Відмінна кампанія
Фаворити кампанії. Як і в 2004-му, сьогодні двома основними фаворитами вважаються чинний прем'єр-міністр і лідер опозиції. Проте цим фактом схожість практично обмежується. Річ у тому, що участь у президентській кампанії візьмуть не лише глава уряду, але і Президент, і спікер парламенту. До того ж парі фаворитів Янукович - Тимошенко поки не вдалося відірватися від переслідувачів настільки, щоб упевнено вибудовувати свою стратегію з прицілом на другий тур. Загальне розчарування після емоційного сплеску Помаранчевої революції обернулося величезною кількістю українців, охоплених політичною апатією. Їх, таких, що не визначилися зі своїм вибором в січні 2010-го, за оцінками соціологів, від чверті до третини від загальної кількості виборців. Можливо, саме тому фаворити президентських перегонів робитимуть ставку на мобілізацію своїх виборців, а не на боротьбу за зростання популярності.
До речі, підвищення розміру застави для участі в президентських виборах укупі з економічною кризою позбавить президентські вибори сумнівного задоволення споглядати в ході виборчої кампанії випадкових кандидатів. Технічні претенденти, яких висунуть фаворити перегонів, виконуватимуть не лише завдання з пониження рейтингу конкурентів своїх патронів, а й делегують своїх представників у виборчі комісії.
Чинний Президент. Якщо Леонід Кучма в 2004 році встояв перед спокусою балотуватися утретє, хоча Конституційний суд дав йому своє добро на цей крок, то Віктор Ющенко використовує своє легітимне право спробувати зберегти за собою президентське крісло. Ющенко не збирається здаватися всупереч невисокому рейтингу особистої популярності та відсутності команди, здатної забезпечити успішне сходження до політичного Олімпу. Зрозуміло, що глава держави обіцяє забезпечити демократичне ведення кампанії і рівні права для всіх її учасників, але чомусь більшість політичних опонентів йому не вірять.
Обсяг президентських повноважень. У 2004 році Україна була президентсько-парламентською республікою, сьогодні є парламентсько-президентською. За формулюваннями криється серйозне скорочення обсягу президентських повноважень (у найкращих європейських традиціях) укупі зі збереженням права обирати президента на всенародних виборах. Мабуть, в сучасній Україні гарант Конституції поступається обсягом реальної влади прем'єр-міністрові, але це не знижує температуру виборчої кампанії. Швидше, навпаки – робить вельми ймовірною для переможця виборів спробу відіграти назад конституційну реформу, щоб наростити власні повноваження до рівня, що сприятимуть розплаті за виданими спонсорами президентської кампанії векселями.
Система державної влади. Під час попередньої президентської кампанії вертикаль влади була мобілізована на підтримку Віктора Януковича. Чутки про важку вдачу Віктора Федоровича, здатного мало не в прем'єрському кабінеті перерахувати зуби недбайливим соратникам, активно мусирували його супротивники. Правда, у підсумку це обернулося надмірностями на місцях з боку податківців і міліціонерів, що налаштовували проти Януковича. Сьогодні мобілізувати всіх чиновників на користь одного кандидата не вдасться. По-перше, багато професійних управлінців за нелояльність до нової влади вичистили ще в 2005-му. По-друге, Президент і прем'єр ведуть боротьбу за губернаторів і глав районних адміністрацій. По-третє, і спікер парламенту, й інші кандидати в президенти вестимуть задушевні бесіди з операторами адміністративного ресурсу на місцях, прагнучи відірвати собі хоча б шматочок впливу. Новому президентові, відверто кажучи, дістанеться проблемний спадок – влада не лише залишилася непопулярною, але і перетворилася на непрофесійну.
Виборчий закон. Правила проведення президентських виборів у 2004 році були написані за активної участі «нашоукраїнців», що підтримували Віктора Ющенка. Алгоритм проведення виборчої кампанії-2010 диктували представники БЮТ і Партії регіонів. І якщо п'ять років тому проведення третього туру президентських виборів було політично обумовленим рішенням по виходу з кризи, то цього разу норми виборчого закону Віктор Ющенко оскаржує в Конституційному суді. Втім, в Україні бувають ще й не такі політичні чудеса, як старт виборчої кампанії без чітко визначених правил її проведення.
Економічна ситуація. П’ять років тому Україну називали «економічним тигром Східної Європи» за високі темпи зростання ВВП, що дозволяли владі енергійно оперувати з підвищенням пенсій і мінімальних зарплат. Цього разу наша країна є однією з найбільш потерпілих від фінансово-економічної кризи. Рекордна девальвація гривні та падіння ВВП не дозволяють урядові влаштовувати атракціон передвиборної щедрості. Втім, своє останнє слово в питанні облагодіяння електорату Юлія Тимошенко ще не сказала. Адже вона добре знає, що підкріплена гривнею агітація набагато ефективніша за пусті слова. До речі, після президентських виборів непопулярні рішення щодо скорочення рівня державних витрат будуть необхідним рішенням, незалежно від того, хто обійме найвищий державний пост.
Міжнародне становище України. Перед минулими президентськими виборами після конфлікту біля Коси Тузла в Азовському морі Україна не відмовилася від створення Єдиного економічного простору з Росією, Казахстаном і Білоруссю. У західному напрямі Леонід Кучма перебував практично в ізоляції через звинувачення у продажу Іраку РЛС «Кольчуга». Через п'ять років наші стратегічні партнери з Росії старанно позиціонують Україну як failed state, а НАТО і Європейський Союз навідріз відмовляються видавати офіційному Києву будь-які аванси. Мабуть, головним інструментом міжнародного впливу на нашу країну сьогодні залишається Міжнародний валютний фонд, що робить фінансові ін'єкції для підтримання вітчизняної економіки на плаву.
Ситуація зі свободою слова. Завдяки президентській кампанії 2004 року слово «темник» стало інтернаціональним, а багато телевізійників були змушені пройти через обряд очищення і покаяння. У сучасній Україні не існує цензури, деколи навіть цензури здорового глузду, а на зміну «темникам» прийшла диктатура долара в засобах масової інформації. Як показує практика, передвиборна «джинса» буде в арсеналах практично всіх фаворитів президентської кампанії. Відсутність цензури дозволить використовувати і витончені технології «чорного піару» для дискредитації опонентів.
Правоохоронні органи. Напевно, багато хто пам'ятає слова міністра внутрішніх справ Миколи Білоконя про готовність пити три дні після перемоги Віктора Януковича в президентській кампанії 2004 року. Якщо екс-міністр сьогодні і «вживає», то явно не на Батьківщині. Нинішній шеф МВС Юрій Луценко теж публічно оголосив про готовність підтримувати чинного прем'єра, пообіцявши при цьому політичний нейтралітет міліції. Мабуть, Юрій Віталійович поки не став справжнім «ментом», якщо вважає, що підлеглі не спробують догодити своєму начальникові, який завчасно визначив передвиборні орієнтири.
Суспільні настрої. У 2004 році суспільство без перебільшення жило очікуванням змін. Власне кажучи, прагнення до змін суспільно-політичного життя, втома від нещирості та корумпованості влади вивели сотні тисяч людей на Майдан. Сьогодні припускати повторення подій пізньої осені 2004 року щонайменше наївно. Мільйони громадян не побачили реальних змін, тому від них не варто чекати сплеску громадянської відповідальності. Це означає, що президентські вибори не стануть моментом істини для України, а виявляться лише епізодом у вимотуючій боротьбі тих, хто називає себе політичною елітою, за право ближче підібратися до державного штурвалу і годівниці.
