Зникнення Януковича
Багато хто запам'ятав виступ Віктора Федоровича на Трійцю, що фактично дало відмашку старту президентської кампанії. Янукович тоді поставив крапку на переговорах про створення широкої коаліції з БЮТ, але чомусь не почав розвивати успіх. З боку навіть здавалося, що лідер «регіоналів» навмисне пішов у тінь, щоб не сказати чогось зайвого. Ні проведення дострокових парламентських засідань, ні сутичка Сергія Льовочкіна і Нестора Шуфрича не змусили Віктора Януковича перервати фактично добровільну обітницю мовчання. Найбільш рейтинговий політик (за лідера Партії регіонів готові проголосувати 20-25% виборців) практично не робить публічних заяв – замість нього відбуває Олександр Єфремов та інші «регіонали». Цей різнобій деколи нагадує какофонію, проте на Липській вдають, ніби ці звуки здатні потішати слух, при цьому позиціонуючи вождя Партії регіонів як майстра закулісної політики.
Минулим літом лише прибуття високих іноземних гостей змушувало Януковича підвищувати ступінь активності. Серед решти кандидатів у президенти він провів зустріч з віце-президентом США Джо Байденом і приділив чимало своєї уваги Патріархові Московському і Всія Русі Кирилу, який відвідував Україну. Радники Віктора Федоровича, втім, проморгали інший момент: всеосяжний «одобрямс» скандальному відео-посланню Дмитра Медведєва Віктору Ющенку Янукович висловив, не зробивши навіть мінімальної паузи. Хоч би для дотримання пристойності.
Вибачите за цинічне припущення, але коли б не сталася на початку тижня трагедія на шахті в Макіївці, що забрала життя 8 шахтарів, Віктор Янукович ще якийсь час міг би не з'являтися на людях. Адже навіть з річницею здобуття незалежності лідер Партії регіонів привітав співгромадян якось формально, без вогника. Але обставини змусили його не лише висловити співчуття, а й видати кілька чергових фраз про політичну і економічну ситуацію в країні. Нічого нового і оригінального, але факт. Після цього з легким серцем і відчуттям виконаного обов'язку Віктор Федорович вирушив оглядати «Донбас-Арену» - нове дітище Ріната Ахметова.
Рінат Леонідович вже встиг заявити, що Партія регіонів підтримає Януковича в ході президентської кампанії. Позиція найбагатшого українця прагматична, адже в нинішній ситуації важко уявити собі інший сценарій розвитку подій. Створивши своєму лідерові в 2004 році «териконовий» рейтинг, «регіонали» за п'ять років не робили бодай якихось серйозних спроб для оновлення партії і пошуку нових керівних персонажів. Смерть Євгена Кушнарьова і перехід Раїси Богатирьової в президентську команду поставили крапку на роздумах про можливого наступника Януковича по партійній лінії. Але сьогодні неозброєним оком видно, що Лідер (так прийнято називати Віктора Федоровича в партії) не справляється з масою дрібних внутріпартійних проблем. Вони мають особливість накопичуватися і здатні захлеснути його у разі поразки на президентських виборах, викинувши за борт партійного корабля.
Вже сьогодні аналітики розглядають дві причини пасивної поведінки Януковича. Перша – політтехнологічна команда не випускає свого Лідера в народні маси, щоб він не припустився помилок. Мабуть, «регіонали» розраховують перемогти «на класі», немов «Шахтар» у рядовому матчі українського чемпіонату, без напруги зусиль. Проте така тактика, м'яко кажучи, необачна, адже спрогнозувати розвиток ситуації в Україні непросто. Кампанія без кандидата – відомий технологічний прийом, але він може не спрацювати в умовах масштабної кризи. До того ж гра в «піддавки» з Юлією Тимошенко вже для кількох українських політиків закінчувалася плачевно. Віктор Федорович вважає за краще «демонструвати прапор», а не пропонувати реальну альтернативу нинішньої влади. Друга причина – небажання спонсорів кампанії витрачати значні кошти на перемогу Януковича в умовах, коли є висока вірогідність необхідності домовлятися з БЮТ, що має численну фракцію в парламенті, за будь-якого результату президентської кампанії. Другий варіант особливо образливий для Віктора Федоровича, оскільки демонструє невіру соратників до його сили і здатності компенсувати витрати.
Сьогодні зрозуміло одне – що довше Віктор Янукович перебуває в тіні, то більше у його супротивників можливості для розробки наступальних дій, здатних підірвати лідерство вождя Партії регіонів у президентському рейтингу. Заявлені амбіції Віктора Федоровича не підкріплюються реальними діями, він ніби не розуміє, що для перемоги в президентській кампанії недостатньо гучних декларацій і наявності південно-східного електорального заповідника. В українській політиці панують ніцшеанські звичаї, тому девіз «Падаючого – штовхни» може стати дуже актуальним.
P.S. Сьогодні вперше після літа Віктор Янукович з'явився перед журналістами на великій прес-конференції. Звіт про неї читайте за кілька годин.
