Янукович проти всіх?
Набагато важливіше акумулювати додаткові голоси для вирішальної сутички з конкурентом. А в цьому плані у Віктора Федоровича помітні серйозні проблеми.
Очевидно, що Партія регіонів проведе помпезний і пафосний з'їзд, на якому випише своєму лідерові путівку в президентське життя. Напевно, слід уточнити, що зворотного квитка для Віктора Федоровича не передбачено: поразка в президентській кампанії обернеться для нього завершенням політичної кар'єри. Навіть найбільша партія не захоче, щоб її очолювала людина, що двічі програла вибори глави держави. Нинішній «териконовий» рейтинг головного «регіонала» відіграє роль орієнтиру в президентських перегонах, своєрідного подразника для конкурентів. У бютівському штабі нинішні показники популярності Януковича швидше взяли до відома, готуючись відстоювати свої результати в комісіях після закриття дільниць для голосування.
Янукович вже встиг «випадково» обмовитися, що не виключає перемоги в першому турі. Мовляв, народ України настільки втомився від влади, що мало не квітами вимостить його шлях на Банкову. Щоправда, для потенційного тріумфатора «малою кров'ю, єдиним ударом» Віктор Федорович поводиться украй пасивно. Штаби «регіоналів» на місцях отримали вказівку орієнтуватися на результати третього туру президентських виборів у 2004-му, і практично не намагаються розкрити на користь свого лідера нові електоральні пласти. Це означає, що «регіонали», що упиваються власною завищеною зарозумілістю і рейтингом Януковича, розраховують зробити ставку на залучення голосів деяких кандидатів, які програють у першому турі. Інакше кажучи, лідерові Партії регіонів належить залізти на чуже електоральне поле, щоб заручитися додатковою підтримкою.
З ким зможе домовитися Віктор Янукович? Після його яскравого виступу на Трійцю, що поклав край надіям на формування широкої коаліції і проведенню президентських виборів у парламенті, домовлятися про щось із Тимошенко можна тільки по закінченні виборчої кампанії. Та й то Юлія Володимирівна, якщо зможе зберегти прем'єрський портфель, безумовно, відмовиться від почесної капітуляції і намагатиметься нав'язати власні умови домовленостей. Тож вождеві «регіоналів» навіть перемога в президентських перегонах (адже тріумфу не вийде) завдасть чимало клопоту.
Але повернімося до реальних потенційних партнерів Віктора Федоровича. У пресі активно насаджується думка про можливість його альянсу з Віктором Ющенком, навіть чітко указується об'єднуючий політичних антагоністів компонент – Юлія Тимошенко. «Дружити» проти лідера БЮТ обидва Віктори зможуть, але це не означає формалізації цих відносин. Віктор Андрійович – людина образлива, самолюбна, з розвиненим месіанським комплексом, а його енергійно труять справою про отруєння (перепрошую за каламбур) однопартійці Віктора Федоровича. Треба бути нікчемним психологом, щоб розраховувати на співпрацю в такій ситуації.
Мабуть, не гіршим партнером міг би стати Володимир Литвин. Адже йому доводиться постійно лавірувати між перебуванням у коаліції та протестними настроями народу, до якого Владимир Михайлович регулярно вибирається. Шанси на перемогу в президентських перегонах у Литвина швидше теоретичні. Здавалося б, підтримка лідера опозиції могла би стати для нього цілком логічною. Але в боротьбі за гіпертрофовані соціальні стандарти «регіонали» не лише заблокували роботу парламенту, знижуючи цим рейтинг його голови, а й раз у раз переходять на особи, намагаючись дискредитувати Литвина. Поведінку найбільшої фракції парламенту можна пояснити тільки тим, що у них є свій «д’Артаньян». Але практично на рівному місці налаштовувати проти себе спікера – м'яко кажучи, недалекоглядно.
Мабуть, Віктор Федорович розраховує здобути голоси, які будуть віддані за Арсенія Яценюка? Лідер «Фронту змін», як відомо, саме Януковича називав своїм головним суперником у президентських перегонах. Так було, принаймні, до того моменту, коли рейтинг Арсенія Петровича припинив зростати. За будь-якого розкладу «передати» свої голоси вождеві «регіоналів» для Яценюка означає розписатися у власній несамостійності, поставивши жирну пляму на майбутній політичній кар'єрі. Максимум, на який може розраховувати Янукович, – контроль над делегованими «фронтовиком» членами виборчих комісій. Це корисно і технологічно, але не означає публічного політичного братання.
Аналогічна ситуація з Сергієм Тігіпком, який, до всього іншого, керував виборчим штабом Януковича в 2004 році. І для екс-банкіра, що набирає хід і будує перспективні політичні плани, «здача» відданих за нього голосів може означати завершення короткочасного політичного ренесансу. А для Януковича гіпотетичний альянс з Тігіпком стане демонстрацією власної слабкості – опоненти відразу звернуть увагу на загравання зі «зрадником і ренегатом».
За всіма прикидками, позиції лідера «регіоналів» можуть підсилити голоси, віддані в першому турі за лідера комуністів. Але щойно одружений Петро Симоненко разом із партайгеноссе неодноразово підставляв плече під час критичного браку голосів у коаліції. Хто заважає йому запропонувати підтримати Юлію Тимошенко, якщо та напередодні президентської кампанії оголосить про підвищення мінімальної зарплати і пенсії? Адже Петро Миколайович вирішив питання лідерства на лівому фланзі і може дозволити собі трішки «попустувати».
Отже, лідируючі позиції Віктора Януковича сьогодні не гарантують йому перемоги в президентських перегонах. Для перемоги Віктору Федоровичу необхідно вже сьогодні розширювати електоральне поле, а не відпрацьовувати номер як лідерові президентського рейтингу. Вождеві «регіоналів» час зрозуміти, що для нього ці вибори є питанням політичного життя і смерті.
