Смертельний результат Соцпартії
Одна їх них - зі смертельним результатом. Після нещодавно перенесеного шунтування не витримало серце секретаря політради СПУ Михайла Мельничука.
Однак це не зупинило Валентину Семенюк-Самсоненко, яка спробувала скинути з партійного п'єдесталу Олександра Мороза. Свідком двох драм - людської і партійної - став кореспондент «Главреда».
Зранку ніщо не віщувало біди. Олександр Мороз привітно зустрічав делегатів з'їзду в Будинку кіно, тримався впевнено, але без зарозумілості, охоче роздавав інтерв'ю. Напередодні, в суботу, члени політради після непростих дискусій вирішили, що Соцпартія має самостійно йти на вибори, відхиливши союз із банкіром Сергієм Тігіпком. А кандидатуру лідера СПУ Олександра Мороза підтримали близько 97% членів політради, про що він сам сказав «Главреду». У той же час Валентина Семенюк-Самсоненко у веселенькому рожевому піджачку на ходу кинула у бік преси, що виконає будь-яке рішення з'їзду.
Перед початком заходу кореспонденту «Главреда» вдалося розпитати лідера СПУ про перебіг підготовки до передвиборної кампанії.
- Олександре Олександровичу, скільки ви прогнозуєте взяти відсотків голосів на виборах?
- Достатньо для того, щоб спертися на цю електоральну основу під час парламентських виборів, які відбудуться незабаром.
- Ви працюєте з прицілом на парламентські вибори?
- Безумовно! Всі працюють з прицілом на парламентські вибори. Всі кандидати йдуть із пропозиціями зміни Конституції, пропонують нові тексти. Всі, крім мене. Я відстоюю таку лінію: Конституція незмінна, це - святе, а президент має бути прикладом дотримання Конституції для всіх суб'єктів влади і посадових осіб.
- Кого ви підтримаєте в другому турі?
- Давайте доживемо до другого туру.
- І все-таки, кого ви підтримаєте в другому турі - Януковича чи Тимошенко?
- За будь-яких обставин Тимошенко ми не підтримуватимемо, тому що вона - авантюристка.
- Розкажіть про джерела фінансування вашої кампанії.
- Кампанію фінансують члени партії. Їх у нас 200 тисяч.
- Скільки вже зібрали грошей члени партії?
- Це - комерційна таємниця.
- В яку суму плануєте вкластися?
- 10-15 млн грн.
- Запрошуватимете політтехнологів?
- У нас своїх кадрів вистачає.
- Не шкодуєте, що союз із Тігіпком не відбувся?
- Ми проводили консультації з різними політиками. Я з повагою ставлюся до Сергія Леонідовича. І програма в нього гарна, як програма прем'єра. За винятком кількох пунктів, зокрема державного управління і земельних відносин. Але залишитися, врешті-решт, у таборі Юлії Тимошенко я не хочу. Саме цим було продиктовано рішення йти на вибори самостійно.
- Під якими гаслами проходить ваша виборча кампанія?
- У попередніх кампаніях - парламентських і президентських - у нас були непогані гасла. Наприклад, «разом до кращої долі», «влада - громадам», «за впевненість у завтрашньому дні». У різних інтерпретаціях ми використовуватимемо ці гасла і під час нинішніх виборів. Але не месідж вирішує кампанію, а можливість дійти до свідомості конкретної людини. Можна збирати з'їзди на площах, можна на мітлі підлетіти до ЦВК - це не вплине на виборця. Сьогодні він більше довіряє розуму, а не емоціям.
SOS-партії
Точно у призначений час Мороз відкрив з'їзд, пролунали гімни України і партії. Після формування робочих органів з'їзду лідер СПУ виступив з вітальним словом. «Оскільки голосування ще не відбулося, плакати я не буду, - почав він зі «шпильки» на адресу Литвина, який розплакався на відкритті з'їзду Народної партії. - Це пропозиція (балотуватися у президенти) не стільки на високе крісло, скільки на електричний стілець».
Судячи зі змісту виступу, за два роки перебування в опозиції Мороз не втратив відчуття політичної реальності і, на відміну від інших висуванців, не намагався переконати присутніх у своїй перемозі. Швидше навпаки, він кілька разів наголосив, що президентські перегони - це всього-на-всього розминка перед неминучими парламентськими й місцевими виборами. Звідси й ключові месіджі для виборців: «голосуйте як хочете», «всі вони однакові, всі вони - ліберали», «президент - це не месІя, а мІсия». Ключовий же пункт програми Мороза - руки геть від Конституції!
Така постановка питання викликала пожвавлення в залі. Депутати перешіптувалися: чи варто Морозу йти на вибори, якщо йому нічого на них «не світить»? Чи не краще зосередити і без того мізерні ресурси партії на підготовці до виборів до рад усіх рівнів? Але Сан Санич був непохитним.
У своєму виступі він чітко окреслив основні електоральні ніші соціалістів - це власники земельних паїв, мешканці гуртожитків і діти війни. Основні постулати економічної програми СПУ залишилися незмінними: підтримка вітчизняного виробника, викуп державою землі і передача її в оренду.
Фатальний збіг
Все йшло за заздалегідь наміченим сценарієм. Перший збій стався об 11 дня. Коли Сан Санич давав прес-конференцію для журналістів, представники двох обласних організацій – імовірно, Черкаської та Кіровоградської - всупереч рішенню політради висунули у президенти Валентину Семенюк-Самсоненко. Делегати здивувалися, але не обурилися. Сама Семенюк-Самсоненко, коли їй надали слово, самовідвід не взяла.
Назрівав скандал. «Модератор» з'їзду - секретар політради СПУ Олексій Малиновський - першою поставив на голосування кандидатуру Мороза. І цієї миті сталося невиправне: поки рахункова комісія посилено підраховувала голоси, а за Мороза їх була явна більшість, схопився за серце і почав повільно хилитися до землі секретар політради СПУ Михайло Мельничук. Проте всім було не до нього.
Як пізніше розповів кореспонденту «Главреда» соціаліст, який сидів у першому ряду, Мельничук спочатку посинів, а потім знепритомнів. Після того, як у залі почали кричати «людині погано», члени президії нарешті відволіклися від підрахунку голосів і спробували надати йому першу допомогу. Валідолу під рукою не виявилося. Обливання Мельничука водою результату не дало. Його на стільці перенесли до сусідної із залом кімнати, де зробили непрямий масаж серця.
Минуло 15 хвилин, а «швидкої» все не було. Сперечання з диспетчером результатів не дало. Тоді делегати викликали лікарів однієї з приватних столичних клінік, які приїхали через п'ять хвилин. Одночасно з державними ескулапами. Весь цей час Мороз був поряд із хворим. Сан Санич тримався, але дивитися на нього без співчуття було важко.
Поки Мельничуку ставили крапельницю, делегатів знову запросили до залу. З'їзд вирішили не переносити, оскільки заново збирати делегатів - справа клопітка. Малиновський у відсутність Мороза ще раз поставив на голосування питання про підтримку його кандидатури. «За» проголосували 268 делегатів з 421-го. Таким чином, довіру лідеру СПУ висловили лише 63% делегатів.
Незважаючи на те, що в сусідній кімнаті лікарі боролися за життя людини, партійні інтриги це не зупинило. Після короткої перепалки між Семенюк-Самсоненко і Малиновським, суть якої журналістам розчути не вдалося, останній відмовився поставити на голосування кандидатуру Семенюк-Самсоненко. Екс-глава Фонду держмайна незадоволено вимовила: «Це - фарс».
Повернувшись, Мороз скупо подякував делегатам за надану довіру. У кавалерійському темпі було прийнято рішення про затвердження програми кандидата, яка на 80% складалася зі звернення до виборців на тему «Чому я беру участь у виборах? На що розраховую?».
Також на з'їзді було прийнято рішення про створення громадсько-політичного блоку лівоцентристських сил для підтримки СПУ на виборах. За словами Мороза, дане об'єднання не має юридичного статусу, але надасть посильну допомогу соціалістам на виборах. До нього увійшли організації, створені за підтримки СПУ, зокрема, «Жінки за майбутнє» на чолі із Семенюк-Самсоненко, Спілка власників земельних і майнових паїв, «Захист дітей війни» та інші.
На цьому Мороз закрив з'їзд і запропонував делегатам залишити зал через центральні двері, а не через бічне приміщення. Найгірші підозри журналістам підтвердив Малиновський: лікарі не врятували Михайла Мельничука. Зазначимо, що в партії він відповідав за фінанси і матеріально-технічне забезпечення.
Людське горе, яке розігралося на очах делегатів з'їзду, не вплинуло на їхній апетит: присутні дружними рядами попрямували до буфету їсти пиріжки.
Тим часом обурена Семенюк-Самсоненко зібрала «жінок» зі своєї організації прямо в залі, аби розповісти їм про всі віхи боротьби з Морозом. Проте дізнатися про сенсаційні подробиці дамам не вдалося. Одна з делегаток, не витримавши цинізму ситуації, почала звертатися до людських почуттів присутніх і попросила їх піти із залу. «А що, ми заважаємо його виносити? - перепитала Семенюк. - Ну, даруйте, я ж не знала».
Залишаючи зал, Валентина Петрівна нервово кинула журналістам, що підкорятиметься рішенню з'їзду. Делегатка, яка йшла поряд з нею, роздратовано додала: «Відмова поставити її кандидатуру на голосування - це незаконно, ми вже зробили відповідну заяву. Ви самі бачили, за чиєю командою це зроблено».
Точніше за всіх підсумки з'їзду підбили дві делегатки біля виходу з Будинку кіно, котрі побажали залишитися неназваними:
- Педогейт, сльози і смерть - такий почин президентської кампанії. Ще й не таке буде!
- Невдачливий Мороз якийсь, - підхопила інша. - Тричі балотувався у президенти і тричі приходив третім. Зловісний знак якийсь.
За іронією долі наступного дня Соцпартія мала відзначати 18-річчя з моменту засновницького з'їзду. Не склалося…
