Повноліття України: чи стали ми по-справжньому незалежними?

Шановні панове! Чи не вважаєте ви більш дієвим з точки зору виборювання незалежності так би мовити наступальний шлях. Тобто якби на початку 90-х Україна,заручившись підтримкою світових історіків щодо наступниці Київської Русі, поставила питання перед громадянами про перейменування країни у Русь і таким чином впевнено заявила про своє місце "під сонцем" у світі, то чи не стали би менш можливими сьогоднішні проблеми у відносинах з північним сусідом. Я маю на увазі, що повернувши собі свою історію ми просто вийшли б на рівноправні стосунки з усіма, а так зрадивши власне минуле ми залишатимемося на "окраїні" Європи ще довго.

:
Володимир Крижанівський: Так, може, Францію тоді перейменувати в «Галію»? у них є галльський півень. Це несерйозно. Є усталена сотнями років назва – Україна. _________Микола Шульга: В мене тільки два речення. По-перше, читач підтверджує те, що ми – народ культури слова. Слово може багато зробити. Але я думаю, не слід перебільшувати значення слова. Воно все-таки потребує і дії, і волі. Друге – мабуть, прихильники такої точки зору були в Бірмі, вони назвали її Мьянмою. Але від цього там нічого не змінилося.

обоим спикерам: есть ли надежда, что после президентских выборов ситуация с русским языком на Украине улучшится? И настолько ли она плоха сегодня, что требует улучшения?

:
Микола Шульга: Дати відповідь, що буде після виборів, неможливо, тому що в залежності від того, хто буде президентом, від цього дуже багато буде залежати і політика в мовній, в культурній галузі, ставлення держави до прав національних меншин, до мовних груп – це буде залежати від цього. Що стосується другої частини запитання. Подивіться, у нас всюди говорять російською мовою. Я не буду вдаватися до великої відповіді, тут багато відтінків. Нещодавно ми провели дослідження, випустили книжку щодо цього. Книга готувалась декількома академічними інститутами. Я зверну увагу тільки на одну річ. Так, говорять. Але якою російською мовою? Суржиком. Тому що російськомовне середовище, а нормативної російської мови вже не вивчають. В результаті ми отримали в плані користування російською мовою те ж саме, що було в 1990 році, а в плані рівня мовної культури ми отримали таке, що не дай Бог. Я називаю це «суржекізацією України» - універсальну, всебічну. Всі регіони постраждали від цього. _______Володимир Крижанівський: Колись Тимошенко сказала, що в Україні може бути одна державна мова – українська. Мовне питання завжди піднімають люди, які хочуть на цьому щось наварити або люди, які не можуть вивчити українську мову.

Независимы от своего народа, от своего ума, от законов, от своей экономики, от истории, от культуры, от будущего, от достоинства... Мы много от чего стали независимы. Только вот вопрос - считают ли другие страны такую соседку полноценной. Если мы постоянно даем повод усомниться в наших организационных способностях - то нас и будут считать за подростка-дебила. А для подобных очень быстро находится регент. Ну, к примеру, тот же Байден. ________ Лом: Для чего она нам нужна эта независимость? Или что она нам дала?

:
Володимир Крижанівський: Відверто кажучи, у нас же відбулося дві речі. Чомусь звертають увагу тільки на те, що Україна стала незалежною, але при цьому, між іншим, змінився економічний порядок в державі. Про це забувають, це надзвичайно важливо. Адже у нас змінився економічний лад у державі. Я б сказав, що у нас відбулося декілька, я б сказав, революцій. Революція, що ми перетворилася в зовсім іншу державу по території, по всьому, а найголовніше - у нас відбулися зміни економічного ладу. Весь час звалюють: «Ця клята незалежність…». Почекайте, я впевнений в тому, що якби Радянський Союз не розвалився, то становище економічне було б таким самим. Америка досягнула головного, того, що казав Рейган: треба примусити Радянський Союз вдавитися від гонки озброєнь, вони цього досягли. Тому що наша держава, цей соціалістичний лад не зміг витримати. Це відбулося. Але є інше. При всьому тому, що відбувається, начебто, об’єднання Європи, подивіться, наскільки сильним є рух в Італії «Вперед, Італія!» - це те, що називається регіоналізація. З чисто економічної точки зору, до певної міри незалежність України – це регіоналізація. Подальше економічне існування надзвичайно відмінних по своєму історичному походженню економік російської та української було неможливе. Російська економіка побудована на екстенсивному розвитку, економіка України будувалася на інтенсивному розвитку. Тому що Донбас - це інтенсивний розвиток. Україну намагалися втягнути в непритаманне для неї. Головне щоб економічно ми ментально відрізняємося від росіян нам потрібний інший устрій, інша побудова економіки, це нормально, що ми є іншою державою. Хлопчиком я весь час думав: невже мені буде соромно говорити українською мовою? Я житель міста, але я розмовляв вдома, розмовляв з батьками українською мовою і мені було до певної міри сутужно говорити українською мовою поза своєю сім’єю. Я думав, що так буде завжди. Зараз я абсолютно спокійно розмовляю українською мовою в Криму, де завгодно, і не почуваю себе гапликом, недолюдиною. І в Криму практично жодного разу я не почув, щоб хтось мені сказав: «Перейдите на общепринятый…» Але це не головне. Українці ментально відрізняються від росіян. Нам потрібний інший державний устрій, інша побудова економіки. Це нормально, що ми є іншою державою. Дружньою до Росії. _______ Микола Шульга: Коли задають запитання, що ми отримали від незалежності, то за цим криється неначе «проект» незалежності, який реалізували, а тепер нічого не вийшло. Давайте будемо відверті, що незалежність в Україні стала наслідком кризи - економічної, ідеологічної, політичної в Радянському Союзі. Та радянська еліта, яка на той час керувала країною, виявилася нездатною вийти з цієї кризи. І незалежність Україна отримала несподівано. Володимир Петрович говорив про те, що з нами голосували комуністи. Я внутрішньо посміхнувся. Згадав післявоєнну польську пісню: «Войсько польське Берлін брало, руське войсько помагало». Проголосували комуністи, тому що вони більшість складали і націонал-демократи за проголошення незалежності. Іншого, я вважаю, в тій ситуації допустити не можна було, тому що розвалювалася величезна держава. На території України знаходилася величезна потужна армія з ядерною зброєю. Хоч з Єльцина робили героя-демократа, боявся його. Я з ним зустрічався, мені було страшно у цій ситуації, в якій можна було покладатися тільки на ту еліту, яка є у нас, і треба було проголошувати незалежність. Хоча кожен тоді розумів, що далі ще не відомо, як події будуть розвиватися. Не забувайте про Декларацію про державний суверенітет. Я був головою Комітету з питань державного суверенітету. Я доповідав Декларацію про державний суверенітет. І була надія, що ми зробимо досить потужну союзну державу, але зовсім на інших принципах. У мене зберігся той проект союзного договору, який ми передбачали. Наші комітети внесли великі поправки. Це був дуже цікавий документ. Тепер у вірогіднісному стані нема про що говорити. Тепер, коли ми говоримо про незалежність, то виходити треба із тієї реалії, що по-іншому не можна було, треба було брати незалежність. А далі ми показали, ми – правляча еліта, виявилися неспроможними побудувати на тих стартових умовах, які у нас були, а вони у нас були дуже привабливі. Україна була на першому місці в Союзі по рівню економіки. Ми не змогли розумно розпорядитися потенціалом. ______ Володимир Крижанівський: Історично відбулося те, що мало відбутися: загинула і пішла в небуття остання імперія. Остання імперія розвалилася, і вже ніколи не об’єднається.

Чи може субєкт збудований на етноісторизмі чи мерцях не уподобатись динозавру? Чи бува хоч одна країна з націонал-етнічною титулованостю рентабельною, мирною і демократією без іноземних баз чи халяви?

:
Володимир Крижанівський: Є така країна етно, яку зліпили, і зовсім не погано, - Німеччина. Зліпили з десятків князівств таку країну, як Італія. Набагато раніше з Бургундії, Кампанії і ще з чогось зліпили Францію, і непогано зліпили. Тяжко, але зліпили Іспанію. Нормальні країни. В чому проблема? _______ Микола Шульга: Я думаю, що мова йде про те, що в центрі політики, і в першу чергу, Президента країни, стоять питання етнічні, історичні, минулого, і поверхово хвилює те, що сьогодні відбувається в країні. Звичайно, що тут є небезпека в тому, що ми і далі руйнуємо суспільство, руйнуємо ті надбання, які у нас були досягнуті в минулому. Подивіться, що сталося з передовими технологіями у виробництві. Ми втратили спеціалістів, які можуть працювати за верстатами, тих спеціалістів, які сидять за кульманами, які здатні відновити цей процес. Тепер для нас величезна проблема, щоб вийти хоча б на ті досягнення, які у нас були. Історичні, етнічні питання мають значення, але вони не повинні бути центром всієї політики. Є багато важливіших питань. Ми живемо у світі симуляторів, коли створюється картина і вірять в неї, а не в те, що відбувається навколо. Ми можемо вісімнадцять років згадувати Афганістан, де загинуло 3,5 тисячі українських хлопців. Це трагедія. Але це трагедія, яка не співставна з трагедією, яка відбувається сьогодні, в мирний час, коли від зовнішніх чинників гине 66 тисяч людей. У нас є страшне явище – звикання до цього хаосу, до дезорганізації. За вісімнадцять років уже звикли до цього. Це страшні речі. І на тлі цього говорити про якісь черепки - це, пробачте, граничить з тими речами, про які я не хочу говорити. _________ Володимир Крижанівський: Хочу сказати на захист пана Ющенка, що Олександр Лавринович сказав, що на трьохсотий закон накладено вето. Президент політикою добре займається. І практично 90% з них – це економічні питання. _______ Микола Шульга: Це якраз той випадок, коли не можна радіти цифрі. Я навіть написав недавно книгу, яка присвячена деструкції у владі. У нас розвалюють одне одне гілки влади. В жодній країні таких прецедентів не було, щоб методично, протягом років, одна гілка влади, за допомогою підконтрольних їй навіть військових об’єднань руйнує іншу. Це, по-перше, небезпечно, а по-друге, це взагалі говорить про хворе психічне здоров’я тих, хто при владі.