Виходять на арену циркачі
Вони готові разом з військовими кататися на танках і у згоді з журналістами боротися за свободу слова, рятувати світ і жертвувати чимось непотрібним. Але чомусь не полишає відчуття, що дуже близькою для українських політиків сферою докладання зусиль міг би стати цирк.
Цирк, як відомо, демократичне і стародавнє мистецтво. Здатність розважати глядачів на круглій арені відома людству з античних часів. Можливо, в цирковому мистецтві не так багато жанрів, але воно, безумовно, привертає до себе увагу. Цирк для глядачів повинен бути постійним святом, і політики, що перетворюють на циркові вистави свої заходи, складають йому нездорову конкуренцію.
Вже зрозуміло, що офіційним шпрехшталмейстером (ведучим циркової вистави) майбутньої президентської кампанії стане Центрвиборчком. Сформований на політичних засадах, але не відображаючи повного розкладу сил у боротьбі за головне крісло країни, ЦВК не просто оголошуватиме чергові номери, даруйте, етапи виборчої кампанії. Саме на його засіданні повинні бути оголошені результати народного волевиявлення, які набудуть чинності. Працівникам Центральної виборчої комісії доведеться перебувати «на манежі» не просто цілісінький вечір – іноді вони працюватимуть під прицілом телекамер цілодобово.
Номерів і жанрів у президентсько-цирковій кампанії вистачає. Наприклад, з пантомімою може виступити Володимир Литвин. Спікерові доводиться міняти маски кілька разів на день. Не встигне він поспілкуватися з колегами-парламентаріями з виразом обличчя, що більше нагадує злобного бога ацтеків, як мчиться на зустріч з виборцями, де міміка повинна випромінювати доброзичливість, зацікавленість і навіть співчуття. Судячи з виразу обличчя, перебування в спікерському кріслі дається Володимиру Михайловичу непросто, але розлучатися з ним він не збирається.
В частині фокусів важко знайти рівного Юлії Тимошенко. Прем'єр добре уміє відволікати і перемикати увагу виборців і старанно заштовхує кроликів назад у циліндр. Коли леді Ю виходить на арену, тільки нечисленні присутні на репетиціях знають, що саме сьогодні прем'єрка дістане з рукава. Хоча номери деколи проходять трохи коряво, Юлії Володимирівні не відмовиш у старанності. Вади класу вона намагається заповнити кількістю виконаних фокусів.
Натомість у жонглюванні першість залишається за Партією регіонів. Соратники Віктора Януковича так ретельно піднімають у повітря популістські гасла, немов намагаються зашкодити своєму вождеві виграти президентську кампанію. Вони досі не помічають змін в українському суспільстві і намагаються використати примітивні рецепти підвищення власної популярності.
Мабуть, не найкраще порівняння, але чинному Президентові віддана на відкуп клоунада. Подібно до циркового актора, покликаного смішити людей, Віктор Ющенко сумлінно втручається в проведення інших циркових номерів (скасовуючи рішення уряду і радячи, як працювати парламенту), демонструє власні м'язи (здійснюючи кадрові призначення) і всім виглядом показує, хто насправді є головним у цирку. Хороша, професійна клоунада здатна привертати увагу глядачів, адже смішити людей, залишаючись серйозним, непросто. Але Ющенко останнім часом набагато частіше сам опиняється в ніяковому становищі.
Дива політичної акробатики демонструє Арсеній Яценюк. Йому, мабуть, можна присвоїти звання «гутаперчевого хлопчика української політики». Лідер «Фронту змін» ухитрився буквально за неповний рік наблизитися до дуету фаворитів президентських перегонів, максимально перекроїти власний образ і тепер змушений робити зворотне сальто – звичайно ж, виключно задля підтримки рейтингової рівноваги. Ось тільки фактична відмова Арсенія Петровича від вектора європейської інтеграції і заклик імплементувати рішення всеукраїнського референдуму 2000 року навряд чи додадуть йому прихильників у західних регіонах.
Великими дресирувальниками мислять себе Юлія Тимошенко і Віктор Янукович. У обох в підпорядкуванні мегафракції політичних хижаків, що вважають за краще мешкати в Печерському заповіднику і не звертати уваги на те, що відбувається за його межами. За допомогою батогів і пряників (погроз викинути з політичної тусовки і преференцій у бізнесі) обидва лідери прагнуть тримати свої фракції в стані підвищеної боєготовності. Щоправда, в пащеки цих хижаків вони готові вкласти голову опонента, а не свою власну.
У цій ситуації особливо цікава позиція нас з вами, українських громадян. На жаль, обставини не дозволяють вибрати затишне крісло в уподобаному секторі. Швидше, навпаки – українцям доведеться впродовж найближчих місяців демонструвати чудеса еквілібристики, щоб не впасти в політичну апатію, не піддатися на примітивні радикальні заклики, зберегти здатність і право обирати.
