Антистрес для школярів
Шестирічна Настя Камінська готувалася до школи, довго чекала 1 вересня. Вона кілька разів на день приміряла рюкзак, репетирувала віршик, який готувала до Дня знань. Батькам здавалося, що дівчинка зовсім не хвилюється, всього лише трохи жвавіша, ніж зазвичай, але ж це нормально. Проте перший день в школі дівчинка, швидше за все, пропустить. Сьогодні вранці у неї піднялася температура і з'явилася нудота. Лікарі кажуть, на обличчя всі ознаки отруєння… або стресу. «Нервове перезбудження», - нарешті підсумували медики.
У цьому навчальному році першокласників буде більше на 13 тисяч, ніж у минулому. Такі відомості МОН України. Це означає також, що зросте кількість тих, хто переживатиме вересневий стрес. Хоча перші дні в школі після канікул – це ж випробування не лише для учнів, а й для педагогів. Але останні – люди дорослі, значить, можуть самі поклопотатися про себе і свою душевну рівновагу. Чого не скажеш про учнів. Більшість із тих, кому від 6 і до 18 нервують напередодні нового навчального року. Як це – ходити в школу і робити домашні завдання, думають першокласники. Учні 13-15 років хвилюються про те, щоб навчальна програма залишила трохи місця особистим інтересам. А випускники турбуються, як гідно витримати випробування – зовнішнє незалежне оцінювання і вступити у вуз.
Першокласна адаптація душі…
Чи потрібно говорити про найуразливіших учнів? Ще вчора вони ходили в знайомий дитячий садок, гралися і гуляли, не думаючи про уроки і про те, що їхні знання оцінюватимуть. Сьогодні вони школярі. Щоб стрес не став супутником малюка в цей час, важливо заздалегідь дати йому можливість познайомитися з першою вчителькою, з класом.
«Найскладніше першокласникові звикнути до нового ритму життя, - розповідає шкільний психолог Тетяна Павленко. – Добре, якщо батьки поступово привчали свою дитину до думки про те, що з 1 вересня в школу, а там зовсім не так, як у садку. Пояснювали, що в будинку знань є свої правила, може, навіть проводили щось на кшталт тренування «Один шкільний день».
60% першокласників у новій ролі учнів зазнають такого стресу, що це проявляється навіть фізично – діти худнуть, починають хворіти. Найвідповідальніший перший місяць, взагалі ж процес адаптації до шкільного життя триває у тих, хто вперше сідає за парту, від двох до шести місяців. Весь цей час батькам необхідно бути поряд: допомагати, підтримувати, любити».
Вважається, що в перший клас ідуть діти 6 років, але на практиці все трохи інакше – разом можуть навчатися діти 5-, 6- і 7-річного віку. І всі вони хвилюються про те, чи сподобається їм у школі, чи знайдуть вони там друзів, чи їм допомагатимуть вчителі. Такі питання турбують і дорослих, коли настають зміни в житті. Чи варто дивуватися з того, як реагують на них діти? Вони можуть стати нервовими, більше, ніж зазвичай, плакати, вимагати уваги. Можливо, їхня поведінка зміниться: малюк був спокійним і навіть незворушним, а став неврівноваженим, дуже збудливим. Неохайні діти раптом перетворюються на акуратистів, що педантично розставляють підручники «за розміром». Все це цілком нормально, ситуація вирівнюється через якийсь час, переконує психолог Тетяна Павленко: «Багато в чому те, як першокласник переживе вересень, залежить від його батьків. І тут важливі кілька правил. Протягом перших двох тижнів шкільного життя карати дітей не варто, їм і без того складно, краще спробувати зрозуміти всі хвилювання дитячої душі, допомогти. Налаштуйтеся на те, що дитина, яка, можливо, ідеально поводиться в школі, вдома «відриватиметься» на батьках. Важливо усвідомити, що агресія малюка не спрямована проти батьків, це наслідок стресу. Тож клопіт старших – запастися терпінням і уникати конфліктів. Ще одна помилка – займатися з малюком тільки виконанням домашнього завдання. А як же ігри? Книжки на ніч? Дайте зрозуміти дитині, що вас цікавить все її життя – не тільки шкільне. До речі, практика показує, що саме це дається батькам найважче. «Як це? Моя дитина не буде найкраща? Невже ж вона не може рівненько написати ці елементарні галочки і гачки?» І починається – вирвані аркуші, плач над зошитами тощо. Адже першокласникам навіть оцінки не ставлять, то до чого все це? Саме мамам і татам важливо усвідомити, що малюк не зобов'язаний задовольняти батьківські амбіції».
Хоча перші три роки діти переважно ходять до школи не для себе, а для батьків. Дітлахи 6-9 років погано розуміють аргументи на зразок тих, що вчитися треба, щоб багато заробляти, бути розумним, вступити в інститут. Їм приємно, що мама з татом пишаються їхніми успіхами і досягненнями. Можливо, похвала – найкраща мотивація для них.
Ще дуже важливі відносини з однокласниками. Варто налаштувати дитину на те, що вона навчатиметься в колективі, а там є свої правила – піднімати руку, якщо хочеш щось сказати, не викрикувати. Якщо перед тим малюк ходив у дитячий садок, проблем зі спілкуванням з ровесниками, швидше за все, не виникне.
… і тіла
Проте важливо звернути увагу і на фізичний стан дитини. Переважно дітям доводиться звикати до нового режиму дня: підйом о 7 ранку, відхід до сну о 9-10 вечора. До того ж, майже всі першокласники потребують денного відпочинку, тривалих прогулянок. Адже різке обмеження рухової активності – одна з причин сповільненого росту, частих хвороб, каже Анна Мучник, педіатр: «Діти йдуть до школи і починають рухатися значно менше. Але саме рух дозволяє рости і розвиватися. Уроків фізкультури для цього явно недостатньо, вони забезпечують лише 10% необхідних фізичних навантажень. Отже в режим дня першокласника обов'язково варто включити рухливі ігри, прогулянки: добре і в школу ходити пішки, відпускати дитину побігати, погратися на свіжому повітрі».
Харчування теж важливе. Діти йдуть до школи і починаються проблеми зі шлунково-кишковим трактом. Необхідно привчити маленького школяра снідати. Хай це будуть каші, фрукти, мюслі. Інакше вже до кінця першого уроку малюк може відчути голод – наснаги до здобуття знань це відчуття не додасть.
Правильна організація часу, проведеного поза школою, – союзник як учнів, так і їхніх батьків. Дозволяє істотно заощадити сили. «Швидко і легко домашнє завдання можна зробити з 15 до 18 години. Це другий пік активної роботи мозку, перший - 9-12 годин (час занять у школі), - ділиться досвідом Тетяна Майстришина, вчитель перших класів. - Втім, нескладно здогадатися – дві години сидіння за письмовим столом користі принесуть мало. Кожні 30 хвилин потрібно робити маленьку перерву: на те, щоб відволіктися: зробити кілька фізичних вправ, навіть потанцювати. Починати потрібно з елементарних завдань. Швидко зробивши їх, малюк подумає: «О, та це ж просто, я можу впоратися і з рештою». Тепер можна зробити щось складніше, наприклад, зайнятися письмом (зазвичай, саме це дається першачкам найважче). Ну а закінчити яким-небудь легким завданням. Саме за такої послідовності малюк вважатиме, що навчатися – навіть приємно, адже все виходить».
Психологи переконані, що критикувати першокласника не варто. Удар по самолюбності («Ти навіть написати нормально не можеш») ні до чого доброго не приведе. Краще акцентувати увагу на успіхах, хвалити досягнення і висловлювати упевненість в тому, що потім все у малюка вийде («Ось потренуєшся, і ці «хвостики» у тебе будуть взагалі ідеальні, як у прописі»).
Іншими словами, легко адаптуються до такого цікавого і абсолютно нового шкільного життя першачки, якщо вони позитивно налаштовані по відношенню до школи, якщо їм допомагають у цьому старші, якщо вдома їх оточує любов, турбота і увага.
Постканікулярний синдром
Не можна сказати, що решта учнів абсолютно нормально почуваються з початком нового навчального року. Якраз! Канікули закінчилися, починаються суворі шкільні будні. «Я зовсім не хочу в школу, - каже Євген Васильєв, семикласник. – Знову уроки, домашні завдання, залишиться мало часу на те, щоб гуляти, грати у футбол, робити те, що цікаво. Єдине, що трішки примиряє мене з необхідністю йти до школи – це спілкування з друзями». Саме з таким настроєм повертається з канікул левова частка учнів. Адже знову доведеться рано вставати, робити те, що належить, слухати вчителів, відповідати на уроках, писати контрольні й іноді навіть отримувати двійки. Для того, щоб такий настрій змінився на позитивний, знову ж таки необхідний період адаптації. «Чим старша дитина, тим вона згідливіша, - говорить Тетяна Павленко, шкільний психолог. – Більш того, багато дітей, на щастя, спокійно сприймають необхідність вчитися. Вона не викликає у них бурхливої реакції. Напевно, найскладніше їм знову увійти в ритм шкільного життя».
Звичайно, адже це так непросто: вставати рано, тоді як раніше спав, поки не набридне, корпіти над підручниками, тоді як на канікулах дивився «телек», відповідати уроки, які, можливо, навіть не вивчив. І як тут бути? Поради психологів знову більше стосуються батьків. Саме їм важливо зберігати спокій: не варто чекати від чада великих успіхів у перший шкільний місяць, важливо виказувати розуміння і витримку. І довіряти своїй дитині. Вона справиться! А простіше подолати складний вересень школяру буде в тому разі, коли, окрім «знову в школу», ніяких серйозних змін в житті не буде. Непогано, якщо з школою буде пов'язано щось приємне, наприклад, заняття в улюбленій секції, предмети, якими додатково займався влітку, – кому ж не захочеться блиснути новими знаннями! Не потрібно ігнорувати і фізичні навантаження, адже, наприклад, 45 хвилин в басейні дають величезну кількість енергії, не кажучи вже про те, що дуже корисні для здоров'я.
Відповідальність випускників
Про випускників – окрема розмова. Для них школа практично рідний дім: все знайоме, вивчене. Здавалося б, невже і для них вересень – складний місяць? Ще б пак. Адже залишився всього лише рік до «дорослого життя». І відповідальність на випускниках чимала. Бо хочеться отримати пристойні результати тестування, а для цього доведеться корпіти над підручниками і завданнями майже з першого дня в школі, займатися з репетиторами, іноді – відвідувати спеціальні курси.
Єлизавета Максименко, сімейний лікар, стверджує, що саме у випускників стреси часто призводять до захворювань: «Вони хворіють на простудні захворювання, інфекційні, причому з найпершого місяця навчання. Це як захист від перевантажень – в основному, розумових. Випускникам би більше руху, активність. А вони відпочивають за телевізором, за комп'ютером».
Ще корисно навчитися ефективно розподіляти свій час. З одного боку, це допомагає не гаяти його даремно, з іншого – чергувати роботу і відпочинок. А батькам не варто нагнітати обстановку своїми переживаннями з приводу успішності дорослого чада. Фахівці з підліткової психології переконані, що так проблеми можна тільки посилити. Навпаки – з першого місяця шкільного життя необхідно злегка стримувати дитину в її навчальному завзятті (якщо воно є). І пам'ятати, що розуміння, ласка, здорове почуття гумору деколи роблять те, що не під силу жодним вітамінам і стимуляторам розумової діяльності. Тож приємного і легкого вересня школярам і їхнім батькам!
