Микола Оніщук: «Я не бачу реальних загроз для зриву виборів»
З одного боку, Оніщук працює в Кабінеті Міністрів як людина Президента, оскільки потрапив в уряд за його квотою. З іншого боку, сам уряд з наближенням виборів дедалі більше нагадує передвиборний штаб його глави Юлії Тимошенко, яка заявила про свої президентські амбіції. Таким чином, Микола Оніщук опинився між двох вогнів, а точніше, між двома кандидатами в президенти. Разом з тим, міністр виключає свою участь у виборчому процесі в будь-якій формі і декларує свою рівновіддаленість від усіх кандидатів.
Поки Оніщуку це вдається. Це видно з того ж питання про повернення в державну власність резиденції «Межигір’я», від якого міністр усунувся, надавши розбиратися з ним своєму першому заступникові і соратникові Тимошенко Євгену Корнійчуку.
Микола Оніщук з оптимізмом дивиться в майбутнє. Він, зокрема, упевнений, що майбутні вибори президента попри все відбудуться, а їх результат визначить виборець. Міністр також вважає високою ймовірність дострокових парламентських виборів після президентських.
Детально про все це Микола Оніщук розповів в інтерв'ю «Главреду».
Останніми днями все частіше лунають заяви представників різних політичних таборів про загрози зриву виборів президента. Серед ризиків називають можливу затримку в прийнятті держбюджету і як наслідок, зрив фінансування кампанії. Наскільки ці загрози реальні?
Я не бачу реальних загроз для зриву виборів. Більше того, конституційним обов’язком усіх владних інституцій є забезпечення проведення виборів. Ми маємо майже чотири місяці до дня виборів, і це достатньо довга дорога, і політична, і правова. Тому необхідно виходити з того, що, по-перше, є ще час. По-друге, провідні фракції, які представлені в парламенті, насправді є зацікавленими в тому, щоб вибори відбулися. Відтак, їхніх голосів достатньо для ухвалення бюджету з метою забезпечення виборів. Більше того, достатньо навіть для подолання вето.
Хоча, погоджуюся, дискусія доречна, оскільки дійсно існує певна стурбованість з приводу долі закону про державний бюджет на 2010 рік. З огляду на попередні оцінки та прогнози, які лунають з різних політичних таборів стосовно проекту державного бюджету, його затвердження в парламенті виглядає достатньо проблематичним.
Тим не менше, навіть за умов, якщо закон про державний бюджет і не буде затверджений, може скластися ситуація, коли парламент ухвалить окремий закон про фінансове забезпечення виборів та виборчого процесу. Незважаючи на те, що цей шлях може викликати певну правову дискусію в контексті закону про бюджет, та Бюджетного кодексу. Тим не менше, такий закон набуде чинності за умови оприлюднення. І до того часу, поки його не буде визнано неконституційним, він буде діяти, і буде обов’язковим до застосування.
А якщо Президент зробить подання щодо цього закону в Конституційний суд і КС у розпал виборчої кампанії визнає документ неконституційним?
Треба виходити з того, що вибори відбудуться вже сімнадцятого січня, і я не бачу навіть технологічної можливості зупинити їх сьогодні. Більше того, переконаний, що Президент зацікавлений у тому, щоб конституційні права громадян щодо участі у виборах президента були реалізованими.
Що ж стосується неухвалення закону про державний бюджет, то така ситуація не лише не виключає фінансування державних видатків, а навпаки — має запобіжні механізми. Вони визначені у Бюджетному кодексі, який передбачає, що за відсутності бюджету на поточний рік фінансування здійснюється за бюджетом попереднього року - у певних розмірах, зокрема 1/12 витрат, і за певних умов.
А цього вистачить, щоб провести вибори?
Доктрина верховенства права передбачає, що всі державні органи, посадові особи зобов’язані діяти у спосіб і з метою забезпечення конституційних прав громадян, у даному випадку — права на вибори. В цьому є сутність доктрини верховенства права.
Чи бачите ви загрози для кампанії у розгляді Конституційним судом нової редакції закону про вибори президента? Адже суд буде розглядати закон не менше ніж місяць, а потім треба ще ухвалити в парламенті зміни згідно із зауваженнями КС. А передвиборча кампанія вже почнеться.
Я не бачу реальних загроз чи ускладнень для виборчого процесу у зв’язку з конституційним поданням Президента. По-перше, внесення подання і порушення провадження за таким поданням не зупиняє чинності акту, який перевіряється на конституційність. Таким чином, закон діє, створені відповідні правові наслідки для всіх суб’єктів виборчого процесу. Це означає, що виборча кампанія має бути розпочата, і буде розпочата відповідно до цього закону, і в строки, передбачені цим законом. По-друге, Конституційний суд, і я в цьому переконаний, прийме відповідне рішення, тобто розгляне подання, до початку виборчого процесу, принаймні до початку голосування.
По-третє, подання Президента стосується, по суті, двох блоків питань. Основний блок торкається гарантій реалізації виборчих прав громадян. Президент мав порушити це питання, оскільки не можуть обмежуватися політичні свободи та права, зокрема право обирати владу, формувати її. Незалежно від того, де перебуває особа - чи за кордоном (стоїть на консульському обліку, чи ні), чи в силу обставин переміщується в інший регіон країни - це її право, яке може бути обмежене лише з підстав, передбачених Конституцією. Я переконаний, що Конституційний суд у цих питаннях, швидше за все, підтримає главу держави, оскільки обов’язок Конституційного суду охороняти Конституцію, а зміст Конституції — це, насамперед, права людини, захист їх конституційних прав і свобод.
Що стосується блоку питань організаційного плану, таких як порядок формування комісій, оскарження до суду, інших, то тут ситуація виглядає не так впевнено. Швидше за все, Конституційний суд не візьме на себе сміливість руйнувати систему, змінювати підходи до формування комісій, оскільки це може утруднити виборчий процес.
Таким чином, можна прогнозувати, що як саме подання, так і рішення Конституційного суду не утруднять і не створять перешкод для проведення виборів. Зрештою, навіть якби йшлося про визнання закону повністю неконституційним (хоча це не є предметом подання), існує чинний Закон про вибори Президента.
Резюмуючи, я хочу підкреслити, що вибори мають відбутися - попри існуючі ускладнення, дискутивність і, навіть, елемент непередбачуваності, який також треба враховувати, оскільки ми ведемо цю розмову лише вісімнадцятого вересня, а вибори мають відбутися сімнадцятого січня. І забезпечити основне політичне право — право обирати собі владу, мають всі суб’єкти владних повноважень - Президент, Верховна Рада, уряд, Центральна виборча комісія, державні адміністрації, місцеві ради тощо.
До речі, щодо ситуації навколо Конституційного суду. Віце-спікер парламенту і керівник юридичного напрямку в передвиборчому штабі Януковича Олександр Лавринович звинуватив Ющенко і суддів КС у змові. Джерела, наближені до керівництва передвиборчих штабів БЮТ і ПР, розповідають про можливість блокування роботи КС під час виборів, зокрема, шляхом відкликання деяких суддів Конституційного суду, які обиралися по парламентській квоті. Як блокування роботи КС може відбитися на виборчій кампанії?
Всі названі політичні сили та політики насправді мають бути зацікавлені в тому, щоб у країні функціонував надзвичайно важливий інститут, який забезпечує конституційний контроль. Адже сьогодні складно прогнозувати наслідки і результати президентських виборів. Це той випадок, коли руйнуючи інститут вищої конституційної юрисдикції, маю на увазі вашу інформацію про можливість відкликання суддів Конституційного суду, можна зашкодити не лише стабільності держави, але і власним політичним перспективам. Мені зрозуміла певна роздратованість парламентарів і очильників парламенту, оскільки з формальних по суті підстав Конституційний суд визнав неконституційними закон в цілому. Проте роздратованість не має переходити у площину погроз Конституційному суду, оскільки формально-юридично суд вчинив правильно.
Добре відомо, що сьогодні значна частина суддів Конституційного суду так чи інакше знаходяться у сфері «впливу» провідних політичних партій, адже Конституційний суд сформований за «квотним» принципом, і третина суду формується парламентом. Тому, якщо є проблеми, варто, щоб вони були з‘ясовані зсередини, без руйнації діяльності КСУ.
А як бути з питанням легітимності складу Конституційного суду, враховуючи поновлення судом на посаді Сюзани Станік?
Тема надумана. Судді Конституційного суду, які на сьогодні працюють, були призначені у спосіб та у порядку, передбаченому Конституцією України та законами України. Те, що стосовно пані Станік є рішення окружного адміністративного суду, не означає й не ставить під сумнів легітимність існуючого складу суду, оскільки стосовно наслідків указаного рішення існують різні тлумачення.
А легітимність КС в цілому?
Відомо, що пані Станік не приступила до роботи - вона не бере участі в засіданнях, не введена у штат Конституційного суду, не виконує обов’язки судді Конституційного суду і таке інше. Добре також відомо, що саме з цими процедурами регламентного характеру пов’язана можливість участі судді в засіданнях Конституційного суду. Якби, умовно кажучи, пані Станік пройшла цю стадію внутрішніх регламентних процедур, та брала участь у засіданнях Конституційного суді як дев’ятнадцятий суддя, тоді, очевидно, дискусія мала би під собою реальне підґрунтя. Проте, можливо, хтось зацікавлений у тому, щоб повернутися до тієї ситуації нестабільності, коли Конституційний суд був у прямому розумінні втягнутий до політичного процесу, не працював і не приймав рішень. Я не вітаю таких намірів і таких прагнень.
На вашу думку, як юриста і як політика, які найвразливіші місця президентської кампанії, що наближається?
Якщо розглянути нашу політичну практику, то, не можна не знати, що навіть при застосуванні якісного закону може виникнути низка загроз для того, щоб у ході виборів було відтворене реальне волевиявлення народу.
Що викликає стурбованість на сьогодні? Певне непокоєння викликає право на включення до списку в день голосування. З одного боку, це крок, який гарантує виборцям у випадку технологічних або технічних негараздів можливість прийти на дільницю й узяти участь у виборах. З цієї точки зору можна вітати такий підхід, тому, що величезна кількість виборців приходять у день виборів на голосування і не знаходяться себе у списках. Але дуже б не хотілося, щоб ця можливість, ця гарантія в реалізації виборчих прав, була використана проти прозорості самого виборчого процесу. Певне поле для зловживань тут може виникнути.
Стурбованість викликає й скорочення терміну розгляду скарг судами до двох діб. Не впевнений, чи здатна буде судова система забезпечити розгляд усіх скарг, які будуть подаватися протягом цього терміну. Із закону випливає, що якщо суд не розглянув скаргу протягом визначеного терміну, то провадження припиняється. Тобто, по суті, все буде залежати від здатності та ефективності судової системи розглянути скарги, які буде подавати суб’єкт виборчого процесу.
Тим не менше, поза всяким сумнівом вибори будуть проведені. Поза всяким сумнівом на вибори прийде належна кількість виборців (хоча до цього часу порогу явки у нас немає). Швидше за все вибори будуть легітимними з точки зору загальної оцінки. Як свідчать вибори 2006-го, 2007-го років, попри певні застереження, порушення, які фіксувалися, структурних проблем, які б поставили під сумнів легітимність виборів, не було. І очевидно вже не буде.
Тобто основні баталії під час виборів розгорнуться в судах?
Закон не передбачає можливість оскарження протоколів. Це контраверсійна ситуація.
З одного боку, Центральній виборчій комісії буде легше, вона буде мати можливість швидше встановити результати виборів і швидше оголосити їх. Зокрема, не потрібно публікації рішення ЦВК, а саме рішення про оголошення результатів виборів вступає в силу з моменту проголошення його на засіданні Центральної виборчої комісії. Це означає, що роль судових інститутів і судових механізмів буде об’єктивно зменшена. Це дає сталість політичну і правову. Адже ми знаємо, що судові процедури досить часто використовували саме для того, щоб оскаржити результати виборів на дільницях, в округах, у тому числі утруднити встановлення результатів Центральною виборчою комісією.
З іншого боку, зараз складно спрогнозувати, якою буде кількість відповідних оскаржень, і наскільки масовими будуть порушення. Рішення Центральної виборчої комісії щодо встановлення результатів виборів підлягає судовому оскарженню - це юрисдикція Вищого адміністративного суду, і його рішення є остаточним. Таким чином, не можна говорити, що при звуженні ролі судів, їх вплив на виборчий процес зникає. Багато буде залежати саме від самої практики проведення виборів, підстав для оскаржень, і суті та масовості таких оскаржень.
І все ж таки, де буде відбуватися основна боротьба за президентську посаду: у Центрвиборчкомі, на дільницях, в судах чи на площах?
Я думаю, що вибори передбачають боротьбу за виборця на всіх площадках.
А де, на вашу думку, буде вирішальна?
Вирішальним буде день голосування, в тому розумінні, що долю виборів визначать виборці. Я в цьому переконаний. Ми не «бананова» країна, і ми не тоталітарний режим. Поза всяким сумнівом, саме виборець своїм голосом визначить долю виборів. Треба віддати належне, що за останні роки висновки екзит-полів і, власне, встановлені результати виборів були достатньо близькими за своїми оцінками. Тому відповідь на ваше запитання, можливо, краще змогли би розкрити політологи, які мають аналізувати особливість виборчої кампанії.
Але 2004 рік показав, що питання може бути не в голосах виборців, а в їх підрахунку...
Тут є очевидний запобіжник. Це всі зацікавлені суб’єкти виборчого процесу. Я маю на увазі кандидатів у президенти, політичні партії, фракції, які їх підтримують. Основна група кандидатів має значний досвід проведення виборчих кампаній. Розгорнуті штаби, досвідчені члени комісій на виборчих дільницях і виборчих комісіях в округах, розвинута система моніторингу з боку наглядачів - це той запобіжник, ті інструменти взаємного контролю, яких має достатньо кожна з основних політичних сил, кожен висунутий ними кандидат. Тут не може бути і практично не буде змов, не залежно від того, є кандидат технічним чи реальним. Так, технічні кандидати можуть об’єднуватись та діяти узгоджено з лідерами перегонів, це може носити латентний характер. Тим не менше, залишається очевидним інтерес конкуруючої сторони.
І ви навіть не допускаєте змови двох найбільших політичних сил – ПР і БЮТ з можливим наступним поділом влади на двох?
Я не думаю, що цього варто очікувати, оскільки, як видається, боротьба на сьогодні носить безкомпромісний характер.
Крім того, треба віддати належне, що ці вибори ми маємо провести з електронним реєстром виборців.
Який вже всі критикують за недосконалість...
При всьому тому, що він на сьогодні недосконалий, величезний ресурс державних інститутів працює над тим, щоби цей реєстр був усе-таки повним. Принаймні, він щонайменше дозволяє викинути двійників.
Тобто, ви впевнені, що реєстр буде підготовлено до виборів на належному рівні?
Принаймні, що стосується органів юстиції - вони працюють неупереджено та об’єктивно. Інформація, яку вони надають до органів формування реєстру, це важливий компонент, який дозволить уникнути значної кількості проблем.
На парламентських виборах у 2007-му ви були заступником крівника виборчого штабу НУНС. Ви будете задіяні в цій виборчій кампанії?
Звісна річ, що ні. Я міністр і це виключає мою участь у виборчому процесі в будь-якій якості. Більше того, я взагалі вважаю, що є обов’язковий імператив для міністра юстиції — він має дистанціюватися від будь-яких складових виборчого процесу, і політичних симпатій чи антипатій. Тобто міністр юстиції має бути рівновіддаленим від усіх кандидатів у Президенти, від усіх політичних сил, від політичного процесу як такого.
Однак, вам це буде не дуже просто. Керівник уряду в якому ви працюєте міністром має намір балотуватися в Президенти і при цьому не йти у відпустку. Ви не допускаєте можливості того, що уряд може перетворитися на передвиборчий штаб Тимошенко і використовуватися нею у передвиборчій боротьбі?
Я не думаю, що уряд перетвориться у виборчий штаб, тому що Кабінет Міністрів — це публічний інститут влади. Кожен міністр є публічною особою, яка призначена парламентом, і він, як міністр, уособлює, насамперед, не тільки волю політичної сили, яка його направила на роботу міністром, а й представляє виконавчу владу країни у певній сфері. Це щодо політичної відповідальності.
Проте, треба мати на увазі й те, що, значна частина міністрів працюють в уряді Юлії Тимошенко, але прямо не представляють її політичну силу. Таким чином, це вже той баланс, який до певної міри формує систему противаг та стримувань.
Чи будете ви такою противагою, як ви кажете, тим рішенням Кабміну, які матимуть очевидно передвиборний присмак. Адже без правової оцінки Мін‘юсту не може бути прийнятий жодний документ уряду?
До призначення міністром, я тричі обирався до парламенту. Це певний досвід, політичний бекграунд, який формує почуття відповідальності, в тому числі збереження світоглядних цінностей.
Моє завдання, як міністра юстиції, забезпечити, щоб акти уряду відповідали законам і Конституції. Маю дивитися на документи не тільки і не стільки з точки зору доцільності політичної - покращують вони, чи створюють мотивації для певної категорії виборців, - а з точки зору їхньої відповідності закону. І мушу вам зауважити, що ті документи, які поступають на розгляд Міністерства юстиції, розглядаються виключно через призму їхньої відповідності актам вищої юридичної сили. Звісна річ, що частина рішень уряду, особливо у соціальній сфері, мають електоральний підтекст. Але для мене важливо, щоб ці рішення йшли на користь громадян, були спрямовані на реалізацію і розвиток їх конституційних прав.
Вас не будуть роздирати протиріччя: ви міністр, який обраний за квотою Президента візуєте рішення Кабміну, які будуть сприйматися як PR для Тимошенко на виборах?
Я для себе визначився, мій бог — це Конституція та закон. І я маю виконати цю місію. Якою б не була моя доля після виборів, я, що називається, маю пронести цей хрест. Міністр юстиції чи не єдиний член уряду, який не може мислити політично, я говорив про це, до речі, і прем’єр-міністру.
Ще зовсім недавно, влітку, не чужа БЮТ фракція комуністів ставила питання про вашу відставку. Наскількі велика ймовірність, що це питання знову спливе під час виборчої кампанії?
Жодна посада не буває вічною. Це лише питання часу: дещо раніше, чи дещо пізніше. Тому я до цього ставлюся філософськи.
Крім того, про мою відставку говорили так багато, що вона вже втратила первинну гостроту. Якщо Верховна Рада буде вважати за доцільне ухвалити таке рішення, то так тому і бути. Трагедій в тому не бачу. Важливо лише, щоб таке рішення було вмотивованим і політично зрозумілим суспільству.
Скажіть, на якому етапі підготовка позову стосовно повернення резиденції «Межигір’я» у державну власність?
Позиція уряду з цього приводу відома. Вона полягає в тому, що дано доручення, в тому числі Міністерству юстиції, провести комплексне дослідження обставин і передачі резиденції «Межигір’я» з державної власності у приватну власність, а також укладення договору оренди земельної ділянки. Зараз Міністерство юстиції чекає від відповідних суб’єктів, яким доручено здійснити перевірку, матеріалів, які ми маємо вивчити й дати оцінку на предмет підстав для судового позову.
Добре відомо, що спроби судових оскаржень цих рішень вже робилися, вони не були вдалими. Тому чинити позов з тих самих підстав і з того самого предмету не буде мати ніяких перспектив. Зараз проводиться відповідна робота з тим, щоб ретельніше проаналізувати всю систему відносин, які виникали при зміні форми власності цих будівель і землі. А за наявності додаткових аргументів підготувати відповідний позов.
Уряд наприкінці минулого тижня перетворило «Межигір’я» на заповідник. Наскільки з юридичної точки зору уряд міг вирішити питання щодо статусу об’єкта, який знаходиться в приватній власності?
Це була ініціатива Міністерства екології та охорони навколишнього природного середовища. Насправді, тут проблеми немає, оскільки будь-яка територія, на якій розташовані навіть приватні будівлі, будівлі муніципальної форми власності, чи державні приміщення, може бути оголошена або архітектурно-культурним заповідником, чи природним заповідником. Питання в іншому, що з моменту, коли це рішення набуває законної сили (маю на увазі, опублікування) для користувачів, для власників цих приміщень установлюються певні обмеження.
Які саме?
Стосовно подальшої забудови, наприклад. Стосовно будь-яких робіт, пов’язаних із інженерними, будівельно-монтажними роботами тощо. Тобто йдеться про певні обмеження. Але ще раз наголошую, що встановлення такого режиму жодною мірою, якщо йдеться про власність, набуту законним чином, не впливає на її режим.
Поясніть, будь ласка, ситуацію навколо Одесського припортового заводу. Президент заборонив приватизацію своїм указом, а перший віце-прем’єр заявляє, що вона все одно відбудеться. Хто правий?
Президент має повноваження зупиняти дію актів уряду з мотивів їх неконституційності, з одночасним зверненням до Конституційного суду. При цьому, чинність урядового акта зупиняється у зв’язку з оскарженням. Зараз складно прогнозувати, якою буде поведінка уряду. Принаймні на сьогоднішній день в порядку денному засідання уряду нічого, що би стосувалося цієї теми, я не бачив.
Як я розумію, доля ОПЗ зараз в руках Конституційного суду?
Не тільки. Оскільки є також ухвала про заборону на проведення конкурсу з приватизації з боку Окружного адміністративного суду міста Києва, що надійшла до Міністерства юстиції. Тим не менше, Конституційний суд має встановити конституційність чи неконституційність відповідного рішення уряду. До речі, зауважу, що останнім часом Конституційний суд більш жваво, не відкладаючи в довгий ящик подання Президента, намагається їх розглянути.
Як я розумію така ж перспектива чекатиме і постанову уряду, якою, як заявила прем’єр, він збирається в обхід Верховної Ради ввести в дію держбюджет на наступний рік, якщо парламент не проголосує відповідний проект закону?
Мені складно коментувати цю заяву прем’єр-міністра, в контексті того, що саме вона мала на увазі. Добре відомо, що Кабінет Міністрів не є законодавчим органом і не може ухвалювати закони, а схвалення закону про бюджет є виключною прерогативою Верховної Ради України.
Зауважу лише, що ситуація з неухваленням державного бюджету в строки, встановлені законом, забезпечення за таких умов фінансування державних видатків передбачена Бюджетним кодексом. За таких умов фінансування здійснюється на підставі урядових актів з дотриманням вимог, встановлених Бюджетним кодексом.
Питання більш далекої перспективи. Тема дострокових парламентських виборів до виборів Президента вже не актуальна. За яких підстав такі вибори можуть відбутися після виборів голови держави?
З підстав, передбачених Конституцією України - дуже легка відповідь, як для міністра юстиції. Статті 90 і 82 Конституції передбачають такі підстави. Це - несформована коаліція, несформований уряд, це випадок, коли парламент не може розпочати свою діяльність протягом тридцятиденного терміну, це і стан, коли чисельність народних депутатів менша двох третин конституційного складу, що тягне за собою неповноважність парламенту.
Конкретніше питання. Одна з таких підстав може бути задіяна після президентських виборів?
Дострокові вибори після президентських не виключаться. Але за всіх умов, на цьому я хочу наголосити, навіть якщо і буде згода політиків на проведення дочасних виборів, мають бути знайдені конституційні підстави. Переконаний, що новообраний Президент не розпочне свою каденцію з того, щоб оголосити дострокові вибори без наявності конституційних підстав. Звичайно, дострокове припинення повноважень Верховної Ради може настати й у випадку, коли сам парламент приведе себе у стан неповноважності - це випадок зі складанням сто п’ят десяти мандатів. Але всі інші підстави для оголошення дострокових виборів мають бути пов’язані виключно з його нездатністю виконати конституційні функції. Мають бути належні конституційні підстави, попри те, якими б доцільними або ймовірними такі кроки не виглядали з політичної точки зору.
