Витратна енергоекономія
Тема саміту - "Енергоефективність" - сьогодні для Донецької області вкрай актуальна: регіон продовжує так сильно потерпати від кризи, що йому мимоволі довелося замислитися про те, як почати економити.
"Економічного раю не буде"
Проте, незважаючи на те, що економія енергоресурсів - це один з найкращих видів скорочення витрат в складні для економіки часи, поки що говорити про те, що Донбас зможе вже в найближчому майбутньому перевірити на практиці досягнення енергоефективності, явно передчасно.
Причин тому безліч, але головна з них залишається незмінною - криза. Виходить свого роду замкнуте коло: щоб уникнути тиску кризи, потрібно почати економити, але для того, щоб почати економити, необхідні кошти на переобладнання і модернізацію виробництва, а їх немає - економічний спад "з'їв" більшість замовлень, але зарубіжні покупці не поспішають розщедрюватися.
"Ми живемо від замовлень, які потрібні для машинобудівної промисловості. На жаль, зараз наш донецький метзавод завантажений не на повну потужність", - поскаржився "Главреду" заступник головного інженера з енергоефективності ЗАТ "Донецьксталь" Олександр Дорофєєв. Схожа ситуація спостерігається і у вугільній галузі. "Зовнішня криза для вугільної промисловості вже закінчилася, але у нас зараз почалася внутрішня криза, - пояснює "Главреду" заступник директора з економіки ДП "Вугільна компанія "Краснолиманська" Віталій Сидорченко. - Всі ці 9 місяців необхідно було виживати, відповідно, скорочувати витрати. А будь-яке скорочення витрат надалі призводить до певних проблем. І саме тому, що протягом цих місяців не купувалося практично нічого, не оновлювалося устаткування, зараз постало питання зменшення обсягів виробництва. Це ж саме питання існує на багатьох вугільних підприємствах", - говорить він.
Юрій Хотлубей, мер м. Маріуполя - міста, в якому зосереджені такі найбільші підприємства, як металургійний комбінат ім. Ілліча, заводи "Азовсталь і "Азовмаш", - бачить іншу причину такого стану речей в промисловості: "На жаль, Україну за кордоном сприймають як не дуже авторитетну, і підприємці, які купують метал, мають великі проблеми з банками, які відмовляються робити перерахування на наші банки, не довіряючи їм у тому, що ці гроші потраплять до покупця. Є великі ризики, і поки це є дуже серйозним стримуючим чинником", - говорить він "Главреду".
Проте ситуація виправлятися не поспішає - криза в Донбасі якщо і відступила, то буквально на кілька незначних кроків. "У нас чутливість трішки вища, ніж в уряді, тому кризу ми ще відчуваємо. Фізіологічні особливості Кабінету Міністрів і міської ради різні. Ми зараз йдемо по дну - нижче ми вже не опустимося, але говорити про те, що вже підйом якийсь пішов, це неправильно", - зазначає Юрій Хотлубей.
За даними голови Донецької обласної ради Анатолия Близнюка, якщо втрати промислового виробництва в Донбасі і будуть мінімізовані, то дуже неістотно. "Ми втратили 32% обсягів виробництва (у поточному році. - Ред.). Я думаю, до кінця року ми вийдемо на 29%. Тобто 3%, можливо, надолужимо", - зазначає він. При цьому А.Близнюк підкреслює, що навіть і ці показники потрібно порівнювати не з даними минулих місяців, а з показниками аналогічного періоду минулого року. "Минулого року вже в цей час була криза, тому цифри можуть бути кращі, але це не означає, що економічно це буде рай. Раю ніякого не буде", - вважає він.
На такому зовсім не веселковому фоні в області вже істотно шкутильгає загальний обсяг інвестицій: тільки у першому півріччі поточного року він становив 5,5 млрд. грн., що на 45,4% менше порівняно з аналогічним періодом минулого року. У промисловість же, зокрема, направлено 3,4 млрд. грн. (62% обласного обсягу), що менше першого півріччя 2008 року на 43,5%. І хоча, як запевняє А.Близнюк, область відкрита для інвестицій "24 години на добу, 7 днів на тиждень", поки що зростання обсягів капітальних вкладень в промисловість шахтарського краю ніхто не прогнозує.
"Проектів немає, панове!"
Аналогічно, на думку фахівців, справа просуватиметься і з інвестиціями в забезпечення горезвісної енергоефективності. "Комерційних інвесторів зараз дуже складно залучити в Україну, особливо в сферу енергоефективності. Інституційні ж інвестори - такі організації, як ЄБРР, USAID, ЄС, - вони говорять: "У нас є гроші, у нас є гранти, ми розуміємо, що вам це треба, але ми перебуваємо на різних рівнях - ви не можете нам пояснити, а ми не можемо або не хочемо вас зрозуміти до кінця". Ми розуміємо, що є різниця між потребами і можливостями", - зазначає партнер управляючої корпорації "Ernst&Young" Олексій Кредисов. Він обіцяє допомогти Донбасу погоджувати його потреби з можливостями інвесторів, але, як запевняють інші фахівці, зробити це буде непросто - в Донбасі часто немає не лише можливостей для залучення капітальних вкладень, але і бажання це робити.
Один з головних напрямів інвестицій у сфері ефективного використання енергоресурсів - житлово-комунальне господарство. У цьому плані інвестиційний саміт в Донецьку приніс навіть деякі нововведення: саме на ньому уряд підписав рамкову угоду з північною екологічною фінансовою корпорацією НЕФКО, яка займається фінансуванням і субсидуванням проектів з енергоефективності. Від співпраці з корпорацією Україна сподівається в майбутньому виручати 1,5 млрд. євро інвестицій і кредитів на рік.
Все б добре, але навіть під такі вигідні умови проектів, підходящих для НЕФКО, сьогодні в Донбасі немає. "Проектів немає, панове! Завдання наше - сконцентруватися, підготувати якісні проекти. Біди наші, особливо в ЖКГ і в інших секторах, походять не від відсутності грошей, а від відсутності бажання і волі, і відсутності кваліфікованих програм і проектів", - зазначає голова Національного агентства України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів Сергій Єрмилов. Він же звертає увагу на вигоди від можливої співпраці з НЕФКО: корпорація дає фінансування на комунальні проекти, які можуть бути реалізовані швидко, під 3% річних обсягом до 15 млн. доларів.
У Донецьку упираються - мовляв, знаємо ми ваші 3%: "Ці 3%, про які розмова, йдуть тільки через гарантії уряду. І через гарантії уряду вони підуть, через Мінфін і перетворяться як мінімум на 18% або 12%. А потім вони підуть через комерційний банк, і вийдуть тими ж самими 28-32%! Отже це не та тема. Потрібна законодавча база, яка б дозволяла органам місцевого самоврядування самостійно приймати рішення про кредитування тих або інших проектів. Тоді можна розмовляти про 3%. Через гарантії уряду їх ніколи не було і не буде", - обурюється Анатолій Близнюк. Єрмилов терпляче роз'яснює: корпорація дасть гроші зовсім не під гарантії Кабміну, а під гарантії муніципальних властей.
Ніхто не хоче платити за економію
У промисловій сфері "енергоефективна" тема також поки залишається на рівні обговорення: всі підприємства в один голос стверджують, що вона для них категорично актуальна, проте коли мова заходить про конкретні проекти, вони обережні. "Саміт сам по собі завжди корисний. Ми сподіваємося обмінятися досвідом з іншими заводами... До того ж, саміт розрахований на те, щоб почути якісь схеми фінансування, які є сенс обговорити. Зараз грошей ні в кого немає, тому всі прагнуть знайти якісь схеми - або лізингові, або кредитування якесь у тих, у кого гроші є, хто готовий вкладати в промисловість", - обтічно міркує Олександр Дорофєєв. Про те, на що конкретно його підприємство розраховує, він не говорить, але з його розмови зрозуміло, що в цілому "Донецьксталь" знову-таки більше орієнтована на власні сили. "Наприклад, серйозна проблема для металургів - виробництво кисню. Устаткування в основному старе, на багатьох заводах використовуються кисневі блоки, які вироблялися ще в колишньому СРСР. Тому енергетична складова вироблення кисню вельми значна. Ми зараз самі йдемо шляхом реконструкції кисневого господарства", - підкреслює Дорофєєв. За його словами, знайти інвестора було б просто чудово, але поки завод і сам намагається впоратися з ситуацією.
Схожим чином налаштовані і в "Енергомашспецсталь": коли на підприємстві різко впали замовлення, воно переймалося модернізацією виробництва за власний кошт, щоб запропонувати замовникам нові проекти, у тому числі й енергоефективні. На саміті завод активно шукає покупця своїх новинок, проте… орієнтований зовсім не на Україну. "Тема енергоефективності актуальна, але в основному вона орієнтована на захід. Відверто кажучи, у нас Україна ще не готова прийняти ці нові, перспективні, такі, що менш забруднюють навколишнє середовище, джерела енергії", - зазначає Микола Омелюх, провідний інженер бюро маркетингу заводу "Енергомашспецсталь". З ним згодні й інші учасники саміту - за їхніми словами, всі представлені проекти справді цікаві Україні, проте частину з них вона просто не може собі дозволити, причому не тільки в матеріальному, але і в "моральному" плані - устаткування багатьох підприємств вже морально застаріло, і на них нові проекти вже просто "не підуть".
"Україна потребує великої кількості інвестицій для модернізації сектора, який пов'язаний з енергоефективністю. Для того, щоб набрати необхідні темпи модернізації і не віддалятися від розвинених країн в питаннях енергоємності ВВП, соціальних стандартів, а наближатися до них, нам необхідно вийти на рівень щорічних інвестицій у всі галузі по всіх напрямах не менше, ніж 5 млрд. доларів", - вважає Сергій Єрмилов. І тут же осікається: "Ми сьогодні ще далекі від цієї цифри". За його словами, сьогодні в Україні необхідно створити найкращі умови для інвестування і "позитивний інвестиційний клімат", проте поки що наша країна багато в чому працює ще на рівні радянських стандартів.
На саміті в Донецьку Єрмилов презентував державну Програму зі зменшення енерговитрат в промисловості України, яка розрахована на 5 років. Згідно з цією програмою вже до 2014 року планується зменшити обсяги енерговитрат на 20%. У Донецьку програму сприйняли з ентузіазмом, проте від теорії до практики переходити не поспішають. Частково тому, що багато підприємств досі сидять на голодному пайку через кризу, частково тому, що вони ще не розуміють всієї значущості цієї теми. Загалом, один тільки Донецьк представив на саміті інвестиційні проекти на загальну суму півмільярда євро. Загальний інвестиційний "бюджет" саміту - 3,5 млрд. доларів. Якщо хоч би половина цих проектів буде охоче прийнята інвесторами, і почне реалізовуватися, підприємства перестануть ставитися до цієї теми з настороженістю, яка поки що так і витає у виставковому залі, де ці проекти були представлені. Проте поки що енергоефективність для шахтарського регіону, схоже, переважно залишається красивою, але недосяжною мрією. Вся справа в браку інформації: поки що багато підприємств ще не знають, наскільки їм допоможуть їх енергоефективні почини. Їх, безумовно, дуже приваблює економія, проте вони побоюються заплатити за неї дуже високу ціну.
