УПЦ МП і УПЦ КП об'єднуються ради перемоги над злом роз’єднання
Після довгих років відкритого протистояння і мовчазного ігнорування один одного Українські православні церкви Московського і Київського патріархату нарешті розпочинають повноцінний переговорний процес.
Минулої п'ятниці відбулася зустріч представників УПЦ МП і УПЦ КП, метою якої стала підготовка до діалогу Церков на найвищому рівні.
Про те, що на сьогодні об'єднує українських православних, що роз’єднує і на які вчинки готові піти обидві сторони ради єднання Церкви, в прес-центрі «Главреда» розповів глава Інформаційно-видавничого управління Київської патріархії єпископ Євстратій (Зоря) і глава Синодального інформаційно-просвітницького відділу Української православної церкви протоієрей Георгій (Коваленко) .
УПЦ МП – УПЦ КП: точки зіткнення і протиріччя. Список
Передусім святі отці розставили всі крапки над «i» і перерахували (по пунктах) точки зіткнення і основних розбіжностей між Церквами.
На думку представника Київського патріархату єпископа Євстратія, МП і КП на сьогодні об'єднують:
1.Єдина православна віра;
2.Усвідомлення того, що Українська православна церква роз’єднана;
3.Розуміння, що «ми живемо в незалежній державі і бажаємо їй блага».
Чинник роз’єднання владика Євстратій назвав лише один – «ставлення до статусу Церкви». «Наша позиція – Церква має бути автокефальною, адміністративно незалежною від інших православних церков, позиція УПЦ МП полягає в тому, що церква України повинна підтримувати зв'язок з Московським патріархатом не лише молитовний, як зі всіма іншими церквами, а і канонічний, і адміністративний», - пояснив владика.
УПЦ Московського патріархату в особі отця Георгія підтвердив озвучений список точок зіткнення і доповнив його низкою пунктів:
1.Єдина православна віра;
2.Спільна історія;
3.Спільна традиція;
4.Необхідність спільного свідчення про нашу віру в сучасному світі;
5.Виклики, які сьогоднішній світ ставить перед Церквою і віруючими;
6.Бажання служити українському народові, українському суспільству. «Ми давно об'єднані в цьому служінні, - сказав отець Георгій, - тому що ми спільно співпрацюємо з Міністерством освіти, оборони, внутрішніх справ – ми разом працюємо ради наших віруючих».
В той же час священнослужитель вважає, що головною перешкодою для об'єднання українських православних є те, «що не дає нам можливості разом служити». За словами отця Георгія, на сьогодні УПЦ МП «перебуває в єдності зі всією православною громадськістю, передусім в євхаристичній єдності. Київський патріархат і Автокефальна церква, на жаль, сьогодні поза єдністю в таїнствах зі Вселенським православ'ям».
Незважаючи на цю суперечність, святі отці налаштовані доволі оптимістично. Отець Георгій не сумнівається, що завдяки спільним зусиллям «єдність буде відновлено».
Владика Євстратій в цьому питанні сподівається на Бога: «Я думаю, що Бог нам допоможе, і ми знайдемо таку формулу, яка задовольнить не лише одну або іншу сторону, але й буде сприйнята з відповідним розумінням і в Московському патріархаті, і в Константинопольському патріархаті, і в інших помісних православних церквах. І статус, який матиме єдина Українська церква в майбутньому, буде прийнятним і загальновизнаним», - сказав він.
Мета об'єднання УПЦ МП і УПЦ КП – перемога над злом роз’єднання
Відповідаючи на запитання про основи об'єднання, єпископ Євстратій зазначив, що вони є загальноприйнятими – «це ті основи, які вироблені Церквою впродовж всієї історії: богословські, еклезіологічні, догматичні і канонічні».
Владика пояснив, що проблема полягає не стільки в якихось канонах або принципах церковного життя, скільки в різному тлумаченні цих канонів і принципів. Ситуацію роз’єднання Церков єпископ Євстратій не вважає унікальною. Тому священнослужитель пропонує «ретельно вивчити наявний досвід, і тоді ми зможемо краще зрозуміти, в якому напрямі нам рухатися».
Як приклад владика розповів про об'єднання Московського патріархату і Російської православної церкви за кордоном. За словами єпископа Євстратія, впродовж кількох десятиліть між цими церквами існували напружені стосунки, «було багато звинувачень і непорозумінь». Але «спочатку були зроблені обережні кроки», і лише через два десятиліття «розпочався більш інтенсивний діалог», який в 2007 році привів до об'єднання Церков.
«Я думаю, цей досвід як найбільш наближений в часі може послужити хорошим дороговказом до того, щоб Церкви могли знайти шлях до єднання», - сказав владика.
Єпископ Євстратій підкреслив, що не йдеться про перемогу однієї сторони над іншою. Мета українських православних набагато вища – «спільна перемога всіх православних в Україні над злом роз’єднання».
«Що неможливо людині, можливо Богу», - процитував слова Євангелія отець Георгій. Священнослужитель переконаний, що діалог двох Церков не має бути діалогом «кількох людей у вузькому крузі». Отець Георгій вважає, що результат роботи комісій або робочих груп повинен дістати схвалення «і священноначалія Церков, і народу Божого».
«Якщо вдасться виконати таку роботу, Господь допоможе», - сказав святий отець.
Анафема Патріарха Філарета – не прокляття
Як відомо, в 1997 році Архієрейський собор Російської православної церкви оголосив анафему Патріарху Філарету. Чи не стане анафема перешкодою на шляху об'єднання українських Церков?
«Ми поки що не обговорюємо персональні питання, у тому числі і питання анафеми», - сказав єпископ Євстратій. В той же час він навів приклад анафеми, яку оголосив Великий Московський собор 1666-67 років старообрядцям. Проте через три століття після цієї події Помісний собор РПЦ зняв анафему для того, щоб налагодити діалог із старообрядцями.
«Ми не можемо йти в майбутнє в головою, поверненою в минуле», - сказав владика. «Я упевнений, що в процесі діалогу, поза сумнівом, ставитиметься і це питання, але за допомогою Божою буде прийняте рішення, яке буде на користь Церкви», - додав він.
«Церковна анафема – це не прокляття у світському розумінні», - пояснив протоієрей Георгій. Святий отець назвав Церкву «живим організмом», який живе відповідно до сьогоднішнього дня. А отже, немає нічого незмінного, в тому числі й анафеми.
Святий – не означає безгрішний. Святі живуть серед нас
Розповівши про перспективи об'єднання Церков, святі отці відповіли на низку запитань, що не відносяться безпосередньо до теми прес-конференції. Зокрема, вони пояснили принцип канонізації.
За які заслуги Київські князі Володимир, Ярослав (Мудрий), Борис, Гліб і Ольга були приєднані до святих?
Отець Георгій зазначив, що «канонізація тієї або іншої людини не свідчить про її безгрішність або бездоганне життя». До святих приєднують за якесь велике служіння.
Так, князь Володимир хрестив Русь. «Більш того, ми знаємо його як доволі жорсткого язичника до хрещення і як «Володимира Красне Сонечко» після хрещення – благодійника і людину, яка багато зробила як християнин».
За велінням Ярослава Мудрого був побудований Софійський собор, «він зробив з Києва християнське місто з великою кількістю церков, він був просвітником, при ньому було створено бібліотеки, організовано освіту для дітей і молоді». «І все це було на християнських основах», - сказав отець Георгій.
Князі Борис і Гліб заслужили на титул святих тим, що «вони вчинили не за законами язичеського світу, а як християни, прийняли смерть від руки брата (князя Святополка), вони не захотіли боротися за владу».
Княгиня Ольга «була непростою людиною, яка за певних обставин доволі жорстко обходилася зі своїми ворогами», але в другій половині свого життя, після хрещення, вона стала чудовою бабусею для майбутнього хрестителя Русі Володимира, яка дала йому приклад християнського виховання.
«Є темні сторони, за які людям потрібно каятися, але є й світлі сторони, які можуть бути прикладом для наслідування», - підсумував протоієрей Георгій.
«Один без гріха тільки Христос», - нагадав слова Євангелія єпископ Євстратій.
Що стосується приєднання до святих наших сучасників, то воно, за словами святих отців, відбувається доволі часто. «Тільки сьогодні вранці Блаженнійший був на прославлянні ще одного київського подвижника», - розповів отець Георгій.
«Процес канонізації – це живий, постійний процес», - пояснив єпископ Євстратій. «Тому що і зараз серед нас є святі». Переконаність владики ґрунтується на тому, що світ досі існує. «Якщо Господь ще терпить цей світ, якщо ще дає можливість йому існувати, незважаючи на ту прірву гріха, яка в ньому розлита, це свідчить лише про одне: ще є святі, ради яких Господь милує і багато грішників».
Стенограму прес-конференції читайте тут
