Українська армія воює з кризою
Головною вулицею з оркестром відмарширували 3 400 військовослужбовців. Одночасно в небі над Києвом пролетіла авіаційна техніка ЗС України. Загалом над Хрещатиком пролетіли 35 літаків і вертольотів винищувальної, штурмової, бомбардувальної, розвідувальної, армійської і транспортної авіації.
Військова техніка цього року брала участь у параді пасивно – її було виставлено на огляд, через що злі язики вже поширили анекдот: У День незалежності на Хрещатику виставлена військова техніка, Міноборони просить - не чіпайте старі експонати руками.
Та хай там як зловтішаються обивателі, а військові переконані: парад ЗСУ столиці був потрібний. Виконувач обов'язків міністра оборони Валерій Іващенко як кадровий офіцер, що прослужив у Збройних силах 30 років, упевнений: «Армія в мирний час підтримується в тонусі військовими навчаннями і парадами». Ціна параду цього року – 70 млн. грн. 15 млн. виділив Кабінет Міністрів. Решта – за рахунок ЗСУ. Раціональність витрачених коштів в.о. міністра не коментує.
Втім, і він вважає важливішою «можливість повсякденно займатися повноцінною, всебічно забезпеченою і цікавою бойовою підготовкою. Щодо всебічної і, особливо, цікавої підготовки – невідомо. Але деякий позитив є. 24 серпня над столицею вперше за останні роки пролетіли «Українські соколи» - нещодавно відновлений пілотажний підрозділ з особливим статусом.
Пілотажна група "Українські соколи", до складу якої входили найкращі військові льотчики, була створена в 1995 році і виконувала фігури вищого пілотажу на літаках МіГ-29. У 2002 році діяльність групи була припинена через відсутність фінансування. Валерій Іващенко зазначив, що підрозділ нещодавно відтворено і йому ще належить багато тренуватися, щоб повернути форму. Спостерігачі, втім, скептично зауважують, що армійська казна порожня, а кошти на «соколів» необхідні чималі. Наприклад, на техніку.
Де узяти літаки, знають в міністерстві. Причому новенькі Ан-70. За словами Валерія Іващенка, відповідні документи, що денонсують наміри Росії вийти з цього проекту, він підписав з міністром оборони Російської Федерації Анатолієм Сердюковим на останньому авіасалоні «МАКС – 2009» в Москві.
Правда, в.о. керівника оборонного відомства розсудливо не порушує питання фінансування, кажучи лише, що 60% фінансування лежить на російській стороні.
Втім, це не перша заява про оновлення парку льотної техніки Збройних сил. У березні було озвучено намір уряду продати частину озброєння, що перебуває на балансі Міноборони, щоб на виручені кошти придбати нові літаки і забезпечити житлом військовослужбовців. Експерти, правда, сумніваються в ефективності цієї схеми. Як мінімум, тому що з торгів стара техніка піде аж надто за смішною ціною. Так, реактивний навчальний літак Л-39 продається за ціною дешевого автомобіля - всього лише за 133 тис. грн.
У бюджеті ж ні на нову техніку, ні на житло грошей не передбачено. За словами директора департаменту будівництва Міністерства оборони Тетяни Амосової, в загальному фонді держбюджету-2009 на будівництво житла для військовослужбовців немає жодної гривні. По спеціальному фонду, тобто за рахунок власних надходжень МО, заплановано 775 млн. грн., але отримано лише 25 млн.
Загалом, показник умовних витрат на рік на одного військовослужбовця в Україні становить близько 6,5 тис. доларів, що майже у вісім разів менше, ніж в Росії, і в 23 - ніж у Франції. Середня зарплата контрактника становить близько 1000 грн.
Нинішній стан української армії можна оцінити як стан обмеженої боєготовності, вважають і самі військові, і експерти. На їхню думку, необхідно за короткі терміни переглянути всі програми, оскільки точкові рішення тільки посилять проблеми. Серед першочергових заходів називають збільшення фінансування армії. Причому професійної армії.
Немає жодного політика, який би не говорив про необхідність збільшення обсягів фінансування Збройних сил і перехід армії на контрактну основу. Особливо активно армію згадують під час виборів. Як ми пам'ятаємо, саме перехід на контрактну армію був основною фішкою останньої виборчої програми прем'єра Юлії Тимошенко. Заграючи з електоратом, вона обіцяла скасувати призов ще торік. Пізніше пролунала дата – 2010 р. Експерти стримано коментували її заяви. Ще перед кризою вони сумнівалися, що до 2012 року Україні вдасться здійснити реформу ЗСУ. На початку цього року Президент Віктор Ющенко підписав указ про перенесення термінів переходу Збройних сил України на контрактну основу на 2015 рік.
За словами експерта Українського центру економічних і політичних досліджень ім. Разумкова Олексія Мельника, витрати на армію мають становити 3% ВВП. У 2008 році вони становили 10 мільярдів гривень, тобто трішки більше як 1% ВВП. У 2009 р. з урахуванням фінансування через спецфонд було передбачено близько 17,5 млрд. грн., тобто 1,7% ВВП. Майже удвічі менше необхідної суми. Втім, секвестр бюджету ще уріже цю суму.
Фахівці стверджують, що цих коштів вистачить хіба що на утримання особового складу, та й то сяк-так. Скажімо, начальник Генерального штабу - Головнокомандувач Збройних сил України генерал армії України Сергій Кириченко заявляв, що армія вже майже вичерпала нинішній ресурс для забезпечення своїх потреб і ефективного виконання завдань. За його словами, "якщо говорити про ресурс, то його немає".
За такої ситуації найпростіше замислитися, а чи потрібна Україні армія взагалі. В історії є приклади, коли держави з кризовою економікою відмовлялися від розвитку своїх збройних сил на час виходу із стагнації. Натомість при підйомі економіки це відставання легко і безболісно надолужувалося.
Проте за нинішніх умов зростання напруження в світі Україна собі такого дозволити не може. Пригадаймо хоча б недавні події на Кавказі, ескалацію відносин між США та Іраном, США і Північною Кореєю. І найнеприємніше – внесений нещодавно російським президентом Медведєвим в Держдуму проект нового оборонного закону. Він передбачає можливість оперативно використовувати ЗС РФ для відбиття нападу на підрозділи російської армії, розташовані за межами території країни, для відбиття агресії проти іншої держави, для захисту громадян Росії за кордоном, а також для боротьби з піратством. В Україні, де базується російський Чорноморський флот, негативно сприйняли появу такого документа, і хоча російська сторона на рівні заступника міністра закордонних справ заспокоїла українських колег, запевнивши, що це звичайне явище і жодної агресії проти України не передбачається, осад лишився.
Вітаючи військових з Днем незалежності, Президент України Віктор Ющенко висловив переконаність, що народ високо оцінює витримку військовослужбовців Збройних сил України, яку вони демонструють в умовах економічної і політичної кризи в державі. "Через численні побутові та службові негаразди можуть виникати думки, що армія покинута напризволяще. Напевно, боротися з такими настроями найважче", - вважає Президент. Водночас глава держави переконаний, що українські військові повинні вийти з таких важких випробувань, будучи упевненими у власних силах. "Український народ довіряє своїй армії. Це найважливіше», - вважає Президент.
Народ справді довіряє армії. Більш того, готовий підставити плече військовим. Згідно з опитуванням, проведеним до Дня незалежності Українським центром економічних і політичних досліджень ім. А. Разумкова, цього року готовність захищати країну у разі військової небезпеки виявили 63% громадян — від 65% на Заході (проти 18%, що виявилися неготовими) до 58% на Півдні (проти 20%). Причому до захисту готові не лише 68—70% молоді і зрілого, так би мовити, населення (18—39 років), але і 50% пенсіонерів. Цей показник, хоч як це дивно, набагато вищий торішнього.
Та все ж, якщо ми хочемо мати в державі армію, то їй потрібно не лише довіряти, а й допомагати матеріально. Наполеон закономірно передбачав, що народ, який не хоче годувати свою армію, невдовзі буде змушений годувати чужу. У нашому випадку, щоправда, мова не про народ, а про владу.
