологам.
На порозі ЦВК тим часом чекали нечисленні ВІП-прихильники кандидата: міністр у справах молоді та спорту Юрій Павленко, екс-міністр закордонних справ Володимир Огризко, губернатори Арсен Аваков, Віктор Бондар і Валерій Асадчев, з десяток депутатів від «Нашої України», чиновники Секретаріату Президента і, як мовилося за старих часів, «інші офіційні особи». В цілому ВІП-персон було негусто.
- Юрію Івановичу, а за яким принципом запрошували політиків і чиновників? – поцікавився «Главред» у першого заступника глави СП Юрія Єханурова, який походжав поряд.
Пан Єхануров розвів руками.
- Ну ось ви особисто якесь запрошення отримували? Можливо, навіть письмове?
- Навіщо? Я ж голова Київської організації «Нашої України», я чудово знав, коли і куди приходити, - здивувався політик.
Осторонь журналісти допитували в.о. глави виконкому НСНУ Романа Безсмертного.
- Романе Петровичу, нещодавно віце-спікер Микола Томенко сказав, що Ющенко може вибороти третє місце. Але ж за рейтингами Віктор Андрійович йде на п’ятому-сьомому. Навіщо БЮТівцям завищувати можливості Президента?
- Я не хочу говорити про те, що говорить Микола Володимирович, - сердито відповів пан Безсмертний.
Втім, за п'ять хвилин він визнав, що завищеними можуть виявитися насамперед надії виборців Ющенка.
- Ми працюватимемо на перемогу, але готові до будь-якого результату, - заявив пан Безсмертний. Заразом він повідомив, що 2,5 млн. грн. застави, необхідної для участі у виборах, Віктор Ющенко вніс з власних коштів. «Вніс з власного рахунку», - підкреслив Безсмертний.
Нагадаємо, в докризовому 2008 р. пан Ющенко офіційно задекларував наявність на своїх рахунках трохи більше 3 млн. грн. Правда, там же було вказано наявність 2,4 млн. грн. на рахунках членів сім'ї – так що дуже вже різке скорочення сімейного бюджету нинішньому главі держави все-таки не загрожує. До речі, в 2004 р., коли сума застави становила 500 тис. грн., Ющенко для її внесення демонстративно заклав свою квартиру в центрі Києва.
…З появою біля стін ЦВК Віктор Ющенко запізнився лише на десять хвилин. В очікуванні Президента народ слухав (дуже гучне) відтворення диска з піснями Майдану – 2004. Об одинадцятій ранку, коли Президент повинен був під'їхати, якраз виконувалася композиція «Плачу Єремії» «Із янголом на плечі». Таким чином, у глави держави був шанс з'явитися під слова «А він йде і йде, хоча вже й не дихає свіча», або навіть «І дружині його у спину сірий маятник життя». Але з'явився він врешті-решт під козацький марш.
Пройшовши через розчищений працівниками охорони коридор, Президент на мить зупинився. Народ почав скандувати «Ю-щен-ко!». Виходило не так голосно, як на Майдані п'ять років тому, але не менш щиро.
У супроводі представника Президента в ЦВК Марини Ставнійчук, глави Держуправління справами Ігоря Тарасюка і свого прес-секретаря Ірини Ванникової Ющенко увійшов до будівлі ЦВК. Формальності забрали хвилин десять. Незабаром Президент знову з'явився в дверях. Кореспондент «Главреда», що стояв за півметри, помітив, як Віктор Ющенко клацнув пальцями правої руки і сказав у простір:
- Сталося!
На обличчі у глави держави при цьому був напівніяковий-напівщасливий вираз хлопця, який після тривалих роздумів наважився-таки попросити руки коханої – і дістав згоду.
Поки Віктор Ющенко здавав документи, на порозі ЦВК встановили невеличку трибунку. Підійшовши до неї, Президент виголосив «коротку» тридцятихвилинну промову до виборців.
- Я виграю, в цьому немає жодних сумнівів, - запевнив новоспечений кандидат. – Але я не хочу, щоб у когось, не дай Боже, виникла думка, що Ющенко думає про владу!
Агітуючи за себе, Президент розповів, що, виявляється, протягом його президентства «Україна мала 7 і більше відсотків приросту ВВП», що є унікальним показником для всієї Європи, «окрім однієї або двох країн в Прибалтиці». І що «п'ять років тому ми вели дискусію про те, що мінімальна пенсія у нас становить 50 гривень, а зарплата – 500, а сьогодні у нас мінімальна пенсія – 500».
- І підніміть руку, хто хотів би сьогодні повернутися в той жахливий 2004 рік? Навіть не у листопад, або червень, або липень, а навіть в січень? Я упевнений: ніхто не підніме руку! – упевнено сказав Ющенко.
На його думку, жити українцям стало б ще краще, якби в країні був «український уряд, що думає про те, яким буде майбутнє нації, а не про те, де хто опиниться через три або чотири місяці».
З цієї миті Ющенко перестав рекламувати себе і обрушився на опонентів.
- Чи не здається вам, що те, що відбувається в державній урядовій політиці, загрожує двом головним речам, які ми маємо сьогодні: незалежності України і її свободі? – запитав глава держави.
- Чи не здається вам, що стеля в нашій хаті опускається? Що дихати киснем стає все важче? – продовжував він. – Чи не соромно брати по 100 гривень, щоб прибути на святу площу України – Майдан Незалежності – і провести на кілька десятків мільйонів доларів шоу лідера виконавчої влади?
На думку Ющенка, зрештою в усьому винен все-таки народ. «Ви привели у владу дві найскладніші, найодіозніші сили, для яких метою є поділити країну, а не дати відповідь на те, як через демократію жити країні в завтрашньому дні!» - витіювато заявив глава держави. – «Чому в парламенті педофіли? Тому що ви їм дали мандат. Чому в парламенті вбивці? Тому що ви їм дали мандат. Чому в парламенті казнокради? Вже вся земля київська вкрадена групою народних депутатів з провладної сили, проти яких за нинішньої ситуації не можна навіть кримінальну справу порушити! Тому що ви їм дали мандат», - додав він.
Всі ці заяви, що дивно суперечать поняттю презумпції невинності, Віктор Ющенко густо перемежав морально-філософськими відступами. Іноді вони виглядали банально («нація починається, даруйте, не з ковбаси, не з сала, а з рідної мови»), а іноді – навпаки, занадто оригінально («пригадай історію своєї нації, щоб ти знав, де похований твій дід, твій прадід, і чому він там лежить!»).
Самою шедевральною, втім, слід все-таки визнати фразу про необхідність підвищення політичної відповідальності українців: «Коли Конституційний суд дає нам відповідь про те, що в тілі нашої Конституції немає відповіді на питання, як нам вийти з цієї колізії, це ще і ще раз дає нам просту відповідь: виборці, будьте громадянами!».
Зате завершив виступ Віктор Ющенко досить афористично:
- Коли ми говоримо, що ми повинні йти до Європи, це означає, що ми повинні йти додому! І швидко!
Проголосивши «Слава вам!», Президент зійшов зі сходів. Пробиратися сотню метрів до проїжджої частини бульвару Лесі Українки, де припаркувався президентський кортеж, йому довелося хвилин десять: виборці ні в яку не хотіли відпускати свого кандидата.
- Я йому кричу: Віктор Андрійович, я з Житомира, пригадуєте, як ви до нас приїжджали? А він кивнув! – захоплено ділилася з товаркою немолода жінка, що ледве вибралася з натовпу.
Решта учасників зібрання фотографувалися групами і поодинці з помаранчевою символікою, після чого дбайливо ховали маленькі прапорці в сумки і плакатики. Великі прапори належало централізовано здати. Але не буде дивно, якщо зрештою підлеглі Романа Безсмертного не долічаться якоїсь кількості атрибутики. Ті, хто проводжали Ющенка в президенти, і після п'яти років залишилися вірні «помаранчевому кандидатові».
Проблема лише в тому, що їх було дуже мало.
