«Вільний» кандидат
ХХІ з'їзд висунув кандидатом у президенти Олега Тягнибока. На відміну від помпезних з'їздів Литвина і Симоненка, Тягнибок має всі шанси запам'ятатися своєю демократичністю, готовністю «вивернути» кишені перед журналістами і відсутністю «понтів».
Точно в призначений час в оточенні колег по партії, без охорони, пафосу і «червоних доріжок» майбутній висуванець увійшов у скромний актовий зал «Київпроекта», прикрашений символікою «Свободи». На традиційне вітання «Слава Україні!» зал хором вибухнув «Героям Слава!».
Майбутній висуванець скромно зайняв місце на сцені в президії і без сліз і роликів «про себе коханого», сидячи, по-домашньому, хіба що не в капцях, розповів партійцям останні новини. Зокрема, про те, що Богдан Бенюк – побратим «Свободи» – перебуває в США, де, крім творчості, агітує за партію. Він також повідав, що, за наявними у нього даними, 30 травня, разом з місцевими, швидше за все, відбудуться і позачергові парламентські вибори. Тягнибок зазначив, що про це говорить також аналіз нинішньої ситуації. Проте ні джерела цих спірних даних, ні логіки аналізу претендент на президентський пост так і не розкрив.
Після короткої політінформації та формування керівних органів з'їзду місце за трибуною посів зовсім не Тягнибок, що було б логічно, а Олександр Сич його заступник. Йому разом з іще трьома «друзями» випало почесне право висунути лідера кандидатом у президенти.
До реалізації цього права він долучився негайно. За словами Сича, фатальною помилкою націоналістів була підтримка чужих кандидатів у ході минулих виборчих кампаній – комуністів Кравчука і Кучми, «кагебіста» Марчука і «ліберала» Ющенка. Але це – пройдений етап. Відтепер і надалі «Свобода» висуватиме кандидатів тільки зі своїх лав і братиме участь у всіх виборах, пообіцяв Сич.
Наприкінці виступу він, як і очікувалося, запропонував висунути від ВО «Свобода» кандидатом у президенти Тягнибока. Нагородою ораторові стали бурхливі оплески присутніх.
Лейтмотив інших виступів – «всі решта кандидати однакові», продажні і нічого не роблять для України. Заступник голови партії Андрій Мохник для більшої переконливості процитував Стуса: «Гніздо бандитів, «кегебістів», злодіїв і ґвалтівників у стольному засіли місці, як партія більшовиків». Це – не про більшовиків, це – про нинішню владу, розтлумачив заступник голови «Свободи» пророчі слова поета.
Перерахування чеснот Тягнибока і критика його конкурентів зайняли 40 хвилин. Далі швидке голосування – і Тягнибок став офіційним кандидатом у президенти від ВО «Свобода». «За» – 472 делегати, «проти» і що «утрималися» - немає. «Хай спробують сказати проти», – почувся шепіт у залі.
Тягнибок зайняв місце за трибуною, зал встав. Делегати дивилися на свого лідера з гордістю і урочистим очікуванням. Проте лідер урочисте очікування не виправдав. Початок його виступу виявився невдалим: тривалий екскурс в історію створення «Свободи», перерахування всіх успіхів, навіть малозначних, скажімо, вуличних акцій, зайняло близько 20 хвилин. Хтось позіхав, інші вивчали вміст своїх мобільних телефонів. Швидкий темп, узятий на старті, було втрачено.
Покінчивши з історією, оратор нарешті перейшов до планів на майбутнє. Перше питання новоявлений кандидат поставив сам собі - про шанси на перемогу – і сам же собі суворо відрізав: «Націоналісти шансів не питають. Скажіть, а де б ми були сьогодні, якби наші попередники керувалися не великою метою, а нав'язаними кимось «шансами»? Якби УПА питала, чи є шанси на перемогу у війні проти стількох ворогів? Мали б ми тепер незалежність? Говорили б взагалі про вибори президента і про те, які у кого шанси?».
Схоже, окрилений поки що єдиною значущою перемогою на виборах в Тернопільську облраду, Тягнибок замахнувся на докорінне очищення державної влади шляхом люстрації.
Економічний блок програми виявився найкоротшим і найменш деталізованим. Заяви типу «карбамід в обмін на зріджений газ», зниження енергетичної залежності, державний контроль над промисловістю і банками, повернення «заробітчан» до України – не давали цілковитого уявлення про те, чим житиме країна в 2010 році.
Тим часом висуванець перейшов до своєї улюбленої теми – гуманітарної. У планах «Свободи» після перемоги на виборах значаться: визнання діяльності ОУН-УПА національно-визвольною боротьбою української нації, присвоєння лідерові ОУН Степану Бандері звання Героя України (посмертно), ліквідація імперських символів, іспит з української мови для держчиновників і проголошення 14 жовтня державним святом – Днем українського війська. Далекосяжні плани делегати більше 10 разів переривали аплодисментами.
Не залишився Тягнибок осторонь і від заяложеної теми переписування Конституції. Пропозиція зробити президента главою уряду, розширення повноважень у президента, звуження – у парламенту і скорочення його до 300 осіб – ось далеко не повний перелік пропонованих новацій. Пропозиція ліквідувати автономію в Криму була зустрінута оваціями залу.
Оскільки програма кандидата вже «потягнула» на «кругленьку суму», настала черга пояснити, де її узяти. Одне з головних джерел, звичайно ж, - ¬ Росія, яка зобов'язана вибачитися і виплатити компенсацію, повернути 83 млрд. радянських рублів з рахунків «Ощадбанку», віддати частину діамантового і валютного фонду тощо. Проте найбільше делегати переймалися пропозицією присвоїти Кубані, Холмщині, Лемківщині та ще ряду територій статусу депортованих, а громадянам надати відповідні гарантії. Бурхливі оплески, що перейшли в овацію.
Не обійшов увагою кандидат і необхідність ухвалення нового Закону про громадянство. Претендувати на український паспорт змогли б ті, хто народився в Україні, а також етнічні українці, готові приїхати на постійне проживання до України. Знову аплодисменти.
У перерві Тягнибок охоче поспілкувався з пресою і влаштував фотосесію для всіх охочих. Попутно розповів про фінансування своєї кампанії. Загалом, за його словами, зібрано 6 млн. грн. – від дрібних і середніх підприємців, громадян. Списки пожертвувачів регулярно публікуються в партійній пресі, заявив він.
Після спілкування з пресою Тягнибок ще якийсь час тинявся по коридорах інституту і спілкувався з усіма охочими. Тоді ж кореспондент «Главреда» став мимовільним свідком його розмови з партійцями, з якої виразно виходило, що «свободівці» не проти похуліганити напередодні виборів.
Річ у тому, що Тягнибок, незважаючи на розпорядження Закону про вибори, досі не зняв свою зовнішню рекламу з вулиць міст, хоча на нинішньому етапі кампанії її розміщення де-юре заборонено. На слова однопартійця про те, що «можуть бути проблеми з ЦВК», Тягнибок зробив радісний жест, мовляв, скандал – це те, що потрібно! Поки Тягнибок не зареєструвався в ЦВК (а він цей момент зволікатиме), ніхто не може заборонити йому популяризувати бренд партії і свій «портрет» на білбордах, пояснила «Главреду» соратник лідера «Свободи», яка не побажала назвати свого імені. В крайньому разі, все можна списати на медіа-баїнгові компанії, які навмисно не зняли щити Тягнибока, щоб його «підставити».
Після перерви учасники з'їзду зосередилися на малоцікавих, «технічних» питаннях участі в кампанії, на кшталт підготовки членів виборчих комісій. Оскільки низка питань організації і проведення кампанії залишалися нез’ясованими, «Главред» звернувся за уточненнями безпосередньо до винуватця урочистості. Тягнибок із задоволенням погодився поспілкуватися на тему виборів.
– Олеже Ярославовичу, ви залучатимете для участі в кампанії політтехнологів? Українських чи вітчизняних?
– У цьому немає потреби, оскільки в партії створено відділення зв'язків із громадськістю, є відділ пропаганди і агітації. У нас все своє.
– Тобто ви не збираєтеся щось змінювати в своїй зовнішній рекламі, чимось дивувати?
– У нас вже все розроблено. Я вас можу познайомити з нашими хлопцями – Левко Мартинюк, заступник голови партії, повністю координує цю роботу. Ми ніколи не користувалися послугами політтехнологів, маємо власні виховані кадри. Ці люди з перших днів у нашій організації, вони – професіонали, одні з найбільш кваліфікованих політтехнологів в Україні, хоча їх ніде і не показують. Управління пропаганди і агітації – одне з центральних в апараті партії.
– Ви вели переговори з іншими партіями, щоб вони підтримали вашу кандидатуру на виборах?
– Сьогодні ми схвалили рішення-звернення до націоналістичних організацій про підтримку націоналістичного кандидата, оскільки за наявності кандидата-націоналіста вони чомусь починають підтримувати кандидата-ліберала, соціал-демократа або ще когось. У центральному апараті створено відділ роботи і координації діяльності з громадськими організаціями. Наразі близько 30 громадських організацій готові допомагати нам у виборчій кампанії, що для нас дуже істотно.
– Допомагати матеріально?
– Фінансові питання у нас концентруються на економічній раді, в партії створено таку структуру. Заступник Василь Павлюк координує її роботу.
– Ви заявили, що для участі у виборах партія зібрала 6 млн. грн. Це дуже мало.
– Я сподіваюся, що ми дозбираємо кошти. Це – процес. Це – на старт. Чесно кажучи, ми сподівалися отримати більше. Ми пропонуємо перераховувати гроші через сайт. У кожному номері газети ми даємо список людей, які нам допомагають.
– Не боїтеся проблем з ЦВК: ваші білборди висять на вулицях, попри те, що агітація заборонена?
– Тут є декілька моментів. Це певна проблема наших відносин з рекламодавцями. Ми подумали: а хай би мене зняли з реєстрації, хай суд прийме рішення про зняття з реєстрації кандидата в президенти Олега Тягнибока. Якщо знімають мене, значить, повинні зняти і всіх решту – Тимошенко, Ющенка, Януковича, Яценюка. Я думаю, що це було б дуже непогано, а «Свобода» знайде іншу кандидатуру, яку можна буде висунути на пост президента. Але якщо за мною після цього судового прецеденту всі решта втопляться, нація буде щаслива.
– Назвіть умови, за яких ви готові підтримати в другому турі Тимошенко або Яценюка, якщо він туди потрапить?
– Якщо ці кандидати погодяться реалізовувати постулати захисту українців. Хай заявлять про це публічно.
– Ви говорите про захист українців, а що чекати іншим національностям, якщо ви станете президентом?
– В Україні проживають 136 національностей, і ми з повагою ставимося до кожної з них. Ми не воюємо проти них, ми захищаємо своїх. До речі, тільки в нашій програмі передбачено ухвалення закону про пропорційне представництво у владі українців і представників інших національностей. Хто ще з кандидатів захищає так права нацменшин, як ми? Якщо ми матимемо можливість прийняти на референдумі такий закон, то кожна національна меншина, яка є в Україні, матиме право делегувати своїх представників у законодавчі та виконавчі органи. Я часто спілкуюся з представниками нацменшин в Україні, і більшість із них упевнені, що саме націоналісти можуть забезпечити їхні права. Ми концентруємо свою увагу на забезпеченні прав національної більшості – українців, але не на шкоду решті.
