Хатина дядечка Віті
Одним із головних джерел цього переляку були численні заяви нового прем’єр-міністра Юлії Тимошенко – від обіцянки переглянути конкурс із приватизації трьох тисяч об’єктів до вимоги порушити кримінальні справи проти учасників Сєверодонецького з’їзду. Проте не лише в 2005 році більшість погрозливих заяв лишилися заявами: так було й пізніше, наприклад, із обіцянками Тимошенко реприватизувати Нікопольський феросплавний завод. Якщо до реалізації погроз і бралися, то у життя їх втілювали не завжди.
Саме так може статися з новою ініціативою прем’єра – повернути державі 137 гектарів землі під Києвом, які «прихопив» собі головний опозиціонер Вік¬тор Янукович.
«На нашій не своїй землі»
«Хтось припускає, що я можу десь незаконно проживати?» – із таким запитанням звернувся до присутніх журналістів лідер Партії регіонів Віктор Янукович під час зустрічі з регіональними ЗМІ 27 серпня, коли його попросили прокоментувати заяви прем’єр-міністра Юлії Тимо¬шенко про незаконне привласнення ним 137 гектарів колишньої державної резиденції «Межигір’я», розташованої поблизу селища Нові Петрівці за кільканадцять кілометрів від Києва.
Тимошенко зробила свою заяву на засіданні уряду днем раніше. За її словами, на цьому засіданні урядом було затверджено цілий «план спільних дій» державних органів – зокрема, МВС та Мін’юсту – щодо повернення «Межигір’я» до державної власності. «Це та резиденція, якою володіли всі уряди ще з часів Щербицького. І те, що Янукович особисто для себе цю урядову резиденцію забрав під свою дачу – це не зійде з рук», – заявила тоді Тимошенко.
Наступного дня Віктор Янукович відповів їй, поставивши процитоване вище риторичне запитання. Оскільки серед присутніх журналістів бажаючих у вічі принизити майбутнього кандидата в президенти не знайшлося, Янукович, почекавши, впевнено заявив: «Оце (мовчання – Авт.) і є відповідь».
Після чого розповів, що цілком законно купив на території «Межигір’я» будинок площею 600 кв. м, який до того орендував у власників. Ціна оренди – 9–12 тис. грн на місяць – видалась йому надто високою, тож Янукович, за його власним зізнанням, «змушений був продати практично все», аби купити будинок за ринковою ціною. «І в Донецьку, і в Києві квартири, які я мав – усе продав, і зробив це офіційно, і купив цей будинок», – повідомив Янукович. Додавши, що спроби тепер позбавити його цього житла є «образою» для нього та його сім’ї, але що своє священне право власності він відстоїть – як робив це вже неодноразово з 2004 року, дійшовши аж до Верховного Суду.
Важко стверджувати, що така заява розставила крапки над «і» в черговому «хатинковому скандалі». Швидше, навпаки – справа поповнилася новими знаками запитання.
Сама історія почалася ще далекого 2002 року, коли Віктор Янукович уперше став прем’єром і отримав у користування будинок №20 у державній резиденції «Межигір’я», де насправді мав заміське помешкання ще Володимир Щербицький, а пізніше була резиденція для прийомів іноземних делегацій.
Згідно з нещодавніми публікаціями «Української правди», вже 1 квітня 2003 року в інтересах Януковича донецький фонд «Відродження України» орендував на території резиденції будинок площею 325 кв. м та три гектари землі довкола нього. Оренда обійшлась у смішну суму – близько $2 тис. на місяць. Після «Помаранчевої революції» договір оренди будинку №20 було розірвано Господарським Судом Києва. Але в 2006 році Янукович знову очолив Кабмін, і за три місяці Вищий господарський суд скасував розірвання угоди про оренду, повернувши справу до Господарського Суду столиці. При цьому, як стверджують обізнані люди, Віктор Федорович в’їхав до улюбленої «хатинки» ще до рішення суду.
Далі ж для захисту інтересів прем’єра було вжито традиційний в українських майнових суперечках прийом: Кабмін… сам подав до суду на розірвання угоди оренди. І з радістю цей суд програв. Тобто право Януковича на оренду було підтверджено.
Коли історія потрапила до преси, Янукович запросив журналістів особисто ознайомитись із його житловими умовами. У старому будинку ще радянської доби Віктор Федорович скаржився на потріскані стіни і, в жилетці та без краватки, демонстрував свою близькість до народу, граючи на гітарі. Тоді ж він пожалівся, що його київська квартира на вулиці Січневого повстання (нині – вул. Мазепи) перебуває в стані перманентного ремонту, тож він і мусить задовольнятися цим помешканням. А за кілька місяців ті самі журналісти, потрапивши до «Межигір’я» вже без запрошення, побачили, що кілька старих будівель зруйновано: на території комплексу готувалось нове будівництво.
Рівно два роки тому Віктору Януковичу довелось пояснити цей факт. Треба сказати, що при цьому тодішній глава уряду виявив хист до обтічних формулювань. «Я отримав пропозицію – жити в Пущі-Водиці. Я від неї не відмовився. Там є якийсь будинок, який мені запропонували, і якого я ще не бачив», – заявив Янукович. Пояснення виглядало так, ніби прем’єр переїздить до державного помешкання в Пущі, а маєток у «Межигір’ї» його більше не цікавить. Проте насправді Янукович не зазначив, що відмовляється від «Межигір’я». І недарма.
Тоді саме наближались другі позачергові вибори до Верховної Ради, за результатами яких Янукович міг втратити прем’єрську посаду (як воно й сталося). Але за три місяці до виборів, у липні 2007 року, уряд Януковича передав весь комплекс «Межигір’я» до статутного фонду НАК «Надра України», що перебуває під контролем Мін¬природи, яке очолював давній соратник Януковича – Василь Джарти. А вже у вересні 2007 року НАК «Надра України» протягом одного дня (!) отримала право власності на будівлі на території комплексу і того ж самого дня (!!) уклала угоду з компаніє¬ю «Медінвесттрейд», що має донецьке коріння. Згідно з цією угодою, всі об’єкти нерухомості «Межигір’я» передавались приватній компанії в обмін на дві будівлі в Маріїнському парку в центрі Києва.
На нинішній прес-конференції Янукович прямо заявив, що орендував будинок у «Межигір’ї» «до 2007 року». Таким чином, купівля будинку відбулась незабаром після його передачі «Медінвесттрейду». При цьому лідер ПР, на жаль, не уточнив ні конкретного часу укладення угоди, ні «ринкової суми», в яку вона йому обійшлася, ні списку об’єктів «у Донецьку і в Києві», що їх він мусив продати заради отримання цієї суми. Відомо, що, наприклад, двоповерховий будинок у Донецьку, в якому він мешкав ще губернатором, Янукович продавав навряд чи – зараз там живе його син Олександр.
Без пояснень залишається також метаморфоза будинку №20 площею 325 кв. м на будинок площею 600 кв. м. Соратники Януковича нині наполягають на версії, що йдеться про одну й ту саму будівлю – лише відремонтовану. А підконтрольна регіоналам газета «Сегодня» в п’ятницю висловила припущення, що на території в 137 гектарів Віктору Януковичу, крім цього будинку, не належить зовсім нічого (такий висновок газета зробила на основі свідчень робітників, які зараз активно працюють на забудові території колишньої резиденції: там уже розбито парк, зведено кілька будівель, облаштовано тенісний корт і каскад із чотирьох басейнів зі штучним островом).
Відібрати не можна залишити
Того ж дня, коли Віктор Янукович цікавився у журналістів, чи вірять вони в його здатність порушувати закон, «регіоналка» Ганна Герман у телеефірі сформулювала власну думку щодо причин «антидачних репресій» з боку уряду.
«Тимошенко дуже зацікавлена в тому, аби БЮТ і Партія регіонів були у коаліції, і вона навіть зовсім недавно шукала міжнародних посередників, які вплинули б на Януковича, щоб він пішов з нею у коаліцію», – заявила пані Герман. Утім, на її думку, схилити лідера ПР до повторної спроби «ширки» Тимошенко не вдасться, а право власності опозиціонера буде відстояно.
Насправді невдала спроба союзу між БЮТ та ПР сьогодні є тягарем для кожної з цих сил. І логічно припустити, що атака Тимошенко на «Межигір’я» в передвиборний період, навпаки, покликана підкреслити непримиримість боротьби Юлії Володимирівни з конкурентами, з якими вона тільки нещодавно намагалася порозумітися.
Важко не помітити і зв’язку між заявою Тимошенко щодо повернення екс-резиденції державі та конфліктом довкола НАК «Надра України», що вибухнув незадовго до того. Свого часу цю структуру очолював Едуард Ставицький – креатура вже згаданого Василя Джарти. 20-го серпня Ставицький, поновлений на посаді судом, зайняв кабінет керівника НАК, що Тимошенко відразу оголосила «рейдерським захопленням».
Будівлю «Надр України» було взято під міліцейську охорону, а Тимошенко зібрала термінове засідання Кабміну, на якому Ставицького, виконуючи рішення суду, поновили на посаді – і одразу звільнили знову. Між тим, саме за часів Ставицького НАК «Надра України» і було реалізовано схему з вилучення комплексу «Межигір’я» з-під контролю уряду та передачі його до приватних рук.
Як би там не було, головним питанням лишається імовірність практичної реалізації мети, про яку так гучно заявила прем’єр – тобто повернення екс-резиденції під державний контроль.
У запалі політичної боротьби Тимо¬шенко говорить виключно про «привласнення» резиденції Януковичем. Однак, як неважко помітити, це ще треба довести. Адже протилежна сторона твердить лише про один будинок, що був «законно» куплений у приватного власника. Який, у свою чергу, «законно» отримав усю резиденцію від НАК «Надра України».
Тобто для повернення резиденції необхідно скасувати (звісно ж, через суд) рішення про фактичну приватизацію «Межигір’я». При цьому компанія, що є формальним власником комплексу нині, неодмінно вимагатиме відшкодування збитків – адже на території комплексу ведуться бурхливі роботи, які явно коштують чималих грошей.
Ще гіршою може бути ситуація, якщо уряд піде «простішим» шляхом, визнавши незаконною, наприклад, саму передачу «Межигір’я» до НАК «Надра України» в 2007 році. Маючи контроль над НАК, Тимошенко зможе це зробити – проте це підніме все те ж питання права власності на маєток компанії «Медінвесттрейд». Яка, знову-таки, вимагатиме відшкодування у держави Україна.
До того ж, ситуація ще більше ускладнюється, якщо громадянин Віктор Янукович дійсно придбав свій будинок у компанії-власника маєтку. Точніше, якщо будуть представлені відповідні документи. У разі програшу «Медінвесттрейду» Янукович може спробувати довести, що він був добросовісним покупцем, котрий не знав і знати не міг про незаконність усіх попередніх оборудок. Це може виглядати смішно – адже саме з його прем’єрського благословення ці оборудки і здійснювались – проте хто не обізнаний з об’єктивністю і неупередженістю українських судів?
Нарешті, питання і в тому, що для вилучення «Межигір’я» доведеться повернути два будинки в Маріїнському парку, що їх «Медінвесттрейд» два роки тому обміняв на будівлі «Межигір’я». Між тим, сьогодні вони належать Державному управлінню справами, яке не має жодного бажання з ними розлучатись…
Таким чином, «повернення вкраденої резиденції» до виборів неможливе в принципі: навіть якщо цей процес розпочнеться, судова тяганина просто не встигне до них завершитись. Зате саме під час виборчої кампанії Віктору Януковичу доведеться відповідати в контексті цієї справи на чергові незручні запитання.
Надто незручними ці питання могли би бути, якби Віктор Федорович нарешті оприлюднив свої декларації про доходи за 2007 рік, коли, очевидно, і здійснювалась купівля «хатинки» в «Межигір’ї» (та, відповідно, продаж нерухомості «в Донецьку і в Києві»). Проте остання відома декларація Януковича стосується 2006 року, коли він вдруге став прем’єром. Наступна ж – як кандидата в президенти України – стосуватиметься 2008 року…
Що ж до шансів усе-таки повернути 137 га землі, що вже стала знаменитою, під державний контроль, то вони залежать, окрім вищесказаного, ще й від справжніх намірів Тимошенко. Цілком можливо уявити собі, що навіть у випадку перемоги на президентських виборах Юлія Володимирівна «забуде» про цю тему. Адже українські реалії є такими, що навіть головна посада в державі не гарантує жодного спокою ні державі, ні самому президентові, якщо він не зуміє порозумітися з головними опозиційними силами. Приклади Леоніда Кучми та Віктора Ющенка довели це цілком наочно.
Якщо ж Юлія Тимошенко має намір усе життя продовжувати притаманну їй «боротьбу на всі фронти», «Межигір’я» можуть і справді коли-небудь повернути державі. Інша справа, як це буде зроблено. Все-таки інвестиційний клімат в Україні давно перебуває у кепському стані, і відверте відбирання 137 га землі у приватного власника (хай навіть отриманих у непевний спосіб) може стати чимось на кшталт того, чим стала для Росії «справа ЮКОСа».
Звісно, не можна виключати й того, що Юлія Тимошенко принципово відстоює дотримання законності. І в такому випадку, в разі виявлення порушень під час приватизації «Межигір’я», його повернуть державі з дотриманням усіх-усіх необхідних демократичних процедур.
Коли верстався номер, стало відомо: приміщення за адресою Володимирська, 34 передано на зберігання НАК «Надра України». За офіційним повідомленням НАК, ідеться про один із двох будинків, які 2007 року було передано уряду в обмін на передачу «Межигір’я» у приватну власність фірми «Медінвесттрейд». У повідомленні також сказано, що передачу приміщення здійснено на виконання доручення прем’єр-міністра Юлії Тимошенко. Отже, у війні за «хатинку» Януковича завдано першого удару.
