Кто виноват в девальвации гривни?
28 августа в «Главреде» состоялась пресс-конференция на тему: «Девальвация национальной денежной единицы. Кто виноват? Что делать?»
В пресс-конференции приняли участие:
-директор Института экономических исследований и политических консультаций Игорь Бураковский;
-директор Института трансформации общества Олег Соскин;
-старший эксперт Института экономических исследований и политических консультаций Виталий Кравчук.
Олег Соскін: Як ми і передбачали, криза не зупиниться, скільки б «вона не працювала». Чим більше зараз будуть говорити, що нема девальвації і не буде другої фази кризи, це буде означати тільки те, що це не відповідає дійсності. Чому? Тому що, коли я слухаю різних експертів, які починають розповідати, що винні у всьому прості громадяни і спекулянти. Прості громадяни - тому що вони купують долар, а спекулянти - тому що вони розкачують гойдалку. Я думаю, що головні винуватці, і ми про це не раз казали, ще два роки тому, - це НБУ – Стельмах, Шаповал, Кравченко, Литвицький і всі інші. Їх просто треба негайно усунути. І той же уряд. Юлії Володимирівні треба зрозуміти, що неможливо поєднати функцію прем’єра і функцію кандидата в президенти – це дві непоєднувані речі.
Чому це все відбувається? Є два фактори, які сьогодні роблять курс девальвації гривні. Перше – це фактори з боку уряду. Відомо, що уряд на сьогоднішній день має повне банкрутство державного бюджету. За перше півріччя дефіцит державного бюджету склав 30 млрд. грн. – це річний показник. Якщо така ситуація продовжиться, то буде 60 млрд. грн. – подвоєння дефіциту державного бюджету, який був запланований на 2009 рік. Отже, казна уряду порожня. В місяць він повинен збирати 800 млн. грн., бажано, мільярд, для своїх видатків. Щодня в казначействі на рахунку не більше 200 млн. грн. – десь в чотири рази менше грошей, якими уряд може розпоряджатися щодня.
Друге - як би там не було, на сьогоднішній день падіння ВВП складає 25% за сім місяців. Якщо брати 7 місяців 2009 року і сім місяців 2008 року, падіння ВВП - 25%. Падіння індексу базових галузей і промислового виробництва - на рівні 30% за цей же період.
Ми повинні говорити, що уряд не має достатньо грошей для поповнення бюджету. Що робить Тимошенко? Вона друкує боргові зобов’язання уряду. 3 листопада 2008 року в обігу знаходилося облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП) на 8 млрд. грн. 25 серпня в обігу знаходиться майже 70 млрд. грн. ОВДП. Таким чином, за десять місяців уряд збільшив свій борг з 8 млрд. до 70 млрд., на 62 млрд. грн. Під цими 62 млрд. нічого немає, тому що за сім місяців цього року ми маємо дефіцит 8,2 млрд. доларів.
Що таке сукупний дефіцит платіжного балансу? – це те, скільки країна створила на рівні юридичних і фізичних осіб, і скільки вона спожила. Спожили ми на 8,2 мільярди більше, ніж створили. Отже, ми фактично, країна, яка сама себе пожирає.
Дехто каже, що це не страшно, що інші країни мають більший дефіцит платіжного балансу. Може, вони і мають, але вони до цього мають сотні мільярдів чи трильйонів доларів ВВП. На сьогоднішній день ВВП України максимум 40 млрд. доларів за сім місяців. Тобто, якщо ми маємо уже 8,2 млрд. доларів дефіцит і 40 млрд. ВВП, то це уже означає, що у нас п’ята частина ВВП - це дефіцит. Додайте до цього подвоєння державного боргу, який сьогодні вже зашкалює і підбирається до 30 мільярдів доларів, з трьома траншами МВФ і Світового банку. Додайте до цього корпоративний борг – 70 млрд. доларів – це, фактично, річний ВВП. Додайте інфляцію при падінні виробництва і ВВП. У нас інфляція склала за 8 місяців 10% річних. Це результат дій уряду.
Таким чином, ми фактично наближаємось до внутрішнього дефолту. Серйозні незалежні експерти, скажімо, Найман, Яременко, колишній заступник голови Нацбанку, та деякі інші, теж кажуть про внутрішній дефолт.
Тепер давайте розглянемо фактор падіння гривні з боку дій НБУ. Сьогодні у НБУ з грошима МВФ 29 млрд. доларів золотовалютний запас. Я хотів би вам нагадати, що на кінець серпня ми мали 38 млрд. доларів золотовалютних запасів. З початку 2009 року НБУ витратив понад 7 млрд. доларів своїх золотовалютних запасів. Якщо відняти гроші, які дав нам МВФ, то фактично НБУ буде мати 22-23 млрд. доларів. Плюс – ми знаємо, що уряд продає свої золотовалютні резерви Національному банку, тому що йому потрібна гривня.
Отже, НБУ емітує гривню, він наповнює грошові канали гривнею. Найгірший показник у нас - це готівка. Готівки у нас сьогодні в обігу на кінець червня було 153 млрд. гривень, на кінець серпня так і залишилось – 153 мільярди. Це фактично цифра на початок січня 2009 року.
Тому, коли кажуть, що піднімається курс долара, то це означає тільки одне - що є величезна маса надрукованої Національним банком готівкової гривні. Якщо у тебе ВВП впав на 25%, якщо дефіцит фінансового рахунку 7 млрд., якщо дефіцит зовнішньоторговельного балансу 1,2 млрд., якщо впали всі експертні галузі, якщо на сотні мільйонів зменшується трансферти від остарбайтерів і мільйони їх повертаються назад, то ти не маєш права друкувати гроші. Національний банк не вилучає гривню з обігу - ні готівкову, ні безготівкову.
Тому я кажу - Стельмах, разом з Ющенко – це злочинці. Згадайте 1998 рік. Ющенко керував Національним банком, Стельмах був у нього перший заступник – падіння гривні в 3,5 рази. Згадайте 1993,94,95 роки – купоно-карбованець - Ющенко був Головою НБУ, коли вони друкували цей купоно-карбованець, як Попандопуло в «Свадьбе в Малиновке» - «бери себе, я себе еще напечатаю».
Зараз відбувається те саме, а українців тримають за лохів і розповідають: «ви ж не йдіть у валютні кіоски». Так ви гривню звідти вилучте, будь ласка, приведіть у відповідність ваші золотовалютні запаси і гривневі запаси, і тоді проблем не буде з курсом. Але тоді ж красти не можна, тоді не можні рефінансувати свої банки, які належать кланам, вони рефінансують їх під 12-13%, і тоді неможливо буде друкувати облігації внутрішньої державної позики.
Я вам наведу ще один приклад. На сьогоднішній день НБУ викупив ОВДП у уряду – це злочин, - майже на 40 млрд. грн. Це більше половини боргових зобов’язань уряду, якими володіє Національний банк. Уряд, як Попандопуло, друкує ці нікому не потрібні ОВДП, їх ніхто не купує. Їх випускають під 28% річних – це ж фінансова піраміда, це 1997-98 роки. Так само тоді будували фінансову піраміду Лазаренко, Тимошенко, Ющенко, Кучма. Та сама банда сидить на горі сьогодні.
Так скільки ж ми будемо мовчати? Скільки будемо їсти цю локшину, яку нам вішають на вуха?
Я думаю, що настав такий момент, що треба робити наступне. Перший крок – все-таки ввести модель currency-board - це так званий валютний комітет. Так зробила у свій час Латвія, Болгарія, деякі латиноамериканські країни. Потрібно прив’язати гривню до спеціальних прав запозичення. Це умовна валюта МВФ, корзина чотирьох валют – долар, євро, фунт і єна в певній пропорції. Якщо ми прив’яжемось до цієї корзини, до цих СДР (спеціальних прав запозичення), то тоді гривня не буде весь час коливатися, як на морі, і нас не буде лихоманити. Тоді це означає, що Нацбанк не має права випускати більше гривні, робити емісію, ніж суми спеціальних прав запозичення. Тоді зразу відрізається основа для штучної девальвації гривні.
Друге – бездефіцитний консолідований бюджет. Однозначно, скорочення дефіциту, негайно. Міліцію скоротити вдвічі. Ці «орли Луценка» нікому не потрібні, цей зоопарк – «Кобра», «Беркут», «Ягуар» і «Кащей Безсмертний». Вони не потрібні, ці люди. Вони нічого не продукують. Я зараз ішов – «Беркут». Морди такі наїдені. Чого вони там стоять? Що їм тут робити? Їм же треба півтора кілограми м’яса на кожного. Вони же нічого не роблять, а всюди охоронці сидять.
Друге. Треба зробити санацію бюджету 2009 року, негайно.
Наступник крок – відпустити малий бізнес. Треба відмінити положення, яке зробив ще Пинзеник разом з Юлією Володимирівною, ввели обмеження на малий бізнес на єдиному податку 300 тис. гривень на рік – це смішно – це обіг менше 30 тисяс євро на рік для малого підприємства. Зробіть п’ять мільйонів. Був мільйон по декрету Кучми, по курсу п’ять, це було 200 тис. доларів, зараз стало біля 40 тис. доларів. Нема умов для розвитку підприємництва.
Дайте розвиватись містам, зніміть від них перепони: землю вони не можуть продавати, робити аукціони, інвестзони робити не можуть – закрили вільні економічні зони. Розпустіть купу репресивних органів, які сьогодні не дають можливості розвиватись місцевому самоврядуванню. Хоча б це давайте зробимо, і вже стане легше дихати. Таким чином, якщо не буде змінена зараз парадигма, буде не тільки 10, буде 15, може навіть 20 гривень за долар до кінця року.
Чому сталося останнє падіння гривні, яке почалося з 10 серпня? Якщо ви відкриєте ОВДП, які знаходяться в обігу, на 3 серпня в обігу було 51 млрд. ОВДП, а на 10 серпня стало майже 70 млрд. Отже, було випущено 10 серпня майже 18,5 млрд. грн. ОВДП. Це основа, чому «полетіла» гривня.
Чого ж Юлія Володимирівна про це не говорить? Що не можна поповнювати статутний капітал банків («Родовід», «Київ», «Укргазбанк») за рахунок ОВДП. Вони дали в статутний фонд облігаціями, а не «живими» грошима, які потім пред’явили для викупу Національному банку. Що в результаті відбулося? – з’явились нові гроші, гривня, яка перетекла потім в готівку. Готівка пішла на руки. З рук – на валюту.
Нам не треба мати зараз понад 150 банків. Якщо у вас ВВП впало на четверть, вам не потрібно 150 банків. Продайте їх кому завгодно. Їх потрібно мати максимум 50. До речі, всі західні банки вистояли, виявились банкрутами наші банки. Яременко називає цифри, що де-факто 80 банків українських є банкрутами.
Ігор Бураковський: Багато з економічних процесів, які сьогодні відбуваються в Україні, відбуваються в контексті світових господарських процесів. Ми не повинні забувати, що наші економічні проблеми не є унікальними. Багато країн сьогодні переживають подібні проблеми, можливо, менші за масштабами, в іншій структурі, в іншому пріоритеті, але є аналоги, які ми можемо пошукати в світовому господарстві.
Разом з тим, звичайно, є певна кількість країн, в яких криза стала причиною гальмування економічного розвитку, але не призвела до тих «мінусів», які ми спостерігаємо в світі і які були зафіксовані в багатьох країнах за результатами 2008 року.
Мені здається, нам треба не тільки говорити про українські проблеми, а більше говорити про проблеми світового господарства.
Девальвація національної валюти. Зрозуміло, що девальвація має під собою багато об’єктивних речей. В цьому сенсі ми повинні виходити з того, що слабка економіка, в якій відбуваються кризові процеси, за визначенням не може мати сильну валюту. Ця теза є загальновідомою, але ми про неї забуваємо.
Девальвація може бути помірною, хвильоподібною або стрибкоподібною. Якщо мова йде про пікову девальвацію, то піки знімаються виключно короткостроковими інтервенціями Національного банку України. Ми можемо потім говорити, хто кому що винен, але якщо ми хочемо поступово девальвувати валюту, не створювати панічні настрої, це має бути дуже продумана і дуже чітка інтервенціоністська стратегія НБУ.
Чи можна було це попередити? Думаю, що можна було. І багато писалося, в тому числі із посиланням на моїх експертів, ще в травні-червні про те, що Україну очікує друга хвиля девальвації. Очевидно, треба було тримати резерви напоготові і бути готовими втручатися дуже швидко.
Мова не йде про те, щоб «завалити» валютний ринок золотовалютними резервами Нацбанку і «збити» гривню до 4-5. Мова йшла про те, щоб зрізати ці пікові речі, знімати питання паніки і знімати питання, пов’язані з валютними спекуляціями. Хочемо ми цього або ні, але нестабільні коливання валют – це надзвичайно сприятливий грунт для валютних спекуляцій.
Звідси моя друга теза. На сьогоднішній день ми, в основному, коментуємо заяви уряду. Це дуже правильно – як аналітики, ми повинні дивитися, як реалізується економічна політика. Але я хотів би сказати, що у нас є великий дефіцит комунікації з боку Національного банку. НБУ розміщує якісь матеріали на своєму сайті, він разом з Президентом приймає якісь рішення, - це добре. Але має бути реальна комунікація. Вони повинні пояснювати дії, вони повинні пояснювати своє бачення, а не говорити про те, що народ побіг і почав купувати валюту і створювати паніку.
Тест на відверте спілкування сьогодні НБУ не витримує. Це дуже важливо. Тому що ключова проблема на сьогоднішній день – це питання довіри і питання настроїв.
Наступний момент – дійсно, за умов кризи, на жаль, об’єктивно зростає кількість імпульсивних поточних кроків. Криза весь час підкидає проблеми. Можна, звичайно, говорити про стратегічні реформи, але я, чесно кажучи, не вірю в ці побажання.
Напередодні президентських виборів в парламенті, де вже 5-7 офіційно заявлених кандидатів, не буде створено ніяких стратегічних речей, не будуть вони прийняті. І не зможуть вони бюджет переглянути. Я більш ніж впевнений, що якщо ми сьогодні підемо у Верховну Раду і запропонуємо скоротити витрати державного бюджету, вони будуть тільки збільшені. Ми знаємо про ці ініціативи з боку різних політичних сил. Тому, на жаль, в цьому сенсі ми є заручниками тієї політичної ситуації, яка на сьогоднішній день існує.
Є ще декілька моментів, на які ми теж повинні звертати увагу. Я думаю, що ситуація подібна до того, що відбувається в інших країнах, які переживають кризу, але є також і певна специфіка, на яку теж треба звертати увагу. Ми говоримо про не зовсім нормальну економіку. У нас економіка надзвичайно високодоларизована. На внутрішньому грошовому ринку у нас обертається і національна, і іноземна валюта. Цей момент має бути ключовим для прийняття рішень стосовно економічної політики.
Що стосується майбутніх кроків – ясно, що є кроки, які треба робити за економічною логікою. Є кроки, які реально можна зробити за цих умов. Це тема окремої бесіди. Єдине, що хочу сказати – ясно, що за умов кризи ми побачили недієздатність української держави в цілому. це загальна річ, про яку я не хотів би говорити – хай про це говорять політологи.
Я думаю, що якщо ми впевнені в тому, що нам треба зрізати пікові коливання девальвації, блокувати різного роду очікування істерично-спекулятивного плану, які також існують на сьогоднішній день. З одного боку, це має бути, як я говорив, політика комунікації, політика випередження – треба виходити з інтервенціями не після того, як ринок вже розбалансований, а до того. Логіка показує, що на випередження треба менше валютних резервів, ніж потім на гасіння усієї пожежі.
Ще один момент, про який ми теж повинні говорити – очевидно, враховуючи наші проблеми, ми повинні вимагати не тільки жорстких і непопулярних заходів від уряду – бездефіцитний бюджет і т.д. – це все правильно, про це треба говорити, ясно, що країна має жити «по средствам». Але очевидно, що мають бути і непопулярні кроки з боку нашого національного регулятора - Національного банку України.
Непопулярні кроки, з моєї точки зору, можуть бути наступними. Очевидно, треба думати над питаннями, пов’язаними із валютними обмеженнями. Це дуже непросте питання. Валютні обмеження повинні, з одного боку, збивати спекулятивний потенціал. Ясно, що під ці обмеження потраплять не тільки спекулянти, але й, умовно кажучи, чесні люди. Ми також повинні говорити про те, що треба з’ясувати: ми залишаємося доларизованою державою чи все ж таки намагаємось якимось чином витискати долар з внутрішнього обігу і таким чином розширювати можливості впливу на національний ринок. Це принципове питання.
Ясно, що є багато речей – випереджувальні інтервенції, різного роду обмеження, які треба і можна запроваджувати. Я думаю, деякі речі підтримає навіть Міжнародний валютний фонд. Це питання поточного плану. Що стосується стратегії, то зрозуміло, що є певні системні проблеми, які кожного разу під час кризи виявляються в Україні. Ми про них забуваємо, коли криза проходить.
Я думаю, що серед непопулярних кроків треба мати чітку стратегію, чітке бачення банкрутства українських банківських установ. Я абсолютно погоджуюсь з паном Соскіним в тому сенсі, що 180 з чимось банків – це перебір для української економіки, навіть за нормальних часів. Ясно, що тут треба зважувати дуже багато речей, в тому числі кількість депозитів фізичних осіб і т.д. Але ясно, що ця процедура має бути не просто – взяли і закрили банк. Вона має бути ефективною, вона має бути відносно простою і вона має бути досить швидкою у часі. Я не погоджуюсь з паном Олегом – певні проблеми переживають і банки США, багато з них банкрутують, але процедура банкрутства – це процедура оздоровлення. ясно, що вона не буває без втрат. Але ми думаємо, що є тільки рефінансування, тільки рекапіталізація. Є також і процедура банкрутства, про яку треба говорити.
Очевидно, на сьогоднішній день, у нас складається парадоксальна ситуація. Якщо брати питання зовнішнього боргу, то він на сьогодні є порівняно невеликим – приблизно 99 мільярдів зовнішнього боргу, із них приблизно 13 мільярдів – це безпосередньо державний борг. Інший – це корпоративний борг, це борг банківського сектору. Тому в цьому сенсі тут має бути дуже продумана позиція – позиція держави і з боку НБУ, і з боку уряду, - стосовно принципів, як ми будемо допомагати або не допомагати цим підприємствам.
Ясно, що мають бути пріоритети, певні принципи, ясно, що во главу угла має бути поставлене питання ефективного використання коштів платників податків, але це, очевидно, інший рівень політичної культури, який на сьогоднішній день для України є абсолютно недоступний. При цьому ми повинні чітко відслідковувати ту ситуацію, яка на сьогоднішній день складається на ринку.
Віталій Кравчук: Колеги вже розглянули більшу частину глобальних питань. Я б хотів пройтись по декільком технічним моментам. З приводу того, що у нас дуже багато випускається гривні в обіг і що через те, що у нас цієї гривні дуже багато, це призводить до девальвації долара. В нас таки дійсно дуже багато випускалося гривні. Значна частина її була успішно обміняна на долари, пішла по розрахункам по зовнішнім боргам або переведена в готівкові долари і зберігається у нашого населення. Якраз через це у нас кількість гривні, яка були в готівковому обігу в кінці року, і зараз, коливається, але залишається на приблизно тому самому рівні.
Другий момент - це те, що політика нашого уряду, НБУ має відношення до коливання нашого курсу. З іншого ж боку - все ж таки суттєвим фактором девальвації є те, що у нас є доволі обмежена пропозиція доларів, які в нас надходили за рахунок експорту, який в нас стабілізувався на низькому рівні, або за рахунок припливу капіталу. Той капітал, який іде в Україну, в основному, йде на рефінансування існуючих зобов’язань. Тому потрібно розуміти, що в значній мірі девальвація гривні - це, все ж таки, є функція зовнішніх факторів – з одного боку, і функція значного попиту з боку малого бізнесу, завищеного попиту на готівковий долар. Тому що на безготівковому сегмент ринку, якщо подивитися статистику, принаймні, за липень, попит і пропозиція були більш менш збалансовані. Основний дисбаланс у нас йшов саме на готівковому ринку.
Питання, коли у нас закінчиться хвиля знецінення гривні – це, в першу чергу, і відповідне питання, коли населення буде задоволене кількістю наявних у них доларів, або коли закінчиться гривня, яку вони готові на це витратити.
Моя точка зору полягає в тому, що девальвації, яка вже відбулася 7-8%, вже було достатньо, щоб було менш вигідним покупку долара з боку населення – з одного боку. З іншого боку – дещо збільшити готовність людей, які мають долари, - це, в першу чергу, наші експортери, які не конвертують свої долари на гривню, - збільшити їх вмотивованість перевести в гривню.
Тому мені здається, що якщо не буде продовжуватися паніка, у нас зовсім не обов’язково повинна продовжуватися велика девальвація, яка призведе до падіння до 15, до 20.
При умові того, що у нас не буде подальших потрясінь, є ймовірність того, що ситуація на ринку стабілізується і ми побачимо коливання меншого масштабу, принаймні, не тільки в одному напрямку.
Ринок у нас є дуже маленьким, його денний оборот на міжбанківському ринку виміряється 1-2 сотнями мільйонів доларів. І тому незначне збільшення попиту з боку населення достатнє, щоб коливати ринок.
В умовах того, що НБУ зараз працює в межах програми разом з МВФ, він працює в межах обмеженої кількості доларів, які є в інтервенції. В цій мірі, якій він умови цієї програми виконує, ми будемо бачити, що НБУ не буде повністю згладжувати коливання, коливання будуть і далі. Тому потрібно розуміти також, що стабільний курс, скоріше, буде рідкісним явищем.
Коливання можуть бути в двох напрямках, тому, що коли ми говоримо про спекуляції, то найбільшу віддачу на спекуляцію ми отримаємо тоді, коли коливання в одному напрямку, потім в другу. Очевидно, що, коли курс досягне певної межі, зацікавленість спекулятивних елементів буде, можливо, в зворотному напрямку. Це теж потрібно враховувати. Це може бути фактором для стабілізації гривні на рівні, близькому до існуючого, або не сильно слабшого, ніж є зараз.
Я б менше звинувачував уряд чи спекулянтів, а виходив би з того, що, в першу чергу, курс у нас визначається зовнішніми умовами – з одного боку, і з іншого - очікуваннями населення. В тій мірі, в якій населення очікує, що завтра буде десять, буде ослабшувати, з іншого боку – в тій мірі, якщо гривня, яка була виділена на покупку долара вже закінчується, а десять ми уже досягли, то в принципі ми можемо побачити стабільність. Тому настрої і зовнішні умови – це першопричина того, що ми бачили за останні кілька місяців.
