Пак Ро-Бьок: «Ключова передумова для корейських інвестицій – це політична стабільність і передбачуваність»
Зараз їй для цього необхідно обігнати буквально декілька країн.
З далекосхідної рецесії 1998 року Корея винесла необхідні уроки і до поточної кризи підготувалася ґрунтовно, реструктуруючи економіку і упроваджуючи енергозберігаючі технології. Проте через падіння світових ринків, на які орієнтуються корейські виробники, наслідки світової фінансової кризи відчули і в Сеулі.
Впродовж останніх десяти років торговельно-економічний оборот між Україною і Республікою Корея збільшувався практично в геометричній прогресії, але з початку поточного року скоротився в рази. Про те, як почуває себе корейський капітал на українському ринку, що можуть порадити корейці українцям для боротьби з кризою і що гальмує розвиток України, «Главред» розпитав у Надзвичайного і Повноважного Посла Республіки Корея в Україні Пак Ро-Бьока.
Нещодавно завершився саміт «Великої двадцятки» в Піттсбургу. На вашу думку, якого прогресу досягли світові лідери для подолання кризи і як ці напрацювання вплинуть на подолання економічної кризи в Україні?
По-перше, це форум для обговорення глобальних економічних проблем. Він фактично повністю замінив зустрічі «Великої вісімки». Що стосується прогресу цього діалогу, то він сформував базис для спільних дій. Окрім стимулювання економіки, країни збільшили статутний фонд МВФ для кредитування держав, які мають у цьому потребу. Що стосується України, то глобальна стратегія виходу з кризи справить позитивне враження на українську економіку. Як відомо, Україна ослаблена двома чинниками – браком фінансової ліквідності і падінням власного експорту. Тому, з одного боку, з поліпшенням глобального економічного середовища Україна має більше шансів для відновлення економічного зростання. А з іншого боку, світова криза – це можливість для змін, аби ефективніше дотримувати контракти, щоб поліпшити систему оподаткування. Вважаю, що українське керівництво має думати про те, як залучити більше інвестицій і технологій ззовні.

Чи має Україна партнерів серед країн «Великої двадцятки», які могли б посилати могутніші месиджі про ситуацію тут? Можливо, у вас особисто є зв'язки в українському уряді?
На засіданнях «Великої двадцятки» ми займаємося глобальними, а не двосторонніми питаннями. Але в Україні вистачає таких форумів для обміну думками з іншими країнами.
Як криза позначилася на корейській економіці?
Тут є позитивні й негативні моменти. З одного боку, нам вдалося консолідувати всі внутрішні ресурси. По-перше, ми вирішили проблему банківської ліквідності і стабілізації обмінного курсу. По-друге, компанії середньої величини стимулюють економіку споживчими кредитами. І по-третє, ми створили нові робочі місця шляхом впровадження енергозберігаючих технологій. З іншого боку, нам необхідно знайти розумний баланс між впливом держави і вільним ринком.
Криза 1998 року допомогла Кореї краще підготуватися до поточної кризи?
У 80-х і 90-х ми думали тільки про об'єми торгівлі, величину компаній, не звертаючи уваги на прозорість і контроль за якістю активів. У 1998 році в Кореї усвідомили необхідність вирішення проблеми ефективності. Відтоді ми пройшли велику програму реструктуризації економіки. У 60-х у нас ВВП на душу населення був $87 США, тепер цей показник в Кореї становить $19000.
Попри ці перетворення, поточна криза також зачепила Корею. Але завдяки нашій готовності до цієї кризи, ми зараз виходимо з неї значно легше. Сподіваюся, Україні вдасться подолати цю кризу, а після найближчих президентських виборів буде створено політичний консенсус.
Як ви оцінюєте зусилля українського уряду у боротьбі з кризою?
Хочу зауважити, що для розподілу негативних наслідків кризи необхідний політичний консенсус. Одні можуть позитивно оцінювати заходи українського уряду щодо подолання кризи, інші – навпаки – критикувати їх. Це демократія. Але повинна бути дискусія, а позиція більшості (нехай навіть не зовсім правильна) повинна переважати. Таким чином, і економічні проблеми буде вирішено. Тому вибори, що наближаються, такі важливі.
Я б сказав, що мине якийсь час, перш ніж вдасться домогтися послідовної політики і позитивних результатів. Навіть те, що я не розумію української, не заважає мені побачити по телебаченню, якими гарячими стають дебати між українськими політиками з приводу того, яким чином необхідно виходити з кризи. У цьому сенсі я б хотів наголосити на важливості міжнародної співпраці. Звичайно, в Україні є величезний кадровий потенціал, країна багата корисними копалини. Але без необхідного використання технології і ресурсів багато прибутку не буде. Наші автомобільні заводи є в Росії, Словаччині і Польщі, але їх поки що немає в Україні. Ми постійно замислюємося над питанням, чи є відсутність такого заводу в Україні свідченням того, що цю можливість було втрачено через внутрішньополітичну ситуацію тут.

Ви нагадали про президентські вибори. Чи можна чекати того, що корейські інвестиції після президентських виборів хлинуть до України з новою силою?
Ключова передумова для корейських інвестицій – це політична стабільність і передбачуваність. Далі потенційним інвесторам необхідно представити конкретні проекти. Інакше ми можемо говорити до нескінченності. Знаю, що наразі для України важливе питання диверсифікації енергоресурсів, що імпортуються. І я вже отримав декілька запитів із цього приводу від корейських енергетичних компаній.
Чи є у корейських компаній, які працюють в Україні, якісь скарги щодо інвестиційного клімату тут? Їх не лякає економічна криза в Україні?
Світовий Банк проаналізував і склав умови іноземних інвестицій у багатьох країнах. Більшість корейських бізнесменів не закривали своїх представництв, продовжують працювати в Україні і з великим нетерпінням чекають повернення України до нормального стану в найближчому майбутньому.
Чому публічне спілкування між нашими країнами не дуже активне?
Я би не стверджував, що між нашими країнами є якісь проблеми. Частково це відбувається через те, що пріоритетом для України був розвиток відносин з ЄС і сусідніми країнами. І це природно. Те ж саме і з Кореєю. Тому важко організувати частіші офіційні візити між нашими країнами. По можливості ми зустрічаємося.
Чи варто чекати офіційного візиту з корейської сторони після президентських виборів в Україні?
Так, ми думаємо про це. Можливо, навіть наш президент відвідає Україну.

В Україні політиків часто іменують то проросійськими, то проамериканськими. А у вас у Кореї буває так, що якісь політики вважаються прокитайськими, прояпонськими або проамериканськими?
Ми намагаємося будувати дружню політику по відношенню до наших сусідів. Якщо ми проводимо проамериканську політику, це не означає, що вона є антикитайською і навпаки. Ми намагаємося домогтися максимум спільних інтересів.
У Кореї є американський військовий контингент. У нас, як ви знаєте, є Чорноморський флот РФ. Можете порекомендувати Україні щось, що допоможе вирішити наші проблеми з Росією з приводу цього флоту?
Історії розміщення американського військового контингенту в Кореї і російського флоту в Криму різні. Наявність у нас американських військових не означає, що безпека Кореї залежить від американської «парасольки безпеки». Проте ці війська можуть стати гармонізатором інтересів країн регіону.
Корея має великий досвід організації світового чемпіонату з футболу і олімпійських ігор. Що можете порадити Україні для організації Євро-2012?
Так, у нас є такий досвід. Інвестиції в інфраструктуру - це довгострокові інвестиції. Інвесторові необхідно показати, як він зможе на конкретному проекті заробити. Під великі проекти повинні йти державні гроші, і лише під невеликі елементи цих проектів можна залучити іноземні інвестиції. Головне - переконати інвестора в тому, що він зможе на цьому заробити, і що швидше, то краще.













