Перешкода для приватизації – комерційні інтереси
Сьогодні країні як ніколи потрібні гроші. Міжнародні кредити – це своєрідна «швидка допомога», але чи є у нас власні ресурси? Зокрема, чи варто сьогодні приватизувати підприємства задля наповнення державної казни? Чи не буде це розпродажем потенціалу країни за безцінь?
На ці запитання у форматі прес-конференції «Главреду» відповіли: директор Інституту приватизації Олександр Рябченко та президент Центру економічного розвитку Олександр Пасхавер.
Олександр Рябченко: У 2007-му «Укртелеком» коштував 4,5 мільярда доларів. У 2009-му – також 4,5 мільярда. Гривень.
«Треба було проводити приватизацію в 2007 році, на початку 2008 року - це було б набагато краще, це було б ефективніше, цікавіше, було б більше грошей, була б безперечна конкуренція між інвесторами». «2007 рік був чудовим роком для проведення всіх приватизаційних продажів, конкурсів, чи то були б акційні продажі, чи біржові торги. На жаль, їх не було, на жаль, після продажу «Криворіжсталі» великих продажів не було. Держава не використала той момент, коли інвестори були у нас на порозі і весь час стукали нам у двері, просячи, щоб ми щось почали продавати».
«Укртелеком» з кожним роком втрачає свою привабливість. Його можна було продати приблизно за 4,5 мільярда доларів. Я думаю, що за рік це будуть ті ж самі 4,5 мільярда, але гривень».
Олександр Рябченко: Краще продати державне підприємство, аніж втратити його назавжди
«Зараз, в умовах світової економічної кризи, ведеться дискусія, варто продавати чи варто почекати. Я не є прихильником тієї поширеної позиції, що варто почекати. Соціально дуже привабливо виглядає позиція, що варто почекати. Але питання полягає в тому, чим держава при цьому ризикує.
У нас є велика кількість державних працівників, які в будь-якій ситуації, починаючи з 2005 року, відстоювали, що треба зберегти в державній власності і налагодити систему використання цих заводів, що вони дадуть великі надходження до державного бюджету. Через те продажі були практично неможливі.
Але до чого це призводить? Світова криза стосується не тільки того, що у інвесторів менше грошей, а і того, що самі українські підприємства мають великі проблеми». «Державні підприємства з кожним роком мають все більше й більше проблем».
«Зараз красиво можна говорити про те, що «давайте почекаємо, коли закінчиться світова економічно-фінансова криза, і тоді у нас з’являться інвестори, і ціна зросте». Безумовно, ціна зросте, але за цей час ми втратимо частину підприємств, за цей час ми, безперечно, будемо втрачати навіть на кращих підприємствах робочі місця, і на етапі кризи це буде найболючіше сприйматися людьми.
Коли людей звільняють з хороших підприємств, коли їм починають не виплачувати заробітну плату на державних підприємствах, які були прибутковими, це той самий момент, коли український народ розплачується за некваліфікованих керівників, які були проти приходу інвесторів на етапі економічного підйому.
Тому великого вибору у нас немає». «Склалася така ситуація, коли треба проводити розумну приватизацію, не тягнутися за зірками, не чекати, що буде занадто велика ціна. Не буде великої ціни. Зараз інвесторів доведеться шукати».
Олександр Пасхавер: На державному підприємстві завжди є «прошарочок» посередників, які приватизовують його прибуток
«Я шістнадцять років займаюся приватизацією. За ці роки не було і місяця, коли б не точилися бурхливі суперечки: чи слід зараз продавати чи ще не час?
Звичайно, приватизація буває різна. Масова приватизація мала не стільки економічний характер, скільки характер політекономічний - треба було трансформувати весь виробничий комплекс і створити перевагу приватної власності. Зараз мотив комерційного зиску переважає, чого не було тоді. Але самого лише комерційного зиску не досить».
«Якщо ви не приватизовуєте легально, виникають нелегальні способи приватизації або всього підприємства, або приватизації прибутку. Виникає прошарочок посередників, які приватизовують збут, постачання і прибуток. Тобто там, де є державні підприємства, там є ґрунт для корупції в корупційному суспільстві, яким ми є».
Дуже показовою була «Криворіжсталь». Вона була приватизована, потім вона була повернена в державну власність. І за тих півроку, протягом яких вона перебувала в державній власності, миттєво виник прошарок посередників, які харчувалися прибутком цього підприємства. Прийшов «Міталстіл» і миттєво цих посередників знищив».
Олександр Пасхавер: Причина перешкоджання приватизації – комерційні інтереси
«Заперечення проти приватизації лунають постійно. Як правило, вони живляться тим, що суспільство в цілому негативно ставиться до приватизації великих підприємств. І багато наших керівників як люди ставляться до цього негативно. Але це ніколи не є причиною, це лише привід для таких розмов.
Причиною, як правило, є комерційні інтереси впливових груп. Якщо ви чуєте, що зараз «не час», або «умови не ті», або «ніхто не прийде» - це означає, що якась комерційна група не зацікавлена в приватизації і бачить свої способи впливати на це.
Другий спосіб, за яким ці розмови ведуться і виникають різні політичні і владні дії, пов'язані з приватизацією, - це можливість за допомогою таких дій здешевити саме підприємство».
«Є реальні підстави для того, щоб не продавати державні підприємства. Незручні умови. Дійсно, під час кризи це незручно.
«Я хотів би підкреслити, що в період кризи інвесторів немає, тому кожен долар, який приходить в країну, коштує для нас дорожче. Навіть якщо ми продамо дешевше, то ми отримаємо інвестиції в період, коли їх немає.
Я підкреслив би, що в цій ситуації Фонд державного майна повинен працювати як розторопний продавець. Він повинен бути готовий понизити ціну. Але наскільки? Він повинен дивитися. Зовсім не обов'язково, що всі підприємства будуть значно дешевші. Треба дивитися, але відмовлятися від приватизації з ідейних міркувань і міркувань кризи - це заняття безглузде».
Стенограму прес-конференції читайте тут
Читайте також:
Пасхавер: ФДМ повинен бути розторопним продавцем
