Путін написав листа полякам
Сьогодні в польській «Газеті Виборчій» було надруковано лист російського прем’єра Володимира Путіна до поляків. Цей лист дещо миролюбніший, аніж звернення до Віктор Ющенка, однак в Польщі листом навряд чи лишилися задоволеними
Історична конкуренція. Хто розвалив комунізм?
Нинішній рік видався багатим на свята в Польщі. Польські політики, немов завчену мантру, повторюють, наскільки визначними були цьогорічні святкування не лише для самої Польщі, але і для Європи в цілому. Щоправда, річниці не обмежуються лишень приємними спогадами, завтра в Польщі вшановуватимуть жертв Другої світової війни – рівно 70 років тому гітлерівська Німеччина напала на свою східну сусідку.
Основні заходи, присвячені 70-річчю початку Другої світової війни, відбудуться завтра в Гданську. Саме до цього польського міста прибудуть керівники урядів 19 держав. Із-поміж них – Юлія Тимошенко, Володимир Путін, німецький канцлер Ангела Меркель.
Гданськ було обрано невипадково. Сімдесят років тому – а точніше о 4.40 ранку 1 вересня 1939 року – німецький корабель Шлезвіг-Голштейн почав обстріл військової бази, розташованої на півострові Вестерплатте, неподалік Гданська.
Утім, Гданськ відомий не лише через початок війни. Крім того, він вже давно став символом боротьби за ліберальні цінності, оскільки саме в цьому місті зародився організований супротив комуністичному порядку – незалежна профспілка, яка потім перетворилася в потужний рух «Солідарність». 31 серпня 1980 року – 29 років тому – страйки на гданській судноверфі завершилися підписанням угоди, яка й поклала початок створенню згаданої професійної спілки на чолі з Лехом Валенсою. Десятьма роками по тому він стане президентом Польщі.
До відзначення зовсім не круглої річниці створення «Солідарності» і початку війни в Гданську готувалися скрупульозно. Чимало довелося попрацювати істориками, які зуміли пов’язати в логічний ланцюг, здавалося б, не поєднуване. Завтрашні «воєнні» заходи ніби увінчують собою всі річниці, які відзначала Польща цього року: 20 років від перших незалежних виборів у Польщі, 10 років приєднання до НАТО, п’ятиріччя вступу до Євросоюзу.
Депутат Європарламенту від Польщі Ружа Тун згадує, що біди Польщі почалися сімдесят років тому – коли із одного боку на країну напали нацистські війська, а з іншого – увійшли на її східні райони радянські вояки. Країна таким чином опинилася під окупацією двох тоталітарних режимів, причому комуністичне правління в країні виявилося досить тривалим. «Напевно, кожна польська родина має родичів, які постраждали і від нацистського, і від комуністичного режимів. Хтось вам розкаже про те, як їхні дід і бабця познайомилися на примусових роботах в Німеччині, а хтось розповість про дядька, який побував у сибірському таборі», - розказує пані Тун. «У Польщі була тривала окупація, яка закінчилася в 1989 році, коли в країні були проведені перші вільні вибори», - резюмує вона.
Отож, ланцюг подій виглядає цілком логічним – напад нацистів, контроль із боку СРСР, поява опозиційного руху «Солідарність», встановлення демократії, проведення реформ, вступ до НАТО і ЄС… І як наслідок – досить розвинута і сильна країна. Поляки не втрачають зараз нагоди, аби поділитися своїми нинішніми досягнення на тлі глобальної фінансової кризи: Польща – єдина країна в Європі, в якій відбувається зростання економічних показників. Фінансисти при цьому прогнозують подальше зміцнення рідної злотої по відношенню до долара та євро – українцям досить легко зрозуміти «ненормальність» польської ситуації, зважаючи на непрості часи гривні.
Для поляків поява руху «Солідарність» - предмет особливої гордості. Якраз учора в Гданську відбувся концерт Енніо Морріконе (особливо знайомого українцям через саундтрек до фільму «Спрут»), який було проведено в рамках фестивалю «Солідарність». Місце для концерту було підібране не випадкове – територія гданської судноверфі, на якій і працював Лех Валенса. Відкрив святкування, власне, перший президент післякомуністичної Польщі, який особливо наголосив: саме польський досвід боротьби з комуністами був найвдалішим, більше того – саме поляки першими з країн соцтабору повстали проти комуністичного режиму і змогли перемогти. Мовляв, і події в Будапешті 1956 році, і в Празі 1968 року закінчилися плачевно – введенням танків; до того ж опозиційні виступи в Угорщині та Чехословаччині мали більше стихійний характер. Він же нагадав, що саме з незалежних виборів у Польщі – у червні 1989 року – потрібно починати відлік краху комуністичного домінування в Європі, а не з часу падіння Берлінської стіни, яке відбулася лише в листопаді.
До речі, дуже скоро Німеччина святкуватиме 20-річчя руйнуванню муру, який ділив нинішню столицю країни на дві частини – західну демократичну (складову ФРН) і східну комуністичну (НДР). У Польщі не могли не знати, що в Німеччині як мінімум останні два роки готувалися до відзначення цього ювілею – виділялися значні кошти на відкриття музеїв, меморіалів. Проте Польща, схоже, вирішила скласти німцям конкуренцію. По-перше, заходи в цій країні проводяться на два місяці раніше, аніж у ФРН. А по-друге, поляки наголошують, що відлік початку кінця комунізму потрібно вести з Гданська, а не з Берліна.
Історія по-російськи. Із ніг на голову?
Проте невидима історична конкуренція між Польщею та Німеччиною – ніщо у порівнянні з тим, до яких трюків вдавалися останніми тижнями в Росії. Із Польщі все виглядало таким чином, ніби в Росії вирішили повністю переглянути історію і ледве не покласти всю вину за початок Другої світової на… Польщу.
Гніву поляків не було меж, коли російський канал «Вести» показав два тижні тому документальний фільм, смисл якої зводився до одного - саме Польща відповідальна за розпалювання Другої світової війни. Нібито поляки створили союз із Німеччиною проти Радянського Союзу, а Йосиф Сталін змушений був діяти на випередження, поділивши Європу з Адольфом Гітлером. Доволі сумнівна інтерпретація історії не могла залишитися непоміченою в Польщі, де справді дуже уважно ставляться до історії – польська преса переповнена публікаціями на історичну тематику і в часи більш спокійні, коли не відзначають які-небудь річниці. Зараз же подіям Другої світової війни польські журналісти присвячують по кілька шпальт у газетах, журнали випускають спеціальні додатки.
Спікер польського Сейму Броніслав Коморовський одразу ж закликав ігнорувати російський фільм. За його словами, як би не намагалися в Росії спотворити історичну правду, факти говорять самі за себе. Основний із них, нагадує він, полягає в тому, що Польща стало першою жертвою німецького нападу за участі сталінського режиму.
Надрукований сьогодні лист російського прем’єр-міністра Володимира Путіна у польській «Газеті Виборчій» лише доводить, що фільм, показаний на каналі «Вести» не обійшовся без підказок «згори». Надто схожа аргументація в обох випадках.
«Сьогодні нам нічтоже сумняшеся пропонують визнати, що єдиним «спусковим гачком» Другої світової війни став радянсько-німецький пакт про ненапад від 23 серпня 1939 року», - мовиться в статті. Путін також нагадує про Версальський договір, який став приниженням для Німеччини, про те, що європейські кордони почали руйнуватися раніше 1 вересня 1939 року, а в 1938 році не лише Німеччина, але і Угорщина, і Польща, по суті, «взяли участь в територіальному розподілі Європи». «День у день після підписання мюнхенської змови Польща направила Чехословаччині свій ультиматум і одночасно з німецькими військами ввела свою армію в Тішинську і Фріштадську область», - нагадує Путін. Саме після Мюнхенської змови, на його думку, Гітлер остаточно вирішив, що «все дозволено», а Франція і Англія «палець об палець» не вдарять, аби захистити своїх союзників. Залишимо історикам право розсудити справедливість путінських закидів. Кидається в очі одне: російський керівник побудував своє послання за старим радянським принципом «сам дурень». Путін справедливо критикує Мюнхенську змову - і західні європейські країни, які взяли в ній участь. Проте вони принаймні не намагаються виправдати свої колишні дії – і в Англії, і в Франції чудово усвідомлюють вину за домовленості з нацистською Німеччиною. У Росії обрали дещо іншу тактику – покласти вину на інших.
Вибачення переносяться
У Польщі чекали на приїзд Путіна, чекали, що він вибачиться за розстріл польських офіцерів у Катині у 1940 році, за пакт Молотова-Ріббентропа. Принаймні останні соцопитування показували, що 76% поляків розраховували саме на це. Однак російський прем’єр вирішив повести себе інакше, направивши листа до одного з найбільш тиражних у Польщі видань. Схоже, у російській зовнішній політиці стає дедалі популярнішим епістолярний жанр у веденні діалогу. Не так давно російський президент Дмитро Медведєв надіслав послання Президенту Віктору Ющенку. Сьогодні російський прем’єр – усім полякам. Звісно, що у путінському листі немає жодних вибачень.
Більша частина звернення присвячена співпраці між Варшавою та Москвою – за прикладом Франції та Німеччини, які після Другої світової війни стали засновниками Європейського Союзу, а також Німеччини і Росії, які зараз добре співпрацюють, попри те що були ворогами у воєнні роки.
Проте, у Росії мають бути готовими до того, що добрі відносини з Польщею стануть можливими лише тоді, коли в Москві остаточно засудять злочини комуністичного режиму. Поляки всерйоз побоюються, що російське керівництво, виправдовуючи злочини радянських керівників, саме візьме на озброєнні «методи роботи» своїх попередників. Лист Путіна може стати лише черговим підтвердженням страхів, які існують серед поляків. У Польщі, звісно, дуже нервували, коли у Росії останніми днями почали масово виходити антипольські статті, проводитися круглі столи, на яких звинувачували Польщу у розв’язуванні війни. Проте поміркована частина польських експертів заспокоювала населення: мовляв, вся антипольська кампанія розв’язується маргінальними групами.
Професор Ягеллонського університету Ян Ридель був саме серед тих, хто закликав до спокійного ставлення подій у Росії, «Звісно, заяви в Росії важко пояснити. Але ж була очевидною одна річ. Із звинуваченнями на адресу Польщі виступали маловідомі історики, із так званої другої ліги і ніхто з відомих і шанованих фахівців», - наголошував він. Володимир Путін, звісно, теж не історик першої ліги, але і не політик останнього ешелону.
Сьогодні ж польська газета «Жечпосполіта» надрукували результати доволі цікавого соцопитування. За його підсумками, 30% поляків вважають відповідальними за розв’язання Другої світової німців, 4% - Радянський Союз і аж 61% звинувачує у всьому в рівній мірі і СРСР, і Німеччину.
