Піар-акція для артиста
Я відповів, що ні. Бо не маю бажання агітувати людей за тих, за кого сам голосувати не збираюсь. Інша справа – якби мені запропонували виступати в концертах, де не треба агітувати. Можливо, погодився б. Раніше я брав участь у кількох передвиборних кампаніях. Гурт «Тартак» їздив у тури з «НУНС» – під час минулої президентської кампанії ми підтримували Віктора Ющенка.
Як свідчать професійні дослідження: точка зору популярних та відомих людей мінімально, але впливає на виборців. На мою думку, мета передвиборних заходів – не стільки вплинути безпосередньо на вибір людей, скільки зацікавити їх у тому, щоб вони прийшли на концерт. І зважаючи на те, що там зазвичай спостерігається велике скупчення людей і панує позитивна атмо¬сфера, виступ політика сприймається набагато позитивніше. Тож складається відповідне враження про ту чи іншу політичну силу.
Крім того, піар-кампанія політика – це піар-акція для артиста. На жаль, ми живемо в такій країні, де далеко не кожен артист має змогу влаштувати власний концерт. Більше того – мало хто може організувати всеукраїнський тур, який об’єднує, скажімо, 30 концертів. Я знаю на власному досвіді: є дуже багато міст, містечок в Україні, де ми виступали один-єдиний раз у житті – завдяки передвиборній кампанії. Це міста, які просто не мають можливості організувати концерти такого масштабу самотужки.
І зрозуміло: коли артисти погоджуються виступати у рамках передвиборного туру, гроші при цьому відіграють не останню роль. Ні для кого не секрет, що гонорари за таких умов завищені, наскільки мені відомо – в 2–3 рази. І якщо за один концерт іде вищий тариф, то за кілька десятків концертів отримуєш чималу суму. А потім маєш можливість формувати зовсім іншу цінову політику на свої концерти, адже знаєш: у тебе є капітал, зароблений на виборах.
Отримані гроші можна вкладати в популяризацію себе і своєї творчості, можна знімати дорожчі кліпи, сплачувати ротації, наймати піар-агенції. І навіть якщо цього не робити – матимеш можливість відмовлятися від концертів, за які або пропонують менше грошей, або вони тобі просто не цікаві. Це теж можливість впливати на свій статус у майбутньому. Адже замовник, врешті-решт, змушений тебе запрошувати за ті гроші, які ти просиш.
Знову ж таки, якщо політики мають можливість вкладати величезні гроші у свої піар-кампанії, всеукраїнські тури, виникає запитання: звідки в них стільки грошей? Враховуючи те, в яких реаліях ми живемо, в більшості випадків з’ясовується, що ці гроші – не зовсім чисті. У такому разі буде краще, щоб вони осіли в кишенях українських виконавців, ніж їх витрачатимуть на золотих курортах світу чи на нерухомість за кордоном. А чи можливі зараз альтруїстичні виступи артистів? Думаю, що більшість українських виконавців готові виступати за ідею, якщо переймаються нею.
Я, наприклад, голосував за Ющенка, який розчарував багатьох людей, але жодного разу не пошкодував, що був на його боці: на той момент це був єдиний вибір. Але я вкрай незадоволений, що Президент не виконав своїх обіцянок. Наразі Віктор Ющенко залишається діючим Президентом ще впродовж трьох місяців, і якщо раптом він зможе переконати мене, що схаменувся, взявся за справу, і я побачу результати – це цілком реальна можливість вплинути на мене як на виборця.
Уже впродовж кількох років я повторюю у своїх інтерв’ю, що політикам слід нести відповідальність за виконання своїх обіцянок. Якщо обіцяла Партія регіонів покращити життя вже сьогодні, Ющенко – посадити бандитів у тюрми, а Луценко – зняти депутатську недоторканність, – це слід зробити. Інакше це вже схоже на шахрайство. Але з новими виборами ми знову чуємо дуже багато нових обіцянок. Майже вся політична реклама викликає у мене іронічні відчуття, це неоране поле для гумористів. Усі політики проголошують зараз майже одне й те саме. І я не пам’ятаю жодного випадку, щоб слово було підтверджене ділом.
