Що означає бути українцем?
У травні поточного року Центр соціальних досліджень „Софія” провів дослідження, в межах якого вивчалися, зокрема, особливості патріотичної свідомості українських громадян та критерії національної ідентичності*.
Як показало опитування, одне з найпоширеніших проявів патріотичних почуттів українців – це вболівання за успіх представників України під час спортивних змагань, гордість за „своїх”, коли вони перемагають. Переважна більшість (86%) опитаних тою чи іншою мірою погодилися з тезою „Я пишаюся Україною, коли вона перемагає в спортивних змаганнях”.
Патріотизм українців не має нічого спільного зі сліпим фанатизмом. Переважна більшість (81%) респондентів визнають: „У нас у країні є речі, які змушують мене переживати сором за свою країну”. Більшість (64%) опитаних тою чи іншою мірою погоджуються з тезою: „Я менше пишаюся своєю країною, аніж хотілося б”. Чимало (15%) респондентів не виключають для себе можливості стати громадянином іншої країни.
Українці не схильні переоцінювати власні чесноти і спроможні до критичної самооцінки. Тільки 24% опитаних схильні думати, що „світ став би кращим, якби люди з інших країн були більше схожі на українців”. Не згодних з цією тезою – значно більше.
Під час опитування респондентам також поставили питання, які стосувалися національної ідентичності. (Респонденти мали оцінити важливість певних критеріїв – кожного окремо). На думку опитаних, щоби вважатися справжнім українцем „дуже важливо” або „скоріше важливо” відчувати себе українцем (вказали 95% респондентів), знати історію України та її культурну спадщину (86%), поважати політичний устрій України та її закони (83%), а також мати українське громадянство (80%).
Що стосується „чинника крові” (походження), то на його важливості наполягають значно менше опитаних. Наявність батька-українця вважають „дуже важливим” або „скоріше важливим” 53% респондентів, матері-українки – 51%, обох батьків-українців – 45%.
Місце народження відграє хоча й значну, але все ж таки другорядну роль. На важливість народження в Україні вказали 59% опитаних. Водночас, 77% вважають „дуже важливим” або „скоріше важливим” теперішнє проживання в Україні.
На важливості вживання української мови наполягають 58% опитаних. Менше половини (41%) респондентів вважають важливим для справжнього українця сповідування традиційної для України релігії – православ’я.
Отже, для переважної більшості українських громадян стан самосвідомості, певні ціннісні орієнтації та правові установки, а також факт проживання в Україні є визначальними для того, щоби вважатися справжнім українцем. Обставини походження (національність батьків, місце народження), мова та віросповідання є менш значущими, вони важливі для меншої кількості громадян.
Один з лідерів націоналістів якось сказав, що націоналіст – це той, хто любить свою націю, а патріот – це той, хто любить свою країну. В цьому сенсі можна сказати, що в основі національної ідентичності українських громадян визначальними є саме громадянсько-патріотичні орієнтації. Етнонаціональні та етнокультурні установки є також впливовими, але вони відіграють скоріше другорядну роль.
P.S. Одна з патріотичних американських пісень (неофіційний гімн США) містить такі слова: „Боже благослови Америку, землю, яку я люблю” (God Bless America, Land that I love.). Саме любов до своєї землі реально об’єднує українців різних національностей, поглядів, конфесій, творить Україну як цивілізаційний і геополітичний феномен. Любов до своєї землі – важливе підґрунтя для забезпечення цілісності країни в її теперішніх кордонах. Спекуляція на етнонаціональних, мовних та історичних питаннях, на темі остаточно цивілізаційного вибору спроможні лише розколювати українське суспільство. На жаль, саме до цього спонукають наших політиків іноземні недоброзичливці.
* У статті наведені результати опитування населення України, проведеного ЦСД “Софія” з 13 по 22 травня 2009 р.. Опитування проводилося у всіх областях, АР Крим, містах Київ і Севастополь. Загалом було опитано 2013 респондентів віком від 18 років і старше. Вибірка репрезентує доросле населення України за основними соціально-демографічними ознаками (стать, вік, тип населеного пункту та регіон проживання). Метод проведення опитування – індивідуальне інтерв'ю за місцем проживання респондента (на дому). Статистична похибка не перевищує 2,2%.
