«Дядьку, візьми мільйон!»
Корупція – це не тільки хабарництво, але хабарництво, поза сумнівом, це її становий хребет. Ще торік боротьба з цим соціальним злом в Україні була звичним і уповільненим процесом.
За даними Світового банку, який вже друге десятиліття проводить такі дослідження в більш ніж двохстах країнах світу, в 2008 р. українці боролися з корупцією украй погано – за ефективність цієї боротьби наша країна отримала тільки 28 пунктів зі 100 можливих.
Тим часом це було аж на 1 пункт більше, ніж роком раніше, і на 14 пунктів більше, ніж в Росії. Обігнала ж східних слов'ян тоді Грузія, що отримала цілих 51 пункт.
Проте в Грузії практикуються свої методи боротьби з хабарництвом: наприклад, даішників, тобто, пардон, поліцейських, там протягом двох років банально провокували на хабарі сформовані за спеціальною програмою президента Саакашвілі «підставні бригади». Той, хто спокушався пропозицією, без розмов отримував вісім років в'язниці. Гордих грузинів такі методи дуже обурювали, зате тепер грузинська поліція хабарів не бере, і цю ситуацію не змінила навіть криза. Про нашу країну цього не скажеш.
Так, за даними Антикорупційного бюро МВС України, в кризовому 2009 році суми хабарів різко почали зростати по всій Україні. Якщо в 2008 р. «середній хабар» становив (за міліційними даними) приблизно 90 тис. грн., то в 2009 р. – вже близько 108 тис. грн.
Тільки протягом перших семи місяців року було розкрито «хабарних» справ на загальну суму 20 млн. грн., тоді як у попередньому році – тільки на 15 млн. Найбільш корумпованою сферою при цьому була визнана «сфера земельних відносин», яку в Україні давно вже слід було б чесно назвати земельним ринком (на жаль, з доповненням слова «чорний»).
Аналогічне явище, наприклад, спостерігалося в 2005 р., коли чиновники на місцях ще серйозно побоювалися, що «помаранчева» влада візьметься за справу по лекалах духовно близького Саакашвілі. Тоді хабарі середнього рівня стрибнули вгору під приводом «підвищеного ризику». Причому коли з'ясувалося, що ніякого підвищеного ризику немає, суми хабарів залишилися на тому ж самому рівні.
Сьогодні корективи вносить Її Величність Криза. Якщо вірити статистиці правоохоронців, наближення кризи нечисті на руку чиновники і підприємці відчули ще тоді, коли деякі можновладці щосили переконували нас, що ніякої кризи в Україні немає і бути не може. Чіткої картини зміни масштабів хабарництва «в динаміці» міліція не надає, але посилення інфляції не могло тоді само по собі не вплинути на зростання ціни «послуг» у тіньовому секторі їх обігу.
Політична нестабільність і наближення президентських виборів, що загрожують багатьом хабароотримувачам позбавленням «хлібних» місць, також могли відіграти свою роль. Втім, те, що головне все-таки – нестабільність економічна, підтверджує той самий приклад політично стабільної Росії. З початком кризи там теж різко зросли суми хабарів.
Як повідомив ще в липні начальник Департаменту економічної безпеки МВС Росії Юрій Шалаков, порівняно з попереднім роком середня сума хабара в Росії зросла аж втричі (при цьому, правда, сама сума видається якоюсь смішною – 27 тис. рублів, або приблизно 4 тис. грн.).
Про це ж саме генерал-лейтенант Шалаков говорив і буквально днями: за його словами, сказаними на Всеросійській нараді з питань боротьби з корупцією 2 жовтня, в Росії нині розкривається дедалі більше злочинів, «пов'язаних із вимаганням хабарів».
В Україні міліціонери цього дня теж рапортували про свою боротьбу з хабарництвом. Для цього у відомстві Юрія Луценка удалися до візуального формату: на сайті МВС вивісили гарну таблицю «ТОП-100 найбільших хабарів».
Назвавши таблицю «Антирейтингом», правоохоронці розподілили виявлені факти на розкриті по лінії Державної служби боротьби з економічною злочинністю (ДСБЕЗ), раніше відомої як Управління у боротьбі з економічною злочинністю (УБЕЗ), і добре всім знайомого УБОЗу – Управління у боротьбі з оргзлочинністю. Як і слід було чекати, в цілому ДСБЕЗ належить виявлення понад 80 зі 100 перерахованих фактів хабарництва – що, поза сумнівом, повинно зігріти серце керівництва цієї структури, що веде постійну конкурентну боротьбу з «суміжниками».
На жаль, у своєму «Антирейтингу» міліція не указує період, за який узято звітність, не кажучи вже про дати розкриття конкретних злочинів. Але певно, що всі вони – досить свіжі, оскільки лише в одній графі зі ста напроти посади затриманий (імен МВС не розкриває) стоїть позначка «засуджений». Решта справ або ще розслідуються, або перебувають у судах, причому співвідношення їх – 49 до 50 відповідно.
Довідка: Згідно з «ТОП-100» запобігання хабарам, їх загальна сума становила б 4 млн. 611 тис. дол. США і 50 млн. 608 тис. грн. При цьому тільки в «першій п'ятірці» найбільших хабарів, яким запобігли, фігурує загальна сума 3,6 млн. дол. і 16,35 млн. грн. Решта доларових хабарів, як правило, становлять суми до 200 тис., крім того, хабарники часто «диверсифікували» валюту хабара, вимагаючи частину її в гривнях, і частину – в доларах. На гривневі хабарі до 100 тис. грн. припадає 1,96 млн. грн., на хабарі до 1 млн. грн. – 10,596 млн. грн. Решта сорок мільйонів гривень – хабарі у розмірі одного мільйона і більше.
Перше місце в «Антирейтингу» посіла справа, що прогриміла в пресі. Це – хабар у 2,5 млн. дол., який нібито вимагав заступник мера містечка Вишневе, що під Києвом. У «призову трійку» також увійшли голова сільради Березанського району Миколаївської області та інший голова сільради, цього разу – в Криму. Перший просив 8,5 млн. грн., другий, – 1,1 млн. доларів.
У всіх трьох випадках, правда, народним обранцям не вдалося навіть потримати в руках всю суму: першому встигли вручити тільки 2,5 млн. грн., другий отримав мільйон у національній валюті, третій, – 750 тис. доларів США.
До речі, правоохоронці уберегли хабародавців від мороки з пошуком всієї суми в п'ятнадцяти випадках зі ста, перерахованих МВС. Враховуючи, що хабарників практично завжди беруть за скаргою хабародавців, не можна виключати, що останні вже просто не витримують завищених запитів перших.
Проте це, схоже, поки нікого не бентежить: 53 з перерахованих в «Антирейтингу» МВС хабарів становили суми від 100 тис. грн. (решта – від 20 до 80 тис.). Більше мільйона гривень вимагали в тринадцяти випадках. Правда, «номер вісім», що вимагав 200 тис. дол. США, виявився особою колективною – на Львівщині на таку суму зазіхнули голови відразу двох сусідніх сільрад, причому до одного прилучилися двоє депутатів, а до іншого – заступник. Таким чином, «на брата» у хабарників виходило всього лише по 50 «штук».
Не те що у голови Селічевської сільради на Київщині, що забажала збагатитися відразу на 3,95 млн. грн. До речі, це – четверта позиція хіт-параду від МВС. Звертає на себе увагу той факт, що з другого по четверте місце підряд йдуть голови сільських рад, на основі яких у нас, як відомо, колись має розвинутися повноцінне місцеве самоврядування, а то й, чого доброго, «демократія знизу».
Втім, в «Антирейтингу» взагалі не знайти високих посадових осіб. Найвищий рівень – мер міста на Харківщині (2 млн. грн.) та начальник Держінспекції з контролю цін у Київській області (1,2 млн. грн. «на пару» із заступником). Решта – заступники, секретарі, іноді депутати місцевих рад. Що наштовхує на думку про деяку заміну вилову масштабних хабарників на «вилов» масштабних хабарів.
Адже риба, як відомо, гниє зовсім не з плавників. Причому, кажуть, в більшості «хабароємних» сфер держуправління і народного господарства давно створено свої, паралельні вертикалі «тіньового оподаткування». У спрощеному вигляді ця схема формулюється так: узяв – передай частину нагору (розміри частини відрізняються залежно від багатьох чинників). Проте якщо доблесні міліціонери і розкрили до кінця хоч один з таких «ланцюжків», то повідомлень щодо цього чомусь не було.
З іншого боку, до головного лісничого дослідницького лісопромислового господарства під Севастополем, підозрюваного в отриманні хабара в 2,4 млн. грн., далеко і деяким заступникам міністра.
Чого ще не можна не зазначити, то це того, що схильність до хабарництва, без перебільшення, об'єднує українців. Бо беруть всі і в усіх регіонах. Скажімо, зі ста позицій «Антирейтингу» факти, виявлені в Донецькій, Луганській і Харківській областях посідають 18, а в Львівській, Івано-Франківській, Чернівецькій і Тернопільській областях – 14 позицій. Київ і Київська область – 8, АР Крим і Севастополь – 5. І суми приблизно однакові.
Звичайно, такі дані вельми умовні, але все ж таки в «Антирейтингу» представлено і обидва міста державного значення, і 24 з 25 областей. Хоч як це дивно, відсутнє... Закарпаття, де близькість до кордону і масштабна діяльність митниці повинні б, навпаки, «стимулювати» до хабарів.
Але чи то підлеглі Юрія Луценка дуже погано працюють на вотчині Віктора Балоги, чи то там просто люди найбільш законослухняні – на це питання «Антирейтинг» не відповідає.
А ось у чому не доводиться сумніватися, так це в тому, що сама поява таких «Антирейтингів» покликана насамперед продемонструвати рішучість міліції в справі боротьби з хабарництвом. Адже не самих же хабарників лякати таким «ТОП-100». Швидше вже навпаки – хабарникові такий документ, за деяких доповнень, може бути цікавий виключно як зразок прейскуранта.
А це означає, що кампанія з вилову «невдалих мільйонерів» і надалі набиратиме обертів. Як це вплине на суми хабарів, ми, на жаль, дізнаємося тільки наступного року.
