Венеціанський діагноз
Що саме розкопали європейські знавці у виборчому законі: поодинокі огріхи чи лазівки для масштабних фальсифікацій?
Експерти з Венеціанської комісії і ОБСЄ/БДІПЛ секретів зі своїх висновків не робили. «Главред» легко знайшов проект Спільного висновку згаданих організацій до Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України про вибори Президента України» на офіційному сайті Комісії.
Нагадаємо, Закон, який оспорюється, був ухвалений парламентом 24 липня 2009 року під час позачергової сесії. Згодом Президент Віктор Ющенко наклав на нього вето, яке успішно було подолане парламентом. Після чого Президент, а потім 48 народних депутатів оскаржили зміни до Закону про вибори глави держави в Конституційному суді. Останній приступив до письмового розгляду справи, не обіцяючи, втім, встигнути до початку кампанії, яка стартує 19 жовтня.
Свої зауваження і пропозиції до Закону європейські конституціоналісти структурували по десяти категоріях: висунення і реєстрація кандидатів, адміністрування виборів, спостерігачі і прозорість, реєстрація виборців, положення про ЗМІ, фінансування кампанії, агітація, процедура голосування і підрахунку голосів, результати виборів, а також виборчі спори. Загалом – 22 сторінки зауважень до одного Закону!
Судячи з влучних коментарів та іронічних зауважень, що таке українські політичні реалії і як в них діє правило «закон, що дишло…», євробюрократи засвоїли.
Так, схвалюючи скорочення терміну кампанії з 120 до 90 днів, експерти не забули кинути камінь у наш город, мовляв, жодні вибори в Україні не обходилися без затримок з формуванням комісій. Якщо за чотири місяці кандидати не встигали виконати всі розпорядження, то невже впораються за три, з погано приховуваним скепсисом перепитали в Європі.
«Скороченим календарем виборів обумовлені і коротші терміни для подачі (часто протягом 24 годин з моменту імовірного порушення або не пізніше за два дні) і ухвалення судових рішень. Короткі терміни можуть негативно вплинути на ефективність розгляду спорів», – йдеться у висновку (тут і далі переклад «Главреда»)
Депутати погано пишуть
Безумовно, український парламент зрадив би самому собі, якби не вніс зміни до виборчого законодавства раніше ніж за шість місяців до виборів. Із запізненням сяк-так можна було б змиритися, якби йшлося про вдосконалення процедур і правил. На жаль, навіть у Європі зрозуміли, що вибори 2004 року нас так нічому і не навчили.
Так, в новому Законі членам комісій дозволили вносити зміни в список виборців безпосередньо в день виборів. У тому, що це призведе до фальсифікацій, у Венеціанській комісії не сумніваються. В Україні, схоже, також.
Місцями здивуванню європейських правознавців не було меж. Так, згідно з новим Законом, результати виборів на виборчій дільниці можуть бути визнані недійсними, якщо кількість бюлетенів в урні перевищує кількість виборців на 10%. Іншими словами, факт «вкидання» 9,99% бюлетенів – в межах норми, а понад 10% – перебір. Це що, такий «правовий рівень терпимості до шахрайства в розмірі до 9,99%», мимоволі поцікавилися європейські юристи?
Венеціанська комісія рекомендувала українським парламентарям скасувати цю норму при першій же нагоді, а заодно нагадала їм досвід 2004 року. Тоді Верховний Суд дійшов висновку про неможливість встановити результати волевиявлення в другому турі внаслідок масових фальсифікацій і порушення базових принципів. А чого і скільки було порушено – ролі не грає.
Комісії неправильної форми
Не склалося у вітчизняних парламентарів, на думку членів Венеціанської комісії, і з доопрацюванням суперечливого механізму формування дільничних і окружних комісій. Як відомо, кандидати в президенти можуть делегувати в кожну комісію по два своїх представники. Обов'язкова умова – вони повинні проживати там, де вона формується. Чи треба говорити, що одним кандидатам гарантовано головний біль з підбором кандидатів на сході, а іншим – на заході.
Успішне впровадження своїх людей у комісії – це лише півсправи. Жоден штаб не застрахований, що неугодного члена комісії «не турнуть» інші. Два рішення комісії про систематичне невиконання обов'язків – і чужакові вкажуть на двері його ж колеги. Як наслідок «в деяких регіонах створюється можливість для усунення представників будь-яких кандидатів з дільничних комісій», що ставить під сумнів результати виборів, попередили правознавці.
На цьому «принади» виборчих перегонів для членів комісій не закінчується. «Я тебе делегував – я тебе і відкличу», – такою логікою можуть керуватися всі без винятку кандидати в президенти. Причини для відкликання члена комісії значення не мають, профпридатність того, що «провинився», – також. У Європі наполягають на іншому підході: «кандидати, що призначають членів виборчих комісій, не повинні мати права звільняти їх на власний розсуд».
Страшний суд?
Спроб наступити на старі граблі в новому Законі дуже багато. Зокрема, в Центрвиборчкому автори Закону забрали право розглядати будь-які скарги на дії дільничних і окружних комісій у день виборів і після. Роль ЦВК при цьому зводиться до механічного проставляння цифр напроти прізвищ кандидатів.
«Це положення свідчить про те, що ЦВК не може взяти до розгляду будь-які скарги, що свідчать про фальсифікації, обман і навіть ставлять під сумнів легітимність результатів виборів, якщо скарга подається в день виборів або після ... Це відхід від правового принципу, що забезпечив судовий захист від фальсифікацій у 2004 році», – різко розкритикували законодавчу новелу юристи.
Для більшої переконливості європейці знову здійснили екскурс у 2004 рік: тоді Центрвиборчком оголосив перемогу Віктора Януковича, незважаючи на те, що в ЦВК накопичилося 65 нерозглянутих скарг. Однак те, що в 2004 році вважалося волаючим беззаконням «злочинної влади», в 2009-му – на жаль, стало законодавчою нормою.
Далі – більше. Непередбачуваність української Феміди спонукала депутатів у новому Законі заборонити оскарження в судах протоколів комісій і результатів виборів загалом. У Європі такий аргумент не пройшов: тривалі судові тяжби – ще не привід заплющувати очі на фальсифікації. Чи ми не знаємо про це.
«Кодекс адміністративного судочинства і Закон про вибори суперечливі і викликають стурбованість, що їх положення застосовуватимуться для обмеження засобів правового захисту. Викликає занепокоєння, що багато законних скарг буде «залишено без розгляду»», – йдеться в документі.
Чесність на 2,5 млн
Окремий блок претензій – необґрунтовані обмеження щодо кандидатів у президенти, зокрема, підвищення «майнового цензу».
«Кандидат не повинен покладатися тільки на фінансову підтримку з боку політичних партій. Згідно з вимогами ОБСЄ і Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, людина має право бути обраною незалежно від приналежності до політичної партії або її підтримки», – нагадали міжнародні юристи.
В зв'язку з цим підвищення розміру виборчої застави для кандидатів у президенти з 500 тис. до 2,5 млн грн (приблизно EUR 206 тис.) євроексперти відверто назвали «перевагою для жменьки багатої еліти» на шкоду кандидатам від маленьких партій або незалежним кандидатам.
Розраховувати на повернення застави можуть тільки кандидати, що вийшли в другий тур. За всіма соцопитуваннями – це Янукович і Тимошенко. Останнім полегшувати тягар витрат ніхто не збирається. Нагадаємо, що згідно з раніше діючою нормою, застава поверталася всім кандидатам, що набрали більше 7%.
З цієї ж серії зауваження про недоцільність скасування верхньої планки витрат виборчого фонду (в попередній редакції – 50 тис. мінімальних зарплат). «Навіть якщо кандидат в змозі заплатити виборчу заставу, шанси його на успіх можуть значно зменшитися порівняно з багатим опонентом, витрати якого не обмежені жодними законами», – йдеться у висновку.
«Погарячкували»
У ряді випадків законодавчі «ноу-хау» депутатів повністю відповідали відомому афоризму «хотіли як краще…». Так, в боротьбі за дисципліну серед спостерігачів депутати дійшли до того, що вирішили перших виставляти за двері, якщо ті «незаконно перешкоджають проведенню засідання Комісії».
Ось тільки прописати чіткий перелік підстав для видворення спостерігачів депутати не спромоглися. Спробуй вгадай: невдалий жарт на адресу членів Комісії – це перешкоджання їх роботі чи ні?
«Хоча цей виняток може вважатися необхідним для організації виборчого процесу, в законодавстві слід передбачити чіткі вказування, що таке «незаконна обструкція», – підкреслили юристи. Паралельно вони рекомендували повернути стару норму, що передбачає згоду 2/3 членів Комісії (а не простої більшості) для «видалення» спостерігача.
«Погарячкували» автори Закону і щодо міжнародних спостерігачів. Від останніх вимагають не лише проводити свої прес-конференції відповідно до вимог законодавства України», яких немає, але ще й чомусь створювати свої групи «зі схвалення Центральної виборчої комісії».
«Схвалення ЦВК для затвердження оперативної і організаційної діяльності міжнародних спостерігачів не є необхідним. Ця фраза може неправильно тлумачитися або застосовуватися для обмеження діяльності останніх», – зазначили в Комісії і делікатно запропонували вказану норму змінити.
Комічна ситуація виникла і з обмеженням часу трансляції теледебатів між кандидатами в президенти: з 19:00 до 22:00. Можна припустити, що в такий спосіб останнім хотіли гарантувати прайм-тайм. Фактично ж дебати обмежили трьома годинами. Якщо кандидат хоче виговоритися, навіщо ж його зупиняти, нарікають єврочиновники.
Ще одна поширена претензія Венеціанської комісії – надмірна зарегульованість кампанії. «Регулювання в Україні виходить далеко за межі, необхідні в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки…», – поскаржилися юристи. Наприклад, заборона участі в кампанії «іноземним ЗМІ, що працюють на території України» обернеться проти самих же кандидатів. Останні не зможуть рекламувати себе перед українськими виборцями, що проживають за кордоном.
Незручна правда
У законодавчій бочці дьогтю знайшлося місце і ложці меду. У наскрізно дірявому Законі про вибори президента експерти все ж угледіли деякі позитивні моменти.
Так, «Закон зобов'язав всі виборчі комісії поширювати протоколи засідань серед офіційних спостерігачів і представників кандидатів. Крім того, з нього видалено положення про відкріпні посвідчення, які служили предметом зловживань на останніх виборах», – йдеться в офіційному документі. Також члени Венеціанської комісії вітали відмову «від проблемних положень, пов'язаних із збором підписів кандидатами в президенти».
Водночас багато поправок створюють значні проблеми, а деякі, хоч як це прикро, – і зовсім є «кроком назад порівняно з попереднім законодавством», констатували в Європі.
Звісно, висновки Венеціанської комісії для політичного бомонду в Україні і суддів Конституційного суду – не указ. Їх за потреби можна проігнорувати або списати на «труднощі перекладу» (європейські конституціоналісти аналізували неофіційний переклад Закону англійською мовою).
Але 22 сторінки зауважень до одного Закону, і це без урахування інших нетрів законодавства про вибори, назвати технічними огріхами язик не повертається! А головне, незрозуміло, чому за 4,5 року з моменту минулих виборів Президент і парламент не відшліфували виборче законодавство. Не змогли чи не захотіли?
У Європі, судячи з усього, ілюзій щодо майбутніх виборів Президента України ні в кого немає. Тому у висновку, про всяк випадок, зробили приписку: «ступінь позитивної дії» будь-якої поправки зрештою залежатиме «від рівня сумлінності і політичної волі» держорганів і посадових осіб, які відповідальні за її дотримання». Іншими словами, ми завжди раді допомогти, але ви спочатку навчіться виконувати те, що приймаєте!
