Підвищення соціальних стандартів: два боки медалі
22 жовтня у «Главреді» відбулася прес-конференція на тему «Підвищення соціальних стандартів: два боки медалі».
У прес-конференції взяли участь:
- член Ради підприємців при Кабінеті Міністрів України Віктор Лисицький;
- керівник програми соціальної економіки Міжнародного центру перспективних досліджень Максим Борода;
- економіст Володимир Пилипчук.
Віктор Лисицький: Я вважаю, що цим голосуванням наша Верховна Рада показала, що вона є тривіальним політичним шулером. Тому що в державі грошей на підвищення соціальних стандартів не просто сьогодні немає - не можна навіть зрозуміти, коли можна буде заробити ці гроші за умов нинішньої політики, регуляторної, в першу чергу. Верховна Рада замість того, щоб прийняти цілу низку законів, - там їх десятки, щодо покращення умов ведення бізнесу, умов заробляння грошей і т.ін., - замість того, щоб удосконалювати регуляторний простір, умови роботи пересічних людей і бізнесменів, замість цього вона вдається до прийняття законів, за яким, я підкреслюю, немає ніяких матеріальних обґрунтувань.
В якості прикладу хочу сказати тільки одне. У нас ніколи такого не було навіть в найжорсткіших умовах, щоб у нас радикально знижувалися всі номінальні показники. Я хочу звернути увагу на те, що у нас радикально, на десятки відсотків, скоротилися, в першу чергу, монетарні показники: кількість грошей у обігу. Впали навіть обсяги гривневої готівки, яка знаходиться за межами банківської системи. У нас радикально скоротилися депозити підприємств, на 26 мільярдів гривень. Це означає що підприємства проїдають накопичені депозити, і тенденцій до стабілізації цих депозитів поки немає.
Так само можна сказати про депозити фізичних осіб: гроші йдуть і йдуть за межі банківської системи. Зрозуміло, що частку цих грошей люди використовували на купівлю готівкової валюти. Але, з огляду на жахливе падіння обсягів виробництва, абсолютно зрозуміло, що люди і система в цілому в основному просто проїдають ті гроші, які знімаються з депозитів. За таких умов, брати зобов’язання, давати обіцянки народу, що будуть радикально підвищені заробітні плати в цілому по державі, виглядає, підкреслюю, звичайним політичним шулерством.
Я не хотів би називати всі числа по цьому закону. Володимир Матвійчук, заступник міністра фінансів, навів ці числа, досить переконливі, їм можна довіряти. Єдине, що я хочу сказати, що ці числа Мінфін, а по-іншому він не міг зробити, рахував у статичному стані. Яка буде економічна динаміка, якщо буде реалізовуватися цей закон, ніхто не може сказати. Я не виключаю того, що ми повернемося, якщо не до 1993 року, коли ціни зросли в сто разів, то до 1995 року.
Володимир Пилипчук: Прийнятий Верховною Радою закон якраз не передбачає підвищення соціальних стандартів. Він передбачає підвищення заробітної плати. Заробітна плата підвищується для того, щоб можна було купити більше товарів і благ. Але підвищення заробітної плати повинно супроводжуватися аналогічним підвищенням продуктивності праці, пропозиції товарів і послуг на ринку.
Таким чином, підвищення заробітної плати не є підвищенням соціальних стандартів, якщо при цьому немає товарного наповнення ринку. Як робить, наприклад Росія, виручка від нафти спрямовується не тільки на підвищення заробітної плати, але і пропорційно, або навіть трошки більше, пускається на імпорт продукції для того, щоб забезпечити пропозицію товарів і послуг, бо інакше піде інфляція.
Таким чином, підвищення соціальних стандартів - це коли за одні і ті ж самі кошти можна отримати більше соціальних і матеріальних благ. Для цього треба збільшити випуск продукції або імпорт продукції. Імпорт продукції збільшити неможливо через те, що платіжний і торговий баланс у нас не дозволяють цього зробити. Значить, треба підвищити виробництво всередині.
А чи є резерви підвищення? На сьогоднішній день українська земля може годувати 350 мільйонів чоловік із розрахунку 150 доларів на людину в місяць. А ми не можемо прогодувати 46 мільйонів. На сьогоднішній день ми імпортуємо продукти харчування. Це яскравий приклад того, що у нас є резерви для підвищення виробництва товарів і послуг. І лише підвищення або перевищення маси товарів і послуг від попиту дозволяє піднімати заробітну плату. Але не такими темпами. Темпи підняття заробітної плати повинні бути нижчими від темпів підняття продуктивності праці.
Максим Борода: Для того, щоб зрозуміти наслідки прийняття нового Закону про підняття соціальних стандартів, ми маємо, по-перше, усвідомити, що саме відбулося. Було збільшено два основні показники, це – прожитковий мінімуму та мінімальна заробітна плата. Вони зростуть дуже істотно вже починаючи з наступного місяця, і ще більше зростуть наступного року. Що це означає? Це означає, по-перше, що зросте навантаження на державний бюджет, тому що, виходячи з величини мінімальної заробітної плати, розраховується тарифна сітка для всіх працівників бюджетної сфери, а за величиною прожиткового мінімуму визначається обсяг державних соціальних допомог. Також зросте навантаження на бізнес, бо такі показники, як мінімальна заробітна плата і прожитковий мінімум визначають обсяг відрахувань із заробітної плати, зокрема, до Пенсійного фонду та до Фонду соціального страхування від нещасних випадків.
Вже наводилися посилання на розрахунки Міністерства фінансів. Дійсно, можна сперечатися, наскільки вони достовірні і неупереджені, але за цими розрахунками вже у цьому році для виконання нових норм закону знадобиться додатково 8 мільярдів гривень, а у наступному році 71 мільярд гривень. Це при тому, що, скажімо, видаткова частина бюджету 2009 року складає 274 мільярди гривень. Тобто, якщо розділити, то приблизно виходить, що в місяць розрахункових витрат 23 мільярди гривень.
У два останні місяці 2009 року, з яких починається дія нового закону та нових соціальних стандартів, знадобиться ще додатково по 4 мільярди гривень. Тобто, у місячному розрахунку бюджетні витрати зростуть на 17% вже цього року, починаючи з наступного місяця. Зараз це насправді дуже значна цифра. Бо реальність така, що, фактично, бюджет не виконується належним чином вже зараз. Звичайно, це не стосується соціально захищених статей, таких як зарплати, пенсії, соціальні допомоги, але практика така, що вони фактично фінансуються за рахунок інших, менш політично чутливих та менш помітних для суспільства видатків. Видатків на армію, на освіту, на науку. Іншим джерелом може бути неповернення ПДВ експортерам, скорочення видатків на утримання та функціонування державних установ тощо.
Дійсно, рішення є дуже небезпечним. Тому що одразу виникає дуже багато ризиків. Ризик недофінансування видатків бюджету, що безпосередньо не пов’язані з виконанням соціальних зобов’язань держави. Також ризик зростання інфляційних та девальваційних тисків на національну валюту, що може призвести до зростання цін та до подальшого знецінення гривні.
Можливий ризик переобтяження економіки через певні зовнішні запозичення або ризик неефективної приватизації, адже уряд буде намагатися звідкись акумулювати кошти для того, щоб забезпечити виплату цих підвищених соціальних стандартів. Крім того, дуже суттєвим є ризик подальшої тінізації економіки. Тому що безпосередньо зростає тиск на бізнес через збільшення соціальних стандартів, а також зросте навантаження на нього через намагання уряду підвищити податкові надходження до бюджету, щоб таким чином забезпечити певний баланс видатків та розходів.
Але також варто відмітити, що можуть бути певні позитивні наслідки цього рішення. Їх, звичайно, менше, але все-таки вони є. До них варто віднести, по-перше, реальне зростання доходів населення. Звичайно, що потім воно може бути знівельовано інфляцією та девальвацією гривні, але це відбудеться не одразу. І, фактично, можна казати про певний період, коли доходи значної частини населення все-таки зростуть.
Іншим позитивним наслідком можна вважати ін’єкцію значного обсягу коштів в економіку. Оскільки зараз в економіці криза ще не закінчилася, всі кризові явища спостерігаються, а інколи навіть посилюються, то такі значні вливання коштів в економіку можуть призвести до зростання попиту, а це, в свою чергу, вплине на скоріше відновлення економіки за рахунок збільшення обсягів споживання.
Віктор Лисицький: Таке тимчасове підвищення, можливо, і відбудеться але не надовго. Насправді, розширення пропозицій поки що не спостерігається. Нещодавно на якомусь сайті була інформація про те, що від нас йдуть іноземні інвестори, тому що у нас молоко не такої жирності і не такої якості. Молоко в Україні не такої якості? Куди ми йдемо? Яке там розширення пропозиції? Тобто, є великий сумнів, що вдасться розширити пропозиції, а обвал буде.
Не треба забувати сьогоднішній поточний стан - відносно спокійна ситуація в Києві, на Майдані людей нема, не громлять офіси, пенсіонери не штурмують Пенсійний фонд, нема голодних черг на вулицях - це в значні мірі забезпечується тим, що є кредити Міжнародного валютного фонду, є фінансові поступки Росії і відповідна політика Національно банку, яка в останні місяці була направлена на серйозне оздоровлення банківської системи.
Тепер поставимо себе на місце Міжнародного валютного фонду. Він бачить, що українці отримують гроші, щоб тривіально їх проїсти. Поставте себе на місце будь-якого кредитора. Які будуть їх дії? Ми можемо розраховувати на подальше добре ставлення Світового банку, Європейського банку реконструкції та розвитку? Ми можемо сподіватися на те, що росіяни також будуть до нас ставитися поблажливо? Коли вони побачать, що все тут іде до соціального хаосу… у росіян, до речі, армія вміє воювати.
Економіка України продовжує зіщулюватися. Про це говорять всі номінальні показники. Ми відкотилися на декілька років назад. Роздрібний товарообіг у нас ніколи не знижувався, а зараз уже -20% в номіналі. Зрозуміло, що люди стали менше купувати коньяку, більше горілки, відбулися структурні зміни. Але те, що люди менше витрачають грошей на споживання - це тривожний сигнал. Я уже не говорю про те, що при «поганій» радянській системі охорони здоров’я людей помирало значно менше, ніж сьогодні в нашій «досконалій» системі.
Володимир Пилипчук: Можна підняти мінімальну зарплату не на двісті, а на дві тисячі гривень. Тоді будуть соціальні стандарти забезпечені. Але це на тиждень. Тому що ціна - це сто відсотків заробітна плата. якщо розібратися теоретично, заробітна плата виплачена вчора, сьогодні і буде виплачена завтра складає в себе ціну. Тому, якщо підвищити не на двісті, а на п’ятсот, на тисячу, на дві тисячі гривень, що буде в економіці? По-перше, якщо не буде відповідного збільшення товарної пропозиції, ціни підуть вгору. По-друге, у бюджеті не буде таких коштів, щоб їх виплатити.
Що буде з підприємствами? Підприємства повинні будуть або затримувати заробітну плату, бо не можна буде виплатити всім, або звільнять частину людей, або це підприємство банкротує, або перейде в тіньову схему. Я кажу «або», але логічно будуть всі чотири елементи.
Я, як економіст, скажу, що тіньова економіка, якщо це стосується виробництва товарів і послуг, не заборонених законодавством, - це є спосіб підтримання економіки «на плаву». Тому що всі ті кошти, які заробляються в тіньовій економіці, потім йдуть у легальний сектор, вони його живлять. Це ж щастя, що люди не беруть вили в руки, а займаються в тіні бізнесом. Я це кажу не як політик, а як економіст. Це щастя, що наші працьовиті люди, якщо не вдається працювати легально, працюють нелегально. Я б не називав це тіньовою економікою. Чисто тіньовою економікою я б назвав заборонені види діяльності - проституція, наркобізнес, торгівля зброєю, людьми і все інше. А те, що виробляється для споживання легально, але неможливо виробляти через те, що створюються такі умови, я виправдовую. Тому що люди, замість того, щоб опускати руки просто переходять в тіньові схеми виробництва тієї самої продукції.
І такі процеси будуть спостерігатися. Будуть і затримки заробітної плати, і скорочення чисельності людей, буде і банкрутство підприємств, буде перехід в тіньову економіку.
Ще два місяці до президентських виборів, але ж буде інший Президент, буде інший голова уряду, буде інша влада, але їм, як спадок, треба буде це взяти і далі продовжувати. Що ж вони будуть робити? Уявімо собі, що хтось з тих, хто сьогодні є ініціаторами закону, завтра стане Президентом, поставить своїх прем’єрів, і їм треба буде вирішувати ці питання. Через те, не можна приймати політичні рішення в угоду ситуації, в даному випадку передвиборчої. Я б вважав, що питання, наскільки підвищувати заробітну плату треба вирішувати уряду. Там видно більше, ніж в парламенті.
Читач сайту «Главред» Михайло: Питання не в підвищенні соцстандартів, а у виконанні обіцянок.
1.Зняти ПДВ з зарплати або взагалі відмінити ПДВ
2.Перенести соцвиплати з працедавця на працівника
(і нехай працівник вирішує, мати йому пенсію чи ні, і т.д)
Віктор Лисицький: Перенести соціальні виплати з працедавця на працівника - абсолютно розумний підхід.
Володимир Пилипчук: Всі податки треба перенести виключно на працівника. Тоді підвищення заробітної плати, не соціального стандарту, а заробітної плати автоматично призводить до збільшення надходжень працівника. І немає мультиплікатора збільшення витрат у працедавця. А коли існують «накрутки» на заробітну плату, то тоді це призводить до мультиплексного ефекту, негативного для роботодавця.
Віктор Лисицький: Про ПДВ пан Пилипчук може краще сказати, тому що він якраз був у Верховній Раді першого скликання, саме коли з’явилося ПДВ.
Володимир Пилипчук: Я був противником ПДВ. Я пропонував ввести податок з продаж, 3,5%, тоді було, зараз не знаю, треба розраховувати. Не було б ПДВ, бо ПДВ створюють тіньові схеми, якщо сказати вірніше, злочинні схеми. З одного боку, злочинним шляхом взяти зайве у держави, а з другого боку, злочинним шляхом не віддати, або злочинним шляхом віддати (сміється).
Максим Борода: Тут важливим є питання перегляду самої системи соціальних гарантій та соціального забезпечення в державі, бо зараз бюджет дуже сильно переобтяжений соціальним тягарем. Чому так відбувається? Тому що існує величезна кількість пільг та інших видів соціальної підтримки, які дуже часто надаються не тому, хто їх реально потребує. Така система неефективна, але в цьому недосконалість нашого законодавства і на це витрачається дуже значні кошти. Тому, якщо ця система буде переглянута, пільги будуть замінені іншими сучасними і більш прозорими засобами саме адресної підтримки, то це дозволить, при збереженні того ж рівня соціального забезпечення населення, вивільнити значний обсяг бюджетних коштів, що можуть бути спрямовані, в тому числі, і на підвищення соціальних стандартів для населення.
Запитання із залу: Що буде з курсом долара?
Віктор Лисицький: З доларом все буде добре – він посилиться.
Я думаю, у березні-квітні інфляція буде розкручуватися. Але хіба справа тільки в інфляції? Роботодавці, в першу чергу, почнуть скорочувати кадри, вони вже зараз це роблять. Поріжуть фонди оплати праці, поріжуть чисельність працюючих, зменшать кількість робочих днів і т.ін. Ці заходи, думаю, будуть впроваджуватися у грудні, якщо не в листопаді.
Найбільші неприємності будуть через місяців три-чотири.
Максим Борода: Якщо говорити про ситуацію з національною валютою, то ми маємо розуміти, що номінальне зростання доходів населення відбулось без зростання ВВП та без зростання продуктивності. Це безпідставне зростання – економіка такого не пробачає. Це система, яка прагне до рівноваги, і вона врівноважить себе через зростання цін та через подальше знецінення гривні.
Девальвація гривні може бути навіть корисна і уряду. В цьому році потрібно додаткових 8 мільярдів гривень на соцстандарти. Зараз це майже 1 мільярд доларів. А якщо гривня знеціниться, то в реальному вимірі це вже будуть зовсім інші кошти, значно менші.
Девальвація гривні може бути корисна не тільки уряду, а й може влаштовувати інші політичні сили. Це збільшує рентабельність експортних галузей економіки, насамперед, металургійної галузі, а її переважно контролюють представники Партії регіонів та БЮТ. Відповідно, дуже ймовірна ситуація, що гривня знецінюватиметься й надалі.
Володимир Пилипчук: Стосовно долара тут є дуже багато спекуляцій. Я не буду проводити глибокий теоретичний аналіз – я поясню на побутовому рівні. Золотовалютні резерви всіх держав світу зберігаються на сьогоднішній день в основному у доларах. Скажіть, цим державам вигідно, щоб долар зійшов до нуля? Ні.
Керівники країн світу також зберігають свої заощадження у доларах. Більше того, усі мафіозі і бандити – теж у доларах. Тому ніхто не зацікавлений в тому, щоб долар впав.
Інша справа, що Сполучені Штати Америки під час знецінення долара виграють на тій складовій частині, про яку казав Максим Борода – вони тим самим стимулюють свій експорт. Але знецінення валюти допускається лише в деяких межах, щоб зрушити з місця процес. А постійне зниження валюти має свої негативні наслідки.
Курсова політика, зменшення, зниження курсу застосовується як один із видів регуляторів у конкретній ситуації, але не назавжди. Вони повинні працювати спільно з іншими регуляторами.
Більше того, у нас банківська криза на сто відсотків спровокована. По-перше, нерозумною політикою Національного банку. По-друге, виведенням золотих парашутів за кордон.
У нас банкіри вилили 17,5 мільярдів людських грошей, а тепер держава вимушена 16 мільярдів, що б залатати дірки, позичати у МВФ. Це не є провал нашої економіки, це провал правоохоронної системи і Національного банку, те що сьогодні твориться з доларом.
Запитання із залу: До якого рівня буде зміцнюватись долар?
Віктор Лисицький: Я не соціальний психіатр (сміється).
