Стрибай, Вікторе!
У 2004 році не вражав законодавчими ініціативами Віктор Ющенко, у 2009-му самоусунувся від функцій слуги народу Віктор Янукович. Надмірна впевненість у власних силах може коштувати Віктору Федоровичу політичної кар'єри.
Загальновизнана готовність Віктора Януковича виграти перший тур президентських виборів помітно його розхолоджує. Хоча на публіці лідер Партії регіонів ромірковує про те, як непогано було б вирішити долю кампанії в першому турі, навряд чи переможець головних політичних змагань п'ятирічки визначиться 17 січня. І ось тут починається, мабуть, найцікавіше.
Хоча Янукович був і залишається визнаним фаворитом кампанії, всередині Партії регіонів достатньо політиків, не зацікавлених у перемозі Віктора Федоровича. Одні вважають, що йому вже час іти у відставку (самі розумієте, другі поспіль програні президентські вибори біографію українського політика не прикрашають), інші просто вміють домовлятися з його опонентами. Тривалі шури-мури БЮТ і Партії регіонів на тему розподілу влади у країні навпіл не минули безслідно і можуть проявитися дуже невчасно. Янукович ризикує зіткнутися із ситуацією, коли величезна фракція і мільйонна партія на ділі можуть виявитися малоефективними, адже під час президентської кампанії ворога треба бити не кількістю, а вмінням. Безтурботні прогулянки головного «регіонала» по південно-східному електоральному заповіднику лише роблять акцент на териконовому характері президентського рейтингу Януковича. Він сьогодні не вирішує, мабуть, головне для кандидата в президенти завдання - не бореться за приріст свого електорату. До того всього у «час Х» доведеться серйозно попрацювати над забезпеченням явки й утриманням завойованого результату. Надворі не 2004-й - рік бурхливого економічного зростання й суспільних очікувань, а повсюдна криза і зростаюча апатія. Звісно, опозиціонер з Віктора Федоровича неякісний, але високе внутріпартійне звання «Лідер» йому потрібно виправдовувати. Інакше звільнять без вихідної допомоги з партії, котра у 2003 році вирішила обрати своїм головою тодішнього прем'єра.
Керманичу Партії регіонів було б доречно вже сьогодні продемонструвати свою здатність домовлятися і готовність вести ефективні закулісні переговори. Десятки диванних партій, які присягаються у вірності й відданості за малу дещицю виборчого фонду, - не більше ніж ритуальна атрибутика. Все вказує на те, що Яценюк, Симоненко, Литвин, Тігіпко вже у грудні чекатимуть від фаворитів президентських перегонів пропозицій, від яких неможливо буде відмовитися. Але поки ніщо не говорить про те, що на Липській міркують про можливість заручитися підтримкою вчорашніх конкурентів. Може, стратеги кампанії гадають, що неприязне ставлення багатьох політиків до Юлії Тимошенко достатньо, аби розшаркатися перед Віктором Януковичем? Вельми сумнівно, відверто кажучи. Крім того, корисно вести діалог із лідерами громадської думки на місцях, змальовувати перспективи місцевій еліті.
До речі, і у взаємини із Віктором Ющенком його «регіональному» тезці доцільно внести деяку ясність. Складно домовлятися про щось із чинним главою держави, коли його дружину активісти Партії регіонів звинувачують у фальсифікації факту отруєння діоксином. Якщо думати про перспективу, то Януковичу варто проявити певне благородство (нехай це звучить неймовірно у вітчизняних реаліях) і намалювати перед Віктором Андрійовичем таке собі спільне політичне майбутнє, в якому їх поміняють місцями. Адже Ющенко здатний на сплеск активності, який може змішати карти виборчої кампанії.
Ще одне важливе для українських політиків питання - відносини з великим північно-східним сусідом. Янукович зміг би істотно виграти в рейтингу та політичній вазі, якби зумів припинити підлабузнюватися і преклоняти хворі коліна перед Росією. У Кремлі не збираються йти на серйозні поступки Україні, навіть якщо Дмитра Медведєва щодня годуватимуть цукерками від «донецьких». В умовах економічної кризи і постійного запаморочення російського керівництва від власної значущості будь-який український президент дратуватиме Москву - там хочуть бачити у Києві лише власного намісника. Віктору Федоровичу було б корисно провести кілька консультацій на цю тему із Леонідом Кучмою - той не лише чудово лавірував, а й примудрявся отримувати для країни дивіденди.
Януковичу сьогодні потрібніші не гучні крики на задану тему, а нелінійні рішення, здатні викликати до нього інтерес громадян України, які впадають в апатію. Зрозуміло, що йому набагато приємніше широко махати руками зі сцени, виголошуючи пишномовні тексти, обіймати бабусь і обіцяти сиротам щасливе майбутнє. Єдине «але» - вибори так не виграти, потрібно стрибати вище голови.
